Ухвала від 20.03.2025 по справі 177/637/25

Справа № 177/637/25

Провадження № 2/177/580/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025 м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Коваль Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд встановити факт належності позивачу правовстановлюючих документів, а саме: трудової книжки НОМЕР_1 від 16.03.1981 року та архівної довідки №569 від 29.07.2022 року, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Лозуватської сільської ради».

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, до юрисдикції загальних судів відносяться справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зістаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5визначено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Зокрема, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637), якщо документи не збереглися, підтвердження трудового стажу провадиться районними (міськими) відділами соціального захисту населення на підставі показань свідків; у інших випадках наявність певного стажу роботи визначається у порядку, передбаченому законодавством, що регулює правовідносини, з якими пов`язана необхідність встановлення цього стажу.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої позовної заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки суддя, приймаючи позовну заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця позовна заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 1, 2 Порядку).

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п. 25 Порядку № 637 у тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.

Крім того, відповідно до Постанови Верховного СудуУкраїни по справі214/1309/21від 23.01.2023,справа засвоїм предметомта можливимиправовими наслідкамипов`язана зпублічно-правовимивідносинами позивачаз Державою,а отжене підлягаєвирішенню впорядку цивільногосудочинства.

Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначив, що не можуть бути встановлені в судовому порядку, зокрема, факти щодо трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» затверджений постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктами 4.1 та 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший на підставі звернення особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 розділу ІV), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ.

Згідно з п. 4.7. вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що вимоги позивача у цій справі пов`язані з доведенням наявності у неї підстав для призначення їй пенсії і не пов`язані з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Водночас, у разі незгоди з рішенням органу, що призначає пенсію, особа має звертатися за захистом свого права, але не із позовною заявою про встановлення факту належності трудової книжки та архівної довідки, а оскаржити рішення органу Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19.

За наведених вище обставин суд вважає, що позовна заява щодо встановлення юридичного факту, який просить встановити позивач, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки для вирішення таких питань компетентним державним органом встановлено інший порядок, у разі незгоди з його рішенням відповідна особа може подати позов у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 256, 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.В.Коваль