Рішення

від 12.03.2025 по справі 710/1434/24

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1434/24 Провадження № 2/710/8/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2025 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Щербак О.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Кисличенко Л.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Служба у справах дітей Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади , про визначення місця проживання дітей,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визначити місце проживання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання їх батька ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 12.02.2011 між ним та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. За час спільного проживання та сімейного життя в них народилось двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22.11.2022 рішенням Шполянського районного суду Черкаської області шлюб між ними було розірвано за його ініціативи. З 2022 року діти проживають з ним, так як відповідачка виїхала за кордон, з тих пір не цікавиться життям, здоров`ям дітей, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для подальшої освіти. Матеріальної допомоги не надає, тому був змушений звертатися із заявою до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.

Діти фактично проживають разом із ним у квартирі, співвласником якої він є. Відвідують школу поряд із будинком. Останні три роки відвідували лікаря у супроводі батька. Відповідачка фактично проживає окремо. Він має роботу, дохід і постійне місце проживання. Відповідачка склала нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти того, щоб її позбавили батьківських прав. За таких умов вважає, що донькам буде краще з ним, так як відповідачка своєю поведінкою негативно впливає на процес їх виховання.

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

08.10.2024 позивач усунув недоліки.

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.10.2024 відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 15.01.2025 у справі закрито підготовче провадження.

У судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги з підстав наведених у позові.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без ї участі.

Суд, заслухавши позивача , дослідивши письмові докази у справі встановив наступні обставини та правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований : АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 , виданим 14.10.2004 Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області ( а.с. 7).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12.02.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 21.11.2022, яке набрало законної сили 22.12.2022, у справі №710/1215/22( а.с. 10-12).

У сторін є двоє дітей:

ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 05.08.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Шполянського районного управління юстиції Черкаської області ( а.с. 15);

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 26.11.2013 відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області ( а.с. 16).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1168716-2022 ( а.с. 13).

Відповідно до підтвердження депутата Шполянської міської ради ОТГ від 02.08.2024 - ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 разом зі своїми доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 , 2013 року народження ( а.с. 14).

ОСОБА_1 є співвласником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_4 від 26.10.1999 ( а.с. 19).

Відповідно до Переліку об`єктів топоніміки міста Шполи, назви яких перейменовано розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації № 245 від 18.05.2016 року АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1.

Із довідок № 220 та № 221 від 05.08.2024, виданими КНП «Лікарня імені братів М.С. і О.С. Коломійченків» Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на прийом з`являлись останні 3 роки у супроводі батька ( а.с. 17,18).

ОСОБА_3 навчається у 11-Ф/М класі Шполянського ліцею №3 Шполянської міської ради ОТГ Звенигородського району Черкаської області, що підтверджується довідкою №193, виданою 05.08.2024 директором ліцею ( а.с. 20).

ОСОБА_4 навчається у 5-Г класі Шполянського ліцею №3 Шполянської міської ради ОТГ Звенигородського району Черкаської області, що підтверджується довідкою №192, виданою 05.08.2024 директором ліцею ( а.с. 21).

Відповідно до характеристики на ОСОБА_1 , виданої головою будинкового комітету 06.08.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 проживає у АДРЕСА_1 , разом зі своїми доньками за однією адресою: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 , 2013 року народження. ОСОБА_1 за характером спокійний, врівноважений, уважний, емоційно зрілий, здатний позитивно взаємодіяти з людьми. Не створює труднощів і не був помічений у конфліктах, із сусідами підтримує добрі взаємини. Розбіжностей, суперечок із представниками влади не мав. Скарг на його адресу не надходило ( а.с. 22).

Відповідно до судового наказу Шполянського районного суду Черкаської області від 19.08.2024, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку/доходу платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття старшої дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с. 23).

ОСОБА_2 склала заяву, відповідно до якої вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( справжність підпису засвідчено приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Білоусом Василем Пантелеймоновичем, заява зареєстрована 01.08.2024 в реєстрі за № 2396 ( а.с. 24).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування (додаток до рішення виконавчого комітету від 07.01.2025 №6), виходячи виключно з інтересів дітей, виконавчий комітет як орган опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 ( а.с. 72-74).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 157 СК України зазначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Положеннями ст. 160 СК України визначено, що :

місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків;

місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини;

якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно із приписами ч.2 та 3 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом; місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, яка не досягла 14 років, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. При цьому, дитина у віці від 14 років має право самостійно обирати місце проживання.

У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що проживає з батьком, мама проживає у Чехії та пропонувала їй поїхати до неї, але вона не погодилась.

Таким чином, із досліджених письмових доказів та пояснень ОСОБА_3 , яка досягла 16 років, вбачається, що остання обрала місце проживання з батьком, а тому суд вважає що відсутні підстави визначати її місце проживання.

Судом також установлено та не заперечується сторонами, що дитина сторін - ОСОБА_4 на даний час проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Із змісту висновку органу опіки і піклування вбачається, що саме у вказаному житловому приміщенні для дитини створені відповідні умови для проживання, виховання та її розвитку.

Із пояснень позивача вбачається, що відповідачка проживає окремо, забрати дітей до себе наміру не проявляла. Відповідно до пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діти не обізнані про суть позову, старша донька вважала, що батьки розлучаються. Малолітня ОСОБА_4 пояснила, що проживає з татом, мама в Чехії, перешкод у проживанні її з татом мама не чинила та до себе не забирала.

Крім того, відповідачка склала заяву, в якій не заперечує про позбавлення її батьківських прав щодо доньок, що свідчить про відсутність її заперечень та спору щодо місця проживання дітей.

Таким чином, із матеріалів справи та пояснень позивача і дітей вбачається, що ще до подання позову позивач і відповідач досягли згоди щодо місця проживання малолітньої дитини.

За таких обставин, суд вважає, що між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідачка не вимагала та не вимагає зміни місця проживання малолітньої доньки, що свідчить про її погодження з визначеним місцем проживання дитини у позасудовому порядку.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком, то суд такий оцінює критично, оскільки такий не містить відомостей про наявність спору між батьками щодо місця проживання дітей, будь -якої інформації про спілкування із відповідачкою та наявність її заперечень щодо визначення місця проживання з відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

За змістом положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 8, 18, 161 СК України, кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його в судовому порядку шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи.

Отже, судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).

У цій справі, судом встановлено, що на час пред`явлення позову про визначення місця проживання дитини питання щодо її проживання було врегульоване сторонами за взаємною згодою відповідно до ст. 160 СК України. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не змінилися на час розгляду справи в суді.

Будь-яких підстав вважати, що право батька дитини на визначення місця проживання неповнолітньої доньки із ним не визнається, заперечується матір`ю дитини чи будь-ким іншим, немає.

Суд вирішує спір, що виник реально, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в іншого з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, оскільки для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.07.2024 у справі № 127/16211/23 зазначив, що «спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі. А тому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дочки разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені. А відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла.».

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 грудня2024 року у справі №299/8679/23, від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23, від 18 лютого 2025 року у справі № 161/3520/23.

Суд у відповідності до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України суд враховує наведені висновки Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дітей разом із ним, які фактично проживали і проживають разом із ним, порушені його права, та ураховуючи відсутність спору між батьками про місце проживання малолітньої доньки та вільний вибір донькою, яка досягла 16 років, місця проживання, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, 280-284, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Заочне рішення може бути переглянуте Шполянським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 14.10.2004 Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_6 , виданий 14.02.2012 Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_7 ( відомості вказані в позовній заяві).

Третя особа: Служба у справах дітей Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, юридична адреса: вул. Лозуватська, 56, м. Шпола Звенигородський район Черкаська область, ЄДРПОУ 45126002.

Повний текст рішення складений 21.03.2025.

Суддя О.В. Щербак