Ухвала

від 17.03.2025 по справі 529/1660/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/1660/22 Номер провадження 11-кп/814/957/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 22022220000002261 за апеляційною скаргою прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2023 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця селища Шевченкове Шевченківського району Харківської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, не судимого,

визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/117-23/10051 від 11.07.2023 у сумі 3824 грн, у зв`язку з виправданням обвинуваченого, віднесені на рахунок держави.

Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.

На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, і призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на 15 років та з конфіскацією майна.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Від прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисників в підтримку клопотання захисника, прокурора, який заперечив проти клопотання захисника та підтримав своє клопотання, перевіривши доводи клопотань та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

З матеріалів провадження вбачається, що вироком Диканського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2023 року ОСОБА_9 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, запобіжний захід, застосований під час судового розгляду до ОСОБА_9 у виді тримання під вартою скасовано та його звільнено з-під варти в залі судового засідання.

Під час апеляційного розгляду ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року клопотання прокурора задоволено та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.01.2024 включно, без визначення застави.

Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 12 років. Допитані безпосередньо в судовому засіданні апеляційного суду свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під присягою надали показання, що ОСОБА_13 , після звільнення з-під варти судом першої інстанції, у вересні - жовтні 2023 року, перебуваючи в м. Шевченкове Харківської області за місцем їх проживання, неодноразово погрожував їм безпосередньо чи через близьких родичів фізичною розправою за те, що вони в суді першої інстанції давали стосовно нього показання про вчинення ОСОБА_13 злочинів під час окупації м. Шевченкове російськими військами. Погрози сприймали реально, так як добре знають ОСОБА_9 як особу, яка і раніше застосовувала фізичне насильство над людьми.

Вказаний запобіжний захід ОСОБА_9 колегією суддів Полтавського апеляційного суду неодноразово продовжувався.

За результатами апеляційного розгляду, вироком Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на строк 15 років з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить ОСОБА_9 на праві власності.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року касаційні скарги ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_14 задоволено частково. Вирок Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрано ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 січня 2025 року включно.

В постанові Верховного Суду зазначено, що враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Верховний Суд, скасовуючи вирок Полтавського апеляційного суду, дійшов висновку, що ОСОБА_9 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.01.2025 ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 22 березня 2025 року.

Звертаючись з клопотанням про продовження ОСОБА_9 строку запобіжного заходу прокурор зазначив, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися, тому є підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з цим прохає продовжити ОСОБА_9 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину (ст. 111-2 КК України), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. З метою уникнення кримінальної відповідальності останній може переховуватись від суду.

Крім того, ОСОБА_9 відомо місце проживання свідків у кримінальному провадженні, тому існує ризик того, що обвинувачений може здійснити спробу незаконного впливу на свідків, в тому числі шляхом здійснення погроз та залякувань у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях. Встановлено, що від свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надходили повідомлення про те, що ОСОБА_9 їм погрожував за те, що вони свідчили проти нього у суді. Враховуючи обставини кримінального провадження, а також той факт, що ОСОБА_9 проживає в населеному пункті разом із іншими допитаними свідками, може мати інформацію щодо їх фактичного місця мешкання та місця перебування, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь, тому реальність та ймовірність настання даного ризику існує.

Також ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисних дій, сплямованих на допомогу державі агресору (пособництво), збройним формуванням, вчинені громадянином України, шляхом реалізації та підтримки рішень та дій збройних формувань держави агресора, вбачається ризик того, що йому відомі контакти представників РФ, з якими він може виходити на зв`язок, тому він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі в умовах воєнного стану.

У зв`язку з існуванням вказаних ризиків, з метою виконання обвинуваченим ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов`язків, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам.

Крім того, відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати, ОСОБА_9 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Будь-яких обґрунтованих підстав для скасування ОСОБА_9 запобіжного заходу стороною захисту не назначено.

Посилання захисника, що в обвинувальному акті та матеріалах провадження немає доказів вини ОСОБА_9 в інкримінованому злочині колегією суддів не розглядається, оскільки дані обставини є предметом розгляду справи по суті та підлягає дослідженню під час апеляційного розгляду.

Щодо твердження захисника про те, що свідки вже допитані судом, необхідно зазначити, що апеляційний розгляд не закінчено та вказані свідки, згідно прийнятого колегією суддів рішення, будуть повторно допитуватися для об`єктивного встановлення обставин провадження.

З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання адвоката необхідно відмовити.

Керуючись главою 18, ст.331, ст.371, ст.419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 про скасування запобіжного заходу ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів до 15 травня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4