Постанова
від 04.03.2025 по справі 907/619/15
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа №907/619/15

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіЗварич О.В.,

Кравчук Н.М.,

Секретар судового засідання:Фарина Х.І.

представники сторін:

від ліквідатора: Лозовський В.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" б/н від 13.09.2024 (вх. №01-05/2574/24 від 16.09.2024)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2024 (повний текст ухвали складено 02.09.2023)

про відмову у задоволені заяви про застосування субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 472 132 871,28 грн

у межах справи №907/619/15 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за заявою публічного акціонерного товариства Піреус Банк МКБ, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс, м. Іршава (код ЄДРПОУ 32637320)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Фактор Тойс (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд. 36, код ЄДРПОУ 32637320). Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до боржника на суму 37187026,50 грн., в тому числі безспірні грошові вимоги до боржника не забезпечені заставою майна боржника на суму 2166849,44грн. Введено процедуру розпорядження майном.

Призначено розпорядником майна ТзОВ „Фактор Тойс арбітражного керуючого Зубик Юлію Зіновіївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 376 від 15.03.2013, адреса: 46008, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 3а, офіс 1004). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 14.12.2015. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Фактор Тойс (код ЄДРПОУ 32637320).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2019 року припинено процедуру розпорядження майном до ТзОВ „Фактор Тойс, м. Іршава (код ЄДРПОУ 32637320) та припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Зубик Юлія Зіновіївна. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 376 від 15.03.13); визнано ТзОВ „Фактор Тойс, м. Іршава (код ЄДРПОУ 32637320) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 149 від 18.02.13). та призначено судове засідання для розгляду поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу боржника.

08.04.2024 року від кредитора банкрута - АТ КБ "Приватбанк" до суду надійшла заява про застосування субсидіарної відповідальності, покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ « Фактор Тойс» у розмірі 47213271, 28 грн. , у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 та учасників боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ « Фактор» , а також кредитор просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ « Фактор» на користь ТОВ « Фактор Тойс» грошові кошти в розмірі 472 132871,28 грн. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ « Фактор Тойс».

В заяві кредитор вважає, що існують правові підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності винних осіб у доведенні ТОВ Фактор Тойс до банкрутства, учасників та керівника боржника, а саме: ОСОБА_1 , село Загаття, Хустського р-н, Закарпатська область (РНОКІНІ НОМЕР_1 ); Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР, село Загаття, Хустського р-н, Закарпатська область (код СДРПОУ: 02770392); ОСОБА_2 , м. Мукачево Закарпатська обл., (РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 , село Загаття, Хустського р-н, Закарпатська область (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ТОВ Фактор.

Заява обґрунтована тим, що АТ КБ "ПриватБанк" як кредитор, позбавлений можливості отримати грошові кошти в рамках справі про банкрутство №907/619/15, внаслідок неправомірних та злочинних дій посадових осіб боржника, які призвели до банкрутства ТОВ „Фактор Тойс". Так, об`єктом правопорушення є право Кредитора (АТ КБ "ПриватБанк") на задоволення його грошової вимоги до боржника у справі про банкрутство №907/619/15, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності майна у боржника.

Також зазначає, що в матеріалах справи № 907/619/15 відсутня інформація, що особами, вимоги до яких заявлені АТ КБ "ПриватБанк", протягом їх діяльності у ТОВ Фактор Тойс скликалися та проводилися як обов`язкові річні збори з питань розгляду фінансової звітності, розподілу прибутку, так і позачергові збори нагальних питань підприємства. Зокрема, ОСОБА_4 , яка перебувала на посаді керівника ТОВ Фактор Тойс з 20.04.2012 р, не вчинила згідно з повноваженнями виконавчого органу товариства відповідних заходів, виходячи з фінансово- господарського стану товариства та згідно із щойно згаданими правовими нормами

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2023 у справі №907/619/15 відмовлено у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" б/н від 08.04.2024 р. (вх. №02.3.1-02/2776/24) про застосування субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 472 132 871,28 грн.

Ухвала мотивована тим, що подана заява про застосування субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 472 132 871,28 грн не містить доказів в обґрунтування підстав для її задоволення, порушенням прав кредитора та не підтверджуються матеріалами справи, а отже не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішеннями, АТ КБ "Приватбанк" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 16.09.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2023 у справі №907/619/15 та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс у розмірі 472 132 871,28 грн., у зв`язку з доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс до банкрутства на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 та учасників боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальність Фактор та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальність Фактор на користь Товариства з обмеженою відповідальність Фактор Тойс грошові кошти у розмірі 472 132 871,28 грн, у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс.

Зазначає, що існують підстави для покладення на вказаних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення з них на користь боржника грошові кошти у розмірі 472 132 871,28 грн., у зв`язку з чим просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Тойс" у розмірі 472 132 871,28 грн., у зв`язку з доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Тойс" до банкрутства на колишнього керівника ТОВ Фактор Тойс та учасників ТОВ Фактор Тойс - ТОВ "Фактор", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнути з них солідарно 472 132 871,28 грн. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ Фактор Тойс.

03.10.2024 від ТзОВ "Фактор Тойс" в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф. надійшов відзив б/н від 03.10.2024 (вх. № 01-04/6567/24) на апеляційну скаргу в якому ліквідатор зазначає, що на підставі скарги АТ КБ «Приватбанк» від 08.04.2024р. №24/04-08, доручення Міністерства юстиції України від 17.04.2024 №58897/64523-33-24/21.1, Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Кучка Ю.Ф. в т.ч. щодо здійснення аналізу дій (бездіяльності) третіх осію, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства та щодо здійснення аналізу правочинів та подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, за наслідком чого складено Довідку від 13.06.2024р. №27. За результатом проведення перевірки, Комісією не встановлено порушення вимог законодавства з даного питання та, як результат відсутні підстави для формування негативного висновку.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" б/н від 13.09.2024 (вх. №01-05/2574/24 від 16.09.2024) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2023 у справі №907/619/15.

Ухвалою суду від 04.10.2024 призначено розгляд справи на 05.11.2024.

Ухвалою суду від 05.1.2024 призначено розгляд справи на 03.12.2024.

Ухвалою суду від 03.12.2024 призначено розгляд справи на 14.01.2025.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відкладено розгляд справи на 04.03.2025 та здійснено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у судове засідання 04.03.2025 за 10 днів до судового засідання.

04.03.2025 від АТ КБ "Приватбанк" до суду надійшло клопотання б/н від 03.03.2025 (вх. №01-04/1637/25) про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що представники АТ КБ ПриватБанк не можуть взяти участь у судовому засіданні, оскільки Північно-західним апеляційним господарським судом розглядається апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк у справі №4/92-Б про банкрутство Мирославського сільського споживчого товариства.

Колегія суддів, порадившись на місці, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, згідно якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи , вирішила відмовити у задоволені поданого АТ КБ « Приватбанк» клопотання, розпочати розгляд апеляційної скарги по суті.

У судовому засідання 04.03.2025 представник ліквідатора заперечив доводи апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ є сталими у судовій практиці та були викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).

Ураховуючи викладені правові висновки щодо застосування норм права при вирішенні спорів про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, Верховний Суд констатує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника.

Водночас необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства.

При цьому до таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо.

Відповідно до п. 3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства передбачено, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Рівень забезпечення зобов`язань кредиторів характеризується такими показниками:

забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань);

забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника);

розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань).

Під час визначення ознак дій з доведення до банкрутства заповнюється таблиця 26 "Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства".

У разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;

необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна;

прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, необхідно проаналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:

зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;

штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості;

продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном);

продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо);

у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності;

необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Разом з тим, колегія суддів враховує зазначену скаржниками правову позицію Верховного Суду про те, що:

- відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16);

- звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) та згідно з якою відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Таким чином, судова палата підтримала правову позицію про те, що звіт ліквідатора за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника та висновок про доведення боржника до банкрутства, складені у відповідності до вимог Методичних рекомендацій, наряду з іншими доказами є лише складовою доказової бази доведення боржника до банкрутства як підстави для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

Ухвалою суду від 12.01.2017 у даній справі за результатами розгляду додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора господарський суд встановив, що 27.11.2015 публічне акціонерне товариство ПІРЕУС БАНК МКБ, м. Київ звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою від 27.11.2015р. №104 про визнання додаткових грошових вимог до ТОВ Фактор Тойс у сумі 259.461.988,84грн. та суми 2436,00 грн. сплаченого судового збору.

Згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 року до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна також включено безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства ПІРЕУС БАНК МКБ до боржника на суму 37 187 026,50 грн., в тому числі безспірні грошові вимоги до боржника не забезпечені заставою майна боржника на суму 2 166 849,44 грн., підтверджені заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 06.12.2011 р. у справі №2-1170/11 та визнані ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 р. про порушення провадження у справі про банкрутство № 907/619/15. Розмір грошових вимог кредитора, які забезпечені заставою майна боржника склав суму 35.020.177,06грн.

Аналізуючи доводи сторін з приводу заявлених додаткових вимог кредитора, суд констатував наступне.

Щодо розміру вимог Кредитора заявлених по Кредитному договору №133 на загальну суму 657 353,49 Євро, що еквівалентно 16 461 051,68 грн. згідно курсу НБУ станом на 27.11.2015р.:

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. п. З.1., 3.2. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за період з 01 числа по останнє число поточного місяця, виходячи з процентної ставки 11 (одинадцять) відсотків річних. Позичальник зобов`язувався сплачувати проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору за несвоєчасне перерахування коштів, а також за будь-яке інше порушення стороною своїх зобов`язань по цьому договору, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожний день порушення виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року № 6-1206цс15.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому є правомірним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про визнання та включення до кредиторських вимог Банку до ТОВ сум, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Отже, на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: прострочена заборгованість за процентами, пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Щодо розміру вимог Кредитора заявлених по Кредитному договору №132 на загальну суму 9 703 554,56 євро, що еквівалентно 242 990 591,16 грн. згідно курсу НБУ станом на 27.11.2015 р.:

29 лютого 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Міжнародний комерційний банк, правонаступником якого є ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатський завод малих архітектурних форм (Позичальник) був укладений Кредитний договір №132 з Додатковими угодами №132/1 від 18.03.2008 р., №132/2 від 13.03.2009 р. та №132/3 від 09.04.2009 р. (далі разом- Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику невідновлювану, відкличну мультивалютну кредитну лінію з лімітом 8 229 703,00 Євро (Кредит), терміном з 29.02.2008 р. по 28.02.2015 р., із щомісячною сплатою відсотків відповідно до умов п.п. З.1., З.2., цього Договору.

З метою забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, 09.04.2009 р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс (Поручитель) було укладено Договір поруки № 132/9 (далі - Договір поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За умовами Договору поруки, поручитель, як солідарний боржник зобов`язувався в повному обсязі відповідати перед Банком (Кредитором) за виконання Позичальником усіх зобов`язань, що випливають з Кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору поруки, Банк має право у разі невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Поручитель зобов`язується виконати за Позичальника зобов`язання за Кредитним договором на умовах та в порядку, що встановлені Кредитним договором або в повідомленні Банку шляхом перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості Позичальника після моменту отримання від Банку письмового повідомлення про невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором (п. 3.4.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області розглянуто справу №0707/5246/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства ПІРЕУС БАНК МКБ до Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатський завод малих архітектурних форм, ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2012 р., позов було задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з ТзОВ Закарпатський завод малих архітектурних форм, ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс, на користь ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ - 67 752 060,76 грн. заборгованості по кредиту станом на 05.09.2011 р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02.10.2014 р. рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.09.2012 р. залишено без змін.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Отже грошові вимоги Кредитора заявлені по Кредитному договору №132 на загальну суму 9 703 554,56 Євро, що еквівалентно 242 990 591,16 грн. згідно курсу НБУ станом на 27.11.2015 р., підлягають визнанню.

Крім того, Кредитором, за подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до Закону України Про судовий збір, сплачено судовий збір у розмірі 6 090,00 грн. Ухвалою суду від 20.10.2015 р. судові витрати, понесені кредитором у сумі 6 090,00 грн. покладено на боржника. Крім того, кредитором, за подання до суду заяви з додатковими грошовими вимогами до боржника, відповідно до Закону України Про судовий збір, сплачено судовий збір на суму 2 436,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.11.2015 р. № 10012839 (оригінал долучено до заяви про додаткові грошові вимоги до боржника).

Отже, сума судового збору у розмірі 8526,00 грн., сплачена кредитором за подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про порушення справи про банкрутство та заяви з додатковими грошовими вимогами до ТзОВ Фактор Тойс, підлягає включенню до Реєстру вимог кредиторів ТзОВ Фактор Тойс.

Також включенню до Реєстру вимог кредиторів ТзОВ Фактор Тойс підлягають судові витрати стягнуті заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від Об. 12.2011 р. у справі №2-1170/11 на загальну суму 1 820,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що вказані вимоги кредитора згідно з п. 1 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними, знайшли своє підтвердження матеріалами справи, отже підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна у наступному складі та розмірах з достатніх підстав:

8 526,00 грн. - вимоги І черги задоволення;

222 909 732,79 грн. - вимоги IV черги задоволення;

38 710 579,49 грн. - вимоги VI черги задоволення;

35 020 177,06 грн. - вимоги внесені окремо до Реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора господарський суд ухвалив: визнати конкурсні вимоги кредитора публічного акціонерного товариства ПІРЕУС БАНК МКБ (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20034231) до боржника товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд. 36, код ЄДРПОУ 32637320) з грошовими вимогами на суму 8 526,00 грн. - вимоги І черги задоволення; 222 909 732,79 грн. - вимоги IV черги задоволення; 38 710 579,49 грн. - вимоги VI черги задоволення; 35 020 177,06 грн. - вимоги внесені окремо до Реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області за результатами попереднього засідання від 12 січня 2017 р. у справі № 907/619/15 встановлено, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд. 36, код ЄДРПОУ 32637320).

Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" до боржника на суму 37187026,50 грн., в тому числі безспірні грошові вимоги до боржника не забезпечені заставою майна боржника на суму 2166849,44грн.

Введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс. Призначено розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс арбітражного керуючого Зубик Юлію Зіновіївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 376 від 15.03.2013, адреса: 46008, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 3а, офіс 1004).

Оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс, м. Іршава (код ЄДРПОУ 32637320) було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 27.10.2015р. номер публікації 24354.

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 23 Закону, до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника: Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі з грошовими вимогами у розмірі 329.113,54грн.; Державної податкової інспекції в Іршавському районі ГУ ДФС у Закарпатській області з грошовими вимогами у розмірі 184.552,16грн.; ПАТ Закарпаттяобленерго з грошовими вимогами у розмірі 19.015,30грн.; ПАТ Піреус Банк МКБ з грошовими вимогами у розмірі 259.461.988,84грн.; ПАТ КБ Приватбанк з грошовими вимогами у розмірі 90.150.547,09грн; Хустської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Хуст з грошовими вимогами на суму 190790,88 грн.

Ініціюючий кредитор - 27.11.2015 публічне акціонерне товариство ПІРЕУС БАНК МКБ, м. Київ звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою від 27.11.2015р. №104 про визнання додаткових грошових вимог до ТОВ Фактор Тойс у сумі 259.461.988,84грн. та суми 2436,00 грн. сплаченого судового збору.

За результатами судового розгляду заяви про визнання додаткових грошових вимог до ТОВ Фактор Тойс у сумі 259.461.988,84грн. та суми 2436,00 грн. сплаченого судового збору ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.01.2017 року вимоги даного кредитора задоволено у поданому обсязі з мотиві та підстав, наведених в ній.

Відтак, судом вирішено, що заявлені грошові вимоги підлягають до задоволення.

За результатами розгляду даних вимог кредитора суд прийшов до висновку про визнання публічного акціонерного товариства ПІРЕУС БАНК МКБ (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20034231) грошових вимог до боржника товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд. 36, код ЄДРПОУ 32637320) на суму 8 526,00 грн. - вимоги І черги задоволення; 222 909 732,79 грн. - вимоги IV черги задоволення; 38 710 579,49 грн. - вимоги VI черги задоволення; 35 020 177,06 грн. - вимоги внесені окремо до Реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою.

16.11.2015 Державна податкова інспекція в Іршавському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулася до господарського суду Закарпатської області із заявою від 12.11.2015р. про визнання грошових вимог до ТОВ Фактор Тойс у сумі 184552,16 грн.

Подана кредитором заява обґрунтована наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс заборгованості внаслідок несплати самостійно задекларованих та донарахованих податковим органом грошових зобов`язань у загальному розмірі 184 552,16 грн, яка складається з наступних платежів:

- податковий борг по орендній платі з юридичних осіб - 80 307,30 грн. в т.ч. основний борг - 63 739,74 грн., штрафні санкції - 12 019,15 грн., пеня - 4 548,41 грн. заявлені грошові вимоги підтверджуються: постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. по справі №807/3654/13-а; розрахунком заборгованості ТзОВ Фактор Тойс по податках і зборах станом на 04.11.2015 р.; довідкою про суму заборгованості; податковою декларацією з плати за землю за 2012 рік; податковою декларацією з плати за землю за 2013 рік; актом камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю №414/1500/32637320 від 13.12.2013 р., податковим повідомленням-рішенням форми Ш від 27.12.2013 р. №0005381500; актом камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю №419/1500/32637320 від 13.12.2013 р., податковим повідомленням-рішенням форми Ш від 27.12.2013 р. №0005371500; обліковою карткою платника податків);

- податковий борг по податку на додану вартість - 1 181,47 грн. в т.ч. основний борг - 0,00 грн., штрафні санкції - 1 179,80 грн., пеня - 1,67 грн, (заявлені грошові вимоги підтверджуються: розрахунком заборгованості ТзОВ Фактор Тойс по податках і зборах станом на 04.11.2015 р.; довідкою про суму заборгованості; актом камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість №857/15-01/32637320 від 15.10.2014 р., податковим повідомленням-рішенням форми Р від 18.10.2014 р. №0002101500; актом камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість №744/15-01/32637320 від 17.09.2014 р.

податковим повідомленням рішенням форми Р від 17.09.2014 р. №0001761500; податковим повідомленням рішенням форми Р від 17.09.2014 р. №0001781500; обліковою карткою платника податків);

- штрафні санкції за порушення законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності - 40 898,31 грн. (заявлені грошові вимоги підтверджуються: постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 р. по справі №807/2076/14; розрахунком заборгованості ТзОВ Фактор Тойс по податках і зборах станом на 04.11.2015 р.; довідкою про суму заборгованості; актом Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ Фактор Тойс з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р. та валютного законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р. №377/2200/32637320 від 19.07.2012 р.; податковим повідомленням-рішенням форми У від 01.08.2012 р. №0000122250; обліковою карткою платника податків);

- заборгованість по єдиному соціальному внеску - 62 165,08 гри., в т.ч. основний борг - 44 247,00 грн., штрафні санкції - 0,00 грн., пеня -17 918,08 грн. (заявлені грошові вимоги підтверджуються: розрахунком заборгованості ТзОВ Фактор Тойс по ЄСВ станом на 04.11.2015 р.; довідкою про суму заборгованості; обліковою карткою платника податків; актом передачі №5634/04 від 14.10.2013 р.);

- 44 247,00 грн. - вимоги II черги задоволення;

- 63 739,74 грн. - вимоги III черги задоволення;

- 76 565,42 грн. - вимоги VI черги задоволення.

16.11.2015 Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою від 12.11.2015р. №4399/06 про визнання грошових вимог до ТОВ Фактор Тойс у сумі 329113,54 грн.

Подана кредитором заява обґрунтована наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс заборгованості внаслідок несплати самостійно нарахованих страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та фінансових санкцій у загальному розмірі 329 113,54 грн., яка складається з наступних платежів:

- заборгованість із страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування 255 159,53 грн. (заявлені грошові вимоги підтверджуються: розрахунками суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з березня 2009 р. по грудень 2010 р.; карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (1%-5%) за період з 01.04.2009 р. по 06.11.2015 р.; карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (32%, 4%, 42%) за період з 01.04.2009 р. по 06.11.2015 р.);

- штрафна санкція по Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-1У- 14 501,66 грн. (рішення №405 від 16.06.2009 р., з якого частково сплачено 7 186,51 грн.; №659 від 06.10.2009 р., №501 від 14.09.2010 р., №549 від 25.10.2010р., №581 від 26.11.2010 р., №585 від 21.04.2010 р„ №15 від 18.01.2012 р., №80 від 30.03.2012 р., №81 від 30.03.2012 р., №82 від 30.03.2012 р.);

- пеня по Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІУ- 59 452,35 грн. (рішення №501 від 14.09.2010 р., з якого частково сплачено 7 428,45 грн.; №549 від 25.10.2010 р., №581 від 26.11.2010 р., №585 від 21.04.2011р., №15 від 18.01.2012 р.).

У відповідності до ч. 13 ст. 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІУ про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов`язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом (ч.14 зазначеної статті).

Виходячи з наведеного неоскаржена сума до відшкодування вважається узгодженою між Управлінням Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс.

- 255 159,53 гри. - вимоги II черги задоволення;

- 73 954,01 грн. - вимоги VI черги задоволення.

19.11.2015 публічне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго, с. Оноківці Ужгородського району звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою від 13.11.2015р. №114-25/8004 про визнання грошових вимог до ТОВ Фактор Тойс у сумі 19015,30грн. та суми 2436,00 грн. сплаченого судового збору.

Заява мотивована тим, що у боржника перед ПАТ Закарпаттяобленерго існує заборгованість, яка виникла у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язання по оплаті спожитої електроенергії, внаслідок чого у боржника утворилась та існує прострочена заборгованість на загальну 19015,30грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2012 року у справі №5008/250/2012.

Із заяви та доданих до заяви доказів вбачається, що вказана заборгованість виникла до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Фактор Тойс (27.10.2015 р.) та підтверджена кредитором належними доказами.

Розпорядником майна боржника подано господарському суду письмове пояснення по суті поданої до суду заяви, згідно з яким вимоги ПАТ Закарпаттяобленерго про визнання кредиторських вимог визнаються за рішенням розпорядника майна в повному розмірі.

Розглянувши заяву ПАТ Закарпаттяобленерго з кредиторськими вимогами до боржника на суму 19015,30 грн. та у сумі 2436,00 грн. судового збору., дослідивши додані до заяви докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених кредитором вимог тому погоджується з рішенням розпорядника майна про визнання вказаних вимог в повному обсязі.

- 4045,50 грн. - вимоги I черги задоволення;

- 17034,48 грн. вимоги IV черги задоволення;

- 371,32 грн. - вимоги VI черги задоволення.

21.09.2015 року Хустською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Хуст подано заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 190790,88грн.

Подана кредитором заява обґрунтована наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Тойс заборгованості внаслідок несплати самостійно задекларованих податків та зборів у загальному розмірі 190790,88 грн., яка складається з наступних платежів:

- Податок на додану вартість:

На підставі п. 129.1, п. 329.3 ст. 129 Податкового кодексу України за період з 28.09.2014р. по 07.09.2015 р. та станом на 31.08.2016 року боржнику нараховано пеню в сумі 335,04грн.

Враховуючи зазначене, розмір збільшення кредиторських вимог по ПДВ складає 335,04 грн. Тобто, загальна сума кредиторських вимог по ПДВ складає 1516,51 грн., в т.ч.: 1181,47 грн. - попередньо заявлена сума, 335,04грн. - сума збільшення вимог.

- Орендна плата за землю.

На підставі п. 129.1, п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України за період з 01.05.2012р. по 07.09.2015 р. та станом на 31.08.2016 року боржнику нараховано пеню в сумі 57110,05грн. Враховуючи зазначене, розмір збільшення кредиторських вимог по орендній платі за землю складає 57110,05грн.

Тобто, загальна сума кредиторських вимог по орендній платі за землю складає 137417,35 грн., .ч.: 80307,30 грн. - попередньо заявлена сума, 57110,05грн. - сума збільшення вимог.

- Податок на доходи фізичних осіб що сплачується податковими агентами Із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року по справі №807/2076/14 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ Фактор Тойс до ДПІ у Іршавському районі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012р. №0000871750, яким товариству визначені суми грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 123368,17грн., в 121003,87грн. - основного платежу, 2364,30грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Дані суми грошового зобов`язання набули законної сили згідно ухвали ЛААС від 19.05.2015 року по справі №876/621/15.

Також на підставі п. 129.1, п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України за період з 18.06.2015р. по 07.09.2015 р. та станом на 31.08.2016 року боржнику нараховано пеню в сумі 9977,62грн.

Тобто, з врахуванням визначених нарахувань, заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає заявленю по кредиторським вимогам до ТзОВ Фактор Тойс станом на 31.08.2016 року становить 133345,79грн.

Враховуючи зазначене, станом на 31.08.2016 року загальна сума кредиторських вимог складає 5343,04 грн., в т.ч.: 184552,16грн. - попередньо заявлена сума, 190790,88грн. - сума збільшення вимог.

Таким чином, сума заборгованості ТзОВ Фактор Тойс (додаткових грошових вимог) станом на 31.08.2016 року становить 190790,88грн., в т. ч.: 5,04грн. - податок на додану вартість (пеня), 57110,05грн. - орендна плата за землю (пеня), 3345,79грн. - податок на доходи фізичних осіб (121003,87грн, - основне зобов`язання, 2364,30грн. - штрафні (фінансові) санкції, 9977,62грн. - пеня).

- 121003,87 грн. - вимоги ІII черги задоволення;

- 69787,01 грн. - вимоги VI черги задоволення;

- 2756 грн. вимоги І черги задоволення.

За результатами попереднього засідання господарський суд ухвалив:

1. Визнати конкурсним кредитором товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд. 36, код ЄДРПОУ 32637320):

- Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (90100, м. Іршава, вул. Шевченка, 37, код ЄДРПОУ 39593835) з грошовими вимогами на суму 44 247,00 грн. - вимоги II черги задоволення; 63 739,74 грн. - вимоги III черги задоволення; 76 565,42 грн. - вимоги VI черги задоволення;

- Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області (9010, м. Іршава, площа Народна, 2, код ЄДРПОУ 20449666) з грошовими вимогами на суму 255 159,53 гри. - вимоги II черги задоволення; 73 954,01 грн. - вимоги VI черги задоволення;

- публічне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго (89412, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) з грошовими вимогами на суму 4045,50 грн. - вимоги I черги задоволення; 17034,48 грн. вимоги IV черги задоволення; 371,32 грн. - вимоги VI черги задоволення;

- публічне акціонерне товариство ПІРЕУС БАНК МКБ (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20034231) з грошовими вимогами на суму 8 526,00 грн. - вимоги І черги задоволення; 222 909 732,79 грн. - вимоги IV черги задоволення; 38 710 579,49 грн. - вимоги VI черги задоволення; 35 020 177,06 грн. - вимоги внесені окремо до Реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою;

- Хустську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Хуст з грошовими вимогами 121003,87 грн. - вимоги ІII черги задоволення; 69787,01 грн. - вимоги VI черги задоволення; 2756 грн. вимоги І черги задоволення.

1.1. У задоволенні заяви з грошовими вимогами публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, м. Дніпропетровськ до господарського суду Закарпатської області від 24.11.2013р. б/н (згідно відмітки поштового штемпелю така заява відправлена на адресу суду 25.11.2015 року) про визнання грошових вимог до ТОВ Фактор Тойс у сумі 90150547,09 грн. (не забезпечені заставою), які складаються з заборгованості за кредитом у сумі 17589693,48 гри., заборгованості по процентам у сумі 20136239,31грн., пені у сумі 52424614,02 грн., а також в сумі 2 217944,85грн. (забезпечені заставою), що складаються з відсотків за Кредитним договором № 1/СУ008О від 16.08.2007 р. відмовити.

2. Затвердити реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс з урахуванням визнаних судом вимог кредиторів.

За результатами нового розгляду грошових вимог ПАТ КБ « Приватбанк» ухвалою господарського суду Закарпатської області від "25" січня 2018 р. у справі № 907/619/15 встановлено: 02.12.2015 ПАТ КБ "Приватбанк" подало до господарського суду Закарпатської області заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 90150547,09 грн. (не забезпечені заставою), які складаються із заборгованості за кредитом у сумі 17589593,48 грн., заборгованості по процентах у сумі 20136239,31 грн., пені у сумі 52424614,02 грн., а також на суму 2217944,85 грн. (забезпечені заставою), що складаються з відсотків за кредитним договором № 1/СУ008Q від 16.08.2007, та на суму 2436,00 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування своїх грошових вимог кредитор посилається на те, що між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та "МТ Toys, LTD" (Кіпр) був укладений договір комісії № 0611/3589/іmра від 27.12.2006 про відкриття акредитиву на суму у розмірі 264000,00 євро (далі - договір комісії) та кредитний договір №1/CY008Q від 16.08.2007 про надання кредиту у розмірі 457600,00 євро (далі кредитний договір).

Станом на 20 жовтня 2015 року сума простроченої заборгованості "МТ Toys, LID" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за договором комісії № 0611/3589/іmра становить 1242440,94 євро, що еквівалентно 31784165,13 грн. (відповідно до курсу євро до гривні, встановленого НБУ на 24.11.2015 становить 2558,2033 гривень за 100 євро), яка складається з:

- заборгованості за кредитом - 275739,97 євро, що еквівалентно 7053989,01 грн.

- проценти - 281481,40 євро, що еквівалентно 72.00866,46 грн.

- пеня 685219,57 євро, що еквівалентно 17529309,65 грн.

Крім того, відповідно до кредитного договору № 1/CY008Q від 16.08.2007 року ПАТ КБ "Приватбанк" надав позичальнику, "МТ Toys, LTD", кредит у сумі 457600,00 євро.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору банк зобов`язався за рахунок Міжбанківського кредиту Komercni banka надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 457600 євро в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків, винагород, відшкодуванню витрат банка в обумовлені цим договором строки.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007 щодо повернення кредиту та сплати відсотків в обумовлені кредитним договором строки, в порушення вимог ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України боржник не здійснив, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість зі сплати кредиту, процентів за його користування, пені.

Заявник вказує, що станом на 20 жовтня 2015 сума простроченої заборгованості "МТ Toys, LTD" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007 становить 2368237,38 євро, що еквівалентно 60584326,81 грн. (відповідно до курсу євро до гривні, встановленого НБУ на 24.11.2015 становить 2558,2033 гривень за 100 євро.) та складається з:

- заборгованість за кредитом 411840,00 євро, що еквівалентно 10535704,47 грн.

- заборгованість за процентами 592342,20 євро, що еквівалентно 15153317,70грн.

- пеня 1364055,17 євро, що еквівалентно 34895304,37 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Тойс" є поручителем за виконання зобов`язань "МТ Toys, LTD" за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007 та за договором комісії № 0611/3589/іmра від 27.12.2006 відповідно до договору поруки № 1-1 від 16.08.2007.

Згідно з п. 1 договору поруки № 1-1 від 16.08.2007, ТОВ "Фактор Тойс" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання "МТ Toys, LTD" своїх зобов`язань за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007 з повернення кредиту у розмірі 457600 євро згідно з графіком повернення, сплати процентів, оплати неустойки, оплати пені, штрафу, а також за виконання "МТ Toys, LTD" своїх зобов`язань за договором комісії № 061 l/3589/impa від 27.12.2006 зі сплати комісій, винагороди, надання коштів для оплати для виконання доручення кредитора, та сплати комісій підтверджуючого банку, сплати пені.

Згідно з п.2 договору поруки № 1-1 від 16.08.2007 ТОВ "Фактор Тойс" відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором та договором комісії в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи оплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, передбачених кредитним договором та договором комісії.

У п. 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору та договору комісії ознайомлений.

Пунктом 4.1. договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Виконання зобов`язання "МТ Toys, LTD" за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007 та договором комісії № 0611/3589/іmра від 27.12.2006 також були забезпечені договором застави майна № lz/CY008Q від 19 вересня 2008, укладеним між кредитором, як заставодержателем, та боржником ТОВ "Фактор Тойс", як заставодавцем.

Предметом застави відповідно до переліку, зазначеному у додатку № 1 до договору застави, є майно виробниче обладнання.

Відповідно до п.9 договору застави, сторони визначили, що вартість предмета застави складає 2217944,85 грн., що на дату укладення договору еквівалентно 330 000 євро.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим заявником, заборгованість за кредитним договором почала виникати з лютого 2009 року.

Вказує, що у квітні 2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/СУ008Q від 16.08.2007 року та договором комісії №0611/3589/іmра 27.12.2006.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2010 присуджено до стягнення з поручителів заборгованість за даними договорами, яка виникла станом на 11.03.2010.

Строк дії кредитного договору № 1/CY008Q від 16.08.2007 закінчився 15.02.2011. Строк дії договору комісії № 0611/3589/іmра 27.12.2006 закінчився 31.12.2008. однак, з даними грошовими вимогами банк звернувся до суду тільки у листопаді 2015 року.

Таким чином, боржник вважає, що відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007 та договором комісії № 0611/3589/ іmра від 27.12.2006 з боржника як поручителя.

Крім того, боржником заявлено про сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено боржником.

Матеріалами справи встановлено, зокрема підтверджується і висновками Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.17 відсутність підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин з огляду на наступне.,

Зобов`язання за кредитним договором з повернення кредиту було визначено у строк до 15.02.2011. За договором комісії строк оплати було встановлено з урахуванням наданого акредитиву до 01.01.2009. Даними договорами сторонами встановлений строк позовної давності у п`ять років.

З огляду на зазначені в рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-10331/10 від 19 листопада 2010 року обставини, про порушення своїх прав банку стало відомо 02.03.2010, що вбачається із поданого ним розрахунку заборгованості за кредитним договором та договором комісії.

При цьому, боржник зазначає, що заява банком до господарського суду Закарпатської області від 24.11.2013р. б/н (згідно відмітки поштового штемпелю така заява відправлена на адресу суду 25.11.2015 року), подана із пропуском строку позовної давності.

Грошові вимоги банку до боржника ґрунтуються на договорах поруки та застави, укладених останнім на забезпечення виконання зобов`язань "МТ Toys, LTD" перед банком за кредитним договором № 1/CY008Q ВІД 16.08.2007, зі строком дії до 15.02.2011, та договором комісії №0611/3589/іmра від 27.12.2006 зі строком виконання до 01.01.2009. Сторони цих договорів встановили строк позовної давності у п`ять років.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до боржника обґрунтовані також рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2010 у справі № 2-10331/10, відповідно до якого присуджено до стягнення з відповідачів солідарно, у тому числі, з ТОВ "Фактор Тойс" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 4.733.430,98 грн. та 1.083,26 грн. заборгованості за договором комісії від 27.12.2006 № 0611/3589/іmра, 2.514.269,32 грн. та 1.083,26 грн. заборгованості за кредитним договором від 16.08.2007 року № 1/CY008Q.

При цьому, у мотивувальній частині вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, встановлено, що заявлені позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення, у тому числі з ТОВ "Фактор Тойс" як із солідарного боржника (договір поруки №1-1), заборгованості за договором комісії, яка станом на 02.03.2010 з урахуванням пені становить 441.526,85 євро, та заборгованості за кредитним договором, яка станом на 11.03.2010 становить 233.597,27 євро, у тому числі 137.280,00 євро основного боргу, 52.693,27 євро строкових процентів, 18.006,88 євро прострочених процентів та 25.617,12 євро пені заборгованості, є обґрунтованими та підлягають стягненню з перерахуванням у гривні за курсом НБУ на день ухвалення рішення, що дорівнює 10,8326 грн. за один євро.

Отже, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2010 року в іншій справі № 2-10331/10, яке набрало законної сили і враховуючи положення ст.75 ГПК України має преюдиціальне значення для даної справи, доведено факт наявності вказаної у резолютивній частині рішення заборгованості ТОВ "Фактор Тойс" перед ПАТ КБ "Приватбанк".

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Таким чином, законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника.

З огляду на наведене, матеріалами справи підтверджено, що банк, в межах визначених договором комісії та кредитним договором строків позовної давності, вже скористався своїм правом на позов у розумінні статі 256 ЦК України, та використав можливість захистити свої порушені цивільні майнові права в судовому порядку щодо стягнення з боржника, як поручителя, заборгованості за вказаними договорами, яка утворилась за певний період.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2010 у справі № 2-10331/10 на день звернення банку з грошовими вимогами до боржника не виконано у добровільному порядку та до примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" не пред`являлось.

Як встановлено та встановлено в постанові Вищого господарського суду України від 02.08.17, у забезпечення виконання зобов`язань "МТ Toys, LTD" перед банком за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007, зі строком дії до 15.02.2011, та договором комісії №0611/3589/іmра від 27.12.2006 зі строком виконання до 01.01.2009, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Фактор Тойс" укладено договір поруки № 1-1 від 16.08.2007 року.

Згідно з п. 1 цього договору поруки ТОВ "Фактор Тойс" поручився перед банком за виконання "МТ Toys, LTD" своїх зобов`язань за кредитним договором № 1/CY008Q від 16.08.2007 з повернення кредиту у розмірі 457600 євро згідно з графіком повернення, сплати процентів, оплати неустойки, оплати пені, штрафу, а також за виконання "МТ Toys, LTD" своїх зобов`язань за договором комісії № 061 l/3589/impa від 27.12.2006 з сплати комісій, винагороди, надання коштів для оплати для виконання доручення кредитора, та сплати комісій підтверджуючого банку, сплати пені.

Згідно з п.2 договору поруки ТОВ "Фактор Тойс" відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором та договором комісії в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи оплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, передбачених кредитним договором та договором комісії.

Відповідно до пунктів 3.1., 4.1., 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь обов`язку, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із визначенням невиконаного обов`язку; у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовому повідомленні кредитора, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання повідомлення.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України).

Отже, порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, передбаченого статтею 256 ЦК України. Це строк існування самого зобов`язання поруки.

Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов`язання має бути пред`явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, встановленого сторонами в договорі).

Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред`явлена претензія і поручитель не виконав указані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Так, сторонами у пунктах 9 та 10 договору поруки обумовлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором комісії; сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом у 5 (п`ять) років.

Крім того, відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, "МТ Toys, LTD" (позичальник), фінансовим поручителем якого є боржник ТОВ "Фактор Тойс", зобов`язався повернути банку наданий за рахунок Міжбанківського кредиту Komercni banka кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 457600 євро, сплатити відсотки та винагороду, відшкодувати витрати банку в обумовлені цим договором строки.

У відповідності до пунктів 2.3., 5 кредитного договору строки повернення кредиту згідно з Графіком погашення кредиту, встановлені у додатку 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до умов додатку № 1 до кредитного договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 14.02.2008, позичальник зобов`язався перед банком повернути кредит у сумі 457600 євро до 15.02.2011, сплачуючи її частинами (з визначенням конкретних сум і дати платежу) згідно з графіком платежів.

Отже, разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання позичальником (а відтак і поручителем) окремих зобов`язань, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного конкретно визначеного зобов`язання згідно з графіком погашення кредиту, з огляду на положення частини третьої стаття 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статтею 559 ЦК України строк (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, встановленого сторонами в договорі) пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу строку (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, встановленого сторонами в договорі) для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом.

Таким чином, сторонами у кредитному договорі передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення періодичних платежів (згідно з графіком) та встановлено щодо відповідальність поручителя, яка передбачена кредитним договором щодо кожного з платежів окремо. Відтак, заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин щодо вказаної частини грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" задоволенню не підлягає.

Заява ПАТ КБ "Приватбанк" в частині грошових вимог до боржника у сумі 37725832,79 грн. (не забезпечені заставою), які складаються із заборгованості за кредитом у сумі 17589593,48 грн., заборгованості по процентах у сумі 20136239,31 грн. належним чином доведена та підтверджується наявними матеріалами справи. Вказана сума розпорядником майна не визнана. При цьому, суд констатує, що доводи розпорядника майна, щодо відсутності доказів звернення до поручителя з вимогами щодо кожного платежу не спростовує вищенаведених висновків суду.

Щодо грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в частині визнання розміру пені у сумі 52424614,02 грн., суд зазначив, що така нарахована заявником за неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за договором та підлягає задоволенню у повному обсязі. При цьому, вказана сума визнана розпорядником майна у повному обсязі, згідно наданих пояснень від 27.11.17 №02-06/17.

Таким чином, сума заборгованості боржника, не забезпечена заставою, становить суму 90150547,09 грн. (не забезпечені заставою), які складаються із заборгованості за кредитом у сумі 17589593,48 грн., заборгованості по процентах у сумі 20136239,31 грн., пені у сумі 52424614,02 грн. та визнаються судом у повному обсязі.

Також, стосовно грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до боржника у сумі 2217 944,85 грн. (забезпечені заставою), які ґрунтуються на договорі застави майна №Iz/CY008Q від 19.08.2009 року судом встановлено наступне.

Виконання зобов`язання "МТ Toys, LTD" за Кредитним договором від 16.08.2007 р. та Договором комісії № 0611/3589/іmра від 27.12.2006 р. були забезпечені Договором застави майна № 1/CY008Q від 19 вересня 2008 р., укладеним між Кредитором, як і Заставодержателем, та Боржником, як Заставодавцем, п.2 якого визначено, що вказаною заявою, окремо забезпечується виконання зобов`язання комітента, що випливають з договору комісії №0611/3589/іmра від 27.12.2006 року.

Предметом застави відповідно до переліку, зазначеному у Додатку № 1 Договору застави, є майно виробниче обладнання.

Відповідно до п.9 Договору застави, сторони визначили, що вартість Предмету застави складає 2217944,85 гривень, що на дату укладення договору еквівалентно 330000 Євро.

Статтями 1, 3 Закону України "Про заставу", який є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу заставного майна, передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Підстави припинення застави окремо визначені в статті 28 Закону України "Про заставу", які є аналогічними із закріпленими у статті 593 ЦК України, до яких зокрема належать: припинення забезпеченого заставою зобов`язання; загибель заставленого майна; придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; примусовий продаж заставленого майна; закінчення терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Отже, такої підстави для припинення застави, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов`язанням, цей Закон не передбачає, у зв`язку з чим .

Окремо слід вернути увагу на те, що частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, якщо кредитор не скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, це не є підставою для припинення застави.

Крім того, за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають.

Отже, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняються.

Аналізи положень статті 28 Закону України "Про заставу" та статті 593 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України дає підстави для висновку, що якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет застави (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення застави відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу".

У зв`язку з чим, заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин щодо грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" задоволенню не підлягає.

Відповідно до положення абзацу другого частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідно до якого, розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

З огляду на наведене, суд визнає грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" у сумі 2217944,85 грн. (забезпечені заставою), які підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів боржника.

Таким чином, розглянувши заяву та додані до неї докази, суд прийшов до висновку, що заявником належним чином доведено та підтверджено відповідними доказами заявлені вимоги.

Отже, господарський суд Закарпатської області після нового розгляду дійшов висновку, що заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, м. Дніпропетровськ про визнання кредиторських вимог у справі №907/619/15 про банкрутство належить задоволити повністю та визнати публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк, м. Дніпропетровськ кредитором товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс, м. Іршава з грошовими вимогами в сумі 90150547,09 грн. (не забезпечені заставою), в т.ч. 17589693,48 грн. заборгованості за кредитом, 20136239,31 грн. заборгованості по процентам, 52424614,02 грн. пені, а також в розмірі 2217944,85 грн., що складаються з відсотків за Кредитним договором № 1/СУ008О від 16.08.2007 р., які підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс як вимоги кредиторів забезпечені заставою.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018 у справі № 907/619/15, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 та постановою Верховного суду від 15.08.2018 визнано АТ КБ « Приватбанк» кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 90150547,09 ( не забезпечені заставою), в т.ч. 17589693,48 заборгованості за кредитом, 20 136239,31 грн. заборгованості по процентам, 52424614,02 грн. пені, а також в розмірі 2217944,85 грн., що складаються з відсотків за кредитним договором № 1/СУ0080 від 16.08.2007 які підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ « Фактор Тойс», як вимоги кредиторів забезпечені заставою.

У заяві про застосування субсидіарної відповідальності від 04.04.2024 кредитор АТ КБ "Приватбанк зазначає, що існують правові підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності винних осіб у доведенні ТОВ Фактор Тойс до банкрутства, учасників та керівника боржника, а саме: ОСОБА_1 , село Загаття, Хустського р-н, Закарпатська область (РНОКІНІ НОМЕР_1 ); Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР, село Загаття, Хустського р-н, Закарпатська область (код ЄДРПОУ: 02770392); ОСОБА_2 , м. Мукачево Закарпатська обл., (РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 , село Загаття, Хустського р-н, Закарпатська область (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ТОВ Фактор.

Відповідно до ч.1 ст.61 КУПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження в т.ч. складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, копії акту інвентаризації майна боржника від 23.11.2015 ( т.5 а.с.59-68), що був поданий розпорядником майна боржника Зубик Ю.З. до господарського суду ,згідно з інвентаризаційним описом значилось в наявності майна боржника на суму 27824108,39 грн.

Зі звіту ліквідатора Кучака Ю.Ф. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідацію, що доданий до матеріалів справи (т.9 а.с..13 23), встановлено, що загальна сума кредиторських вимог до банкрута ТОВ « Фактор Тойс» затверджена господарським судом становить 474 230 374 грн. 98 коп., за результатами реалізації майна банкрута в ході ліквідаційної процедури були отримані кошти у сумі 2179286 грн. 72 коп.

Згідно із матеріалами справи, арбітражним керуючим було проведено на виконання повноважень ліквідатора дослідження підстав для заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Ліквідатор ТОВ «Фактор Тойс» Кучак Ю.Ф. у висновку про наявність або відсутність ознак доведення о банкрутства встановив, що вимоги кредиторів до боржника виникли в результаті звичайної господарської діяльності.

Відповідно до вказаного висновку від 18.06.24 ( т.15, а.с.138- 146) про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 27.12.2019, керівником ТОВ « Фактор Тойс» визначено 20.04.2012 ОСОБА_1 .

Перелік засновників (учасників) ТОВ «Фактор Тойс» станом на 27.12.2019 наступний: ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду 1000,00 грн., ТОВ «Фактор» Іршавський район, село Загаття, розмір внеску до статутного фонду 9305223,65, «Мендт Тойс Лімітед» м. Нікосія, Кіпр, розмір внеску до статутного фонду 489748,61 грн.

Кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) є: Словаччина Мендт тойс ОСОБА_7 , Нікосія, Україна ОСОБА_1 , Іршавський район с. Загаття, Словаччина ОСОБА_8 ОСОБА_9 . Україна ОСОБА_2 м. Мукачево, ТОВ « Фактор» Іршавський район с. Загаття.

Власники істотної участі:

ОСОБА_2 Україна, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , - Іршавський район с. Загаття, ОСОБА_1 Іршавський район с. Загаття.

Колегія суддів вважає, що обов`язковою умовою субсидіарних вимог у процедурі банкрутства є те, що вони стягуються лише у випадках доведення до банкрутства.

Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, отриманих у процедурах банкрутства.

Заявник в даному випадку має довести, які саме дії або бездіяльність, та яких саме осіб призвели до доведення до банкрутства і причиново-наслідковий зв`язок між ними, що заявником в порушення вимог ст.ст. 76-79 ГПК України зроблено не було.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.

В матеріалах справи міститься звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Зубик Ю.З. (т. 10, а.с.43-82), що поданий до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом від 29.11.2018, згідно якого щодо неправомірних дій відповідальних осіб боржника при проведенні аналізу інформації нема, тому враховуючи дані систем показників оцінки фінансового стану ТОВ «Фактор Тойс» економічні ознаки дій з доведення до банкрутства відсутні. Ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства також відсутні, оскільки не має місця приховування та заниження оцінки майна, яке знаходилось та знаходиться у розпорядженні, штучне збільшення розміру кредиторської і дебіторської заборгованості, необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства та інвестиційна діяльність.

В процесі аналізу не встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про своє майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище. Ознаки дій з приховування банкрутства відсутні.

За результатом дослідження дій (бездіяльності) осіб, які ліквідатором визначено, як суб`єктів субсидіарної відповідальності критеріїв, які є обов`язковими для притягнення вказаних осіб до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства не виявлено.

Також, в матеріалах справи наявний Звіт про проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений арбітражним керуючий в процедурі розпорядження майна, який також свідчить про відсутність ознак доведення до банкрутства.

Окрім цього, рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом №01/03/2024 від 01.03.2024р. визнано недоцільним звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб та повторно схвалено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Фактор Тойс поданий до господарського суду Закарпатської обл.

У постанові ВС КГС від 31.01.2023 у справі №904/1334/18, застосування судом такого примусу лише на підставі припущень, однак без очевидної необхідності порушення процедури притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності, без спростування цим судом висновку у звіті ліквідатора Боржника про відсутність підстав для порушення процедури притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, тобто для порушення у цій справі процедури притягнення до субсидіарної відповідальності заради самої процедури, є проявом формалізму з боку господарського суду, виходом ним за межі того судового контролю у справі про банкрутство, який закладений законодавцем у функції господарського суду у ліквідаційній процедурі згідно зі статтею 60 КУзПБ, а також порушує розумний баланс між цими функціями суду та повноваженнями ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб, оскільки скаржником не доведено належними та допустимими доказами та ліквідатором не встановлено вини засновників, керівника боржника у доведенні підприємства до банкрутства, як і не встановлено факту доведення до банкрутства, а отже колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що подана заява про застосування субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 472 132 871,28 грн не містить доказів в обґрунтування підстав для її задоволення та не підтверджуються матеріалами справи, а отже не підлягає задоволенню.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2024 у справі №907/619/15 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" б/н від 13.09.2024 (вх. №01-05/2574/24 від 16.09.2024) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2024 у справі №907/619/15 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2025.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяЗварич О.В.,

Кравчук Н.М.


Суд	Західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	04.03.2025
Оприлюднено	24.03.2025
Номер документу	126017570
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи

Панова Ірина Юріївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 04.03.2025 по справі 907/619/15ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —907/619/15

Постанова від 04.03.2025

Постанова
від 04.03.2025 по справі 907/619/15
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД