ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" березня 2025 р. Справа№ 910/5251/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 19.03.2025:
від позивача: не з`явилися;
від відповідача: Варшамян Т.Г. - адвокат, посвідчення № 6877/10;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2024 (повний текст - 03.12.2024)
у справі №910/5251/24 (суддя - Ейвазова А.Р.)
за первісним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА»
про стягнення 478 801,54грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА»
про стягнення 765 991,47грн
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, скаржник, АТ «Укрзалізниця») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (далі - відповідач, ТОВ «ТДС Укрспецтехніка») про стягнення 478 801,54грн, з яких: 146 646,72грн - штраф за неякісне надання послуг; 134 181,75грн - пеня за порушення строків надання послуг за період з 21.09.2023 по 21.03.2024; 51 326,35грн - штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів; 146 646,72грн - штраф за ненадання послуг, до яких відповідач не приступив.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №ЦБРК-23-100 від 20.04.2023 про надання послуг з ремонту, а саме - невиконання робіт з ремонту екскаватора ВЕКС-20К інв. №9210403000108 у строк, визначений таким договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду Київської області за підсудністю.
04.04.2024 до Господарського суду Київської області від ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач просив стягнути з позивача 745 032,22грн, у т.ч.: 733 233,60 грн - основного боргу за виконані роботи, 11 798,62грн - втрати від інфляції за період з 09.02.2024 по 02.07.2024.
В обґрунтування вимог зустрічного позову ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» посилається на виконання ним ремонтних робіт за договором №ЦБРК-23-100 від 20.04.2023 про надання послуг з ремонту, зауважень щодо яких позивач не заявляв, однак, не оплатив у встановлений договором строк.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2024 по справі №910/5251/24 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 23 000грн - пені за порушення строків надання послуг; 10 000грн - штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів, 1 715,77грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату позову судовим збором. Відмовлено у задоволені вимог первісного позову в частині стягнення 146 646,72грн - штрафу за неякісне надання послуг та 146 646,72грн - штрафу за ненадання послуг, до яких відповідач не приступив, 111 181,75грн - пені за порушення строків надання послуг, 41 326,35грн - штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів.
Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» 733 233,60грн основного боргу, 32 757,87грн втрат від інфляції, а також 11 489,87грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором та 35 000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 18.12.2024 (через Електронний суд) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило прийняти апеляційну скаргу до розгляду у справі № 910/5251/24 на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2024. Повністю задовольнити первісний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 478 801,54грн, з яких: 146 646,72грн - штраф за неякісне надання послуг; 134 181,75грн - пеня за порушення строків надання послуг за період з 21.09.2023 по 21.03.2024; 51 326,35грн - штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів; 146 646,72грн - штраф за ненадання послуг, до яких відповідач не приступив; у задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 745 032,22 грн відмовити. Судові витрати покласти на ТОВ «ТДС Укрспецтехніка».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Коротун О.М. (головуючий), Сітайло Л.Г., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 було, зокрема, прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2024 у справі №910/5251/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сітайло Л.Г., Кравчук Г.А.; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2025.
30.12.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу (був зареєстрований 31.12.2024), який було прийнято судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 06.02.2025, в порядку ст. 263 ГПК України.
05.02.2025 (через електронну пошту) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Водночас, у прохальній частині поданого клопотання заявник просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи. Клопотання мотивовано тим, що представник скаржника перебуває в службовому відрядженні, з метою прийняття участі в слідчих заходах, а також тим, що в штаті є лише один представник з посвідченням адвоката, що має право здійснювати представницькі функції в органах судової влади, через що просив відкласти розгляд апеляційної скарги.
06.02.2025 у судове засідання з`явився представник позивача за первісним позовом. Представник скаржника у судове засідання не з`явився.
Суд апеляційної інстанції, в судовому засіданні, заслухав думку представника позивача за первісним позовом щодо клопотання скаржника та дійшов висновку про його задоволення, через що оголосив перерву в порядку ч.2 ст.216 ГПК України.
11.02.2025 у судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Водночас, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвала суду від 06.02.2025 скаржником була отримана в електронному суді лише 11.02.2025. Через що з метою подолання викликів війни, дотримання принципу рівності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи.
13.02.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Клопотання мотивовано тим, що представник ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» адвокат Варшамян Т.Г. є єдиним представником та братиме участь у розгляді справи №911/2283/24 у Господарському суді Київської області, у зв`язку із чим, не зможе бути присутнім у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги, яке призначене на 27.02.2025. Крім того, повідомив про зайнятість єдиного представника ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» адвоката Варшамян Т.Г. в інших судових засіданнях з розгляду інших судових справ, що призначені у період з 03-05 березня 2025 року.
В судове засідання 19.03.2025 представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Водночас в матеріалах справи наявне клопотання скаржника, про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст.6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи складність справи, поведінку сторін (шляхом подання клоптанян про відкладення розгляду справи), дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції з урахуванням наступного. Так, скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято без повного врахування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим вважає його незаконним та необґрунтованим.
В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця» вказує, що у ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» відсутні підстави для стягнення з АТ «Укрзалізниця» грошових коштів за договором, оскільки послуги з ремонту екскаватора ВЕКС-20К інв. №9210403000108 надані відповідачем не у встановлений договором строк та їх виконання не є належним.
Скаржник також вказує, що з огляду на те, що відповідач порушив строки виконання зобов`язань, здійснив неякісне виконання робіт, не приступив до виконання робіт у строк, визначений п.5.1 договору, АТ «Укрзалізниця» має право нараховувати штрафні санкції, у розмірі, які узгоджені сторонами в укладеному договорі.
А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції частково скасувати з прийняттям нового - про задоволення вимог за первісним позовом у повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу (прийнятому судом апеляційної інстанції у порядку ст. 263 ГПК України) відповідач зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з урахуванням наступного.
Так, сторона зазначила, що у акті огляду процесу ремонту від 03.01.2024 скаржник підтвердив, що станом на 06.12.2023 відповідач виконав усі роботи, передбачені спірним договором, та оскільки у подальшому АТ «Укрзалізниця» не скористалося своїм правом на огляд та випробування результатів ремонтних робіт, а також на надання мотивованої відмови від підписання акту, як це передбачено ч.ч. 1-2 ст. 853 ЦК України, п.п. 7.13, 7.14, 9.2, 9.3, 7.12 та пп. 8.3.2 спірного договору, то позиція суду першої інстанції з приводу беззаперечного прийняття позивачем результатів виконаних ремонтних робіт є повністю законною.
Окрім того, відповідач зауважив, що правові підстави апеляційної скарги є неналежними, оскільки в її обґрунтування покладені норми, що регулюють суспільні правовідносини у сфері надання послуг. Водночас спірні правовідносини між сторонами склалися у сфері підряду, а тому такі відносини підлягають врегулюванню саме за нормами права, що застосовуються до договору підряду.
Крім того, відповідач повідомляє, що представник скаржника приймав участь лише в одному із шести судових засіданнях, не сприяв правильному та всебічному встановленню обставин справи, а тому доводи скаржника про те що прийняте рішення судом першої інстанції не відповідає дійсним обставин справи є безпідставним.
Поряд з цим, відповідач наголошує, що подана апеляційна скарга міститься лише повторний виклади фактичних обставин справи, які досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з повним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права та відсутні підстави для його скасування. Таким чином, відповідач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Окрім цього, у відзиві відповідач зазначив, що ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» понесено витрати на професійну правничу допомогу, за комплексне введення судової справи в Північному апеляційному господарському суді у розмірі 22 500грн, а тому, за результатами розгляду апеляційної скарги, просить вирішити питання про стягнення зі скаржника на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.04.2023 між АТ «Укрзалізниця» (далі - замовник) в особі начальника структурного підрозділу Бахмацька колійна машинна станція філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» Сторубльова Я.М. та заступника начальника такого підрозділу Лебедь І.І., повноваження якого діяти від імені позивача самим позивачем не оспорюються, та ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» укладено договір № ЦБРК-23-100 про надання послуг з ремонту (далі - договір).
Відповідно до п.п. 1.1,1.2 договору: виконавець зобов`язується своїми силами і засобами надати послуги з ремонту екскаватора ВЭКС-20К інв. №9210403000108, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених договором; кількість, перелік послуг та їх вартість визначені у додатках №1, 2 до цього договору.
Як визначено п.п. 2.1, 2.2 договору: виконавець власними силами та за свій рахунок здійснює закупівлю необхідних для надання послуг запчастин, матеріалів, обладнання та комплектуючих, витратних матеріалів тощо; усі запчастини, матеріали, обладнання та комплектуючі, які будуть встановлені в результаті надання послуг з ремонту, повинні бути новими (які не були у використанні), виготовлені не раніше 2022 року та такими, які не відновлювалися; відповідальність за якість деталей, запасних частин, матеріалів та комплектуючих, які застосовано під час проведення ремонту, несе виконавець.
Виконавець гарантує працездатність відремонтованої техніки протягом 12-ти місяців після підписання акту здачі-приймання наданих послуг, за умови дотримання замовником правил з технічного обслуговування та експлуатації (п. 3.1 договору).
Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони визначили, що: вартість послуг складає (без ПДВ) 611 028,00грн, ПДВ 20% - 122 205,60грн, сума разом з ПДВ - 733 233,60грн, згідно специфікації №1 (додаток 1) та калькуляції на надання послуг з ремонту техніки (додаток 2), які є невід`ємною частиною договору; у вартість послуг включається вартість запасних частин (матеріалів, обладнання тощо), замінених виконавцем, та вартість доставки техніки до місця надання послуг з ремонту та повернення після ремонту на базу замовника.
Термін надання послуг - 90 робочих днів від дати отримання заявки (п. 5.1 договору).
Зобов`язання сторін за договором вважаються виконаними після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та повної їх оплати замовником (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 6.2 договору оплата здійснюється по факту наданих послуг шляхом перерахування виконавцю коштів на десятий банківський день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 6.3 договору визначено, що: тільки після отримання звіту про доставку та квитанції про підтвердження реєстрації (прийняття) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних виконавець відправляє таку податкову накладну разом з квитанцією про реєстрацію замовнику в електронному вигляді за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення «M.E.DocIS»; відправка замовнику зареєстрованої податкової накладної виконавцем здійснюється не пізніше дня, наступного за днем отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної, але не пізніше 10 календарних днів від дати виписки податкової накладної/корегування податкової накладної.
В силу п.п. 7.1, 7.2 договору: надання послуг, визначених п. 1.1 договору, забезпечується виконавцем відповідно до обсягів, вимог і порядку проведення ремонту техніки згідно нормативних документів: Інструкції з експлуатації екскаватора 20К.00.00.000РЭ; «Правил охорони праці при ремонті автотракторної техніки»; надання послуг проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової заявки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг.
Така заявка, як визначено п. 7.5 договору, направляється на електронну пошту виконавця; виконавець підтверджує факт отримання заявки протягом 3 календарних днів листом на електронну адресу замовника.
У разі не виконання п. 7.5 договору, замовник направляє заявку на поштову адресу виконавця, зазначену в реквізитах договору, з повідомленням та з дотриманням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, зі змінами, Порядку пересилання відправлень; зазначені Порядки розміщені на офіційному сайті АТ «Укрпошта», або вручається представнику виконавця під розпис.
Відповідно до п.п. 7.9, 7.14 договору: при передачі техніки виконавцю для наданих послуг складається акт на здавання техніки в ремонт; акт здачі-приймання наданих послуг та інші первині документи, що стосуються виконання цього договору, підписуються уповноваженими особами після випробування техніки.
Згідно пп. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 договору до основних обов`язків виконавця віднесено: своєчасне та якісне надання послуг з ремонту техніки та забезпечення безперешкодного допуску працівників замовника для забезпечення технічного контролю за наданням послуг; на замовника, як визначено пп. 8.2.1 п.8.2 договору, покладений обов`язок своєчасно проводити оплату за надані послуги згідно умов цього договору.
За порушення виконавцем взятих на себе зобов`язань п.п. 10.3, 10.5, 10.6 договору сторонами встановлена відповідальність, а саме: у разі неякісного надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг; за порушення строків виконання зобов`язань виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків суми договору; якщо виконавець протягом терміну надання послуг, зазначеного в п.5.1 даного договору, не приступив до надання послуг, то виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості ненаданих послуг.
Відповідно до п. 11.2 договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів; належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення воєнного стану або до 31.12.2023 в залежності від того, яка дата настане раніше, а в частині оплати та гарантійних строків - до повного виконання їх сторонами (п. 15.1 договору).
Додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору, є специфікація № 1, в якій сторони договору закріпили: найменування послуги - ремонт екскаватора ВЕКС-20К, інв. №9210403000108; її вартість; визначили перелік робіт у межах відповідної послуги.
Відповідно до калькуляції на надання послуг з ремонту екскаватора ВЕКС-20К інв. №9210403000108, яка є додатком № 2 до договору, сторонами визначено: загальну ціну послуг; найменування, кількість та ціну матеріалів та запчастин; найменування та вартість за кожну виконану послугу спеціалістом.
14.04.2023, з метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором, Акціонерним товариством «Комерційний банк «ГЛОБУС» (далі - банк-гарант, АТ КБ «Глобус») видано банківську гарантію №32111.
Відповідно до п.1 гарантії банк-гарант зобов`язується безвідклично та безумовно, сплатити на користь бенефіціара, протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги або виконання будь-яких інших умов, перед яким принципал має зобов`язання щодо виконання умов договору, що буде укладений між принципалом бенефіціаром, відповідно до проведеної процедури закупівлі відкритих торгів з особливостями UA-2023-03-23-009808-а, грошову суму забезпечення виконання договору.
Згідно п. 2 цієї гарантії, гарантійне забезпечення виплачується у випадку невиконання/неналежного виконання виконавцем його договірних зобов`язань за договором про надання послуг «Ремонт екскаватора BEKC-20K iнв. №9210403000108 (код ДК 021:2015 50110000-9 - послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів супутнього обладнання)» відповідно до основного зобов`язання.
Зобов`язання банка-гаранта за цією гарантією становить суму в розмірі 36 661,68грн (п. 2 гарантії).
Відповідно до пп. 4.2 гарантії така банківська гарантія є безвідкличною, безумовною, набуває чинності з дати її видачі та діє по 20.01.2024 включно.
15.05.2023 позивачем з електронної адреси bodnar.o.o@uz.gov.ua на електронну адресу відповідача tendertdc@gmail.com направлено листа з файлом: «заявка на здавання в ремонт.pdf»; факт отримання відповідної заяви відповідач визнав у поданому відзиві на позов, окрім того, надав у підтвердження доказ - скріншот відповідного електронного листа.
За змістом поданої позивачем заявки від 12.05.2023 вих.№ЦБРК-08/518, АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» просило відповідача прийняти техніку з подальшим виконанням ремонту, а саме - екскаватор ВЕКС-20К, інв. №9210403000108.
22.05.2023 відповідно до товарно-транспортної накладної серії 02ААТ №869484 відповідачем, що є замовником послуг з перевезення, здійснено переміщення екскаватора ВЕКС-20К з м. Бахмач до м. Бровари.
13.06.2023 комісією в складі головного механіка КМС-285 Поціпух О.С., майстра по експлуатації Коваль О.М. та представника ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» Лип`явка Ю.М. проведено огляд стану ремонту екскаватора ВЕКС-20К № 27326 СВ, за результатами якого складено акт огляду процесу ремонту екскаватора ВЕКС 20К.
21.07.2023 комісією в складі головного механіка КМС-285 Поціпух О.С., та представника ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» Лип`явка Ю.М. проведено огляд стану ремонту екскаватора ВЕКС-20К № 27326 СВ, за результатами якого складено акт огляду процесу ремонту екскаватора ВЕКС 20К.
15.08.2023 комісією в складі головного механіка КМС-285 Поціпух О.С. та представника ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» Лип`явка Ю.М. проведено огляд стану ремонту екскаватора ВЕКС-20К № 27326 СВ, за результатами якого складено акт огляду процесу ремонту відповідного екскаватора.
Листом від 12.09.2023 за вих.№1209-1 відповідач звернувся до Бахмацької колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» з пропозицією змінити строки виконання робіт до 143 робочих днів, вказуючи, що запасні частини до відповідного екскаватора є дефіцитними, що ускладнює їх закупівлю; додатком до відповідного листа є додаткова угода.
04.10.2023 комісією в складі головного механіка КМС-285 Поціпух О.С., майстра Коваль О.М. та представника ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» Вертугіна А.В. проведено огляд стану ремонту екскаватора ВЕКС-20К № 27326 СВ, за результатами якого складено акт огляду процесу ремонту екскаватора ВЕКС 20К.
06.12.2023 комісією в складі головного механіка КМС-285 Поціпух О.С. та представника ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» Лип`явка Ю.М. проведено огляд стану ремонту екскаватора ВЕКС-20К № 27326 СВ, за результатами якого складено акт огляду процесу ремонту екскаватора ВЕКС 20К. Вказаним актом, зокрема, визнано порушення термінів виконання ремонту.
Листом від 15.12.2023 №746 позивач в особі структурного підрозділу Бахмацької колійної машинної станції філії «Центр будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» звернувся до ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» щодо порушення строків виконання робіт за договором та повідомив про можливість застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язань за ним.
Відповідно до претензії від 21.12.2023 вих.№ЦБРК-08/1362 позивач вимагав від відповідача сплатити неустойку у розмірі 411 344,05грн за порушення виконання зобов`язань.
21.12.2023 за вих.№08/1363 позивач направив АТ КБ «Глобус» письмову вимогу щодо здійснення виплатити за банківською гарантією.
З метою виконання письмової вимоги та здійснення платежу на користь бенефіціара за отриманою вимогою, АТ «КБ «Глобус» 22.12.2023 звернулося з листом за вих.№1-4570 до ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» щодо перерахування гарантійного платежу у розмірі 36 661,68грн.
Згідно платіжної інструкції від 26.12.2023 №12409 відповідач перерахував на користь АТ «КБ «Глобус» суму гарантійного платежу у розмірі 36 661,6грн.
Листом від 26.12.2023 №1-4633 АТ «КБ «Глобус» підтвердив сплату на користь позивача банківської гарантії у розмірі 36 661,68грн.
03.01.2024 комісією в складі представників структурного підрозділу Бахмацька колійна машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» - головного механіка КМС-285 Поціпух О.С., начальника СП Бахмацька КМС Сторубльова Я.М. та представника ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» - комерційного директора Вертугін А.В. проведено огляд на ремонтній станції ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» стану ремонту екскаватора ВЕКС-20К № 27326 СВ, за результатами якого складено акт огляду процесу ремонту екскаватора ВЕКС 20К, яким зафіксовано, зокрема, такі обставини: в процесі випробувань виникли проблеми з гальмівною системою екскаватора, що обумовлені потраплянням мастила в повітряну систему екскаватора через поворотний колектор до його ремонту, тому виконавець не може віддати екскаватор з несправною гальмівною системою, так як це може призвести до аварійних ситуацій; виконавець виконує роботи з ремонту гальмівної системи, не збільшуючи вартість ремонту згідно договору; ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» на 06.12.2023 виконала всі роботи згідно договору №ЦБРК-23/100 від 20.04.2023; виконавець може виконати роботи з ремонту гальмівної системи, не збільшуючи вартість ремонту згідно договору; орієнтовний термін виконання робіт - 14-21 робочих днів.
19.01.2024 відповідно до товарно-транспортної накладної №190124 відповідач направив позивачу екскаватор ВЕКС-20К, що прийнятий філією «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця».
В якості доказів перевезення вантажу (екскаватора ВЕКС-20К) за маршрутом м. Бровари - м. Бахмач відповідач також надав акт надання послуг від 19.01.2024, яким засвідчено факт надання послуг з перевезення вантажу, вартість яких складає 20 000 грн; послуги з перевезення надані Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРАЛ СЕРВІС».
Щодо відповідної операції - надання послуг з ремонту за договором, останній в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну від 18.01.2024 №294 на суму 733 233,60грн, що підтверджується квитанцію від 25.01.2024 про реєстрацію податкової накладної №9009232231.
21.03.2024 за вих.№ЦБРК-08/475 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати неустойки за порушення зобов`язань за договором у сумі 478 801,54грн.
Акт надання послуг від 18.01.2024 №73218 підписаний лише відповідачем; відповідач стверджував, що направив відповідний акт на адресу позивача в особі його структурного підрозділу, який передавав вищезгаданий екскаватор на ремонт, разом з об`єктом ремонту - екскаватором після повернення з ремонту, що під час розгляду справи не заперечив відповідач. З матеріалів справи вбачається, що екскаватор отриманий позивачем в особі уповноважених осіб його структурного підрозділу 19.01.2024.
Повторно акт надання послуг 20.03.2024 направлений позивачу на адресу структурного підрозділу - СП Бахмацька КМС філії «ЦБРК» АТ «Укрзалізниця» поштовим відправленням №0740031153011 з описом вкладення, а також 20.04.2024 поштовим відправленням №0740500965995 з описом вкладення разом з листом від 19.04.2024 №01.
До листа відповідача від 19.04.2024 вих.№01, як вбачається з опису вкладення, долучено:
- акт надання послуг від 18.01.2024 №73218 на суму 733 233,60грн;
- рахунок на оплату за замовленням від 07.04.2024 №115549 на суму 733 233,60 грн;
- висновок від 11.04.2024 №083/Д-2024, виданий органом сертифікації ТОВ «ТЕСТМЕТРСТАНДАРТ», повноваження якого діяти в цій сфері посвідчені атестатом Національного агентства з акредитації України про акредитацію від 20.04.2023, щодо засвідчення країни виробника використаних під час ремонту запчастин;
- гарантій лист від 18.01.2024 за вих.№21.
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо доводів скаржника, в частині відсутності у відповідача права на отримання оплати за виконані роботи з ремонту екскаватора ВЕКС-20К інв. №9210403000108 через порушення строків їх виконання та надання їх неналежної якості, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ст. 174 Господарського кодексу (далі - ГК) України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 названого Кодексу та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст зобов`язань за договором, склад його сторін, мету укладення договору, за своєю правовою природою, як правильно визначив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір є договором підряду, а не договором надання послуг, оскільки результатом виконання робіт за договором (надання послуг з ремонту, як у такому договорі визначено), є матеріалізований результат - зміна об`єкту за результатами його ремонту.
В силу приписів ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статі унормовано, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору, за результатами виконаних робіт з ремонту екскаватора відповідач передав, а позивач прийняв об`єкт ремонту, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 19.01.2024 №190124.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що позивач, який отримав акт здачі-приймання наданих за договором послуг, складання якого передбачено п. 5.2 договору на підтвердження факту виконання зобов`язання, що переданий відповідачем з об`єктом ремонту на адресу структурного підрозділу позивача, АТ «Укрзалізниця» мало оглянути переданий об`єкт ремонту, та, як узгодили сторони п. 9.3 договору, підписати такий акт у п`ятиденний термін або представити мотивовану відмову та спільно з відповідачем скласти протокол необхідних доробок, узгодити термін їх виконання.
Підпунктами 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України установлено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Наявність чи відсутність обставин (фактів), якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечують проти таких вимог встановлюються судом на підставі доказів, подання яких є обов`язком сторони, яка посилається на відповідні обставини.
Доказів мотивованої відмови від підписання вказаного акту у встановлений договором строк, у т.ч. з підстав виконання відповідних робіт неякісно, скаржник в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України не надав. Тоді як в акті огляду процесу ремонту екскаватора ВЕКС 20К, складеному 03.01.2024, сторони засвідчили, що роботи за договором виконані ще 06.12.2023. Про будь-які недоліки, та/або не повне виконання узгоджених договором робіт - у вказаному акті не зазначено та матеріали цієї справи відповідних доказів не містять.
Колегія суддів зазначає, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором, про що вказано у висновках Верховного Суду щодо застосування, зокрема, ст. 853 ЦК України, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від: 21.08.2019 у справі №917/1489/18, 05.02.2020 у справі №904/2082/19, 17.08.2021 у справі №910/16308/20, 02.06.2023 у справі №914/2355/21, 11.01.2024 у справі №910/4240/23). Вказані висновки враховуються судом апеляційної інстанції в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно з положеннями ст. 853 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Таким чином, в силу ч. 2 ст. 853 ЦК України, а також враховуючи умови договору, роботи (послуги) за договором вважаються прийнятими, а позивач - замовник ремонтних робіт за договором втратив право у подальшому посилатись на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, які неможна було виявити при прийнятті.
Водночас, заперечуючи щодо вимог зустрічного позову, скаржник посилається на те, що відповідні ремонтні роботи виконані з пропущенням встановленого строку, що підтверджується зібраними у справі доказами та відповідний факт не заперечується відповідачем на стадії апеляційного перегляду.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено колегією суддв, відповідні ремонті роботи мали бути виконані у строк, встановлений п.5.1 договору протягом 90 робочих днів з дати отримання заявки. Враховуючи дату отримання заявки - 15.05.2023, такі роботи мали бути виконані до 18.09.2023 включно. Проте, враховуючи, що відповідні роботи фактично виконані станом на 06.12.2023, а підставою вважати такі роботи виконаними, як вказано у п.5.2 договору, є їх прийняття за актом здачі-приймання наданих послуг, який позивачем не підписано без надання мотивованою відмови, зобов`язання відповідача за договором в частині надання послуг з ремонту екскаватора вважаються виконаними із спливом п`ятиденного строку після закінчення строку, встановленого договором для підписання акту або надання мотивованої відмови від прийняття.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що порушення строку виконання зобов`язання з надання послуг з ремонту не є підставою для не виконання зобов`язання з їх оплати позивачем.
Так, права замовника у разі порушення строків виконання робіт або виконання таких робіт підрядником так повільно, що це унеможливлює їх виконання у строк, визначені положеннями ст. 849 ЦК України, частина 1 якої надає право замовнику у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
При цьому, як установлено ч.ч. 2, 3 наведеної статті: якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Окрім того, за будь-яких умов, в силу частино 4 такої статті, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, не встановлено факту відмови позивача від договору до здачі робіт відповідачем та направлення ним для підписання акту здачі-приймання послуг за договором. Факт прострочення виконання відповідачем відповідних зобов`язань наділяє позивача правом вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій, які передбачені договором або законом, відшкодування збитків, заподіяних порушенням таких зобов`язань, однак не звільняє позивача від обов`язку оглянути виконані роботи (надані послуги з ремонту) та у разі відсутності відповідних недоліків - прийняти та оплатити їх.
Також, як вбачається з матеріалів справи та не було підтверджено позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду, що заявляючи про неякісне виконання ремонтних робіт за договором, позивач взагалі не вказує, які саме ремонтні роботи виконані неякісно та у чому полягають дефекти таких робіт. Викладене є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги через необґрунтованість в цій частині.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що позивач не надав доказів оплати виконаних робіт з ремонту екскаватора ВЕКС-20К інв. №9210403000108, які, як правильно зазначив суд першої інстанції та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, вважаються прийнятими за відсутністю мотивованої відмови від їх прийняття у встановлений договором строк, враховуючи, що строк виконання відповідного зобов`язання, визначений п.6.2 договору, настав.
А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову повністю. Інші доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи із вказаних норм права та з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги в даній частині (в розумінні ч.4 ст.269 ГПК України) також не встановив.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 757,87 грн колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї охоронної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Таким чином у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Колегія суддів виходить з того, що у позивача наявне грошове зобов`язання зі сплати суми основного боргу за надані послуги з ремонту екскаватора ВЕКС-20К інв. №9210403000108, строк виконання якого за встановлених вище обставин настав і доказів виконання якого матеріали справи не містять, відповідно має місце прострочення грошового зобов`язання зі сторони позивача, тому на заявлену відповідачем суму боргу можуть нараховуватися інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок відповідача, з урахуванням строків виконання зобов`язання правильно встановлених судом першої інстанції вище, з урахуванням доведеної відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню у розмірі встановленому судом першої інстанції інфляційні витрати на суму 32 757,87грн за заявлений період.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволені первісного позову в частині стягнення 146 646,72грн - штрафу за неякісне надання послуг та 146 646,72грн - штрафу за ненадання послуг, до яких відповідач не приступив, та безпідставно здійснив зменшення штрафних санкцій в частині стягнення пені за порушення строків надання послуг, та штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т. ч., штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що за порушення виконавцем взятих на себе зобов`язань п.п. 10.3, 10.5, 10.6 договору встановлена відповідальність, а саме: у разі неякісного надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг; за порушення строків виконання зобов`язань виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків суми договору; якщо виконавець протягом терміну надання послуг, зазначеного в п.5.1 даного договору, не приступив до надання послуг, то виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості ненаданих послуг.
Разом з тим, вимоги стягувача в частині стягнення 146 646,72грн - штрафу за неякісне надання послуг та 146 646,72грн - штрафу за ненадання послуг, до яких відповідач не приступив, не підлягають задоволенню, і з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, оскільки матеріали справи не містять відповідних порушень, за які нараховані відповідні штрафні санкції.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, застосування штрафу за неякісне надання послуг могло бути застосовано до відповідача лише у разі, що суд під час розгляду справи встановив, що відповідні ремонтні роботи виконані неякісно. Між тим, у даній справі доказів, що підтверджують відповідну обставину скаржник не надає як вже було зазначено в постанові. Позивач взагалі ні у позові, ні в апеляційній скарзі не вказує, які недоліки ним виявлені після прийняття робіт, які вважаються прийнятими відповідно до чинного законодавства та умов договору, враховуючи, що скаржник не підписав відповідний акт прийняття послуг, направлений йому відповідачем, та не надав мотивовану відмову в установлений строк.
Саме лише посилання скаржника на те, що виконана робота є неякісною, наведення розрахунку суми, що стягується, не може прийматися судом як доведена обставина, без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача.
Також, суд апеляційної інстанції вважає заперечення скаржника в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення 146 646,72грн штрафу за ненадання послуг, до яких відповідач не приступив, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів на підставі наявних у матеріалах справи доказів, та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, відповідач, хоч і з простроченням, але виконав роботи, обумовлені укладеним договором. Разом з тим, позивач контролював такі роботи, та разом із відповідачем систематично складав акти огляду процесу ремонту.
В цій частині суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити наступне. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).
Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає про неправомірність суперечливої поведінки позивача, яка полягає у діях, що мали місце в момент прийняття робіт та подання заявленого позову. За таких обставин посилання апелянта відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача 146 646,72грн - штрафу за неякісне надання послуг та 146 646,72грн - штрафу за ненадання послуг, до яких відповідач не приступив.
Між тим, у дані справі, як встановлено судом першої інстанції, та перевірено колегією апеляційного суду, відповідач допустив порушення зобов`язання, оскільки не виконав роботи з ремонту екскаватора ВЕКС-20К інв. №9210403000108 у встановлений договором строк.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення виконання відповідного зобов`язання за заявлені періоди, дійшов висновку про правомірні дії місцевого суду щодо його перерахунку, оскільки поданий позивачем розрахунок виконаний без врахування умов укладеного договору.
Так, зважаючи на відсутність мотивованої відмови від прийняття ремонтних робіт протягом 5 днів з дня отримання об`єкту з ремонту з актом здачі-приймання наданих послуг, що мало місце 19.01.2024, позивач набув права нараховувати пеню за прострочення виконання ремонтних робіт лише з 19.09.2023 по 23.01.2024, оскільки відповідні ремонтні роботи вважаються прийнятими 24.01.2024 - після спливу 5 днів, встановлених для прийняття робіт або мотивованої відмови від їх прийняття.
За таких обставин, вимоги позивача про сплату відповідачем пені за порушення строків надання послуг та штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів у розмірі, який узгоджено сторонами у договорі, є частково обґрунтованими, розрахунок проведений місцевим судом є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо незгоди скаржника стосовно зменшення судом першої інстанції розміру неустойки до 33 000грн, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схожі норми також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем у ст. 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17).
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).
Як вірно встановив суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що хоч із простроченням, але відповідач виконав свої зобов`язання за договором повністю, своєчасно повідомив позивача про неможливість у визначений договором строк виконати обумовлені роботи, а також додатково за погодженням сторін безкоштовно виконав роботи, які не передбачені договором, однак, є необхідними для безпечного користування позивачем технікою, що ремонтувалась.
Також суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що позивач допустив порушення взятого на себе грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт, хоча об`єкт ремонту прийняв. Колегія суддів наголошує на тому, що такими діями позивач фактично ставить відповідача в скрутне економічне становище, оскільки, виконання робіт потребувало залучення коштів товариства, робочої сили, механічних деталей для належного виконання ремонту тощо.
Окрім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивачу заподіяно збитків у певному конкретному розмірі у зв`язку з порушення відповідачем таких зобов`язань і розмір таких збитків є таким, що дорівнює або перевищує розміру нарахованої неустойки (штрафу та пені).
Поряд з цим, досліджуючи поведінку сторін у даній справі, колегія суддів виходить з того, що з перших своїх заяв по суті справи відповідач не заперечував факт прострочення виконання ним свого зобов`язання. А навпаки, погоджувався та просив стягнути лише частину нарахованих штрафних санкцій. Представник відповідача прибував у судові засідання та сприяв повному та об`єктивному розгляду справи. Водночас, поведінка позивача, яка пов`язана з поданням ним клопотань, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій (про розгляд справи без його участі), нез`явлення його в судове засідання, свідчить про незацікавленість такої сторони у вирішені даного спору, а подана апеляційна скарга не містить жодних аргументованих спростувань висновків місцевого суду, та фактично дублює сутність поданого позову.
При цьому, ініціюючи судовий процес, позивач не лише не був зацікавлений в його розгляді, а навіть не визначився з позицію: чи виконані роботи відповідачем але з простроченням строку визначеного договором, чи їх виконання не відбулося, чи роботи були виконанні, але не якісно, оскільки до стягнення позивач заяв всі штрафні санкції, які підлягають застосуванню не до одного порушення, а до різних, що має значення для суду, який перевіряє підставність нарахованих штрафних санкцій.
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи майновий стан сторін, які здійснюють свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, відсутності доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору, поведінку сторін спору, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу до вказаних вище сум.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем та відповідачем підстави позовів, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача 23 000 грн - пені за порушення строків надання послуг; 10 000 грн - штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів, та задоволення зустрічного позову, а саме: стягнення з позивача на користь відповідача 733 233,60 грн основного боргу, 32 757,87 грн втрат від інфляції, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2024 у справі № 910/5251/24 (в оскаржуваній частині), відсутні.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.
Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками, зокрема: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» на підтвердження повноважень представництва адвокатом та понесених витрат в суді апеляційної інстанції було долучено: ордер серії ВА №1100574 від 30.12.2024; додаткову угоду №1 до договору від 17.06.2024 № 17/06 професійної правничої допомоги та платіжну інструкцію від 30.12.2024 № 21809.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).
Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 ст. 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України, відповідач не надав до суду апеляційної інстанції опису виконаних робіт (наданих послуг) під час надання правничої (правової) допомоги відповідачу, а лише до відзиву на апеляційну скаргу долучив додаткову угоду №1 до договору від 17.06.2024 № 17/06 професійної правничої допомоги та платіжну інструкцію від 30.12.2024 № 21809, з яких неможливо встановити об`єм фактично наданих послуг/виконаних робіт при наданні правничої допомоги відповідачу в суді апеляційної інстанції, оскільки перелік таких робіт/послуг відсутній у поданих документах.
З умов додаткової угоди №1 вбачається, що вартість правової допомоги наданої адвокатом в Північному апеляційному господарському суді встановлено у твердій сумі та не залежить від обсягу наданих послуг/виконаних робіт та понесених витрат на надання такої допомоги. Разом з тим, встановлення гонорару у твердій сумі не звільняє учасника від подання опису виконаних робіт/ наданих послуг та витрат.
Так, відсутність опису наданих адвокатом послуг/виконаних робіт та понесених витрат при наданні правничої допомоги сама по собі не є підставою для відмови відповідачу у розподілі відповідних витрат на правничу допомогу, однак, позбавляє суд можливості визначити повний обсяг відповідних робіт/послуг, які фактично надані, понесених витрат для з`ясування, того чи є такий обсяг співмірним витратам, які відповідач має понести на оплату професійної правничої допомоги, чи є обґрунтованим, у разі його подання, заява іншого учасника про зменшення відповідних витрат з підстав їх не співмірності.
Отже, висновку про обсяг виконаних адвокатом робіт/наданих послуг суд у даній справі може дійти лише виключно з дослідження наданих адвокатом від імені відповідача процесуальних документів, підписаних від імені відповідача таким представником та поданих до суду, тривалості судових засідань у справі, у яких брав участь представник відповідача.
Водночас, щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (який послідовно застосовує Верховний Суд, зокрема в постанові 18 грудня 2024 року у cправі № 911/826/23) підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні правові позиції зазначені Верховним Судом та викладені в постановах: від 17 грудня 2024 року у cправі № 910/9079/20, 10 грудня 2024 року у cправі № 910/19154/23 про застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Так, у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у cправі № 904/220/22, від 05 вересня 2024 року у cправі № 910/9998/23 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Водночас, дослідивши матеріали апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що адвокатом відповідача було лише надано послуги із складення відзиву на апеляційну скаргу та забезпечена участь в одному судовому засіданні.
Так, дослідивши поданий відзив на апеляційну скаргу (який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України), суд апеляційної інстанції зазначає, поданий відзив складено на 9 аркушах, який містить виклад правової позиції відповідача, а також норми матеріального права, якими сторона обґрунтовує свою позицію та яка порівняно з позицією в суді першої інстанції не змінилася. Окрім того, відповідний відзив містить посилання на висновки суду першої інстанції.
Водночас, щодо обґрунтованості заявлених до стягнення адвокатських витрат в розмірі 22 500 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана сума, виходячи із фактично наданих послуг - є частково необґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката.
Водночас, суд апеляційної інстанції, оцінюючи критерії обґрунтованості та пропорційності, з урахуванням об`єму роботи (наданих послуг) на стадії апеляційного перегляду, виходячи з критерію розумності розміру витрат на послуги адвоката, враховуючи конкретні обставини даної справи, дійшов висновку, що обґрунтований розмір витрат відповідача на правничу допомогу є 15 000,00 грн. Вказаний розмір відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості. Водночас, заперечень (заяв про зменшення) щодо розміру витрат, заявлених стороною не надходило. А тому заява відповідача, що включена до відзиву на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 15 000 грн. В решті подану заяву слід залишити без задоволення.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість позовної вимоги за первісним позовом та необґрунтованість зустрічного позову. Підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в порядку ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд не встановив.
Таким чином, на підставі ст. 2, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судовий збір
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 126, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2024 у справі № 910/5251/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2024 у справі № 910/5251/24 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» про стягнення витрат на професійну правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815; 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Залізничне шосе, 5б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (ідентифікаційний код 37001696; 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 17, оф.105) 15 000,00 (п`ятнадцять) грн. В решті подану заяву залишити без задоволення.
5. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2025 |
Оприлюднено | 24.03.2025 |
Номер документу | 126017834 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі надання послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні