Постанова

від 11.03.2025 по справі 922/2156/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/2156/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників учасників справи:

прокурор Горгуль Н.В.

позивача Баранчук О.Б.

відповідача Левченко В.В.

третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ Реформ-Інвест, м. Харків, (вх. № 2709 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24 (повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 24.10.2024 суддею Усатою В.В.)

за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків,

про витребування земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕФОРМ-ІНВЕСТ, в якому просить:

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 44196364) на користь Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для:

- скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 44196364) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 22 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

- державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією Харківської області (код ЄДРПОУ: 23912956);

- державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України (код ЄДРПОУ: 44768034).

Судові витрати стягнути з відповідача наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24 позов задоволено.

Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест (код ЄДРПОУ: 44196364) на користь Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га.

Встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для:

- скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 44196364) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 22 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

- державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією Харківської області (код ЄДРПОУ: 23912956);

- державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України (код ЄДРПОУ: 44768034).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (61023, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79, квартира 109, код ЄДРПОУ: 44196364) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду і використовуються філією Жовтневе лісове господарство ДСГП Ліси України для ведення лісогосподарської діяльності, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та даними інформації ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція;

- не зважаючи на те, що протягом 1995 року повноваження щодо вилучення земель з власності та користування за межами населених пунктів були покладені на Березівську селищну раду, можливість вилучення саме земель державної власності лісового фонду та подальшого надання таких земель у приватну власність для особистого підсобного господарства законодавством передбачена не була;

- відповідно до норм статті 4, частини 1 статті 17ё абзацу 2 частини 2 31, статті 77 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 22.06.1993), які діяли на час прийняття рішення Березівської селищної ради від 17.02.1995 №18, рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність;

- рішення про вилучення з постійного користування ДП Жовтневий лісгосп (нині ДП Ліси України) земель лісового фонду, на які накладаються спірні земельні ділянки ,не приймалось та вказане державне підприємство погодження того вилучення не надавало;

- заволодіння ТОВ РЕФОРМ-ІНВЕСТ земельними ділянками з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0007 та 6325155800:02:007:0008 (реєстрація права приватної власності на такі земельні ділянки), що належать до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, суперечить вимогам законодавства;

- єдиним належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння останнього володільця такого майна;

- спірні земельні ділянки не були примусово реалізовані на торгах, а на підставі заяви (стягувача) ОСОБА_1 , який не був учасником торгів, відповідно до постанови приватного виконавця залишено за стягувачем у рахунок погашення боргу, таким чином, положення частини другої статті 388 ЦК України не поширюється на правовідносини у даній справі;

- відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, а отже, добросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна є сумнівною;

- для забезпечення Харківській обласній військовій (державній) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно встановити порядок виконання судового рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення про задоволення даного позову після набрання ним законної сили є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ Реформ-інвест на земельні ділянки з кадастровими номерами з кад.№6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та кад.№6325155800:02:007:0008 та є підставою для державної реєстрації права державної власності на вказані земельні ділянки за Харківською обласною військовою адміністрацією;

- необхідним та доцільним в даному випадку є також встановлення порядку виконання судового рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення про задоволення даного позову, після набрання ним законної сили, є підставою для державної реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки за ДП Ліси України.

13.11.2024, тобто у встановлений статтею 256 ГПК України строк, Товариство з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест подало засобами поштового зв`язку до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24, в якій апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :

- передача спірних земельних ділянок відбулася місцевою Радою народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 Земельного Кодексу Української РСР, який діяв на час вказаних правовідносин;

- відповідно до норм, які діяли у період, коли спірна земля вилучалась для подальшої її передачі, селищній раді для прийняття рішення про надання земель для ведення особистого підсобного господарства необхідно було отримати погодження Ради народних депутатів, а не ДП «Жовтневе лісове господарство», оскільки вказані спірні земельні ділянки не були землями лісового фонду, а лише межували із ними, а тому в даному випадку процедура передачі землі не була порушена;

- спірні земельні ділянки були продані у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України, зазначені земельні ділянки не можуть бути витребувані у добросовісного набувача - ОСОБА_1 , який згодом передав їх до статутного капіталу відповідача;

- навіть якщо майно не було реалізовано під час торгів, а стягувач вирішив залишити майно за собою, як це мало місце щодо спірних земельних ділянок, то така дія вважається все ж таки реалізацію майна відповідно до чинних норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому таке майно вважається реалізованим (проданим) у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на момент залишення ОСОБА_1 даних спірних земельних ділянок за собою в рахунок погашення заборгованості та передачі вказаних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» були відсутні жодні заборони або обмеження щодо розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину, отже спірні земельні ділянки були набуті Товариством з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест у власність правомірно від засновника ( ОСОБА_1 ) як вклади до статутного капіталу;

- прокурором було обрано неправильний спосіб виконання судового рішення, який в свою чергу жодним чином не поновить порушене право позивача, яке він вважає порушеним, більше того, держава в особі позивача не зможе виконати рішення суду у даній справі, а тому можна вважати, що неправильний спосіб виконання судового рішення є по факту неефективним способом захисту в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому вказане є беззаперечною підставою для відмови у задоволені позовних вимог, однак суд першої інстанції ані доводи позивача, ані доводи відповідача до уваги не взяв, що призвело до ухвалення незаконного, безпідставного та необгрунтованого рішення, яке по факту виконати буде неможливо;

- прокурором було пропущено строк позовної давності, а останній не навів жодної обґрунтованої причини його пропуску та не надавав жодного належного доказу на підтвердження його пропуску.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Реформ-Інвест, м. Харків, (вх. № 2709 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24. Призначено справу до розгляду на 04.02.2025.

Також зазначеною ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.

Вищевказану ухвалу отримано прокуратурою, позивачем та третьою особою 16.12.2024 о 20:36 год.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже ухвала Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 вважається врученою прокурору 17.12.2024, отже останнім днем для подання зазначеними учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу є 27.12.2024 включно.

19.12.2024, тобто у встановлений судом строк, від представника Харківської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

Свої заперечення та правову позицію обґрунтовує тим, що:

- відповідно до норм статті 4, частини 1 статті 17ё абзацу 2 частини 2 31, статті 77 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 22.06.1993), які діяли на час прийняття рішення Березівської селищної ради від 17.02.1995 №18, відведенню спірних земель у приватну або комунальну власність мало передувати рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством), проте прийняття Березівською селищною радою рішення від 17.02.1995 №18 про надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та подальше видання відповідних державних актів відбулося без їх вилучення з постійного користування;

- складання акту вибору земельної ділянки та надання Харківською районною радою дозволу Березівській сільській раді на відведення спірних земельних ділянок у приватну власність не має правового значення для вирішення спору у даній справі, оскільки, як вже було зазначено, спірні земельні ділянки не було вилучено з постійного користування державного лісогосподарського підприємства, а отже, Березівська сільська рада, як і будь-який інший орган влади або місцевого самоврядування, не був наділений повноваженнями щодо відведення вказаних земель лісового фонду у приватну власність;

- складання акту вибору земельної ділянки проводилось без участі будь-яких представників державного лісогосподарського підприємства або представників органу виконавчої влади з питань лісового господарства;

- спірне нерухоме майно не було примусово реалізоване на торгах, а на підставі заяви (стягувача) ОСОБА_1 , який не був учасником торгів, відповідно до постанови приватного виконавця залишено за стягувачем у рахунок погашення боргу. Таким чином, положення частини другої статті 388 ЦК України не поширюється на правовідносини у даній справі;

- відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства, так само як і у доступі до спірного майна, а тому, проявивши розумну обачність, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, мав можливість встановити, що спірні земельні ділянки є лісовими земельними ділянками та що для таких земель встановлено особливий правовий режим, а тому він не може вважатися добросовісним;

27.12.2024, тобто у встановлений судом строк, від представника Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить прийняти рішення у справі з урахуванням наданих ним пояснень та заперечень, викладених а даному відзиві на апеляційну скаргу.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- відповідно до інформації, що міститься у матеріалах справи, згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та 6325155800:02:007:0008 повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного державного підприємства, а саме квартал 7 Бабаївського лісництва;

- відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» згідно лісовпорядкування, зокрема, планшетів лісовпорядкування 1980, 1990, 2006 та 2021 років, земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та 6325155800:02:007:0008 повністю знаходяться в межах кв.7 Бабаївського лісництва ДП «Жовтневий лісгосп» (наразі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», надалі - ДСГП «Ліси України»);

- пред`явлення вимоги про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, що також підтверджується практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21);

- з метою усунення стану юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок, щодо яких виник спір, при встановленні порядку виконання рішення суду - необхідно скасовувати як державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «РЕФОРМ-ІНВЕСТ» на спірні земельні ділянки, так і державну реєстрацію відомостей про земельні ділянки, що містяться в Державному земельному кадастрі (у тому числі відомостей щодо категорії спірних земельних ділянок), адже лише у своїй сукупності такі дії будуть спрямовані на відновлення державної власності на землі державного лісового фонду, оскільки створюють можливість та підстави сформувати нові об`єкти цивільних прав з урахуванням дійсного цільового призначення земельних ділянок.

31.01.2025 від представника апелянта надійшли письмові пояснення щодо відзивів Харківської окружної прокуратури та Харківської обласної військової (державної) адміністрації, в яких апелянт зазначив про таке:

- враховуючи положення статті 1 та частини 1, 6 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», навіть якщо майно не було реалізовано під час торгів, а стягувач вирішив залишити майно за собою, то така дія вважається все ж таки реалізацію майна відповідно до чинних норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому таке майно вважається реалізованим (проданим) у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

- ТОВ «Реформ-Інвест» є добросовісним набувачем, який не повинен був перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна та який не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, нібито допущеними в рамках процедур при вчиненні правочинів з нерухомим майном, а тому в разі втрати статусу добросовісного набувача всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак і майна, останній змушений буде шукати способи компенсації свої втрат, що є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар;

- обсяг втручання в право власності останнього є надмірним, необґрунтованим та в свою чергу порушує право ТОВ «Реформ-Інвест» як добросовісного власника майна, а тому вважаємо доводи Прокурора в цій частині безпідставними та необґрунтованими, оскільки все ж таки вимоги Прокурора у даній справі порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та є невиправданим (непропорційним) втручанням у права ТОВ «Реформ-Інвест» на мирне володіння своїм майном;

- прокурор із позовом у даній справі до суду звертається лише в червні 2024 року, що в свою чергу, становить 29 років після прийняття рішення Березівською селищною радою Харківського району № 18 від 17.02.1995, а тому прокурором було пропущено встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.03.2025 об 11:30 год.

В судове засідання 11.03.2025 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, а також прокурор та позивач, які проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечували з підстав, наведених у відповідних відзивах на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судове засідання 11.03.2025 не з`явився, про дату, час та місце його проведення третя особа повідомлена належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (а.с 227, том №ІІ)).

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представника третьої особи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення від 17.02.1995 №18 Березівською селищною радою Харківського району видано 3 громадянам наступні державні акти про право приватної власності на землю:

- ХР-25-62-20034 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_2 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0006, площею 0,6 га;

- ХР-25-62-20033 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_3 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0007, площею 0,6 га;

- ХР-25-62-20032 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_4 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0008, площею 0,6 га.

Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 25.04.2007 №№558, 555, 561 ОСОБА_5 набув у приватну власність земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та 6325155800:02:007:0008.

Відомості про право власності ОСОБА_5 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2020.

В подальшому на підставі акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12.10.2020 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та 6325155800:02:007:0008 набув ОСОБА_1 .

Відомості про право власності ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.11.2020.

Надалі на підставі акту-приймання передачі нерухомого майна від 11.05.2021 ОСОБА_1 передав вказані земельні ділянки у приватну власність ТОВ РЕФОРМІНВЕСТ.

Відомості про право власності ТОВ РЕФОРМ-ІНВЕСТ внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.05.2021.

Відповідно до листа філії Жовтневе лісове господарство ДСГП Ліси України згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування земельні ділянки з кад. №6325155800:02:007:0007, кад.№6325155800:02:007:0006 та кад. №6325155800:02:007:0008 повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного державного підприємства, а саме квартал 7 Бабаївського лісництва. Вказані земельні ділянки використовуються філією Жовтневе лісове господарство ДСГП Ліси України для ведення лісогосподарської діяльності. Крім того, відповідно до вказаного листа будь-які відомості про заволодіння зазначеними земельними ділянками приватними особами у філії відсутні.

Крім того, відповідно до інформації ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція згідно з лісовпорядкуванням, зокрема, планшетів лісовпорядкування, 1980, 1990, 2006 та 2021 років, земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та кад.№6325155800:02:007:0008 повністю знаходяться в межах кв.7 Бабаївського лісництва ДП Жовтневий лісгосп (наразі Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України).

Згідно з листом Північно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 15.02.2024 №02-27/172-24 жодні відомості про вилучення з постійного користування земель, на яких розташовані спірні земельні ділянки, відсутні.

Відповідно до інформації Кабінету Міністрів України від 19.05.2024 №15444/0/2-23 рішення про погодження зміни цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП Жовтневе лісове господарство (наразі ДП Ліси України) земельних ділянок з кад.№6325155800:02:007:0007, кад.№6325155800:02:007:0006 та кад.№6325155800:02:007:0008 не приймались.

Як зазначає прокурор, незважаючи на те, що протягом 1995 року повноваження щодо вилучення земель з власності та користування за межами населених пунктів були покладені на Березівську селищну раду, разом з цим, можливість вилучення саме земель державної власності лісового фонду та подальшого надання таких земель у приватну власність для особистого підсобного господарства законодавством передбачена не була. Поряд з цим, рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність.

Отже, за твердженнями прокуратури, прийняття Березівською селищною радою рішення від 17.02.1995 №18 про надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та подальше видання відповідних державних актів відбулося без їх вилучення з постійного користування.

Прокурор посилається на те, що заволодіння ТОВ РЕФОРМ-ІНВЕСТ земельними ділянками з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0007 та 6325155800:02:007:0008 (реєстрація права приватної власності на такі земельні ділянки), що належать до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить наведеним вимогам законодавства.

Посилаючись на вказану обставину, прокурор заявив позовну вимогу про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" на користь Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га.

Місцевий господарський суд погодився із доводами прокурора та дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з цим, абзацом 1 частини 2 зазначеної норми встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Як свідчать матеріали справи, 19.01.2011 на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-1986/2010 від 03.09.2010 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 1 455 932,08 грн.

Зазначений виконавчий лист у справі №2-1986/2010 від 19.01.2011 було пред`явлено до виконання неодноразово, а саме:

- 17.06.2013 було відкрито виконавче провадження ВП №38522639, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.06.2013р. Завершено 18.09.2015 поверненням виконавчого документа стягувану;

- 23.09.2015 було відкрито виконавче провадження ВП №48829318 і постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015р. Завершено 04.11.2019 поверненням виконавчого документа стягувачу

19.11.2019 ОСОБА_1 втретє подав виконавчий лист №2-1986/2010 від 19.01.2011, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-1986/2010 від 03.09.2010, для примусового виконання.

19.11.2019 приватним виконавцем Телявським А.М. було відкрите виконавче провадження № 60648441 на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №2- 1986/2010 від 03.09.2010 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1 455 932,08 грн.

Під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 60648441 приватним виконавцем Телявським А.М. було встановлено відсутність у ОСОБА_5 грошових коштів на рахунках в банківських установах, іншого рухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення на виконання рішення суду.

Разом з цим, виконавцем було встановлено належність ОСОБА_5 на праві власності земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325155800:02:007:0006,

6325155800:02:007:0008 та 6325155800:02:007:0007, а тому на підставі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернуто стягнення на вказані об`єкти нерухомого майна.

У межах виконавчого провадження № 60648441 приватним виконавцем Телявським А. М. було визначено вартість виявленого майна відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та розпочато його реалізацію відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: розпочато примусову реалізацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007 шляхом продажу на аукціоні, організатором якого є Державне підприємство «СЕТАМ», лоти №415623, №415500, №415641, №415618, №415516, №415468.

Вказані земельні ділянки за кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007 не були реалізовані на торгах, оскільки були відсутні покупці, у зв`язку з чим стягувач ОСОБА_1 , виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_5 .

Потім зазначені спірні земельні ділянки були передані ОСОБА_1 на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна від 11.05.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реформ-Інвест», як внесок до статутного капіталу Товариства.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні визнав доводи відповідача щодо застосування у даному спорі положень абзацу 1 частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України непереконливими, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки не були примусово реалізовані на торгах, а на підставі заяви (стягувача) ОСОБА_1 , відповідно до постанови приватного виконавця залишено за стягувачем у рахунок погашення боргу, таким чином, положення частини другої статті 388 ЦК України не поширюється на правовідносини у даній справі.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Відповідно до ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Частиною 7 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувану без виконання .

Зважаючи на наведене, у разі, якщо майно не було реалізовано під час торгів, а стягувач вирішив залишити майно за собою, то така дія все одно свідчить про здійснення процедури реалізації майна на торгах, оскільки на виконання судового рішення стягувач в такому разі також отримує майнове задоволення своїх вимог, щодо яких ухвалено позитивне для стягувача рішення, за рахунок вибуття майна із власності боржника та переходу його у власність стягувача, тобто відбувається кінцева реалізація у порядку, встановленому для виконання судових рішень в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження».

Протилежне свідчило б про надмірний формалізм при здійсненні правосуддя, який здебільшого, є негативним оціночним поняттям, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності).

Отже, відповідач придбав спірні земельні ділянки у особи, яка була легітимним набувачем цих ділянок і у якої в силу абзацу 1 частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України ці земельні ділянки не могли бути витребувані.

Зважаючи на ту обставину, що після проведення щодо спірних ділянок процедури їх реалізації в порядку примусового виконання судового рішення, земельні ділянки не могли бути витребувані у добросовісного набувача ОСОБА_1 , неможливість віндикації розповсюджується і на наступних набувачів.

При цьому, норми статті 388 Цивільного кодексу України не містять жодних застережень про те, що зміна власника майна, щодо якого застосовано процедуру реалізації в порядку примусового виконання судового рішення, скасовує встановлену частиною 1 даної статті заборону витребування такого майна у наступного набувача.

До того ж, сама можливість витребування у останнього набувача майна, яке не могло бути витребуване у попереднього її набувача в силу встановленої абзацом 1 частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України, повністю нівелює правову сутність зазначеної заборони та суперечить розумності (міркуванням здорового глузду), а також принципу справедливості, який є принципом прямої дії.

Так, відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України в цивільне законодавство і правосуддя у приватних спорах опирається на базові принципи, які можуть бути застосовані як норми прямої дії до кожного спору, підвідомчого судам.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

Також Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 396/269/18 дійшов висновку, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Отже спірні земельні ділянки придбані відповідачем у особи, яка мала право його відчужувати, у зв`язку з чим він набув статусу повноправного власника зазначеного майна, яке в повній мірі захищається нормами інституту захисту права власності.

Так, відповідно до Статті 312 Цивільного України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини(далі також «ЄСПЛ») як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, зазначено щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Крім того, прокурором в позовній заяві ставиться питання про витребування спірних земельних ділянок, які він вважає такими, що вибули з володіння держави поза її волею, у відповідача, який придбав їх у добросовісного набувача, тоді як питання справедливого відшкодування відповідачеві витрат, які він понесе у зв`язку із позбавленням його цих земельних ділянок компетентними державними органами не вирішувалось.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини у рішенні «Шмакова проти України» зазначив, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника. У контексті скасування помилково наданих майнових прав принцип «належного урядування» може покладати на органи державної влади обов`язок діяти оперативно у виправленні їхньої помилки, а також потребувати виплати адекватної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам (див., наприклад, згадане рішення у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), пункт 45 з подальшими посиланнями).

Отже позбавлення відповідача, який на законних підставах придбав у добросовісного відповідача, майна (спірних земельних ділянок) носитиме невиправданий характер та суперечитиме принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном, а також принципам розумності та справедливості, що є недопустимим.

Щодо висновків місцевого господарського суду про те, що відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, у зв`язку з чим добросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна є сумнівною, то колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявленням щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Таку правову позицію викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 р у справі № 449/1154/14 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Подібні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

В такий спосіб добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, при придбанні нерухомого майна у власність або при набутті іншого речового права на нього вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на це нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19: добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумніву достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на момент залишення ОСОБА_1 спірних земельних ділянок за собою в рахунок погашення заборгованості та передачі вказаних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» були відсутні жодні заборони або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Зважаючи на наведене, ОСОБА_1 здійснював передачу спірних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» у статусі добросовісного набувача цих земельних ділянок, в якого неможливо вилучити майно в порядку віндикації, а отже відповідач набув його на законних підставах.

Викладене свідчить про неможливість віндикації майна у кінцевого набувача.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене, прокурором не надано належних, допустимих, достовірних та достатньо вірогідних доказів на підтвердження наявності обставин, які покладено в основу позову.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Щодо тверджень апелянта про те, що прокурор пропустив встановлений законом строк позовної давності, то колегія суддів зазначає, що оскільки у даному спорі встановлена безпідставність позову, заперечення про пропуск строку позовної даності не має актуальності.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтею 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ Реформ-Інвест (вх. № 2709 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест (61023, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79, квартира 109, код ЄДРПОУ: 44196364) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.03.2025.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко