Рішення від 12.03.2025 по справі 903/1041/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2025 року Справа № 903/1041/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали по справі

за позовом: Приватного підприємства Транс Левел, м. Луцьк

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Українська страхова група, м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільва Транс УА, м. Нововолинськ, Волинська обл.

про стягнення 213 177,80 грн,

В засіданні брали участь:

від позивача: Самчук А.М.

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: н/з

ВСТАНОВИВ:

18.12.2024 через електронний суд до Господарського суду Волинської області надійшла позовна Приватного підприємства Транс Левел до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Українська страхова група, Товариства з обмеженою відповідальністю Сільва Транс УА про стягнення 213177,80 грн різниці сплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 22 січня 2025 року на 10:30 год. Встановлено: відповідачам - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачам.

Відповідачі ухвалу суду отримали 24.12.2024.

Строк для подання відзиву по 08.01.2025.

07.01.2025 надійшов відзив ПАТ СК УСГ, згідно якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Вказує, що протокол технічного огляду КТЗ підписаний представником позивача без зауважень та заперечень. Товариством у передбачений законом строк направлено свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна позивача для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, отже у позивача взагалі не було правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру збитків. Виплата страхового відшкодування здійснена на користь позивача в сумі 129 911,63 грн. Огляд пошкодженого транспортного засобу було проведено відповідачем вчасно, а тому відсутні правові підстави для стягнення витрат за проведення експертизи в сумі 15 145,60 грн. У поданому позивачем висновку експерта в порушення вимог п. 8.5.3. Методики було визначено, що двері передні праві та крило переднє праве спірного транспортного засобу підлягають заміні без достатніх на те підстав та технічних вимог. У висновку враховувалась сума ПДВ в сумі 47 657,89 грн, яка відповідачем не має сплачуватись, оскільки, позивачем не було надано до суду доказів оплати проведеного ремонту пошкодженого ТЗ у особи, яка є платником ПДВ, у зв`язку з чим у ПАТ «СК «УСГ» не виникають обов`язки по відшкодуванню даного податку в розмірі 47 657,89 грн позивачу. Висновок, наданий позивачем, складений на підставі фото додатків та акту огляду від 08.11.2022 та проведеного уповноваженою особою ПАТ «СК «УСГ». Долучений позивачем висновок експерта є необ`єктивним, необґрунтованим та неправильним по своїй суті.

08.01.2025 надійшов відзив ТОВ Сільва Транс УА, згідно якого позов заперечує. Зазначає, що при визначені загальної суми втрати товарної вартості експерт у вартість відновлювального ремонту, яка є складовим елементом при визначені загальної суми втрати товарної вартості, включає наступні елементи на які втрата товарної вартості нараховуватися не повинна: накладка верхня облицювання рами дверей передніх правих; накладка нижня облицювання рами дверей передніх правих; дзеркало заднього виду з покажчиком поворотів та камерою(праве). Позивач не залучив відповідача 2 до технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, що завадило йому висловити власні зауваження та виокремити критерії передбачені Методикою, відповідно до яких величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується. Крім того, позивачем не було підтверджено факту відсутності підстав зазначених вище, які передбачають не нарахування втрати товарної вартості, що дає змогу відповідачу 2 вважати, що підстави для нарахування втрати товарної вартості відсутні. Враховуючи те, що отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, підстави для відшкодування витрат на підготовку експертного висновку відсутні.

У відповіді на відзив ТОВ «Сільва Транс УА» від 09.01.2025 позивач вказує, що він був вправі самостійно замовити висновок експерта з метою встановлення суми завданої матеріальної шкоди. Просить суд не брати до уваги відзив на позовну заяву товариства та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповіді на відзив ПАТ «СК «УСГ» від 09.01.2025 позивач вказує, що суму ПДВ суд сам вправі визначити та задовольнити позовні вимоги зі зменшенням на відповідне значення (за вирахуванням суми ПДВ), проте, заявлення саме такої суми до стягнення не слугує підставою для відмови у задоволенні позову. У відповідності до технологічної карти ремонту автомобіля MERCEDES BENZ GLE 300D двері передні праві є з`ємним кузовним елементом який має каркасну будову. Оскільки двері передні праві є знімним елементом, як і крило праве що має каркасну будову, куруючись п. 4.16.5 «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу», пунктами 2.5; 2,8 та 2.20 таблиці В1 додатку В «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу» з урахуванням приміток №1 та №2 до вищевказаної таблиці, було прийнято рішення про застосування операції «заміна» для дверей передніх правих. Бланк акту огляду транспортного засобу, який використовує СК «УСГ», не містить графи стосовно типу ремонтної операції, яку необхідно застосувати при відновлювальному ремонті (заміна, ремонт, фарбування, тощо), що не дає можливості фахівцю, який проводить огляд, зафіксувати необхідний тип ремонтної операції для однозначного тлумачення, а дає можливість маніпуляції при складанні калькуляції вартості відновлювального ремонту. Замовником оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах. Висновок експерта здійснений на основі самостійного огляду експерта об`єкта дослідження в присутності заступника директора позивача.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 14.01.2025.

Заперечення на відповіді на відзиви на адресу суду не надходили.

Учасники справи правом участі у судовому засіданні 22.01.2025 не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 22.01.2025 підготовче засідання відклав на 29.01.2025 об 11 год 00 хв.

З огляду на вищевикладене, виконання мети підготовчого провадження, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 29.01.2025 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 12.02.2025 о 10 год 00 хв.

ТОВ Сільва Транс УА у клопотанні від 11.02.2025 розгляд справи просить проводити без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 12.02.2025 розгляд справи по суті відклав на 03.03.2025 о 14 год 30 хв.

19.02.2025 надійшла заява позивача про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 20 000 грн.

03.03.2025 надійшли заперечення ТОВ Сільва Транс УА, згідно яких просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у разі задоволення позову. Якщо у задоволенні позову буде відмовлено просить не відшкодовувати витрати позивача на адвоката.

Позивач у заяві від 03.03.2025 розгляд справи просить відкласти у зв`язку з зайнятістю уповноваженого представника позивача в іншому судовому засіданні.

Ураховуючи вищевикладене, клопотання позивача, надходження заперечень відповідача 2 перед судовим засіданням, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 03.03.2025 розгляд справи по суті відклав на 12.03.2025 о 14:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з посиланням на заяви по суті спору.

Відповідачі правом участі у судовому засіданні не скористалися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2023 року громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 з причепом SCHMITZ Cargobull SCS 24/L-13.62 ЕВ, номерний знак НОМЕР_2 , змінюючи напрямок руху, виконуючи маневр перестроювання, скоїв зіткненням з автомобілем Mercedes-Benz GLE 300D, д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку.

Автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, д.н.з. НОМЕР_3 належить ПП «Транс Левел» (а.с. 12).

Транспортний засіб MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , належить ТОВ «Сільва Транс УА». Причеп SCHMITZ Cargobull SCS 24/L-13.62 ЕВ, номерний знак НОМЕР_2 , належить ТзОВ «Кроноспан УА», згідно полісів № 216881396; № 212581544 виданими ПАТ «СК «УСГ» (а.с .6).

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у ДТП, що сталося, та з подальшим накладенням на нього адміністративного стягнення. 05 грудня 2023 року, відповідна постанова Рівненського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2023 року набрала законної сили.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №358520 та постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 працевлаштований водієм, роботодавцем та відповідно володільцем транспортного засобу виступає ТОВ Сільва Транс УА.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий випадок - це дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Статтею 990 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання його створює підвищену небезпеку.

Отже, чинне законодавство України визначає особливий суб`єкт, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки - це є його законний володілець.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові №760/28302/18ц від 25.11.2020, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Аналіз змісту глави 82 ЦК України вказує, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно із п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У п. 36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Судом встановлено, що 20.12.2022 між ПАТ «СК «УСК» та ТОВ «Сільва Транс УА» укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, зокрема MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , згідно умов якого субліміт за шкоду заподіяну майну третіх осіб на 1 ТЗ складає 500 000 грн, період страхування 21.12.2022-20.12.2023 (а.с. 30-34).

08.11.2023 складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), зокрема Mercedes_Benz GLE 300D, власником якого є ПП «Транс Левел», визначено перелік пошкоджень:

1. крило ПП деформація по усій довжині;

2. дзеркало заднього виду праве вирване, відсутнє;

3. хромована накладка дверей ПП - подряпини в зоні дзеркала;

4. двері ПП деформація по всій довжині, загин в передній частині корпусу, згин внутрішній...;

5. ручка дверей ПП подряпини;

6. двері ЗП подряпини ЛФП передніх частин;

7. ручка дверей ЗП подряпини;

8. панель боковини ЗП подряпини ЛФП;

9. кришка паливного бака подряпини ЛФП;

10. капот подряпини ЛФП в правій частині;

11. стояк вітрового скла ПП подряпини ЛФП в нижній частині.

Акт огляду підписаний власником (довіреною особою) ПП «Транс Левел» Б. Ульчаком без зауважень та заперечень.

Згідно звіту №148406 від 06.12.2023 про оцінку колісного транспортного засобу, проведеного ФОП Цурпаленко Є.В. на замовлення ТОВ «Едак», об`єктом дослідження був КТЗ Mercedes_Benz GLE 300D, власником якого є ПП «Транс Левел», ринкова вартість КТЗ до пошкодження становила 2 269 409,59 грн, значення коефіцієнту фізичного зносу 0, вартість відновлювального ремонту 147 363,87 грн, в т.ч. ПДВ 17 452,24 грн (а.с. 15-24).

У п. 3.2. Звіту №148406 від 06.12.2023 визначено обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту КТЗ, перелік необхідних складових та матеріалів:

-ПОК ПО ЗШ ДЗЕРЕ ПР заміна;

-НАКЛ В РАМ ДВЕР П ПР заміна;

-ЦЩЧ ЗШ ШАХТ ВІК П ПР заміна;

-ДЗЕРКАЛО БЕЗ КОРП ПР заміна;

-КОРПУС ДЗЕРКАЛ ЗШ ПР:ДИВ КД заміна;

-СКЛО ДЗЕРКАЛА ЗШ ПР заміна;

-ОСВ НАВКОЛ ПРОСТ ПР заміна;

-КОРПУС ДЗЕРКАЛА ЗШ ПР заміна;

-КАМЕРА ДЗЕРК ЗШ ПР заміна;

-КРІПЛЕННЯ КАМЕРИ ПР заміна;

-КРИЛО П ПР РЕМОНТУВАТИ ремонт;

-ДВЕРІ П ПР РЕМОНТУВАТИ- ремонт;

-ДВЕРІ З ПР РЕМОНТУВАТИ ремонт;

-БОКОВИНА З ПР РЕМОНТУВАТИ ремонт;

-КАПОТ пофарбування;

-А-СТОЯК ПР Н - пофарбування;

-РУЧКА ЗШ ДВЕРЕЙЦ П ПР ФАРБ ЗШ - пофарбування;

-РУЧКА ЗШ ДВЕРЕЙ З - пофарбування;

У листі-відповіді від 23.02.2024 №ЗСЦВ-5880/1 ПАТ «СК УСГ» повідомило ПП «Транс Левел», що у разі надання акту виконаних робіт та платіжних документів, що підтвердять факт оплати ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 300D, д.р. № НОМЕР_3 , на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві, розмір страхового відшкодування буде переглянуто з врахуванням розцінок даної СТО (а.с. 73).

У відповідності до платіжної інструкції від 29 лютого 2024 року №58313 ПАТ СК УСГ на користь ПП Транс Левел виплачено 129 911,63 грн з призначенням платежу «страхове відшкодування ЕР-212581544 в. 21.12.2022 стр. акт ЗСЦВ-5880 в. 29.02.2024 без ПДВ» (а.с. 11).

12.12.2024 на замовлення позивача ПП «Транс Левел» Волинським відділенням Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складений висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №3837-Е (а.с. 35-52).

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Суд встановив, що у відповідності до вимог ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 12.12.2024 №3837-Е складений Волинським відділенням науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, містить відомості про те, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України.

Висновком експерта встановлено, що:

- ринкова вартість об`єкта дослідження автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D, д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ПП «Транс Левел», на дату дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2023, до його пошкодження в ДТП становила 1 999 765 грн.

- вартість відновлювального ремонту об`єкта дослідження на дату дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2023 складає 285 947,35 грн.;

- сума (величина) втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля на дату дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2023 складає 57 142,80 грн;

- вартість матеріального збитку, завданого ПП «Транс Левел» внаслідок спірної ДТП 27.10.2023 у зв`язку з пошкодженням спірного автомобіля, на дату дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2023 становить 343 090 грн.

Огляд автомобіля проводився 07.11.2024, в світлу пору доби, за адресою вул. Червоного Хреста, 16, м. Луцьк, в присутності заступника директора ПП «Транс Левел» Ульчака Б.І.

При цьому висновок експерта ґрунтується на таких поданих позивачем документах: свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, акті огляду транспортного засобу, складеного в рамках звіту про оцінку колісного транспортного засобу, виписці з реєстру юридичних осіб, наказі про призначення директора підприємства, фотоматеріалах в кількості 55 шт.

Вказано, що огляд автомобіля проводився 07.11.2024 в світлу пору доби в присутності заступника директора ПП «Транс Левел», у зв`язку з чим заперечення відповідача 1, що спірний висновок проводився без особистого огляду експертом об`єкта дослідження не приймається судом та спростовується додатками до висновку, зокрема фототаблицями.

Згідно із п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Суд зазначає, що виклик заінтересованої особи для технічного огляду пошкодженого автомобіля не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби, яку відповідач 2 не зазначив та не обґрунтував, у зв`язку з чим заперечення в цій частині не приймаються судом до уваги.

Крім того, відповідачем 2 не наведено об`єктивного підтвердження, що його відсутність під час огляду пошкодженого автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків.

Згідно Таблиці 3 висновку експерта №3837-Е ремонту об`єкта дослідження підлягає:

1. капот зовнішнє ремонтне фарбування поверхні;

2. стійка рами вітрового скла права - зовнішнє ремонтне фарбування поверхні;

3. накладка нижня облицювання рами дверей передніх правих заміна;

4. накладка нижня облицювання рами дверей передніх правих заміна;

5. стояк А правий ремонт, фарбування;

6. крило переднє праве заміна, фарбування;

7. двері передні праві заміна, фарбування;

8. двері задні праві ремонт, фарбування;

9. боковина задня права зовнішнє ремонтне фарбування поверхні;

10. ручка відкривання дверей передніх правих - зовнішнє ремонтне фарбування поверхні;

11. ручка відкривання дверей передніх правих - зовнішнє ремонтне фарбування поверхні;

12. дзеркало заднього виду з покажчиком поворотів та камерою праве (знаходиться в багажнику автомобіля, наявність даного пошкодження підтверджується актом огляду пошкодженого ТЗ від 08.11.2023) заміна.

Судом встановлено, що заперечення відповідачів щодо виду, характеру, обсягів пошкоджень автомобіля, спричинених саме спірним ДТП, відсутні.

Згідно Додатку № 5 до висновку 3837-Е (а.с. 50 на звороті) експертом визначено вартість нових складових КТЗ, що потребують заміні під час ремонту, зокрема крило П ПР 36564,12 грн, облицюв крила П ПР 15 929,88, двері П ПР - 81 327,90 грн, ущільнювач дверей П ПР 7476,06 грн. При обчисленні калькуляції відновлювального ремонту використано комп`ютерну систему для складання ремонтних калькуляцій AUDATEX, типового формуляру AUDATEX по ідентифікації, запчастинам і працезатратам автомобіля, довідник «Бюлетень автотоварознавця».

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ (п. 1.4 Методики).

Згідно п. 8.5.3 Методики вартість ремонтно-відновлювальних робіт може визначатися як добуток від трудомісткості ремонту в нормо-годинах і вартості нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональної. Визначення необхідних ремонтних операцій, а також трудомісткості ремонту приймається на підставі нормативних документів виробника КТЗ або розроблених на замовлення (за участю) виробника КТЗ. У разі відсутності даних виробника про застосування конкретних ремонтних операцій слід керуватися вимогами державних стандартів України, галузевих стандартів України та міжнародних стандартів, галузевих стандартів і технічних умов СРСР та УРСР, інших нормативних документів, чинних в Україні. Рішення про заміну складових частин КТЗ приймається у разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту).

Відповідно до пункту 8.5.10. Методики, дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 6, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.

При визначенні необхідності заміни нових деталей, зокрема крила, дверей передніх (та їх складових), у висновку експерта від 12.12.2024 здійснено посилання на п. 4.16.9 Методики (4) - «Методика та Коментар до Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу», Донецьк, 2014, І.М. Новоселецький, Україна».

Зазначена Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ та є складовою Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (додаток № 6 до Методики).

Згідно п. 4.16 Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу факторами, що обумовлюють заміну складників є: технологічна недоцільність та (або) технологічна неможливість ремонту та (або) економічна недоцільність їх ремонту. Згідно п. 4.16.5 Методики нероз`ємно з`єднані кузовні складники, виготовлені з металу різної товщини, або з матеріалів, що відрізняються різною теплопровідністю у разі потреби ремонтування з застосуванням нагріву у місті їх з`єднання, повинні бути роз`єднані. Якщо технологією виробника таке роз`єднання не передбачено, такі складники підлягають заміні. П. 4.16.9 Методики визначено випадки заміни кузовних складників, виконаних у вигляді панелей (листові елементи оперення) легкових, вантажних КТЗ, автобусів, причепів, напівпричепів, мототехніки крила, панелі: боковини, даху, днища, кабіни, передка, задка та інше.

У відповідності до п. 2.5 та 2.8 таблиці В1 додатку В «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу» можливими ремонтними діями, при деформації каркасу дверей у вигляді заломів і згинів для колісних транспортних засобів з технічним станом, що характеризується коефіціентом фізичного зносу Ез=0, є «Ремонт (застосування зварювання обмежено) або заміна» при цьому в примітці 2 до цього пункту зазначено: Для знімних складників використовується заміна складника. Для нерознімних кузовних складників ремонт із застосуванням зварювання можливий лише за умови його економічної доцільності відносно операції заміни. Не застосовуються технологічні операції, що передбачають прокол, свердління кузовних складників з подальшим залютовуванням чи зарівнюванням за допомогою епоксидної шпаклівки.

Згідно технологічної карти ремонту автомобіля MERCEDES BENZ GLE 300D двері передні праві є з`ємним кузовним елементом, який має каркасну будову. Наявні пошкодження (як зовнішньої панелі так і каркасу) потребують ремонту з застосуванням нагріву у місці їх з`єднання, отже у відповідності до вищевказаного пункту повинні бути роз`єднані, що не передбачено технологією виробника. Неможлива і окрема заміна каркасу дверей з подальшим ремонтом зовнішньої панелі дверей, оскільки згідно даних програмного комплексу AUDANET/AUDATEX двері передні праві поставляються в зборі (зовнішня панель + каркас).

Оскільки двері передні праві є знімним елементом, як і крило праве, що має каркасну будову, куруючись п. 4.16.5 «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу», пунктами 2.5; 2,8 та 2.20 таблиці В1 додатку В «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу» з урахуванням приміток №1 та №2 до вищевказаної таблиці, доцільним є застосування операції «заміна» для дверей передніх правих.

Крім того, враховано, що спірний автомобіль має коефіціент фізичного зносу (Ез) = 0, то вирішальним критерієм є принцип відновлення попереднього стану за існуючими технологіями, а не принцип економічної доцільності ремонтної операції, що спростовує твердження ПАТ «СК «УСГ» щодо відсутності необхідності заміни дверей на нові, оскільки достатнім є лише здійснення відповідного ремонту.

У відповідності до п. 8.5.11. Методики (Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092) до оригінальних складових частин належать: складові, які поставляє виробник КТЗ до своєї сервісної мережі пунктів технічного обслуговування та гарантійного ремонту або уповноважених ним суб`єктів підприємницької діяльності; складові, які поставляє виробник складових частин виробнику КТЗ, який їх продає, зокрема своїм дистриб`юторам; складові, які не поставляють відповідному виробнику КТЗ, проте виготовляють згідно з технічними умовами і виробничими стандартами виробника КТЗ. Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні.

Згідно із пунктом 4.5. Методики найменування складових частин КТЗ, що наводяться в звіті (акті) про оцінку або у висновку експерта (експертного дослідження), повинні відповідати термінології, яка застосовується в нормативно-технічній документації.

Усі дані, наведені у звіті (акті) про оцінку або у висновку експерта (експертного дослідження), зазначаються з посиланням на джерело їх отримання. Джерела інформації повинні бути актуальними, тобто відповідати даті оцінки.

Заперечення відповідачів, що джерела інформації про ціни, зазначені у звіті експерта, є неактуальними, відсутні.

Відповідно до п. 1. 6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092), фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики).

Пунктом 3.9. Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Згідно з п. 7. 38 Методики значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, дня нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років- для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.07.2019 р. у справі № 199/2531/16-ц при відшкодуванні завданих збитків враховується зношеність окремих деталей пошкодженого майна (транспортного засобу).

Пунктами 1.6 та 8.2 Методики визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ «СК "Універсальна") відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Слід зазначити, що знос нараховується тільки на деталі (а не на роботи) згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, при розрахунку якого враховуються вік транспортного засобу, дані про те, чи автомобіль відновлювався ремонтом (випадки не пов`язані з даним ДТП, до нього), чи є пошкодження кузова (корозія) і таке інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017р. у справах № 910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018р. у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 р. у справі № 910/5001/17 та від 14.05.2018р. у справі №910/5092/17.

Згідно з п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср+ См+ Сс (1-Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез- коефіцієнт фізичного зносу (8.2 цієї Методики).

Так, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою та складає: Сврз = Ср+ См+ Сс (1-Ез), де: Ср -14 611,67 грн (вартість основних робіт та робіт по фарбуванню); См - 25 324,28 грн (вартість необхідних для ремонту матеріалів); Сс 246 011,40 грн (вартість нових складників КТЗ, що підлягають заміні під час ремонту); Ез - 0 (коефіцієнт фізичного зносу). Загальна вартість відновлювального ремонту становить 285 947,35 грн.

При цьому експертом правильно використано коефіцієнт Ез-0, оскільки строк експлуатації КТЗ на момент ДТП складав 2,8 років, що не заперечується сторонами.

Оцінюючи висновок експерта від 12.12.2024 №3837-Е суд вважає, що він містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, складений судовим експертом Кшановським С.І., який є в.о. завідувача Волинського відділення Львівського НДІСЕ, судовим експертом вищого кваліфікаційного класу, має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної події, 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», стаж експертної роботи з 2003 року, за своєю формою та змістом відповідає загальним засадам оцінки майна і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому приймається судом як належний та допустимий доказ.

Судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.07.2018 924/625/17, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Заперечення відповідача 1, щодо висновку експерта від 12.12.2024, який здійсненний на замовлення позивача, а не суду, не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем зазначений доказ в ході розгляду справи спростований не був, жодних інших досліджень чи відповідних експертиз відповідач по справі не ініціював, своїх висновків з приводу вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача суду не надав.

Також не приймаються судом заперечення відповідача 1, що позивачем підписано акт огляду транспортного засобу без будь-яких заперечень та зауважень, оскільки вказаний акт не містить відомостей стосовно характеру ремонтної операції, необхідної при здійсненні відновлювального ремонту, а відображає лише перелік та опис пошкоджень автомобіля.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідачем 1 також не надано жодних доказів на спростовування обґрунтованості визначеного позивачем розміру шкоди. В контексті наведеного суд зауважує, що самі лише непогодження учасника справи без відповідного їх доказового обґрунтування ніяким чином не можуть спростовувати доказів, які надано позивачем.

Ураховуючи вищевикладене, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 285947,35 грн.

Водночас, згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

При цьому, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.

Відтак, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.

Податок на додану вартість - непрямий податок, форма вилучення до бюджету держави частини вартості товару, роботи або послуги, яка створюється на всіх стадіях процесу виробництва товарів, робіт і послуг та вноситься до бюджету. Ставка 20% застосовується за умовчанням до всіх видів операцій, що підлягають оподаткуванню

Отже, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту відновлення позивачем пошкодженого автомобіля та здійснення ремонту автомобіля у особи, яка є платником ПДВ.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для сплати страховиком на користь потерпілої особи суми податку на додану вартість за придбані послуги з відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок настання страхового випадку транспортного засобу.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджено представником позивача у судових засіданнях ремонт автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D, д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ПП «Транс Левел», на даний момент не здійснений, у зв`язку з чим розмір відновлювального ремонту, який відповідач 1 має обов`язок сплатити позивачу за наслідками ДТП підлягає зменшенню на суму податку на додану вартість в сумі 47 657,89 грн (285 947,35 грн/1,2=238 289,46 грн; 285 947,35 грн - 238 289,46 грн = 47 657,89 грн ПДВ) та з врахуванням виплаченої ПАТ «СК «УСГ» позивачу страхового відшкодування в сумі 129 911,63 грн (без ПДВ), підставними та підлягають до стягнення з ПАТ «СК «УСГ» 108377,83 грн різниці вартості відновлювального ремонту без ПДВ (238 289,46-129 911,63=108 377,83), яка не перевищує встановленого договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу №98-0301-22-00076 від 20.12.2022 страхового ліміту (500 000 грн).

Ураховуючи неправомірне врахування позивачем у вартість відновлювального ремонту суми ПДВ з врахуванням відсутності доказів ремонту автомобіля, у позові на суму 47 657,89 грн слід відмовити.

Судом враховано абзац 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Крім того, позивач просить стягнути з ТОВ «Сільва Транс» (відповідача 2) 57142,08 грн відшкодування матеріального збитку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик або МТСБУ не відшкодовує.

У відповідності до 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Таким чином, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Подібні правові висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19) та від 07 квітня 2021 року у справі № 757/29950/14-ц (провадження № 2/755/1997/23).

Згідно висновку експерта від 12.12.2024 №3837-Е величина товарної вартості (ВТВ) автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D, д.н.з. НОМЕР_3 , що належить позивачу, на дату дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2023 становить 57 142,80 грн.

Підстав піддавати сумніву грошову величину ВТВ, визначену у висновку експерта від 12.12.2024 про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власником пошкодженого КТЗ, у суду немає.

При цьому, відповідачем 2 зазначений доказ в ході розгляду справи спростований не був, жодних інших досліджень чи відповідних експертиз відповідач по справі не ініціював.

Враховуючи те, що вартість матеріального збитку спричиненого власнику КТЗ внаслідок ДТП, визначається не лише витратами на відновлення пошкодженого КТЗ, а й величиною втрати товарної вартості відновленого транспортного засобу після пошкодження, яка згідно положень ст. 29 та ст. 32 Закону № 1961-IVстраховиком не відшкодовується, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 величини втрати товарної вартості (ВТВ) пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до висновку експерта від 12.12.2024 №3837-Е та Додатку 5 до висновку при проведенні ремонту пошкодженого транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 300D, д.н.з. НОМЕР_3 , необхідно здійснити роботи з фарбування деталей автомобіля, що свідчить про наявність підстав для обчислення величини втрати товарної вартості.

А тому доводи наведені відповідачем 2 стосовно того, що втрата товарної вартості не нараховується у зв`язку із заміною деталей є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням 2021 року випуску належного позивачу автомобіля марки «Mersedes-Benz» GLE-300D, його ринкової вартості на момент ДТП (до отримання пошкоджень), характеру та обсягу спричинених пошкоджень, в тому числі і складових кузова, які описані в акті огляду транспортного засобу та не заперечується сторонами, суд вважає правомірним нарахування ВТВ в сумі 57142,80 грн судовим експертом та включення відповідної величини до загальної суми матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу та її стягнення з ТОВ «Сільва Транс».

Крім того, що окрім безпосередніх витрат на ремонт транспортного засобу, суд також враховує той факт, що внаслідок ДТП, спричиненої працівником відповідача 2, істотно знизилася ринкова вартість автомобіля позивача 2021 року випуску. Незважаючи на необхідність проведення ремонтних робіт, факт потрапляння автомобіля в дорожньо-транспортну пригоду є важливим чинником, який впливає на його ціну при подальшому продажі. Тоді як втрата товарної вартості автомобіля є прямим наслідком завданої відповідачем 2 шкоди.

Також позивач просить стягнути з відповідачів 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві та заяві про відшкодування судових витрат від 19.02.2025 позивач просить стягнути з відповідачів 20 000 витрат на професійну правничу допомогу.

01.07.2024 між адвокатом Самчуком А.М. (виконавець) та ПП «Транс Левел» (замовник) укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати від імені замовника такі юридичні дії: наданн консультацій, підготовка позовної заяви, усіх наступних процесуальних документів у справі про стягнення різниці сплаченого страхового відшкодування та матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідачами у справі виступають ПАТ «СК «УСГ», ТОВ «Сільва Транс». Представництво обумовлюється лише в Господарському суді Волинської області (п. 1, р. 1). Оплата послуг визначається у додатку до договору (п. 1, р. 3). Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до винесення кінцевого процесуального рішення Господарським судом Волинської області (п. 1, р. 5).

Згідно додатку від 18.12.2024 до договору від сторонами погоджено, що оплата послуг виконавця (гонорар) за виконання повноважень, передбачених п.п. А, п.1 розділу 1 договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 становить 20 000 грн. Сторонами погоджено відстрочку оплати наданих послуг до набрання рішенням Господарського суду Волинської області законної сили згідно виставленого рахунку виконавця протягом 30 днів.

Сторонами підписано акт виконаних робіт від 13.02.2024 в сумі 20 000 грн.

Згідно додатку №1 до акту виконаних робіт, сторонами обумовлено, що вартість 1 год витраченого часу виконавцем становить 2500 грн. Визначено надання таких послуг загальною вартістю 20 000 грн:

-попередня консультація у справі про стягнення різниці сплаченого страхового відшкодування та матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, відповідачами у справі виступають ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «Сільва Транс», 0,5 год., 1 250 грн;

-підготовка позовної заяви у справі №903/1041/24 (в т.ч. підготовка додатків до позовної заяви), 2,5 год, 8 750 грн;

-підготовка відповіді на відзив ПАТ «СК «УСГ», 1,5 год, 3 750 грн;

-підготовка відповіді на відзив ТОВ «Сільва Транс», 1,5 год, 3 750 грн;

-участь у судових засіданнях, 1 год, 2 500 грн.

ТОВ «Сільва Транс» у запереченнях від 28.02.2025 просить зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу у разі задоволення позову. У випадку не задоволення позовних вимог позивача відмовити у їх відшкодуванні. Зазначає, що при підготовці позовної заяви позивачем використано інформацію, викладену у висновку експерта від 12.12.2024. Кількість годин, витрачених позивачем є неспівмірною. Позивачем вказано однакому ціну за підготовку двох відповідей на відзив, в той час як грошова вимога до товариства є значно меншою за вимогу до страхової.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Дослідивши заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об`єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому судом враховується, що вказані позивачем в додатку до акту наданих послуг такі окремі види послуг як попередня консультація охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв`язку з чим позивачем помилково визначено такий вид послуги як окремої та самостійної, а не як складової частини послуги з підготовки позовної заяви.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.

Таким чином доведеними та підтвердженими матеріалами справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 18 750 грн.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з ПАТ «СК «УСГ» 156 035,72 грн, з ТОВ «Сільва Транс» - 57 142,08 грн.

Згідно даного судового рішення підставними та підлягають до стягнення з ПАТ «СК «УСГ» 108 377,83 грн, з ТОВ «Сільва Транс» - 57 142,08 грн.

У позові до ПАТ «СК «УСГ» на суму 47 657,89 грн відмовлено.

Ураховуючи викладене, заперечення відповідача 2, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги об`єм наданих правових послуг, часткове задоволення позовних вимог до відповідача 1, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, зокрема з ПАТ «СК «УСГ» в сумі 9 532,34 грн, з ТОВ «Сільва Транс» - 5 025,92 грн, натомість в іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.

При цьому клопотання відповідача 2 про зменшення розміру витрат є необґрунтованим та не підтвердженим доказами, контррозрахунок витрат не поданий.

Судом враховано, що різна ціна позову до двох відповідачів не впливає на обсяг та ціну наданих адвокатом послуг з підготовки відповідей на відзиви.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог слід покласти на них пропорційно, зокрема з ПАТ «СК «УСГ» в сумі 1 300,53 грн, ТОВ «СільваТранс» - 685,70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15 145,60 грн витрат, пов`язаних з підготовкою висновку експерта.

За змістом п.2 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 4-7 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика палата Верховного Суду у постанові №712/4126/22 від 22.11.2023 зазначила, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

У межах цієї справи судом враховано висновок експерта від 12.12.2024 №3837-Е, як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим заперечення ТОВ «Сільва Транс» щодо відмови у стягнені, понесених позивачем судових витрат на проведення експертного висновку, не приймаються судом.

Понесення позивачем витрат на проведення експертизи підтверджується платіжною інструкцією №7520 від 23.10.2024 (а.с.7).

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, підставними та підлягають до стягнення витрати позивача на проведення експертизи у такому розмірі: з ПАТ «СК «УСГ» в сумі 7 699,90 грн, з ТОВ «Сільва Транс» в сумі 4 059,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. Івана Федорова, 32а, м. Київ, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного підприємства «Транс Левел» (вул. Ковельська, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40290292) 108377,83 грн не виплаченого страхового відшкодування, 1300,53 грн витрат по сплаті судового збору, 9532,34 грн витрат на професійну правничу допомогу, 7699,90 грн витрат на проведення експертизи, а всього: 126 910,60 грн (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот десять грн 60 коп).

3. У позові до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на суму 47 657,89 грн відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільва Транс УА (вул. Луцька, 20, м. Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 38131629) на користь Приватного підприємства «Транс Левел» (вул. Ковельська, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40290292) 57 142,08 грн відшкодування матеріального збитку, 685,70 грн витрат по сплаті судового збору, 5 025,92 грн витрат на професійну правничу допомогу, 4 059,76 грн витрат на проведення експертизи, а всього: 66 913,46 грн (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тринадцять грн 46 коп).

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.03.2025.

СуддяС. В. Бідюк