Рішення

від 11.03.2025 по справі 904/5308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5308/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Мікс", м. Дружківка, Донецька обл.

до відповідача-1: Міністерства закордонних справ Російської Федерації, м. Москва

відповідача-2: Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва

про відшкодування майнової шкоди у сумі 31 644 922 грн 38 коп.

Представники:

від позивача: Таламанчук О.С., ордер, адвокат;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш Мікс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить відшкодувати завдану майнову шкоду у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації в розмірі 31 644 922 грн 38 коп. матеріальної шкоди, або 795 762 долара США 00 центів.

Судові витрати позивач просить покласти на Російську Федерацію.

Позовні вимоги мотивовані заподіянням Російською Федерацією шкоди внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а саме: 06.09.2024 року в наслідок ракетного обстрілу було пошкоджено і зруйноване рухоме та нерухоме майно ТОВ "Фреш Мікс", яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, буд. 32.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 14.01.2025.

Ухвалою суду від 14.01.2025 підготовче засідання відкладено на 04.02.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2025 надав докази належного повідомлення відповідачів, докази направлення позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 11.03.2025.

Відповідачі явку представників в судове засідання не забезпечили, відзиву на позов не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закону України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором , Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

У постановах від 18.05.2022 по справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання ухвал суду на адресу відповідачів, повідомлення відповідачів про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі судом здійснено шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідних оголошень-повідомлень. Жодних заяв чи клопотань відповідачів на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 09.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність обставин для відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації в розмірі 31 644 922 грн 38 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Мікс" (далі- позивач) було придбано у власність нерухоме майно будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 32, загальною площею 4275,4 кв.м. та які складаються з: прохідна № 1,27 загальна площа 42,5 кв.м.; адміністративна будівля № 2- загальна площа 226,3 кв.м., ганок; вбиральня № 3,9; склад № 4 - загальна площа1593,0 кв.м.; адміністративна будівля № 5 загальна площа 298.1 кв.м.; навіс (склад)№ 6 - загальна площа 350,1; склад № 7, підвал «пд» - загальна площа 778,0 кв.м.; естакада; ганок; склад № 8 - загальна площа 129,2 кв.м.; підвал(склад) № 10 загальна площа120,6 кв.м.; будівля з навісом №11,21 - загальна площа 41,3 кв.м.; гараж №12 - загальна площа 270,6 кв.м.; склад № 13 - загальна площа 50,3 кв.м.; майстерня № 14 - загальна площа 258,1 кв.м.; склад № 15 - загальна площа 117,3 кв.м. огорожа № 16-20; пожежне водоймище № 22; трансформаторна (КТП 400-6/0,4) № 23; навіс № 25; будівля № 28; навіс № 29: Тр. колодязь № 30; навіс з естакадою №31; естакада № 32; Літній душ № 33, сарай № 34, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2023, який зареєстровано в реєстрі за № 431, актом приймання-передачі будівель та споруд від 03.04.2023 та витягом з Державного реєстру речових прав (а.с. 23-30 том 1).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:03:023:0026, на якій розташовані вказані будівлі та споруди, є комунальною власністю та перейшла позивачу в користування на правах оренди, згідно ст. 377 ЦК України.

Вказані будівлі та споруди використовувалися позивачем як повноцінний промисловий комплекс та обліковувались останнім на субрахунку 10.1 - 10.9 «Основні засоби».

Вартість спірного майна становила 11 371 027 грн 38 коп.

В межах здійснення господарської діяльності в сфері оптової торгівлі продуктами харчування, протягом червня вересня 2024 року, позивачем було придбано товар на загальну суму 8 137 081,00 грн., у кількості 2002 позиції, зокрема: борошняні та макаронні вироби, тверді сири, приправи і томатні пасти, картопляні чіпси, арахіс і соняшникове насіння, кава та чай, печиво, шоколад, цукерки та інші солодощі.

Придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується договорами поставки, купівлі-продажу товарів та дистриб`юторськими договорами, укладеними з контрагентами-постачальниками позивача, а також, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.

Вказані товарно-матеріальні цінності підлягали перепродажу позивачем в майбутньому в рамках здійснення оптової торгівлі, обліковувались ним на субрахунку(ах) 28.1.1 «Товари на складі» та зберігались на складах за адресою вищевказаного промислового комплексу (нерухомого майна).

З метою здійснення господарської діяльності з оптової торгівлі та забезпечення виконання адміністративних функцій товариства, з червня 2022 року по квітень 2024 року, позивачем було придбано прилади, пристрої та техніку на загальну суму 3 423 021,00 грн., у кількості 58 позицій, зокрема: кондиціонери, принтери, відеокамери, насоси, генератор, котел та інші прилади.

Придбані прилади, пристрої та техніка використовувались персоналом позивача та були розміщені в адміністративних будівлях та складах за адресою вищевказаного промислового комплексу (нерухомого майна) та обліковувались позивачем на субрахунку 10.1 - 10.9 «Основні засоби».

Господарська діяльність позивача з оптової торгівлі продуктами харчування, зумовила необхідність використання ним торгового обладнання, що складалось з: ларів, холодильних вітрин та холодильних шаф. Загальна вартість торгового обладнання, яке налічувало 579 позицій, становила 8 713 793,00 грн.

Використання торгового обладнання повністю пояснюється видом господарської діяльності позивача, а наявність у нього 579 позицій торгового обладнання підтверджується договорами, видатковими накладними, що додаються до даної позовної заяви. Вказане обладнання розміщувалось позивачем на складах за адресою вищевказаного промислового комплексу (нерухомого майна), придбаного Позивачем 03 квітня 2023 року і обліковувались Позивачем на субрахунку 10.1 - 10.9 «Основні засоби» (а.с. 121-240 том 1, 1-249 том 2, 1-249 том 3, 1-250 том 4, 1-226 том 5).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує на те, що 06.09.2024 збройні сили Російської Федерації вчинили ракетний обстріл об`єктів цивільної інфраструктури в місті Павлоград, Дніпропетровської області, в результаті якого було пошкоджено вищевказані промислові та адміністративні приміщення за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 32, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фреш Мікс".

Вказані факти були зафіксовані Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області.

Наразі слідчим відділу Управління проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22024040000001085 від 06.09.2024 за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України.

Ракетний обстріл спричинив пожежу за адресою майнового комплексу позивача, внаслідок якої було знищено складські будівлі, майно та товар, що зберігались в них, а також пошкоджено адміністративні будівлі і майно, що зберігалось в них.

Факт пожежі, руйнування та знищення майна було встановлено та зафіксовано актом про пожежу 06.09.2024 комісією у складі представника Державної служби надзвичайних ситуацій, слідчого національної поліції та позивача, в особі керівника.

07.09.2024 за наслідком знищення та пошкодження рухомого та нерухомого майна позивача, на підставі розпорядчого документа від 06.092024 № 79-Д позивачем було виконано зняття фактичних залишків запасів (майна), які обліковуються на субрахунку(ах): 10.1-10.9 «Основні засоби» та 28.1.1 «Товари на складі», які разом знаходились та зберігались за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 32.

Оформлення зняття фактичних залишків майна, шляхом складання скликаною комісією позивача інвентаризаційних описів, документально підтверджують знищення та пошкодження його рухомого та нерухомого майна. Завдана збройними силами Російської Федерації шкода спричинила позивачу не тільки матеріальні збитки, а і фактичне призупинення господарської діяльності за відсутності товарів для продажу та місця для його зберігання, а також функціонування офісу та роботи персоналу.

Реальні збитки позивача внаслідок знищення та пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації складаються з:

- 11 371 027,38 грн. або 275 340,00 дол. США, вартості збитків, завданих нерухомому майну позивача - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 32, що розрахована та оцінена незалежним суб`єктом оціночної діяльності та підтверджується відповідним висновком;

- 8 137 081,00 грн. або 197 194,00 дол. США вартості втрати товарно-матеріальних цінностей, у кількості 2002 позиції товару, який зберігався на складі позивача за вищевказаною адресою нерухомого майна, яка розрахована і оцінена незалежним суб`єктом оціночної діяльності та підтверджується відповідним звітом;

- 3 423 021,00 грн. або 82 996,00 дол. США вартості збитків, завданих рухомому майну позивача основні засоби у вигляді техніки, пристроїв та приладдя, у кількості 58 позицій, які зберігались за вищевказаною адресою нерухомого майна позивача. Вартість таких збитків розрахована та підтверджується зазначеним вище відповідним звітом суб`єкта оціночної діяльності;

- 8 713 793,00 грн. або 240 232,00 дол. США вартості збитків, завданих рухомому майну позивача основні засоби у вигляді торгового обладнання, у кількості 579 позицій, які зберігались за вищевказаною адресою нерухомого майна Позивача. Вартість таких збитків розрахована та підтверджується зазначеним вище відповідним звітом суб`єкта оціночної діяльності (а.с. 81-153 том 6).

Отже, ракетною атакою збройних сил Російської Федерації по території м. Павлоград, що мала місце 06.09.2024, Позивачу спричинено матеріальні збитки (шкоду) на загальну суму 31 644 922 грн 38 коп.

Відповідні незаконні, протиправні дії Російської Федерації, як в контексті норм національного законодавства України, так і в контексті норм міжнародного права, призвели до порушення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Мікс" внаслідок пошкодження і руйнування об`єкт нерухомості, що стало підставою звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз змісту статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України свідчить, що реальні збитки можуть розраховуватись як у формі втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і у формі витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженої речі. Потерпілий за власним вибором може вимагати відшкодування або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або реальної вартості будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого нерухомого майна.

Відповідно до абз. 13 п. 2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації - додатку до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 20.03.22р. № 326 (далі Загальні засади оцінки збитків) під збитками розуміють:

- вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки);

- розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу (п. 8 Загальних засад оцінки збитків).

Як встановлено підпунктом 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 326, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).

У пункті 4 Методики встановлено, що відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 951).

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій (пункт 5 розділу І Методики).

Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі, зокрема: розміру реальних збитків; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії (пункт 6 розділу І Методики).

Згідно з пунктом 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав Російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 Про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що Україна згідно з Конституцією України суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідачів, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

У зв`язку з чим, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідачів такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку, підлягає стягненню з відповідачів в дохід бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з держави Російська Федерація в особі Міністерства закордонних справ Російської Федерації (119200, Російська Федерація, м. Москва, Смоленська-Сенна пл., 32/34, код ЄДРПОУ 00026703), Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, код ЄДРПОУ 00015616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Мікс" (84200, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Нахімова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40757537) майнову шкоду в сумі 31 644 922 грн 38 коп.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства закордонних справ Російської Федерації (119200, Російська Федерація, м. Москва, Смоленська-Сенна пл., 32/34, код ЄДРПОУ 00026703) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 189 869 грн 54 коп.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119049, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, код ЄДРПОУ 00015616 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 189 869 грн 54 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.03.2025.

Суддя І.А. Рудь