Ухвала

від 21.03.2025 по справі 904/1154/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21.03.2025м. ДніпроСправа № 904/1154/25

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Дичко В.О., розглянувши матеріали

за позовом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро

до Приватного підприємства "Укрстройреконструкция", м. Дніпро

про стягнення збитків

СУТЬ СПОРУ:

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської облвсті з позовною заявою до Приватного підприємства "Укрстройреконструкция" про стягнення збитків у сумі 320 966,70 гривень.

Просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог указує, що відповідач завищив вартість виконаних будівельних робіт за договором № 76 від 11.07.2012 на виконання робіт по об`єкту "Будівництво трубопроводу водопостачання сел. Південне та сел. Залізничників м.Павлоград", чим завдав збитків позивачу.

Розглянувши позовну заяву та долучені до неї матеріали, суд дійшов висновку, що до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 гривень.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вищевикладені приписи Закону України "Про судовий збір", а також пред`явлення позову через підсистему "Електронний суд", сума судового збору, яка повинна бути сплачена Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації за подання даної позовної заяви, становить 3 851,60 грн (320 966,70 * 1,5% * 0,8).

Позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, яке обґрунтоване тим, що на теперішній час майновий стан департаменту перешкоджає можливості сплати судового збору, оскільки згідно з кошторисом департаменту на 2025 рік за кодом 2800 "Інші поточні видатки" (саме за цим кодом передбачені цільові видатки зі сплати судового збору) не пердбачені асигнування зі сплати судового збору, а використання бюджетних коштів за нецільовим призначенням департаменту заборонено.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з таких підстав.

За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Господарський суд звертає увагу, що наведеними приписами ст. 8 Закону "Про судовий збір" установлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може відстрочити сплату судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, проте таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правовим висновком, викладеним у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації не є суб`єктом, на якого поширюється дія ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору в даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, на яку посилається позивач, дійшла висновку, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням положень ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак Господарський процесуальний кодекс України не містить положень, подібних до тих, які закріплені в ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України. Указане свідчить про відмінність правового регулювання та нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі № 906/1205/19.

З урахуванням вищевикладеного, не підлягає задоволенню клопотання Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

На підставі ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Проте в пред`явленому до Господарського суду Дніпропетровської області позові міститься посилання на ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позивачем за договором № 76 від 11.07.2012 на виконання робіт по об`єкту "Будівництво трубопроводу водопостачання сел. Південне та сел. Залізничників м.Павлоград" заявлено до стягнення збитки в сумі 320 966,70 гривень.

Однак обґрунтований розрахунок суми заявлених до стягнення збитків не надано.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Від дотримання позивачем вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України при складанні і пред`явленні позову залежить правильність з`ясування судом та іншими учасниками справи викладених у позовній заяві обставин, а також те, якими саме доказами позивач ці обставини підтверджує.

У позовній заяві Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації повідомляє про перерахування на рахунок Приватного підприємства "Укрстройреконструкция" коштів обласного бюджету в сумі 3 952 022,38 грн (платіжні доручення №№ 501, 502 від 26.10.2012, №576 від 28.11.2012).

Крім того, позивач посилається на експертизу, яка підтверджує встановлену суму завданих департаменту збитків.

Проте до матеріалів позовної заяви зазначені докази не долучені.

Отже, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі абз. 1 ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За наведених вище обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача, що згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись статтями 1, 3, 162, 164, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі - відмовити.

2. Позовну заяву Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації - залишити без руху.

3. Позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

- докази сплати судового збору в сумі 3 851,60 грн;

- обґрунтований розрахунок суми заявлених до стягнення збитків;

- належним чином засвідчені копії платіжних доручень №№ 501, 502 від 26.10.2012, №576 від 28.11.2012, а також висновку експертизи, на які позивач посилається в позові.

4. Роз`яснити, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Дичко