Ухвала

від 20.02.2025 по справі 910/9691/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

20.02.2025Справа № 910/9691/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участі помічника судді Криська О.А., що за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №910/9691/23

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» (колишня назва ТОВ «Завод «Гортехмаш»)

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення коштів

Представники учасників справи:

від стягувача (скаржник): не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від державного виконавця: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Гортехмаш» (нова назва ТОВ «Індустріал-Авто») (далі - відповідач) про зобов`язання виконати умови договору та стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №20/582 від 17.04.2019 не здійснив гарантійного ремонту та не повернув вантажно - транспортну машину ПТ - 4 зав.№4 позивачу, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати відповідача здійснити гарантійні зобов`язання за договором шляхом усунення виявлених недоліків і повернення машини та, враховуючи порушення відповідачем строків здійснення гарантійних зобов`язань, стягнути неустойку у розмірі 522568,80 грн та штраф у розмірі 290316,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш» задоволено. 3обов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш» виконати умови договору №20/582 від 17.04.2019 року, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш», а саме: виконати гарантійні зобов`язання по договору №20/582 від 17.04.2019 року щодо поставленого по договору №20/582 від 17.04.2019 року та Специфікації №4 від 22.11.2019 року обладнання вантажно-транспортної машини ПТ-4 зав. №4, загальною вартістю 2903160,00 грн, усунути виявлені недоліки обладнання та передати Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» обладнання вантажно-транспортну машину ПТ-4 зав. №4, належної якості, яке відповідає визначеним у договорі умовам та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» пеню у розмірі 522568,80 грн, штраф у розмірі 290316,00 грн та судовий збір у розмірі 55740,67 грн.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024, Господарським судом міста Києва 12.04.2024 видано накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 заяву Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження у справі №910/9691/23 залишено без задоволення.

09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» надійшла скарга на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Вказана скарга мотивована тим, що державним виконавцем не належним чином було здійснено виконання рішення суду у даній справі, оскільки рішення в частині зобов`язання передати предмети може бути виконано у порядку, передбаченому статтями 10 і 60 Закону №1404-VIII, а також положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, так як за своїм змістом рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 складається з двох окремих самостійних частин, які визначають обов`язок боржника (відповідача) здійснити гарантійні роботи по договору, шляхом усунення виявлених недоліків та передати таке обладнання стягувачу (позивачу), що свідчить про можливість виконання рішення суду без участі боржника шляхом вилучення такого майна у боржника та передачі його стягувачу. При цьому, скаржник зауважує, що рішення в частині зобов`язання виконати гарантійні обов`язки носить немайновий характер, однак воно не є нерозривно пов`язаним з особою боржника в частині передачі (повернення) обладнання стягувача, а тому таке рішення може бути виконано в порядку статей 60, 63 Закону №1404-VIII.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 розгляд скарги призначено на 21.01.2025.

У судовому засіданні 21.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про витребування у Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріалів виконавчого провадження № 75792780 та відкладення розгляду скарги на 11.02.2025.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу, змагальність сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії").

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993р., серія A, №274, с. 19, §33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, §38).

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами господарського судочинства з урахуванням конвенційного права кожного на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування у Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріалів виконавчого провадження № 75792780.

03.02.2025 та 10.02.2025 року через відділ діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» надійшли копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, які містяться в АСВП та до яких позивачу, як стороні виконавчого провадження, було надано доступ.

У судовому засіданні 11.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про повторне витребування у Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріалів виконавчого провадження № 75792780 та відкладення розгляду скарги на 20.02.2025.

12.02.2025 року через відділ діловодства суду від Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 75792780.

У судове засідання 20.02.2025 представники позивача (стягувача), відповідача (боржника) та державний виконавець не з`явились, хоча про час, місце та дату розгляду скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка стягувача, боржника та державного виконавця не є перешкодою для розгляду скарги.

У судовому засіданні 20.02.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024, Господарським судом міста Києва 12.04.2024 видано накази, зокрема, про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 1/19, ідентифікаційний код 40840986) виконати умови договору №20/582 від 17.04.2019 року, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш», а саме: виконати гарантійні зобов`язання по договору №20/582 від 17.04.2019 року щодо поставленого по договору №20/582 від 17.04.2019 року та Специфікації №4 від 22.11.2019 року обладнання вантажно-транспортної машини ПТ-4 зав. №4, загальною вартістю 2903160,00 грн, усунути виявлені недоліки обладнання та передати Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, буд. 10-Г, корпус С, ідентифікаційний код 00191218) обладнання вантажно-транспортну машину ПТ-4 зав. №4, належної якості, яке відповідає визначеним у договорі умовам.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Приписами частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Пунктами 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі «Ліпісвіцька проти України» визначено, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/9691/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Отже, з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Як встановлено судом, 08.08.2024 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» звернулося до Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення суду №20/164, у якій просило відділ виконавчої служби прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 1/19, ідентифікаційний код 40840986) виконати умови договору №20/582 від 17.04.2019 року, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш», а саме: виконати гарантійні зобов`язання по договору №20/582 від 17.04.2019 року щодо поставленого по договору №20/582 від 17.04.2019 року та Специфікації №4 від 22.11.2019 року обладнання вантажно-транспортної машини ПТ-4 зав. №4, загальною вартістю 2903160,00 грн, усунути виявлені недоліки обладнання та передати Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, буд. 10-Г, корпус С, ідентифікаційний код 00191218) обладнання вантажно-транспортну машину ПТ-4 зав. №4, належної якості, яке відповідає визначеним у договорі умовам.

13.08.2024 року старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ільїною Г.П. було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

15.08.2024 року до Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява стягувача про зміну назви сторони виконавчого провадження, у якій просив назву боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 1/19, ідентифікаційний код 40840986) змінити на Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» (03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 12, оф. 5/8, ідентифікаційний код 40840986).

Постановою Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП НОМЕР_1 від 19.08.2024 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, було внесено зміни до АСВП, зазначено відомості про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» (03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 12, оф. 5/8, ідентифікаційний код 40840986).

Того ж дня, постановою Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП НОМЕР_1 від 19.08.2024 передано виконавче провадження НОМЕР_1 на примусове виконання у Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП НОМЕР_1 від 10.09.2024 прийнято до примусового виконання виконавче провадження НОМЕР_1.

14.10.2024 року державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемета І.Л. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» з вимогою, у якій вимагав боржника виконати умови договору №20/582 від 17.04.2019 року, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш», а саме: виконати гарантійні зобов`язання по договору №20/582 від 17.04.2019 року щодо поставленого по договору №20/582 від 17.04.2019 року та Специфікації №4 від 22.11.2019 року обладнання вантажно-транспортної машини ПТ-4 зав. №4, загальною вартістю 2903160,00 грн, усунути виявлені недоліки обладнання та передати Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» обладнання вантажно-транспортну машину ПТ-4 зав. №4, належної якості, яке відповідає визначеним у договорі умовам. При цьому, державний виконавець попередив, що у разі невиконання рішення суду, на боржника буде накладено штраф, у разі повторного невиконання рішення буде також направлено до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

24.10.2024 року державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемета І.Л. складено акт державного виконавця, з якого вбачається, що державним виконавцем Шемета І.Л. було здійснено виїзд за адресою перебування боржника, а саме: м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 12, оф. 5/8, втім, як встановлено зі слів головного охоронця, за вищезгаданою адресою боржник ніколи не перебував, а офісного приміщення 5/8 не існує.

Постановою Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП НОМЕР_1 від 25.10.2024 накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» штраф у загальному розмірі 5100,00 грн.

25.10.2024 року державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемета І.Л. вдруге звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» з вимогою, у якій вимагав боржника виконати умови договору №20/582 від 17.04.2019 року, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш», а саме: виконати гарантійні зобов`язання по договору №20/582 від 17.04.2019 року щодо поставленого по договору №20/582 від 17.04.2019 року та Специфікації №4 від 22.11.2019 року обладнання вантажно-транспортної машини ПТ-4 зав. №4, загальною вартістю 2903160,00 грн, усунути виявлені недоліки обладнання та передати Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» обладнання вантажно-транспортну машину ПТ-4 зав. №4, належної якості, яке відповідає визначеним у договорі умовам. При цьому, державний виконавець попередив, що у разі невиконання рішення суду, на боржника буде накладено штраф, у разі повторного невиконання рішення буде також направлено до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

29.10.2024 року державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемета І.Л. складено акт державного виконавця, з якого вбачається, що державним виконавцем Шемета І.Л. було здійснено виїзд за адресою перебування боржника, а саме: м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 12, оф. 5/8, втім, боржника не розшукано.

Постановою Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП НОМЕР_1 від 29.10.2024 накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» (03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 12, оф. 5/8, ідентифікаційний код 40840986) штраф у загальному розмірі 10200,00 грн.

Того ж дня, постановою Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП НОМЕР_1 від 29.10.2024 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/9691/23 від 12.04.2024 закінчено.

31.10.2024 року держаний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемета І.Л. звернувся до Управління поліції у Солом`янському районі ГУ НП м. Києва з повідомлення про вчинення кримінального правопорушення №187904, у якому просив вирішити питання про притягнення боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто» до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України, тобто невиконання судового рішення.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлюється статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, за умовами статті 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В обох випадках, про які йдеться в частини 3 статті 63 вищезгаданого Закону, виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі.

Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому, накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення.

Сам по собі факт звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 зобов`язано відповідача виконати гарантійні зобов`язання по договору № 20/582 від 17.04.2019 щодо поставленого по договору № 20/582 від 17.04.2019 та специфікації № 4 від 22.11.2019 обладнання вантажно - транспортної машини ПТ-4 зав №4, загальною вартістю 2903160,00 грн, усунути виявлені недоліки обладнання та передати позивачу обладнання вантажно - транспортну машину ПТ-4 зав. №4 належної якості, яке відповідає визначеним у договорі умовам, на виконання цього рішення видано наказ, який пред`явлено до виконання.

З аналізу рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 вбачається, що відповідача (боржника) Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Гортехмаш» (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Авто») за судовим рішенням зобов`язано передати Підприємству з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» обладнання вантажно - транспортну машину ПТ-4 зав. №4 належної якості, яке відповідає визначеним у договорі умовам.

Проте, зміст рішення не свідчить, що у разі його невиконання боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу другого частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема передбачених пунктом 3 частини 1 статті 10 та статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» в частині, що стосується примусової передачі обладнання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішення є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до пунктів 23, 24, 25 розділу VIII Інструкції, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. Виконавець у присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

З аналізу наведених вище положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції можна дійти висновку, що судове рішення в частині передачі обладнання може бути виконано без участі боржника, зокрема, шляхом вилучення предмета, зазначеного у виконавчому документі, і передачі його стягувачу або його представнику в присутності двох понятих, про що складається відповідний акт.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.

У даному випадку, під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/9691/23 в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, державним виконавцем не було встановлено тієї обставини, що рішення в частині передачі позивачу (стягувачу) обладнання вантажно-транспортну машину ПТ-4 зав. №4 не може бути виконано без участі відповідача, а тому суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження ухвалена без урахування приписів частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Абзацом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, отже постанова, якою закінчено виконавче провадження НОМЕР_1, перешкоджає стягувачу реалізувати свої права на примусове виконання остаточного судового рішення.

У той же час, Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (див. підпункти 6.9, 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Керуючись статтями 202, 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемета І.Л. під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/9691/23 у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову у виконавчому провадженні НОМЕР_1, винесену старшим державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеметом І.Л. від 29.11.2024 про закінчення виконавчого провадження.

4. Зобов`язати державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемета І.Л. відновити виконавче провадження НОМЕР_1, своєчасно і в повному обсязі здійснити виконавчі дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/9691/23 від 12.04.2024 та забезпечити здійснення у виконавчому провадженні усіх дій, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 20.02.2025 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.03.2025.

СуддяТ.В. Васильченко