Рішення від 14.03.2025 по справі 914/3380/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2025 Справа № 914/3380/23

за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 2: Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто, м. Львів

про: визнання недійсними рішення, скасування державної реєстрації прав

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Палюх.З.

Від учасників справи:

Від прокуратури: Леонтьєва Наталія Теодорівна прокурор;

Від відповідача-1: Ковела Марта Володимирівна представник;

Від відповідача-2: Кость Ярина Романівна - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави до відповідача 1 Львівської міської ради, м. Львів, відповідача 2 Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто, м. Львів про: визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4845 від 12.11.2020 Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто земельної ділянки; визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4846 від 12.11.2020 Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто земельної ділянки; визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4847 від 12.11.2020 Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто земельної ділянки; визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4848 від 12.11.2020 Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто земельної ділянки; визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4849 від 12.11.2020 Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто земельної ділянки; визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4850 від 12.11.2020 Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто земельної ділянки; скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто (код ЄДРПОУ: 43999154) на земельну ділянку за кадастровим номером:4610137500:12:005:0189, площею 0,5605 га, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 2326702646101, номер відомостей про речове рпаво:41282705. Також прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 18 788,00грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2023 о 10:00 год.

Рух справи в ухвалах суду.

08.12.2023 року представником відповідача-2 подано через систему Електронний суд клопотання за вх.№30148/23 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду та подано клопотання за вх.34934/23 про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2023 року клопотання заявника (відповідача-2) за вх.№4934/23 про зупинення провадження у справі задоволено, провадження у справі №914/3380/23 за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави до відповідача 1 Львівської міської ради, м. Львів, відповідача 2 Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто, м. Львів про визнання недійсними рішення, скасування державної реєстрації прав, зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

07.08.2024 року через канцелярію суду прокурором подано клопотання за вх.№19770/24 про поновлення провадження у справі №914/3380/23, оскільки 11.06.2024 року Велика Палата Верховного Суду завершила розгляд справи №924/1133/18 прийняттям постанови, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024 року, відтак усунені обставини, що викликали зупинення провадження у даній справі. Відтак, ухвалою суду від 08.08.2024 року провадження у справі №914/3380/23 поновлено та підготовче засідання призначено на 05.09.2024 року на 15:00 год.

У судовому засіданні 10.10.2024 року в задоволенні клопотання №22398/24 про призначення експертизи відмовлено, клопотання № 23438/24 відповідача 2 про залишення без руху у зв"язку з доплатою судового збору залишено без задоволення та оголошено перерву до 07.11.2024 року до 13:15 год.

Ухвалою суду від 21.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.12.2024 року о 13:30 год.

30.01.2025 року представником відповідача-2 подано через систему «Електронний суд» заяву за вх.№3367/25, в якому просить повернути до розгляду справи у підготовчому провадженні та залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Львівську обласну державну адміністрацію, яке судом протокольною ухвалою суду від 30.01.2025 року відхилено.

У судовому засіданні 14.03.2025 оголошено скорочене рішення суду.

Аргументи прокуратури.

Прокурор зазначає, що 12.11.2020 року рішеннями Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №№ 4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 земельні ділянки площами: 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0170), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0171), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0172), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0173), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0174), 0,0605 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0175), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Гаражне місто» для будівництва та обслуговування гаражів КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із земель, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам. Пунктом 2 вищезазначених рішень, зобов`язано обслуговуючий кооператив змінити вид використання земельних ділянок з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).

18.11.2020 року зареєстровано право приватної власності ОК «ГБК «Гаражне місто» на вищевказані земельні ділянки.

Оскаржуваними рішеннями Рясне-Руської сільської ради №№4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 від 12.11.2020 року, Відповідачу-2 - Обслуговуючому кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто перадано у власність для будівництва та обслуговування гаражів землі запасу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та зобов`язано обслуговуючий кооператив змінити вид використання земельних ділянок з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що прямо суперечить ст. 41 Земельного кодексу України.

Оскільки рішення Рясне-Руської сільської ради №№4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 від 12.11.2020 року прийняті з порушеннями вимог ст.ст. 41, 116, 118, 123, 134 Земельного кодексу України, положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», такі у відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України, підлягають визнанню недійсними. Враховуючи факт незаконності прийняття рішень Рясне-Руської сільської ради №№4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 від 12.11.2020, то державна реєстрація права власності Відповідача-2 на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:12:005:0189 - підлягає скасуванню.

Аргументи відповідача-1.

Відповідач-1 зазначає, що спірні земельні ділянки хоча і були передані у власність Рясне-Руської сільської ради, однак це не змінило факт їх місцезнаходження в межах території м. Львова, що підтверджується і Генпланом м. Львова, і самою радою в спірних рішеннях і кадастрових номерах спірних ділянок, і тим, що первинно вказаною земельною ділянкою розпорядилась саме Львівська міська рада, що ніким оскаржено не було.

Згідно інформації управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування ЛМР, земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137500:12:005:0175, 4610137500:12:005:0174, 4610137500:12:005:0173, 4610137500:12:005:0172, 4610137500:12:005:0171, 4610137500:12:005:0170, відповідно до Генерального плану міста Львова, розташована в межах території лугопарків (проектних), а земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137500:12:005:0175, 4610137500:12:005:0174, 4610137500:12:005:0173, 4610137500:12:005:0172 частково в межах охоронної зони ЛЕП.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. Ухвалою №7 від 29.12.2020 Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Відтак, Львівська міська рада вважає підставним позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури поданий в інтересах держави до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Гаражне місто» про визнання недійсними рішень Рясне-Руської сільської ради №№4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 від 12.11.2020 року, скасування державної реєстрації права власності.

Аргументи відповідача-2.

Представник відповідача-2 зазначає, що спірні земельні ділянки не належать до земель, на які поширювалася чітка заборона на передання їх у приватну власність, відповідно при принятті оскаржуваних рішень Рясне-Руська сільська рада діяла в межах повноважень відповідно до Закону. Отже, фактично позивачем заявлено вимогу про позбавлення Відповідача-2 права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, тому, в такому випадку, має місце непропорційне втручання у право Відповідача-2 на мирне володіння своїм майном та, відповідно, при задоволенні позову відбудеться порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки не пред`являються позивачем. Натомість позовні вимоги про визнання незаконним рішень та скасування державної реєстрації є неефективними способами захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

Львівською міською радою 14.02.2019 року прийнято ухвалу № 4647 від «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки № 15 площею 91,1650 га (кадастровий номер: 4610136300:06:012:0003), у тому числі площею 4,4411 га у межах червоних ліній вулиці (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу), за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.13).

Пунктом 3 вказаної ухвали вирішено передати зазначену у пункті зокрема 1.13 цієї ухвали земельну ділянку №15 площею 91,1650 га (кадастровий номер: 4610136300:06:012:0003) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.

Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.03.2019 року зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0003.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 року №916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність», до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято зокрема земельну ділянку площею 91,1650га (кадастровий номер: 4610136300:06:012:0003, КВЦПЗ - 16.00).

Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, 29.11.2019 року зареєстровано право державної власності Львівської обласної державної адміністрації на земельну ділянку за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0003.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 року №1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність», передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких зокрема земельна ділянка за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0003.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 року № 3365 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» прийнято у комунальну власність зокрема земельну ділянку за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0003, 19.12.2019 року зареєстровано право комунальної власності.

Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області прийнято рішення 03.01.2020 року № 3432 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)», яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 91,1650 га на 13 земельних ділянок.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 91,1650 га на 13 земельних ділянок, серед яких зокрема земельна ділянка № 7 площею 21,8466 га (кадастровий номер: 4610136300:06:012:0008).

Пунктом 9 рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4194 від 11.09.2020 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 4610136300:06:012:0008, площею 21,8466 га.

В подальшому, рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4584 від 22.10.2020, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0008, загальною площею 21,8466 га на 190 земельних ділянок, серед яких зокрема земельні ділянки:

-площею 0, 0605 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0175;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0174;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0173;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0172;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0171;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0170.

23.10.2020 року зареєстровано право власності Рясне-Руської сільської ради на вищевказані земельні ділянки за кадастровими номерами: - 4610137500:12:005:0170; - 4610137500:12:005:0171; - 4610137500:12:005:0172; - 4610137500:12:005:0173; - 4610137500:12:005:0174; - 4610137500:12:005:0175.

11.11.2020 року до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Гаражне місто» про передачу у власність обслуговуючого кооперативу земельних ділянок площею 0,0605 га, площею 0,1000 га, площею 0,1000 га, площею 0,1000 га, площею 0,1000 га, площею 0,1000 га. До звернення кооперативу долучено витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (підписанта звернення) та ID картка громадянина України.

Прокурор звертає увагу суду на те, що звернення кооперативу та додані до нього документи, не містять цілі та прохання передачі земельної ділянки - для гаражного будівництва. В зверненні та доданих документах відсутні будь-які документи щодо юридичної особи заявника, підписантів та членів, обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідної земельної ділянки відповідної площі. Також, відсутні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок.

12.11.2020 року рішеннями Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №№ 4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 земельні ділянки площами: 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0170), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0171), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0172), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0173), 0,1000 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0174), 0,0605 га (кадастровий номер: 4610137500:12:005:0175), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Гаражне місто» для будівництва та обслуговування гаражів КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із земель, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

Пунктом 2 вищезазначених рішень, зобов`язано обслуговуючий кооператив змінити вид використання земельних ділянок з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).

18.11.2020 року зареєстровано право приватної власності ОК «ГБК «Гаражне місто» на вищевказані земельні ділянки за кадастровими номерами:

-площею 0, 0605 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0175;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0174;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0173;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0172;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0171;

-площею 0, 1000 га за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0170.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25.03.2021 року вищевказані об`єкти нерухомого майна - земельні ділянки за вищезазначеними кадастровими номерами закрито, у зв`язку з об`єднанням. На підставі заяви голови кооперативу, 25.03.2021 року зареєстровано право власності ОК «ГБК «Гаражне місто» на об`єднану земельну ділянку за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0189, площею 0,5605 га.

Даний факт підтверджується інформацією Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області, яка надана листом №32-13-0.91-2032/15-23 від 10.07.2023 року.

Згідно інформації Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР, земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137500:12:005:0170, 4610137500:12:005:0171, 4610137500:12:005:0172, 4610137500:12:005:0173, 4610137500:12:005:0174, 4610137500:12:005:0175 відповіднодо генерального плану міста Львова (основне креслення масштабу 1:10 000), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 року № 3924, розташовані в межах території лугопарків (проектних), а також земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610137500:12:005:0172, 4610137 500:12:005:0173, 4610137500:12:005:0174, 4610137 500:12:005:0175 частково в межах охоронної зони ЛЕП.

Відповідно до плану зонування території Шевченківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 року №4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування земельних ділянок з кадастровими номерами: 4610137500:12:005:0170, 4610137500:12:005:0171, 4610137500:12:005:0172, 4610137500:12:005:0173, 4610137500:12:005:0174, 4610137500:12:005:0175 не визначене. Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Шевченківського району вказані земельні ділянки розташовані в межах підзони VI - периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37, згідно зі схемою підзон за санітарно-гігієнічним регламентом зазначені земельні ділянки розташовані в межах СЗЗ від промислових об`єктів (САН-1) та земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610137500:12:005:0174, 4610137500:12:005:0175 частково в межах охоронної зони ЛЕП, а також усі зазначені земельні ділянки розташовані поза межами підзон за інженерно-геологічним, історико- архітектурним та природно-заповідним регламентами.

В межі опрацювання містобудівної документації с. Рясне-Руське земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610137500:12:005:0170, 4610137500:12:005:0171, 4610137500:12:005:0172, 4610137500:12:005:0173, 4610137500:12:005:0174, 4610137500:12:005:0175 не входять, оскільки розташовані на території міста Львова.

Оскаржуваними рішеннями Рясне-Руської сільської ради №№4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 від 12.11.2020 року, Відповідачу-2 - Обслуговуючому кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто перадано у власність для будівництва та обслуговування гаражів землі запасу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та зобов`язано обслуговуючий кооператив змінити вид використання земельних ділянок з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що прямо суперечить ст. 41 Земельного кодексу України.

Відтак прокурор зазначає, що оскільки рішення Рясне-Руської сільської ради №№4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 від 12.11.2020 року прийняті з порушеннями вимог ст.ст. 41, 116, 118, 123, 134 Земельного кодексу України, положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», такі у відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України, підлягають визнанню недійсними. Враховуючи факт незаконності прийняття рішень Рясне-Руської сільської ради №№4850, 4849, 4848, 4847, 4846, 4845 від 12.11.2020, то державна реєстрація права власності Відповідача-2 на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:12:005:0189 - підлягає скасуванню.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 року №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади», Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.

Ухвалою №7 від 29.12.2020 року Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Відтак, 29.11.2020 року повноваження Рясне-Руської сільської ради закінчились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.

Щодо підставності самостійного звернення заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області до суду, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У встановлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 3 ст. 4 ГПК України).

Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 та 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України Про прокуратуру, ч. 3 ст. 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини ст. 23 цього закону.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

В даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

Суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 20.07.2022 року (справа № 910/5201/19) у справі за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, у якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про підставність самостійного звернення прокурора до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади.

Слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування всупереч інтересам територіальної громади прийняв на переконання прокурора незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура передбачена абз. З і 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 (справа № 587/430/16-ц, п. 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 (справа № 483/448/20). Отже, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (п. 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 (справа № 698/119/18), п. 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 (справа № 483/448/20).

Норми права та мотиви суду.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 911/4706/15 зазначено: Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (п.9.19).

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16) (п.9.21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.201 8 у справі №338/180/1 7 (провадження №14-144цс18), від 11.09.201 8 у справі №905/1926/1 6 (провадження №12-187гс18), від 30.01.201 9 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.201 9 у справі № 48/340 (провадження №12-14звг19)).

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (п.9.23). Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)) (п.9.25).

Позовні вимоги про визнання права власності на майно або про витребування майна не були заявлені у справі, яка розглядається, тоді як одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено в статті 14 ГПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..

Як встановлено судом з матеріалів справи право власності відповідача-2 Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто на об`єднану земельну ділянку за кадастровим номером: 4610137500:12:005:0189, площею 0,5605 га, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з реєстру: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2326702646101, номер запису про право власності: 41282705.

Відтак, особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння. Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння).

Таким чином, фактичним володільцем земельної ділянки з кадастровим 4610137500:12:005:0189, площею 0,5605 га є Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Гаражне місто.

А тому, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), оскільки призводить до потрібних результатів, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, а саме у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 року у справі №914/1334/22, колегія суддів зазначила, що «серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України). Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Суд зазначає, що внаслідок скасування судовим рішенням державної реєстрації права власності на землю за відповідачем-2, в державному реєстрі існуватиме прогалина, що не відповідає ефективному способу захисту прав, а Львівська міська рада (відповідач 1) попередньо не була власником спірної земельної ділянки, речові права на земельну ділянку за нею не були зареєстровані, а тому скасування державної реєстрації прав власності за відповідачем 2 (припинення відповідних прав) не відновлює право власності Львівської міської ради на спірне майно.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора, а відтак в задоволенні позові слід відмовити.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Львівською обласною прокуратурою при поданні позову до суду сплачено судовий збір за сім немайнових вимог в сумі 18 788,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1446 від 02 серпня 2023 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з відмовою у позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст складено та підписано 21.03.2025 року.

СуддяКоссак С.М.