Рішення

від 20.03.2025 по справі 915/1268/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Справа № 915/1268/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Могила А.С.,

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"

електронна пошта: office@narp.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛНІК-СТРОЙ"

електронна пошта: tovalnikstroy@gmail.com

про: стягнення 357 678,75 грн.,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №2985/ю від 15.10.2024 (вхід.№12478/24 від 16.10.2024), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛНІК-СТРОЙ" грошові кошти в загальній сумі 357 678,75 грн., з яких: 111 003,75 грн. - 25% штрафу, 246 675,00 грн. - збитки.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором №86-22 від 30.11.2022 в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 позовну заяву №2985/ю від 15.10.2024 (вхід.№12478/24 від 16.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків (вх.№13277/24 від 30.10.2024) з виправленою редакцією позовної заяви від 30.10.2024 №3158/ю з доказами її направлення відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення по справі №915/1268/24 (вх.№15070/24 від 02.12.2024) (арк.82-105).

Ухвалою суду від 04.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.01.2025.

У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, підготовче засідання у справі № 915/1268/24 призначене на 08.01.2025, не відбулось.

Ухвалою суду від 08.01.2025 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 03.02.2025.

Ухвалою суду від 03.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2025.

Ухвалою суду від 27.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 20.03.2025.

Позивач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№3786/25 від 12.03.2025) в якому просить суд розглядати справу №915/1268/24 без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 20.03.2025, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 27.02.2025, яка була направлена в електронний кабінет відповідача системи «Електронний суд» та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду (арк.120).

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

30 листопада 2022 року між Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП") (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алнік-Строй" (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір №86-22 (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим договором строк, виконання нижче вказаних робіт в повному обсязі (код за ДК 021:2015 - 45111300-1 Демонтажні роботи) (п.1.1, 1.1.1 Договору) (арк.11).

Відповідно до п2.1 Договору, виконавець починає виконувати роботи, вказані у пункті 1.1.1, згідно цього договору, протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору та отримання передплат згідно п. 4.1. договору. Виконання робіт за цим договором виконується до 20.12.2022 року.

Згідно п.2.4 Договору, датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття у цілому замовником і підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п.3.1 Договору, вартість робіт за цим Договором, згідно договірної ціни складає 1 480 050,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що в вартість робіт враховується: виконання робіт в повному обсязі та належної якості, використання техніки та обладнання, паливно-мастильних матеріалів, будівельних та витратних матеріалів, доставки обладнання, необхідної техніки та працівників на місце виконання робіт та всі інші витрати виконавця, обов`язкові з чинним законодавством. Не враховані виконавцем: вартість матеріалів, окремих робіт або витрат не сплачується замовником окремо, а витрати на їх придбання або виконання вважаються врахованими в ціні договору.

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки за цим договором здійснюються замовником на поточний (банківський) рахунок виконавця наступним чином:

- передоплата у розмірі 30% - 444 015,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 74 002,50 грн. надається строком до 20.12.2022;

- залишок від суми договору - 1 036 035,00 грн., в тому числі ПДВ - 172 672,50 грн. сплачуються протягом 5 банківських днів із дати прийняття замовником робіт у цілому та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.4.2 Договору, датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

У відповідності до п. 5.1 Договору, замовник, зокрема, має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушеннями виконавцем даного договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору виконавець, зокрема, зобов`язаний відшкодувати відповідно до законодавства та цього договору завдані замовнику збитки, якщо буде доказано, що вони виникли з вини виконавця.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що прийом-передача закінчених робіт виконавцем і приймання їх замовником здійснюється шляхом підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3).

Відповідно до п. 9.1 Договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Згідно з п. 9.3 Договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Застосування санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання за цим договором, не звільняє її від виконання зобов`язань, крім випадків, коли інше передбачено законом або цим договором, чи управлева сторона відмовилась від прийняття виконання зобов`язань. У разі порушення зобов`язань за цим договором можуть настати такі правові наслідки: - припинення виконання зобов`язань за цим договором внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено цим договором або законом, чи розірвання даного договору; - зміна умов цього договору; - сплата штрафу, пені, відшкодування збитків.

У відповідності до п.9.10 Договору, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій сторона, права або законні інтереси якої порушено, з метою вирішення спору має право звернутися до порушника з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника порушник зобов`язаний задовольнити добровільно.

У разі коли сторона, що порушила майнові права або законні інтереси іншої сторони, протягом місяця не дасть відповіді на претензію або відмовиться повністю або частково її задовольнити, сторона, права або законні інтереси якої порушено, має право звернутися з відповідним позовом до суду.

Відповідно до п.9.11. Договору, під збитками сторони розуміють витрати, зроблені відповідною стороною на користь іншої сторони, зобов`язання якої не було своєчасно виконано, або виконано неякісно, чи на користь третьої особи, залученої до виконання зобов`язання, невиконаного або виконаного неналежним чином, а також втрати, яких сторона зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна, та витрати, які сторона зробила для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у грошовій формі.

Згідно п.9.12 Договору, у разі порушення виконавцем порядку реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, встановленого нормами податкового законодавства (в тому числі - зупинення реєстрації, відмова в реєстрації, відсутність факту реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування), внаслідок чого заяник втратив право на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, замовник має право, без звернення до господарського суду, остаточно зменшити оплату послуг на суму втраченого податкового кредиту з податку на додану вартість.

У відповідності до п.9.14 Договору, в разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни або заповнення податкової накладної з порушенням ст. 201 ПКУ виконавець оплачує штраф у розмірі 25% від суми авансового платежу.

Відповідно до п.12.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні' від 24.02.2022р. №64/2022 та продовженого відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку воєнного стану в Україні" від 14.03.2022р., №133/2022, від 18.04.2022р. №259/2022, від 17.05.2022р. №341/2022 від 12.08.2022р. №573/2022 та від 7.11.2022р. №757/2022, в разі продовження строку дії воєнного стану в Україні договір діє до закінчення строку дії воєнного стану, але не пізніше ніж до 31.12.2022 року, а в частині виконання зобов`язань сторонами договір діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

У подальшому, 20.12.2022 між позивачем та відповідачем складено та підписано Додаткову угоду №1 до Договору №86-22 від 30.11.2022 (далі - Додаткова угода №1) (арк.16.

Відповідно до вказаної Додаткової угоди №1 сторони внесли зміни до п.2.1 Договору від 30.11.2022 №86-22 та виклали його в наступній редакції: «Виконавець починає виконувати роботи, вказані у пункті 1.1.1, згідно цього Договору, протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього Договору та отримання передплат згідно п.4.1 Договору. Виконання робіт за цим Договором виконується до 30.12.2022».

Також сторони внесли зміни до пункту 4.1 Договору від 30.11.2022 №86-22 та виклали його в наступній редакції:

«Розрахунки за цим договором здійснюються замовником на поточний (банківський) рахунок виконавця наступним чином:

- передоплата у розмірі 30% - 444 015,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 74 002,50 грн. надається строком до 30.12.2022 р.;

- залишок від суми - 1 036 035,00 грн., в тому числі ПДВ - 172 672,50 грн. сплачуються протягом 5 банківських днів із дати прийняття замовником робіт у цілому та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, між сторонами було підписано договірну ціну до договору (арк.17,18).

Так, позивачем на виконання умов Договору (п.4.1) здійснено відповідачу передплату у розмірі 30% - 444 015,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 02.12.2022 на суму 444 015,00 грн., у тому числі ПДВ 74 002,50 грн.(арк.20).

Згідно матеріалів справи, сторонами на виконання договору від 30.11.2022 р. № 86-22 оформлено акт №12/22-2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року, який було підписано виконавцем та замовником без зауважень (арк.21, 22).

У подальшому, позивач сплатив відповідачу залишок суми згідно Договору в розмірі 1 036 035,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7 від 26.12.2022 на суму 1 036 035,00 грн., у тому числі ПДВ 172 672,50 грн.(арк.24).

Так, загальна сума ПДВ становить 246 675,00 грн.

Позивач, зазначає, що відповідачем не було виконано свій обов`язок щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано позивачу гарантійний лист вих№2112 від 20.03.2024 в якому останній гарантував зареєструвати податкові накладні згідно договору №86-22 від 30.11.2022 (арк.26).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних за результатом виконаних ним робіт за спірним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, позивач направив на адресу відповідача претензію №2131/ю від 23.07.2024 (арк.27).

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, реєстрацію податкових накладних не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, спір у даній справі виник з підстав нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач на підставі п.9.14 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 25% від суми передплати, а саме в розмірі 111 003,75 грн., а також просить застосувати відповідальність у вигляді відшкодування збитків в сумі сплаченого позивачем ПДВ в розмірі 246 675,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 246 675,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, вказаною нормою на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 246 675,00 грн.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків. У пункті 15 постанови Верховний Суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".

Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення з боку відповідача через нездійснення реєстрації податкових накладних за результатами виконання договору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 246 675,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 111 003,75 грн., нарахованого на підставі п.9.14 Договору суд зазначає наступне.

У відповідності до п.9.14 Договору, в разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни або заповнення податкової накладної з порушенням ст.201 ПКУ виконавець оплачує штраф у розмірі 25% від суми авансового платежу.

Відповідно до ч.1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25).

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України, пункту 201.10 Податкового кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Водночас, позивач та відповідач, укладаючи договір №86-22 від 30.11.2022, визначили відповідальність виконавця (відповідача) (п.9.14 договору), яка настає у разі порушення останнім своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної.

Встановлюючи у договорі відповідальність відповідача у вигляді штрафу, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної і неможливості отримання позивачем у зв`язку із цим податкового кредиту.

Тобто, передбачена пунктом 9.14 Договору відповідальність відповідача не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо виконання робіт, оскільки виникає у разі невиконання відповідачем вимог податкового законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч.1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах №913/272/18 від 07.02.2019, № 908/3565/16 від 02.05.2018, № 917/799/17 від 10.05.2018.

При цьому, невиконання відповідачем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на відповідача господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, так як вказана санкція може наставати по факту порушення стороною умов саме господарського зобов`язання.

Вирішуючи спір у частині стягнення штрафу, який визначений умовами договору, суд враховує положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якою, у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23 (п. 4.50), позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а не з господарських зобов`язань (п.4.51 постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, яка обґрунтована посиланням на умови договору щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної, не узгоджується з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та суперечить вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Отже, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 111 003,75 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛНІК-СТРОЙ" (електронна пошта: tovalnikstroy@gmail.com, код ЄДРПОУ 42990695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (електронна пошта: office@narp.ua, код ЄДРПОУ 09794409) збитки у розмірі 246 675,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 700,36 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 21.03.2025.

Суддя Н.О. Семенчук