Рішення
від 10.03.2025 по справі 918/1233/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа № 918/1233/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації

до Зарічненської селищної ради,

Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України",

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Любчик І.І., довіреність № вих-780/0/01-72/25 від 21.01.2025 р.;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - Сидоренко С.В. (самопредставництво);

від третьої особи - Петруля О.В., довіреність № 770 від 30.12.2024 р.;

від прокуратури - Гарбарук В.А.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 10 березня 2025 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2024 року заступник керівника Вараської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Зарічненської селищної ради (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - відповідач-2), в якій просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення, шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 № 5-ІЗ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Дібрівської сільської ради (за межами населених пунктів) Вараського району Рівненської області щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 площею 22,0525 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 площею 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 площею 2,4187 га;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ в частині передачі Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 площею 22,0525 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 площею 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 площею 2,4187 га;

- скасування державної реєстрації права комунальної власності Зарічненської селищної ради на земельні ділянки кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 площею 22,0525 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 площею 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 площею 2,4187 га;

- скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 площею 22,0525 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 площею 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 площею 2,4187, у Державному земельному кадастрі.

Крім того заступник керівника Вараської окружної прокуратури просить судові витрати стягнути з Зарічненської селищної ради Рівненської області на користь Рівненської обласної прокуратури.

До позовної заяви заступником керівника Вараської окружної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 26 грудня 2024 року № 3022 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 29 068 грн 80 коп.

Також в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034).

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 року № 5-ІЗ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Дібрівської сільської ради (за межами населених пунктів) Зарічненського району Рівненської області згідно з додатком.

Відповідно до п. п. 9, 10, 12 Переліку земельних ділянок визначених технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Дібрівської сільської ради, що є додатком до наказу від 05.10.2020 № 5-ІЗ, вказано земельні ділянки: кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 площею 22,0525 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 площею 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 площею 2,4187, вид угідь - пасовища.

На підставі вказаних технічних документацій у 2020 році за принципом екстериторіальності зазначені земельні ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 площею 22,0525 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 площею 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 площею 2,4187, які прийняті селищною радою за актом приймання-передачі від 08.12.2020.

У подальшому 20.04.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Зарічненською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на вказані земельні ділянки.

Водночас, згідно з інформацією Виробничого об`єднання "Укрдержліспроект", земельні ділянки з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459, відповідно до планово картографічних матеріалів лісовпорядкування Державного підприємства "Зарічненський лісгосп" 2019 року, частково знаходяться у збірних 39 і 40 кварталах лісництва.

Попередньо спірні землі перебували у постійному користуванні Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею № І-РВ № 001954.

На даний час, правонаступником ДП "Зарічненський лісгосп" є філія "Висоцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

При цьому, ДП "Зарічненський лісгосп" не приймало та не погоджувало жодних рішень про вилучення цих земель з його постійного користування, а також не надавало добровільної відмови від такого права.

За таких обставин, на момент виникнення спірних правовідносин, частини земельних ділянок з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459 перебували у постійному користуванні ДП "Зарічненський лісгосп" та належали до земель лісогосподарського призначення, державної форми власності.

На даний час розпорядником земель лісогосподарського призначення державної власності, в тому числі і щодо вилучення земель такої категорії, є Рівненська обласна державна (військова) адміністрація.

При цьому, зазначеними наказами фактично змінено цільове призначення земельних ділянок з категорії землі лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, вилучено їх з постійного користування ДП "Зарічненський лісгосп" і передано у комунальну власність Зарічненської селищної ради.

Також вказаними діями неуповноваженого органу у цивільний обіг введено землі лісового фонду України, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність, як землі сільськогосподарського призначення щодо яких немає обмежень у відчуженні прав, господарського обробітку, зміни цільового призначення.

Прокурор зазначає, що зміна цільового призначення спірних земель відбулась за відсутності рішення уповноваженого органу, відтак наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 № 5-ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459, що розташовані за межами населених пунктів Дібрівської сільської ради, прийнято з порушенням вимог ст. ст. 20, 122, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України.

З огляду на те, що ДП "Зарічненський лісгосп" добровільно не відмовлялося від права постійного користування спірними земельними ділянками, йому таке право у визначеному законом порядку не припинялося, а також уповноваженим органом державної виконавчої влади спірні землі не вилучались із постійного користування, їх передача у комунальну власність наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ відбулась з порушенням вимог ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 117, ст. 122, ст. 149 ЗК України.

Прокурор вважає, що приймаючи спірні накази, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області діяло поза межами своїх повноважень, з порушенням вимог законодавства, а отже - не в порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, як наслідок, останні підлягають скасуванню.

Також на думку прокурора, оскільки Зарічненською селищною радою право комунальної власності на спірні земельні ділянки набуто у порушення вимог чинного законодавства, а тому реєстрація такого речового права підлягає скасуванню судом.

Ухвалою суду від 6 січня 2025 року позовну заяву заступника керівника Вараської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 10 лютого 2025 року на 10:00 год. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі - третя особа).

15 січня 2025 року від представника відповідача-1, Зарічненської селищної ради, через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема відповідач-1 зазначає, що прокурор обрав спосіб захисту інтересів держави, який є неналежним і, як наслідок, не припускає можливість призвести до поновлення прав позивача.

Також 15 січня 2025 року від представника відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява від 15.01.2025 року про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій просив провести підготовче засідання 10.02.2025 року о 10:00 год. у справі № 918/1233/24 за відсутності відповідача-1 та без його представника.

21 січня 2025 року від заступника керівника Вараської окружної прокуратури на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

21 січня 2025 року від представника відповідача-1, Зарічненської селищної ради, через систему "Електронний суд" надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити як в задоволенні позову з підстав необґрунтованості, так і з підстав пропуску строку позовної давності. Зокрема відповідач-1 зазначає, що у цій справі № 918/1233/24 заступником керівника Вараської окружної прокуратури пред`явлено позов в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 року № 5-ІЗ (в частині), від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ (в частині) лише 31.12.2024, тобто через більше ніж чотири роки після їх прийняття.

21 січня 2025 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких просить позовну заяву задовольнити повністю.

22 січня 2025 року від заступника керівника Вараської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

23 січня 2025 року від представника відповідача-2, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

23 січня 2025 року від заступника керівника Вараської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначено, що строки позовної давності при поданні даної позовної заяви не порушено.

23 січня 2025 року від представника відповідача-1, Зарічненської селищної ради, через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить з метою дотримання принципу змагальності процесу, а також повного, об`єктивного і всебічного розгляду справи № 918/1233/24 долучити до матеріалів цієї справи 3 (три) акти обстеження земельної ділянки від 21.01.2025, що додаються, і не розцінювати їх як зміну позиції "першого відповідача", оскільки вона залишається незмінною.

28 січня 2025 року від заступника керівника Вараської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

30 січня 2025 року від представника відповідача-2, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

3 лютого 2025 року від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 31.01.2025 року, в якій просив надати можливість участі представнику третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручити Дубровицькому районному суду Рівненської області забезпечити проведення відеоконференції у справі № 918/1233/24, розгляд якої відбудеться 10 лютого 2025 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 5 лютого 2025 року заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.01.2025 року задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/1233/24, призначене на "10" лютого 2025 року на 10:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Доручено Дубровицькому районному суду Рівненської області забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 918/1233/24, яке відбудеться "10" лютого 2025 року о 10:00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 березня 2025 року.

24 лютого 2025 року від представника відповідача-1, Зарічненської селищної ради, на адресу суду надійшла заява на виконання ухвали суду, відповідно до якої надано для огляду у судове засідання 24.02.2025 року оригінали 3 (трьох) актів обстеження земельної ділянки від 21.01.2025 з викопіюваннями.

У судовому засіданні 10 березня 2025 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні 10 березня 2025 року підтримав позовні вимоги прокурора.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 10 березня 2025 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні 10 березня 2025 року підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях щодо позовних вимог.

Відповідач-1 у судове засідання 10 лютого 2025 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 10.02.2025 року, до електронного кабінету Зарічненської селищної ради (т. 4 а.с. 18). В той час 3 березня 2025 року від представника відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява від 03.03.2025 року про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій просить провести 10.03.2025 року о 10:40 год. судовий розгляд справи № 918/1233/24 за відсутності відповідача-1 та без його представника. Також в заяві відповідач-1 зазначає, що проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення відповідача-1 про судове засідання, призначене на 10.03.2025 року, а також подану відповідачем-1 заяву, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Зарічненської селищної ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі, представників позивача, відповідача-2, а також третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 року зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як установлено, земельні ділянки, які передані у комунальну власність частково мають лісогосподарське призначення, належать до державної власності та перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Однак, у результаті винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області спірних наказів відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та їх вилучення з постійного користування ДП "Зарічненський лісгосп" (на цей час - ДП "Ліси України").

Отже, не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, як національного багатства України та виведення з обороту земель лісового фонду України, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність.

Окрім того, як уже зазначалося, власник землі - держава, в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації не може ними розпорядитися, зокрема розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріплених у Конституції України.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (п. п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З метою дотримання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Вараською окружною прокуратурою на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 10.12.2024 року № 52-2600вих-24, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та наявність підстав для захисту інтересів держави.

У відповідь Рівненська обласна військова адміністрація листом від 26.12.2024 року повідомила, що не заперечує щодо вжиття заходів на захист інтересів держави органами прокуратури.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 (п. 6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора не лише права, а і обов`язку представляти інтереси держави в суді шляхом подачі відповідного позову.

Оскільки підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді (наявність порушення та бездіяльність уповноваженого органу) були встановлені, Вараською окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Рівненську обласну державну (військову) адміністрацію листом від 26.06.2024 року про звернення з цим позовом до суду.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 року № 5-ІЗ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Дібрівської сільської ради (за межами населених пунктів) Зарічненського району Рівненської області згідно з додатком.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 площею 22,0525 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 площею 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 площею 2,4187, які прийняті селищною радою за актом приймання-передачі від 08.12.2020.

В подальшому 20.04.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Зарічненською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на вказані земельні ділянки.

Попередньо спірні землі перебували у постійному користуванні Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс2, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею № І-РВ № 001954.

Положеннями ч. 1 ст. 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі лісогосподарського призначення.

Згідно з нормами ст. ст. 55, 57 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття розпорядження від 02.12.2004 року № 493), до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства (ст. ст. 3, 4 ЛК України).

Відповідно до ст. 55, 57 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття наказів ГУ Держгеокадастру у Рівненській області 05.10.2020 № 5-ІЗ від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За положеннями ст. ст. 1, 5 ЛК України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Враховуючи вказані положення законодавства, віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення пов`язане з фактом розташування на них лісу або використання їх для ведення лісового господарства, зокрема, державними спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами.

За статтями 45-48 ЛК України, на всій території України є обов`язковим лісовпорядкування, яке ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Лісовпорядкування, зокрема, передбачає виконання відповідних топографо- геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, складання проєктів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням.

Таким чином, лісовпорядкування проводиться на землях лісогосподарського призначення, відомості про якісні та кількісні характеристики яких містяться у відповідних проєктах та планово-картографічних матеріалах до них.

Згідно п. 5 розд. VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (в редакції Закону України від 08.02.2006 року № 3404-IV), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

При цьому правова позиція, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення, неодноразово висловлена судами, а саме у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 6-196цс15, від 24.12.2014 року у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 року у справі № 6-224цс 14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 707/2192/15, від 21.02.2018 року у справі № 488/5476/14, від 04.09.2019 року у справі № 185/3252/14, від 16.08.2023 року у справі № 676/4200/21.

Частинами 1, 2 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема, Кабінету Міністрів України, обласних, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", п. п. 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 року, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками та вирішено питання щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Зокрема, пунктом 24 розділу X Перехідних положень ЗК України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Таким чином, землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів, що використовуються державними лісогосподарськими підприємствами на праві постійного користування; лісогосподарського призначення, залишаються у власності держави. Законодавчими актами визначено, що у разі реорганізації юридичних осіб їх майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Так, згідно зі ст. 59 ГК України, припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

У ч. 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 191 ЦК України встановлено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства, як єдиного майнового комплексу, входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачений ст. 141 ЗК України, відповідно до положень якої, реорганізація державного підприємства не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом "Селянський ліс" на підставі рішення Рівненської обласної Ради народних депутатів № 308 від 11.12.2001 року останньому видано державний акт на право постійного користування землею № І-РВ № 001954, згідно з яким надано у постійне користування 890,3 га землі на території Дібрівської сільської ради.

На виконання Указу Президента України від 07.02.2004 року № 171 щодо вирішення відповідно до законодавства питання про організацію використання земель лісового фонду, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, наказом Мінагрополітики України від 21.10.2004 № 375 створено, зокрема, державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" (далі - ДП "СЛАП "Зарічненський держспецлісгосп).

На виконання Указу, винесено розпорядження голови Зарічненської РДА "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства Зарічненського району" від 27.10.2004 року № 381. Згідно вказаного розпорядження, у зв`язку з тим що, згідно чинного земельного законодавства нині діюче лісівницьке підприємство АПК колективної форми власності ССВК "Селянський ліс" з 01.01.2005 року втрачає право користування землями лісового фонду колишніх КСП району, які переходять у постійне користування ДП "СЛАП "Зарічненський держспецлісгосп".

Розпорядженням КМ України № 584-р від 03.07.2013 року "Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів", згідно якого передано цілісні майнові комплекси, в тому числі ДП СЛАП "Зарічненський держспецлісгосп" (с. Привітівка, Зарічненський район) до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

З урахуванням вищевказаних розпорядчих документів, 02.10.2017 року прийнято розпорядження голови Рівненської ОДА № 465 "Про припинення права користування земельними ділянками", згідно якого припинено ССВК "Селянський ліс" право постійного користування земельними ділянками загальною площею 9 574,5 га для ведення лісового господарства, зокрема на території Дібрівської сільської ради, які перебувають на праві постійного користування зазначеного кооперативу на підставі державних актів на право постійного користування землею, згідно з додатком.

Згідно Експлікації земель лісогосподарського призначення Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "селянський ліс", на які припиняється право постійного користування на території Зарічненського району. Під пунктом 2 зазначено державний акт І-РВ № 001954, площею 890,3 га.

10.06.2014 року прийнято Наказ № 206 "Про реорганізацію Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп", яким реорганізовано ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" шляхом приєднання його до ДП "Зарічненське лісове господарство". Пунктом 3.4. Наказу визначено ДП "Зарічненське лісове господарство" правонаступником ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп".

Після цього, 10.02.2015 року видано розпорядження Рівненської ОДА № 49 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою", яким надано дозвіл останньому на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 9 574,5 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території, зокрема Дібрівської сільської ради.

Згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП "Зарічненське лісове господарство" 2015, 2019 років, у користуванні державного підприємства перебували землі загальною площею 892,5 га, на території Дібрівського лісництва.

Так, графічно спірні ділянки відображені в Плані лісонасаджень ДП "Зарічненський лісгосп" Дубрівьке лісництво, лісовпорядкування 2015 року, зокрема спірні ділянки розташовані в межах збірного 39 кварталу (Зб.39), виділи: 49, 50, 52, 55.

Територія спірних земель відображена на Планшеті 1 та 5, Плані лісонасаджень ДП "Зарічненське лісове господарство" лісовпорядкування 2019 року та Проекті організації та розвитку лісового господарства ДП "Зарічненське лісове господарство" Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Дібрівське лісництво, який затверджено Протоколом другої лісовпорядної наради від 27.08.2020, згідно з якими вони знаходилися у збірному 39 кварталі лісництва (виділи 49, 50, 52, 55, вкриті лісом віком 44, 54 роки) та збірному 40 кварталі лісництва (виділи 1,2 вкриті лісом віком 44 роки).

Територія спірних земель відображена в Протоколі технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, виконаних в ДП "Зарічненський лісгосп" Рівненського ОУМЛГ і основні положення проекту організації і розвитку лісового господарства на ревізійний період 2016-2025 рр., згідно з яким затверджено загальну площу 14 850,0 га яка передається в ДП "Зарічненський лісгосп", в тому числі Дубрівське лісництво - 890,3 га земельного балансу 01.01.2016 р.

В подальшому, Наказом № 623 від 04.10.2021 року "Про припинення Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення", припинено ДП "Зарічненське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП "Висоцьке лісове господарство".

Таким чином ДП "Висоцький лісгосп" в силу правонаступництва ДП "Зарічненський лісгосп" набуло право постійного користування його землями.

Надалі, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 929 припинено ДП "Висоцький лісгосп", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДП "Ліси України"), яке є правонаступником прав та обов`язків ДП "Висоцький лісгосп".

Отже, наразі, право постійного користування спірними землями належить ДП "Ліси України".

Графічними матеріалами, наданими ВО "Укрдержліспроект" з листом від 29.10.2024 року № 04/1275-24 підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459 частково накладаються на межі збірних 39, 40 кварталів Дібрівського лісництва ДП "Зарічненського лісгосп" за матеріалами лісовпорядкування 2019 року.

За таких обставин планово-картографічні матеріали лісовпорядкування у сукупності з графічними даними ВО "Укрдержліспроект" підтверджують перебування на момент виникнення спірних правовідносин частини земельних ділянок з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459 у постійному користуванні ДП "Зарічненський лісгосп" та належність їх до категорії земель: землі лісогосподарського призначення, державної форми власності (далі - спірні земельні ділянки).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі лісогосподарського призначення.

Визначення цільового призначення земельної ділянки здійснюється в процесі землеустрою.

За ст. 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок (ст. 50 Закону України "Про землеустрій").

За положеннями ч. ч. 2, 7 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Такі вимоги містяться у ст. 57 ЛК України, згідно з якими, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 ст. 117 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Згідно з ч. ч. 4, 5, 8 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (п. п. "а", "б" ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

За приписами ч. ч. 2, 6, 9 ст. 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч. ч. 5, 9 цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку (п. 10 ст. 149 ЗК України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, державної власності, що перебувають у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства може відбуватися, зокрема, по перше - у разі добровільної відмови землекористувача за його заявою до власника земельної ділянки, по-друге - земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення (ліси), які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, за їх згодою або у судовому порядку, могли вилучатися для суспільних і інших потреб лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Також Кабінетом Міністрів України погоджується зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Разом з тим, Законом України від 28.04.2020 року № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набрав законної сили 27.05.2021 року, ч. 8 ст. 122 та ст. 149 ЗК України викладено у нових редакціях, за змістом яких у Кабінету Міністрів України нині немає повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення. Такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як убачається, земельні ділянки з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459 частково накладаються на межі збірних 39 і 40 кварталів Дібрівського лісництва ДП "Зарічненський лісгосп" за Державним актом І-РВ № 001954, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2015, 2019 року (на цей час землі використовуються філією 2Зарічненське лісове господарство" ДП "Ліси України"), перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України", належать до земель лісогосподарського призначення (ліс), державної форми власності.

ДП "Зарічненський лісгосп" добровільно не відмовлялося від права постійного користування землями лісогосподарського призначення, за рахунок яких сформовані частково земельні ділянки з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459, а також не надавало згоди на їх вилучення з постійного користування державного підприємства. Вказане також свідчить про відсутністю будь-яких прийнятих уповноваженим органом рішень щодо зміни їх цільового призначення та вилучення.

Таким чином, спірні землі з постійного користування ДП "Зарічненський лісгосп" у встановленому законом порядку уповноваженим органом не вилучались та зміна цільового призначення щодо них не здійснювалась.

У силу вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України, Держгеокадастр України та його територіальні органи мають повноваження на розпорядження виключно земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Як свідчать викладені вище обставини, які підтверджені відповідними доказами, визначені технічними документаціями із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Дібрівської сільської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459 частково сформовані за рахунок земель лісогосподарського призначення (ліс), державної власності, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 05.10.2020 року № 5-ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджені технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та на її підставі до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459, як землі сільськогосподарського призначення.

Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459.

Документація із землеустрою не містить погодження Кабінету Міністрів України про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення, за рахунок яких сформовані земельні ділянки.

Документи, на підставі яких Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та, у подальшому, передано спірні земельні ділянки із державної у комунальну власність, не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України про їх вилучення з постійного користування ДП "Зарічненський лісгосп" та зміну цільового призначення, а також відмови державного підприємства від своїх прав як землекористувача.

Викладені вище обставини свідчать, що зміна цільового призначення спірних земель відбулась за відсутності рішення уповноваженого органу, відтак наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 № 5-ІЗ, "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459, що розташовані за межами населених пунктів Дібрівської сільської ради, прийнято з порушенням вимог ст. ст. 20, 122, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України.

З огляду на те, що ДП "Зарічненський лісгосп" добровільно не відмовлялося від права постійного користування спірними земельними ділянками, йому таке право у визначеному законом порядку не припинялося, а також уповноваженим органом державної виконавчої влади спірні землі не вилучались із постійного користування, їх передача у комунальну власність наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ відбулась з порушенням вимог ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 117, ст. 122, ст. 149 ЗК України.

Таким чином, приймаючи зазначені накази, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області діяло поза межами своїх повноважень, з порушенням вимог законодавства, а отже - не в порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, як наслідок, останні підлягають скасуванню.

Проведені на підставі вищевказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області подальші дії, а саме: державна реєстрація спірних земельних ділянок та реєстрація речового права комунальної власності за Зарічненською селищною радою є також незаконними та підлягають скасуванню.

Так, згідно ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 24 Законом України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абз. 5 ч. 10).

З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

Ураховуючи, що землі лісогосподарського призначення у супереч вимогам земельного законодавства сформовані як об`єкти цивільних прав саме як землі сільськогосподарського призначення, то задля поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні, розпорядженні ними необхідно скасувати їх державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі.

Як вже зазначалось, передача земельних ділянок державної власності у комунальну чи навпаки, відповідно до ч.1 ст. 117 ЗК України, здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим законом.

Згідно ч. 2 цієї ж статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Як вже зазначалось, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Зарічненською селищною радою 20.04.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5622281000:08:000:0455, 5622281000:08:000:0458, 5622281000:08:000:0459 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ, яким земельні ділянки передані у комунальну власність з перевищенням наданих цьому державному органу законом повноважень.

Такими незаконними діями порушено право власника землі - держави, в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації на використання та розпорядження спірними земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За положеннями ч. 8 ст. 18 зазначеного Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

При цьому, як убачається з викладених вище обставин, Зарічненською селищною радою право комунальної власності на спірні земельні ділянки набуто у порушення вимог чинного законодавства, а тому реєстрація такого речового права підлягає скасуванню судом.

Загальні способи захисту порушених прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України. Зокрема, до таких способів належать: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18, від 25.01.2022 року у справі № 143/591/20).

Крім того спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16 висловлено правовий висновок, згідно з яким визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У випадку, коли обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, зокрема тоді, коли вона перебуває в постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на її відчуження державою в особі уповноважених органів не виявлялась, способом захисту, що відповідає суті порушеного права держави, є подання негаторного позову.

У вказаній категорії справ відновлення порушеного права має бути забезпечено не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі ст. 387 ЦК України, а на підставі ст. 391 цього Кодексу та ч. 2 ст. 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні й повернення земельної ділянки.

Верховним Судом у постанові від 15.11.2023 року у справі № 911/351/22 (за позовом прокурора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності та повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення) вказано: "Оскільки уповноважений орган державної виконавчої влади не прийняв рішення про вилучення спірної земельної ділянки та передачу її у комунальну власність і право постійного користувача та дійсного володільця земельною ділянкою у законний спосіб не припинено, то колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що право комунальної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло. Звідси ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки у власність держави в особі КОДА, є негаторний позов".

Слід зазначити, що предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Серед способів захисту цивільних прав власника земель ЦК України (ст. 21) і ЗК України (ст. 155) визначено можливість оскарження в судовому порядку правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Цивільні права та інтереси особи суд може захистити шляхом визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 167, 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому як ст. 19 Конституції України, так і положення ст. ст. 170, 172 ЦК України містять застереження, за яким вказані суб`єкти зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, для того, щоб їхнє рішення (волевиявлення) відповідало внутрішній волі власника - Українського народу.

Незаконний наказ суб`єкта владних повноважень передусім порушує права дійсного власника такого майна, оскільки не відповідає його волі, свавільно позбавляє власника його речових прав та засновує цивільне правовідношення на недобросовісності, що, безумовно, є хибою (пороком) будь-якого правочину, вчиненого на виконання такого рішення. Застосувати до нього закон, розрахований на добросовісний правочин, означало б не лише не виконати закон, а й допустити його порушення, допустити глум над ним та проігнорувати права й інтереси дійсного власника.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі № 522/2110/15-ц, зазначала, що воля власника може виражатися лише в таких діях органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Саме за рішенням уповноваженого органу виконавчої влади як його волевиявленням формується земельна ділянка як об`єкт цивільних прав, що передбачає визначення її площі, категорії, цільового призначення, обмежень у використанні, строку надання у користування, умови її використання тощо.

У подальшому всі ці елементи рішення органу державної виконавчої влади відображаються у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як істотні ознаки об`єкта та предмета земельних правовідносин.

Таким чином, порушення закону випливають саме з рішення органу виконавчої влади і юридична оцінка повинна надаватись передусім цьому рішенню.

Без надання в резолютивній частині рішення суду оцінки незаконності рішення у спірних правовідносинах відсутня правова визначеність, оскільки чинною залишається підстава набуття, зміни чи припинення речових прав. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 (п. 83) вказала, що оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Не скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 року № 5-ІЗ, від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ в частині зміни цільового призначення спірних земель із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, їх вилучення у постійного землекористувача та передачі з державної у комунальну власність всупереч вимогам законодавства, створюватиме стан правової невизначеності щодо осіб власника землі, землекористувача та категорії земель, режиму їх використання.

З наведеного вбачається, що оскарження прокурором рішень органу державної виконавчої влади є ефективним, належним та правомірним способом захисту порушеного права, що відповідає змісту порушеного права та є таким, що забезпечує реальне поновлення інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор до суду.

Накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 року № 5-ІЗ, від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ прийняті не уповноваженим органом на розпорядження спірними ділянками, а зазначені в них відомості про цільове призначення землі спотворюють дійсні обставини, оскільки вказують на комунальну форму власності (за законом - державна), розпорядника спірної ділянки - орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (хоча розпорядником на момент виникнення правовідносин був Кабінет Міністрів України), категорію земель - землі сільськогосподарського призначення (хоча спірні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення), цільове призначення - землі запасу (хоча ділянки перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства).

Наведене безумовно порушує право держави на спірні земельні ділянки, оскільки позбавляє її права власності та можливості здійснювати належний контроль за використанням землі за її цільовим призначенням, реалізувати волю усього Українського народу при використанні цієї землі та створює стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки, та особи її власника і землекористувача. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у п. 82 постанови від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17.

Судове рішення за результатами розгляду земельного спору не лише зобов`язує відповідача до вчинення певних дій або утримання від їх вчинення, а й уповноважує позивача, конкретизуючи зміст його суб`єктивного права у правовідносинах, спірність яких усуває суд своїм рішенням, тому оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, яким порушено цивільні права або інтереси, є ефективним та виправданим способом захисту порушеного права як Українського народу, так і інших суб`єктів права власності на землю в Україні.

З огляду на викладене, накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.10.2020 року № 5-ІЗ, від 08.12.2020 року № 17-17-ОТГ є незаконними, а тому з метою поновлення порушених прав власника земельної ділянки, останні підлягають скасуванню.

Наразі право комунальної власності на спірні земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Зарічненською селищною радою.

Наявність зазначеної державної реєстрації права створює перешкоди державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Також держава не має можливості сформувати земельні лісові ділянки для реєстрації права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Відповідно до ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за Зарічненською селищною радою підлягає скасуванню.

Необхідно звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2023 року у справі № 369/10847/19, які були сформовані за результатами дослідження обставин накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення (державної власності) і землі житлової та громадської забудови (комунальної власності). Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права власності як складова негаторного позову у цьому випадку є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на скасування реєстрації прав Зарічненської селищної ради на землю, яка не є та не може бути власником земельної ділянки в її межах.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом, цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що уповноваженим органом не приймалось рішення щодо розпорядження спірними землями та про їх вилучення із постійного користування ДП "Зарічненський лісгосп", право власності держави на цю землю не припинилося і до Зарічненської селищної ради не перейшло.

Отже, зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням вимог ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовні вимоги слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

За положеннями ст. ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Зважаючи на викладене, належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є звернення до суду з відповідним негаторним позовом.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до відомостей витягів із Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5622281000:08:000:0458 вона має площу 7,752 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0459 - 2,4187 га, кадастровий номер 5622281000:08:000:0455 - 22,0525 га, категорія земель - "землі сільськогосподарського призначення", цільове призначення - "землі запасу".

Необхідно наголосити, що ці відомості про цільове призначення спірних земельних ділянок не впливають на правовий режим земель як таких, що належать до земель лісогосподарського призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування цих земель у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства.

Також важливим є те, що як об`єкт цивільних правовідносин із відповідними межами ця ділянка власником - державою в особі уповноваженого органу, не формувалась. Її межі не співпадають з обрисом меж земель лісового фонду.

За таких обставин навіть після фактичного повернення спірних земель на користь держави права власника на об`єкти, на захист яких спрямоване пред`явлення цього позову, не будуть поновлені в повному обсязі.

Без скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі власник буде зобов`язаний вживати додаткових заходів для відновлення стану законності, зокрема розробляти документацію щодо поділу з урахуванням меж земель, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, фрагментуючи ділянку, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Частиною 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" вказано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земель необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення з припиненням права власності за Зарічненською селищною радою на ці ділянки, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування державної реєстрації земельних ділянок з припиненням прав на них є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

З огляду на встановлені обставини справи та обрання прокурором способу судового захисту, шляхом подання негаторного позову, позовна давність на заявлені вимоги не поширюється.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи доведення прокурором своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані прокурором, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві прокурор просить судові витрати стягнути з Зарічненської селищної ради Рівненської області на користь Рівненської обласної прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 29 068 грн 80 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 26 грудня 2024 року № 3022.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 29 068 грн 80 коп. покладаються на відповідачів у справі, по 14 534 грн 40 коп. на кожного.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення, шляхом:

Стягнути з Зарічненської селищної ради (34000, Рівненська обл., смт. Зарічне, вул. Центральна, буд. 11, код ЄДРПОУ 04385632) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 14 534 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 40 коп. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 14 534 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 40 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 березня 2025 року.

Суддя Політика Н.А.


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	10.03.2025
Оприлюднено	24.03.2025
Номер документу	126019708
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —918/1233/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.03.2025 по справі 918/1233/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/1233/24

Рішення від 10.03.2025

Рішення
від 10.03.2025 по справі 918/1233/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ