Постанова

від 20.03.2025 по справі 904/4751/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4751/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024, залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025, у справі

за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради

до фізичної особи-підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Гапоненко Лариса Олександрівна ,

про зобов`язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності.

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. Керівник Криворізької південної окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - Міськрада та/або позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича (далі - ФОП Гапоненко К. А. та/або відповідач) про: зобов`язання відповідача усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Міськради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0138 га, та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва: будівлі площею 108,9 кв. м; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин (загальною площею 183,3 кв. м), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна № 118458112110.

1.2. Разом з позовом Прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: заборони Гапоненку Костянтину Анатолійовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 118458112110); заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га.

1.3. На обґрунтування поданої заяви Прокурор послався на те, що під час вивчення законності набуття речових прав на об`єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного законодавства встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.07.2013, укладеного між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 та/або третя особа) та Публічним акціонерним товариством «Арселорміттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг»), ОСОБА_1 придбала у власність нежитлову будівлю (магазин), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта 118458112110). Земельна ділянка, на якій розміщено вказаний об`єкт нерухомості, перебувала у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.12.2014 № 2014499, укладеного між ОСОБА_1 та Міськрадою. Відповідно до вказаного договору оренди землі у користування ФОП ОСОБА_1 була передана частина земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0114 га. Строк дії договору 5 років. У зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки сторони уклали новий договір оренди земельної ділянки, а саме договір оренди від 14.01.2020 № 2020016 зі строком дії до 12.01.2025. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Кривого Рогу, цільове призначення для будівництва та обслуговування закладів освіти.

Разом з тим Прокурор наполягає на тому, що ОСОБА_1 самочинно збільшила площу вказаного нерухомого майна з 74,4 кв. м до 183,3 кв. м та 22.12.2022 зареєструвала за собою у Реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на збільшену площу магазину. Відповідно до довідки від 19.12.2022 № 559 при попередній інвентаризації об`єкта були виявлені технічні помилки, а саме при попередній інвентаризації не були враховані підсобні приміщення, а також площа, змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, і яка не належить до самочинного будівництва та не є реконструкцією, об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Загальна площа будівлі становить 183,3 кв. м. У той же час, за твердженням Прокурора, вказана довідка та інформація в ній не відповідає дійсності, оскільки відповідно до відкритих даних Google Maps та співставленням їх з технічним паспортом (схемою розташування будівель та споруд) на спірний об`єкт, спірна добудова на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 на момент її купівлі ОСОБА_1 у 2013 році була відсутня, що свідчить про те, що площа спірного нерухомого об`єкта була самочинно збільшена ОСОБА_1 за рахунок самочинної добудови до вже існуючої будівлі. Прокурор наполягав на тому, що протоколом огляду Інтернет сервісу Google Maps від 26.09.2024 підтверджуються обставини того, що спірної добудови не існувало на момент купівлі ОСОБА_1 спірного нерухомого майна (29.07.2013). Таким чином, на думку Прокурора, в даному випадку має місце самочинне будівництво - самочинна добудова до вже існуючої будівлі. Відповідно до договору дарування, серія та номер: 7305, посвідченого 27.12.2022 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Нянчуром С. М., ОСОБА_1 подарувала Гапоненку К. А. нежитлову будівлю (магазин) вже зі збільшеною площею 183,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор вважає, що вище зазначене є порушенням Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про оренду землі» та намаганням третьої особи та відповідача зареєструвати право власності на об`єкт будівництва в обхід встановленій законом процедурі.

Прокурор наполягав на тому, що ФОП Гапоненко К. А. , маючи зареєстроване право власності на спірний самочинно збудований об`єкт нерухомості, не обмежений в розпорядженні таким майном, відсутність арешту нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація права власності на яке оскаржується Прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 (суддя Ніколенко М. О.), залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді: Чус О. В., Дармін М. О.), заяву Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; заборонено ФОП Гапоненку К. А. та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 118458112110); відмовлено у задоволенні заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га.

2.2. Частково задовольняючи заяву Прокурора, місцевий господарський суд зауважив, що з поданих заявником документів вбачається, що відповідачем у справі та третьою особою вже здійснювались дії, спрямовані на зміну технічних характеристик спірної будівлі та зміну її номінального власника. За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову у цій справі з високою імовірністю може призвести до того, що на день набранням законної сили будь-яким рішенням у цій справі, нерухоме майно, яке є предметом цього позову, може бути передано у власність або користування іншим особам, зникнути як об`єкт матеріального світу (внаслідок перебудови та зміни технічних характеристик) або змінено інші характеристики на момент виконання рішення. Це значно ускладнить (приведе до виникнення нових судових проваджень щодо спірного майна) чи зробить взагалі неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про зобов`язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності.

Отже, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу в майбутньому заяву Прокурора слід задовольнити частково та застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони Гапоненку Костянтину Анатолійовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 118458112110).

При цьому, здійснюючи оцінку адекватності обраного заявником способу забезпечення позову, судом взято до уваги, що обраний Прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне нерухоме майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

Разом з цим суд наголосив на тому, що вимога Прокурора про заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га має абстрактний характер та унеможливлює встановленню у судовому рішенні про вжиття заходів забезпечення позову правової визначеності. Крім того, суд звернув увагу на те, що, як убачається з поданого позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову, відповідачем та третьою особою не здійснюється будь-яких дій, пов`язаних з реєстрацією права власності/права постійного користування земельною ділянкою; зі зміною технічних характеристик спірної земельної ділянки.

За таких обставин вимога Прокурора про заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га не стосується предмета цього спору, а її задоволення не призведе до реального захисту порушених прав та інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу у майбутньому, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні такої вимоги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 904/4751/24, ФОП Гапоненко К. А. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 30.10.2024, якою було заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 118458112110).

3.2. Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник вважає те, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі з`ясували обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосували норми процесуального та матеріального права, зокрема положення статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до безпідставного вжиття заходів забезпечення позову.

За твердженням скаржника, вживаючи дії щодо забезпечення позову шляхом заборони, зокрема відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 118458112110), суди попередніх інстанцій не проаналізували, на яке саме майно або його частину треба накласти заборону відповідно до позовних вимог позивача, які стосуються тільки частини нежитлової будівлі площею 108,9 кв. м. При цьому накладення заборони на всю нежитлову будівлю без конкретної вказівки частки (частини) унеможливлює виконання даної ухвали в цілому.

На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому із посиланням на положення статей 319, 321, 328, 334 ЦК України скаржник зазначає, що Гапоненко К. А. виконав всі вимоги законодавства України та правомірно набув право власності на нежитлову будівлю площею 183,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Тому судом при постановлені ухвали про забезпечення позову були безпідставно взяті до уваги вимоги позивача, а права та інтереси відповідача порушені та не враховані взагалі.

Скаржник наголошує на тому, що аналіз оскаржуваної ухвали також свідчить про те, що суд фактично усунувся від формулювання в тексті оскаржуваної ухвали її мотивувальної частини, внаслідок чого вона є необґрунтованою.

Скаржник вважає, що оскільки заходи забезпечення позову вжиті судом без належного з`ясування всіх обставин, є передчасними, порушують конституційні права скаржника як громадянина України, є очевидним, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені грубі порушення норм процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Тому, на думку скаржника, ухвала суду в частині заборони Гапоненко К. А. та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта -нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , - підлягає скасуванню.

3.3. Прокурор у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, ухвалу та постанову - залишити без змін.

3.4. Скаржник у відповіді на відзив, яка надійшла на адресу Верховного Суду 06.03.2025, просить скасувати ухвалу від 30.10.2024, якою було заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 118458112110), та стягнути з Криворізької південної окружної прокуратури на користь відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. При цьому доводи, наведені у вказаній відповіді на відзив, є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень статей 136, 137 ГПК України.

Розглянувши наведені доводи, Верховний Суд зазначає таке.

Так, предметом судового розгляду є питання щодо наявності або, навпаки, правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме в частині заборони Гапоненку К. А. та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам ), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 118458112110).

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Тим часом обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).

Верховний Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

4.3. Як зазначено вище, предметом цього спору є :

- зобов`язання ФОП Гапоненка К. А. усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Міськради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0138 га, та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва: будівлі площею 108,9 кв. м;

- скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин (загальною площею 183,3 кв. м), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна № 118458112110.

Враховуючи, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

4.4. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи заяву про забезпечення позову, встановили, що з поданих заявником документів убачається, що відповідачем у справі та третьою особою вже здійснювались дії, спрямовані на зміну технічних характеристик спірної будівлі та зміну її номінального власника.

Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора про усунення перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин (загальною площею 183,3 кв. м) та наголосив на тому, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника нерухомого майна з метою подальшого повернення у власність Міськради.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що у разі задоволення позову та одночасної зміни власника спірного майна, під час розгляду справи в суді може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Наявність такого ризику загрожує правам Міськради, з метою захисту яких подано позовну заяву, оскільки неможливість поновити право власності за відповідачем, у випадку відчуження майна третій особі, унеможливить виконання рішення суду щодо припинення права власності за відповідачем та зробить неможливим виконання рішення суду в частині усунення перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем. Зазначене, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі з високою імовірністю може призвести до того, що на день набранням законної сили будь-яким рішенням у цій справі нерухоме майно, яке є предметом цього позову, може бути передано у власність або користування іншим особам, зникнути як об`єкт матеріального світу (внаслідок перебудови та зміни технічних характеристик) або може бути змінено інші характеристики на момент виконання рішення, що значно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (приведе до виникнення нових судових проваджень щодо спірного майна).

На підставі викладеного Верховний Суд вважає вжиті заходи забезпечення позову (в оскаржувані частині) такими, що відповідають процесуальним нормам, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Крім цього, доречним є застереження апеляційного господарського суду про те, що запропонований Прокурором такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на спірний об`єкт нерухомого майна не обмежує власника у праві користування вказаним майном, а буде обмежено лише можливість здійснювати відчуження та реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна.

Вжиття заходу забезпечення позову у даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд мав змогу розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору.

4.5. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 136, 137 ГПК України не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних ухвали та постанови, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

З огляду на викладене, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ухвали та постанови. Оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Доводи скаржника стосовно того, що застосовані заходи забезпечення позову негативно впливають на права скаржника як правомірного власника нежитлової будівлі, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки передача її у власність чи користування третім особам до вирішення спору судом ускладнить ефективний захист порушеного права чи законного інтересу позивача у разі задоволення позову.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. На підставі вищевикладеного Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

5.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 904/4751/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ