Окрема ухвала від 05.03.2025 по справі 904/4633/23

ОКРЕМА УХВАЛА

05 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4633/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Цимбалістий Т.О.

позивача - 1 - не з`явився

позивача - 2 - Франків Л.П.

відповідача - Кравченко В.В.

третьої особи на стороні позивача - не з`явився

третьої особи - 1 на стороні відповідача - Руденко К.М.

третьої особи - 2 на стороні відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 (у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Дармін М.О., Іванов О.Г.)

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

2. Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Укрриба"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Фонд державного майна України,

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути об`єкти нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

23.08.2023 заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА, Позивач-1) та Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Агентство, Позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара" (далі - ТОВ "Самара", Відповідач), у якій просив суд:

1. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Відповідача на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117, а саме:

1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236607812256;

2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236017812256;

3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235933912256;

4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235872012256;

5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235809612256;

6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -2235534412256;

7) причал на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235504912256;

8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235458112256;

9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132679,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235405512256;

10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2235277212256.

2. Зобов`язати Відповідача повернути Державі в особі Позивача-2 вказані об`єкти нерухомого майна.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Прокурор доводив суду нікчемність договору купівлі-продажу від 17.12.2021, укладеного за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації окремого майна групи інвентарних об`єктів, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117 (далі - Договір), за яким Відповідач набув право власності на спірне майно, оскільки таке майно (захисні гідротехнічні споруди) відповідно до вимог законодавства не підлягало приватизації.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

При цьому суд визнав обґрунтованими доводи Прокурора про нікчемність Договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного за результатами аукціону, та застосував наслідки його недійсності у вигляді скасування державної реєстрації права приватної власності Відповідача та зобов`язання його повернути спірне майно Державі в особі Агентства.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 задоволено апеляційну скаргу Відповідача, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги в інтересах Дніпропетровської ОДА залишено без розгляду, а у задоволенні позовних вимог в інтересах Агентства відмовлено.

За висновками суду апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів віднесення спірних гідротехнічних споруд до захисних, водночас спірні об`єкти взагалі не можуть вважатися гідротехнічними спорудами та використовуватися за цим призначенням. Як наслідок, відсутні підстави для висновку, що спірне майно не могло бути предметом продажу за Договором, та для застосування наслідків нікчемності правочину.

Також апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції не вирішено питання двосторонньої реституції, не досліджено, чи не будуть такі заходи надмірним втручанням у право на мирне володіння майном та не досліджено дотримання принципу належного урядування при відчуження спірного майна.

Позовні вимоги в інтересах Позивача-1 залишено без розгляду з огляду на відсутність у цій справі спору щодо правомірності користування земельними ділянками, на яких розміщено спірне майно, та, як наслідок, на відсутність підстав для розгляду позовних вимог на захист прав чи інтересів Дніпропетровської ОДА.

Прокурор не погодився з постановою суду апеляційної інстанції та оскаржив її у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2025 касаційну скаргу Прокурора задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 904/4633/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара" повернути Державі в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України спірні об`єкти нерухомого майна, та залишено в силі у цій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023.

В іншій частині, а саме щодо скасування державної реєстрації права власності за Відповідачем, постанову апеляційного господарського суду від 23.12.2024 залишено без змін з огляду на неефективність такого способу захисту.

Тобто 05.03.2025 набуло чинності судове рішення про зобов`язання ТОВ "Самара" повернути Державі в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України спірні об`єкти нерухомого майна, придбані за Договором купівлі-продажу від 17.12.2021.

При розгляді справи судами встановлено наступні обставини.

29.07.2003 Державним департаментом рибного господарства видано наказ №208 Про затвердження акта передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Дніпровське виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство", на баланс Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба").

Наказом Фонду державного майна України від 25.06.2021 №1091 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році, включено групу інвентарних об`єктів, до яких ввійшли також і спірні гідротехнічні споруди, відносно яких виник спір у цій справі №904/4633/23 (далі - група інвентарних об`єктів, група інвентарних споруд).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на 30.06.2021 спірні гідротехнічні споруди (група інвентарних об`єктів) обліковуються на балансі ДП "Укрриба".

У подальшому наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 07.07.2021 №12/01-126-РП "Про прийняття рішень про приватизацію окремого майна групи інвентарних об`єктів" наказано прийняти рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації групи інвентарних об`єктів та приватизувати вказані об`єкти шляхом продажу на аукціоні.

Згідно з протоколом про результати електронного аукціону, який сформований в системі 29.11.2021, переможцем аукціону визнано Відповідача з його ціновою пропозицією 6 408 000,00 грн. У подальшому 09.12.2021 РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях видало наказ "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації".

Між вказаним РВ ФДМУ (продавець) та Відповідачем (покупець) 17.12.2021 було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації окремого майна групи інвентарних об`єктів.

Мета та предмет вказаного Договору визначені у розділі 1: продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації - окреме майно групу інвентарних об`єктів (далі - об`єкт приватизації), який належить Державі відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об`єкт приватизації розташований на земельних ділянках державної форми власності (кадастровий номер 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га та кадастровий номер 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га).

Покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені у договорі умови.

У пункті 1.2 Договору зазначено, що земельні ділянки, на яких розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, а тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до нього права власності на об`єкт приватизації.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону від 29.11.2021, ціна продажу об`єкта приватизації без урахування ПДВ становить 6 408 000,00 грн. На ціну продажу об`єкта приватизації нараховано ПДВ в сумі 1 281 600,00 грн.

Ціна продажу об`єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 7 689 600,00 грн.

За умовами пункту 13.3 Договору він набирає чинності з моменту його укладання, а укладеним вважається з моменту його нотаріального посвідчення та у випадках, передбачених законом, - державної реєстрації (пункт 13.4 Договору).

Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта державної власності окремого майна групи інвентарних об`єктів від 22.12.2021 продавець передав, а покупець (Відповідач) прийняв майно, відносно якого виник спір у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на 22.08.2023 право приватної власності на об`єкти приватизації 24.12.2021 зареєстровано за Відповідачем на підставі Договору.

Також судами встановлено, що право постійного користування земельними ділянками під об`єктами приватизації, які належать Державі в особі Позивача-1 і перебували на праві постійного користування у ДП "Укрриба", на підставі статті 120 Земельного кодексу України 25.01.2022 було зареєстровано за Відповідачем.

У подальшому 11.01.2023 (після відкриття провадження у справі № 904/3566/22 за відповідним позовом прокурора) таке право за ТОВ "Самара" було припинено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Серед способів набуття права власності частина перша статті 345 Цивільного кодексу України визначає, зокрема, приватизацію державного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.

У порушення наведених норм наказом Фонду державного майна України від 25.06.2021 №1091 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)" та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 07.07.2021 №12/01-126-РП "Про прийняття рішень про приватизацію окремого майна - групи інвентарних об`єктів" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році (та у 2021 році фактично були приватизовані) включено групу спірних об`єктів.

За таких обставин та зважаючи, що спірне майно відповідно до закону не підлягало приватизації, Договір купівлі-продажу, за яким Відповідач набув право власності на гідротехнічні споруди, є нікчемним. Обставини такої нікчемності встановлені у справі № 904/1710/23.

Водночас Суд зазначає, що у наведеній постанові колегія суддів, обґрунтовуючи прийняте рішення, в мотивувальній частині прямо зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій щодо нікчемності вказаного правочину Верховним Судом в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглянуті бути не можуть, а відтак на етапі касаційного провадження у цій справі фактичні обставини цієї справи є встановленими з урахуванням саме виявленої місцевим судом і не спростованої скаржником нікчемності Договору купівлі-продажу за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - групи інвентарних об`єктів, за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117 від 17.12.2021.

Додатково в пункті 37 цієї ж постанови колегія суддів зазначила, що, посилаючись на висновки суду касаційної інстанції у вказаних справах, скаржник повністю залишає поза увагою встановлений факт нікчемності правочину, за яким він набув право власності на нерухоме майно, що розміщене на спірних земельних ділянках.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто обставини нікчемності Договору купівлі-продажу від 17.12.2021 встановлені рішеннями у справі № 904/1710/23 за позовом ТОВ "Самара" до ДП "Укрриба" та Дніпропетровської ОДА про припинення права постійного користування земельними ділянками та не можуть знову оспорюватися та переглядатися в іншому процесі.

В такий спосіб судами встановлено, що за прямої законодавчої заборони гідротехнічні захисні споруди були приватизовані на підставі наказів Фонду державного майна України та його регіонального відділення.

Згідно з частиною першою статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Тобто землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.

Визначення гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) неведене у частині першій статті 1 Закону України "Про аквакультуру" (на час приватизації чинна редакція від 02.03.2021): це об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до "ДСТУ 3517:2024 Гідрологія суходолу. Терміни та визначення основних понять" (на час виникнення спірних правовідносин - у редакції "ДСТУ 3517- 97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять") гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з додатком А до "ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення." гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури 252 від 19.12.1995, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002 визначено, що гідротехнічні споруди- це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Тобто, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 24.09.2024 у справі № 902/1123/23 факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Дослідивши матеріали цієї справи № 904/4633/23, зокрема технічні паспорти на групу спірних інженерних споруд, суд першої інстанції встановив їх призначення:

1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м - це комплекс споруд для транспортування газоподібних, рідких і твердих речовин або їх сумішей;

2) призначенням перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м є перепуск води через роздільні дамби;

3) контурна дамба №3 інв. №409 площею 143.800 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води в ньому;

4) контурна дамба №2 інв. №408 площею 92.000 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води у ньому;

5) контурна дамба №1 інв. №407 площею 99.600 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води в ньому;

6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м призначені для спуску води зі ставків;

7) призначенням причалу на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м є вивантаження кормів для риби;

8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м призначені для спуску води з ставків;

9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132679,5 кв. м призначені для зберігання води з метою водопостачання, зрошення, розведення риби;

10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м - це спеціалізована будівля для розміщення насосного обладнання.

З урахуванням викладеного та з огляду на вимоги норм законодавства суди встановили, що спірна група інженерних об`єктів є гідротехнічними спорудами та нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування/функціонування водного об`єкта.

Водночас гідротехнічні споруди можуть бути такими, що призначені для використання водних ресурсів та такими, які призначені для захисту від шкідливої дії води, тобто захисні. При цьому гідротехнічні споруди захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом води, не можуть бути віднесені до об`єктів приватизації.

У спільному інструктивному листі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 08.08.2005 №10-21-12089 наведено перелік водогосподарських нерухомих об`єктів та гідротехнічних споруд захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод. Такими об`єктами є: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водопуски; водопостачальні, скидні та розбірно-осушувальні канали; споруди та канали; рибоуловлювачі та камери облову; насосні станції, причали.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та з огляду на положення статей 181, 182, 186, 187 Цивільного кодексу України додатково зазначає, що спірні гідротехнічні споруди є інженерними спорудами, що допомагають здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Такий об`єкт як гідротехнічна споруда є інженерною спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкта та її переміщення в інше місце неможливо без її знецінення та зміни призначення.

Верховний Суд неодноразово висновував про неможливість приватизації гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм як складових частин рибогосподарської технологічної водойми та земельної ділянки під нею, та неможливість відчуження гідротехнічної споруди особам, що не є власниками чи користувачами земельних ділянок, на яких їх розміщено (постанови Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23, від 14.02.2018 у справі №910/8903/16, від 24.01.2024 у справі №401/2975/20, від 17.08.2023 у справі №911/30/22, від 24.09.2024 у справі №902/1123/23, від 04.12.2018 у справі №903/906/16, від 05.06.2024 у справі №125/1227/22, від 14.03.2018 у справі №910/390/17, від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 14.01.2025 у справі №903/1299/23, від 06.11.2024 у справі № 914/1408/23 та інші).

Також суд касаційної інстанції у вищезазначених та інших справах зазначав, що відчуження гідротехнічних споруд має приховану мету безпідставного отримання покупцем таких споруд права на земельну ділянку водного фонду під ними на позаконкурентній основі, що суперечить загальним засадам земельного та водного законодавства.

Іншими словами внаслідок безпідставної приватизації гідротехнічних споруд, завданням яких є забезпечення функціонування водних об`єктів, створює ситуацію коли або їх набувач отримує право на отримання земельної ділянки з розташованою на ній водоймою в позаконкурентний спосіб, або, у випадку набуття іншою особою права на земельну ділянку з розташованою водоймою в порядку встановленому законодавством, повноцінна реалізація ним своїх правомочностей буде залежати від особи, яка набула право на гідротехнічні споруди окремо від такої водойми, що не відповідає вимогам цивільного, господарського, земельного та водного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 цього ж закону до основних завдань Фонду державного майна України належить, зокрема, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Частина перша статті 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначає, що Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва).

В свою чергу, при розгляді цієї справи колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виявлено, що в діяльності Фонду та його регіональних відділень мають місце недоліки, які пов`язані з приватизацією як захисних гідротехнічних споруд, так і гідротехнічних споруд, що призначені для використання водних ресурсів внаслідок чого в подальшому відбуваються порушення приватизаційного та конкурентного законодавства, в тому числі у земельній сфері на що неодноразово вказував Верховний Суд при розгляді конкретних справ.

При цьому частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В такий спосіб, в рамках повноважень Фонду державного майна України зазначене питання підлягає опрацюванню з метою забезпечення виявлення зазначених порушень та неприпустимості їх повторення в майбутньому, в тому числі шляхом розробки відповідних нормативних та методичних документів та доведення інформації до регіональних відділень Фонду.

Також, зважаючи на нікчемність Договору купівлі-продажу та на набрання чинності судовим рішенням про зобов`язання ТОВ "Самара" повернути Агентству спірні об`єкти нерухомого майна постає питання застосування і інших наслідків такої нікчемності, а саме повернення вказаному товариству (покупцю) сплачених ним коштів.

Частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу, статтею 216 цього ж Кодексу передбачено правові наслідки недійсності правочину, зокрема: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування; якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Суд додатково звертає увагу, що суди попередніх інстанцій встановили обставини виконання сторонами Договору купівлі-продажу, а саме факт передачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України спірного комплексу споруд після передбаченої вказаним договором та обумовленої у акті приймання-передачі сплати Відповідачем коштів за нього, та, з огляду на це, зазначає про наявність підстав для застосування наслідків його недійсності у вигляді повернення сторін до status quo.

Вказане питання не могло бути вирішено в межах судового провадження у цій справі (зокрема у вигляді застосування двосторонньої реституції) з огляду на суб`єктний склад її учасників, оскільки і Фонд державного майна України, і його регіональне відділення мають статус не сторони спору, а залучені як треті особи.

З урахуванням вищевикладеного та в порядку obiter dictum Верховний Суд звертає увагу, що за обставинами цієї справи № 904/4633/23 ТОВ "Самара" має право на відшкодування сплачених ним за Договором купівлі-продажу коштів, проте таке відшкодування можливе за окремим позовом до продавця спірного нерухомого майна як відповідача або в порядку, встановленому законом.

Додатково Суд звертає увагу на те, що в силу приписів частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, Фонд державного майна України та його Регіональне відділення у порядку застосування наслідків нікчемності Договору купівлі-продажу мають повноваження повернути отримані за ним кошти покупцю у порядку, встановленому спеціальним законом.

Крім того, законодавство про приватизацію державного та комунального майна (Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна", який є спеціальним законом у регулюванні спірних правовідносин) передбачає окремий порядок повернення коштів як застосування наслідку недійсності (нікчемності) правочину. Так Порядком повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсним договору купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1331, передбачено особливі умови застосування таких наслідків, у тому числі повернення сплаченої переможцем аукціону ціни продажу об`єкта приватизації.

Зокрема згідно з пунктом 2 розділу VI вказаного Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.

Оскільки Верховним Судом у цій та інших вищезазначених справах встановлено наявність законодавчої заборони на відчуження (у тому числі шляхом приватизації) гідротехнічних споруд, постає питання про необхідність вдосконалення механізму відшкодування покупцю сплачених за об`єкт приватизації коштів у випадку недійсності або нікчемності договору купівлі-продажу.

Стаття 5 цього ж закону уповноважує Фонд державного майна України, зокрема у сфері нормативного забезпечення, розробляти та вносити в установленому порядку Кабінету Міністрів України проекти законів та інших нормативно-правових актів; видавати власні нормативно-правові акти.

Системний аналіз вищевказаних норм закону свідчить про достатній обсяг повноважень Фонду державного майна України щодо вдосконалення існуючого порядку повернення покупцю коштів від приватизації об`єкта нерухомого майна, зокрема у випадках неможливості (заборони) повторної приватизації такого об`єкта.

В такий спосіб Верховний Суд прийшов до висновку про постановлення окремої ухвали задля усунення виявлених недоліків та порушень з метою запобігання їм у майбутньому.

Відповідно до статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 246 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. За результатом розгляду касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 904/4633/23 направити Фонду державного майна України окрему ухвалу для усунення виявлених у цій справі порушень та вжиття заходів щодо недопущення їх у майбутньому.

2. Про результати розгляду окремої ухвали повідомити Верховний Суд у місячний строк з дня її отримання.

Окрема ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко