Рішення

від 12.03.2025 по справі 523/1369/25

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/1369/25

Провадження №2/523/2180/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"12" березня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ЧОРНОМОРСЬКА ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЧОРНОМОРСЬКА ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, звернувся адвокат Гидирим Олександр Андрійович.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що 22.02.2023 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Публічного акціонерного товариства «ЧОРНОМОРСЬКА ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ» на посаду головного енергетика за сумісництвом, що підтверджується заявою про прийняття на роботу від 21.02.2023 року, повідомленням про прийняття на роботу від 21.02.2023 року та наказом про прийняття на роботу від 21.02.2023 року №02-к.

Протягом роботи, заробітна плата виплачувалась нерегулярно із значною заборгованістю, в результаті чого утворилась заборгованість із невиплати заробітної плати за період з 01.08.2023 по 31.08.2024 у розмірі 197 491,11 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №1/09 від 30.09.2024 року, оборотно-сальдовою відомістю за бухгалтерським рахунком НОМЕР_1 по працівнику ОСОБА_1 за 30.09.2024 року та довідкою про нараховані та виплачені йому суми при звільненні від 30.09.2024 року, копії яких додаються.

Представник зазначає, що 30.09.2024р. позивача було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується заявою про звільнення від 30.09.2024 року та наказом про припинення трудового договору (контракту) від 30.09.2024 року №01-к, копії яких додаються.

При звільненні позивачу було нараховано, але не виплачено заробітку плату за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 у розмірі 18 811,85 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 18 984,00 грн., а також не виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 197 491,11 грн. Всього на момент звільнення Позивачу було нараховано і мало бути виплачено, але не виплачено 227916,77 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №1/09 від 30.09.2024 року та довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні від 30.09.2024 року.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 227 916,77грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 73 665,48грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено слухання справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду 12.03.2025 року (вх. № 8749) надійшло клопотання представника позивача адвоката Гидирим Олександра Андрійовича про долучення до матеріалів справи копії трудової книжки. Згідно поданого клопотання представник зазначив, що просить розгляд справи провести у його відсутність та не заперечує з приводу заочного розгляду справи (а.с.32-33).

Відповідач Публічне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРСЬКА ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ» про час та місце слухання справи повідомлений (а.с.48), відповідач про причини не явки суду не повідомив та не подав відзив на позовну заяву.

Підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Ухвалою суду від 12 березня 2025 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з липня 2023 року по грудень 2023 року відповідач перестав виплачувати заробітну плату. Враховуючи протиправну поведінку відповідача, що полягала у невиплаті заробітної плати, позивач був змушений написати заяву про звільнення. Копію наказу про звільнення не отримав, не отримав і виплат передбачених працівникові при звільненні. У зв`язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.

Судом встановлено, що підтверджується записом в трудовій книжці, що з 22.02.2023 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Публічного акціонерного товариства «ЧОРНОМОРСЬКА ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ» на посаду головного енергетика за сумісництвом, що підтверджується заявою про прийняття на роботу від 21.02.2023 року, повідомленням про прийняття на роботу від 21.02.2023 року та наказом про прийняття на роботу від 21.02.2023 року №02-к.

Згідно запису в трудовій книжці позивача було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується заявою про звільнення від 30.09.2024 року та наказом про припинення трудового договору (контракту) від 30.09.2024 року №01-к.

Позивач зазначає, що протягом роботи заробітна плата позивачу, як працівнику виплачувалась нерегулярно із значною заборгованістю, в результаті чого утворилась заборгованість із невиплати заробітної плати за період з 01.08.2023 по 31.08.2024 у розмірі 197 491,11грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №1/09 від 30.09.2024 року, оборотно-сальдовою відомістю за бухгалтерським рахунком НОМЕР_1 по працівнику ОСОБА_1 за 30.09.2024 року та довідкою про нараховані та виплачені йому суми при звільненні від 30.09.2024 року.

Матеріалами справи встановлено, що при звільненні позивачу було нараховано, але не виплачено заробітку плату за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 у розмірі 18 811,85 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 18 984,00 грн., а також не виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі: 197 491,11 грн. Всього на момент звільнення Позивачу було нараховано і мало бути виплачено, але не виплачено Відповідачем 227 916,77 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №1/09 від 30.09.2024 року та довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні від 30.09.2024 року (а.с.17).

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У статті 94 КЗпП вказано, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку про те, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і Кодексу Законів про працю в Україні.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» суд наголосив на тому, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку у розмірі: 73665, 48 гривень.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середньоденна заробітна плата, розрахована відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 становить 876,97 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 30.09.2024 року №9. За період з 01.10.2024 року (наступний після звільнення день) по 27.01.2025 року минуло 84 робочих дні.

Таким чином у відповідності до ст. 117 КЗпП України відповідач має виплатити позивачу середній заробіток у розмірі: 84х876,97= 73 665,48грн.

Відповідно до ст.117 КзпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211, 20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 279, 354 ЦПК України, КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства «ЧОРНОМОРСЬКАТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ»про стягненнязаборгованості позаробітній платі задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЧОРНОМОРСЬКА ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ: 00382361, адреса: м. Одеса, вул. Строганова, буд. 10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі: 227 916, 77 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі: 73665, 48 гривень, а всього стягнути 301582,25 гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЧОРНОМОРСЬКА ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ: 00382361, адреса: м. Одеса, вул. Строганова, буд. 10) - на користь держави судовий збір у розмірі: 1211, 20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 14.03.2025р.

Суддя: