Ухвала

від 21.03.2025 по справі 752/6125/25

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6125/25

Провадження №: 6/752/277/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

за участю секретаря Замай А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соломон» ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

в с т а н о в и в:

Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі представника Куц О. В. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соломон» (далі - ТОВ «Соломон») Мамонову К. Р. без вилучення паспортного документа.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 63140021, до складу якого входить 5 виконавчих проваджень, а саме: виконавче провадження № 64107226 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/13952/20 від 28 грудня 2020 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Українського національного інформаційного агентства «УКРІНФОРМ» боргу у розмірі 409263,79 грн; виконавче провадження № 63467518 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/18951/19 від 18 серпня 2020 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Українського національного інформаційного агентства «УКРІНФОРМ» боргу у розмірі 996708,14 грн; виконавче провадження № 62348426 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21431/17 від 10 грудня 2019 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву боргу у розмірі 75261,01 грн; виконавче провадження № 62141987 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9405/19 від 10 грудня 2019 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву боргу у розмірі 746758,55 грн; виконавче провадження № 61017501 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9405/19 від 10 грудня 2019 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь прокуратури міста Києва боргу у розмірі 11201,38 грн.

04 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61017501.

21 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62141987.

16 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62348426.

03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63467518.

13 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64107226.

Керуючись статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 64107226, № 63467518, №62348426, №62141987, № 61017501 у зведене виконавче провадження № 63140021.

В ході примусового виконання вищезазначеного зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем здійснено ряд заходів примусового виконання. Однак, судові рішення суду до теперішнього часу боржником не виконується, боржник ухиляється від виконання рішення суду, а саме: не вживає заходів щодо виконання рішення, ігнорує виклики державного виконавця та не надає декларацію про доходи та майно за встановленою формою.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа керівника боржника ТОВ «Соломон» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України 22.08.2012) до виконання зобов`язань згідно зведеного виконавчого провадження № 63140021 ТОВ «Соломон».

Згідно з частинами першою-четвертою статті 441 ЦПК України Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Представник Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Установлено, що на виконанні у Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 63140021, до складу якого входить 5 виконавчих проваджень, а саме: виконавче провадження № 64107226 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/13952/20 від 28 грудня 2020 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Українського національного інформаційного агентства «УКРІНФОРМ» боргу у розмірі 409263,79 грн; виконавче провадження № 63467518 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/18951/19 від 18 серпня 2020 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Українського національного інформаційного агентства «УКРІНФОРМ» боргу у розмірі 996708,14 грн; виконавче провадження № 62348426 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21431/17 від 10 грудня 2019 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву боргу у розмірі 75261,01 грн; виконавче провадження № 62141987 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9405/19 від 10 грудня 2019 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву боргу у розмірі 746758,55 грн; виконавче провадження № 61017501 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9405/19 від 10 грудня 2019 року про стягнення з ТОВ «Соломон» на користь прокуратури міста Києва боргу у розмірі 11201,38 грн.

04 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61017501.

21 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62141987.

16 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62348426.

03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63467518.

13 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64107226.

Керуючись статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 64107226, № 63467518, №62348426, №62141987, № 61017501 у зведене виконавче провадження № 63140021.

В ході примусового виконання вищезазначеного зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем здійснено ряд заходів примусового виконання.

04 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

05 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

21 липня 2020 року державним виконавцем здійснено опис майна боржника.

22 липня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу та призначено зберігачем представника ДП «СЕТАМ».

17 серпня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

02 грудня 2020 року за вх. № 41499 на адресу відділу надійшли звіти про оцінку рухомого майна - товари зазначені в постанові про опис та решт майна (коштів) боржника від 21 липня 2020 року. За результатами проведення третіх електронних торгів (протоколи №№542881, 546502, 542887) встановлено, що дане майно було нереалізоване, у зв`язку з чим, відділом, в порядку статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», повідомлено стягувачів про даний факт та запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого рухомого майна. В подальшому, на адресу відділу надходили листи стягувача щодо часткового залишення за собою нереалізованого рухомого майна та дане майно було вилучено останнім на підставі сформованих відділом листів про залишення за собою нереалізованого рухомого майна, акту про передачу стягувачу у рахунок погашення боргу та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Надалі, відділом неодноразово направлено листи боржнику щодо вилучення з ДП «СЕТАМ» залишку нереалізованого рухомого майна, питання про залишення стягувачами якого було не вирішено. Так, дане майно продовжує зберігатись на відповідальному зберіганні ДП «СЕТАМ» і має статус не витребуваного та може бути визнане як безхазяйне.

В межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем направлялися запити до обліково-реєстраційних установ щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником та наявних відкритих рахунків в банківських установах, іншого майна, що належить боржнику на праві власності. Згідно відповіді ДПС про наявні рахунки у боржників - у боржника відкриті рахунки в АТ «ПУМБ», АТ «Сенс банк».

Державним виконавцем систематично направлялися платіжні інструкції до АТ «Ощадбанк» та АТ «Банк інвестицій та заощаджень», щодо списання заборгованості. Платіжні інструкції повертаються до Відділу без виконання, з відміткою, про відсутність коштів на рахунках боржника.

Згідно відповіді МВС, за боржником відсутні дані про зареєстровані транспортні засоби.

23 грудня 2024 року державним виконавцем оновлено запити до Державної служби статистики України, Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві, Державної служби України з питань праці, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, ГУ Держгеокадастру у м. Києві, Київського міського бюро технічної інвентаризації, Державної податкової служби України, Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та до інших обліково-реєстраційних установ щодо наявних відкритих рахунків в банківських установах, та до інших пов`язаних установ про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником.

18 жовтня 2024 року державним виконавцем скеровано лист до ГУ ДПС у м. Києві щодо визнання залишку нереалізованого рухомого майна, яке перебуває на відповідальному зберіганні ДП «СЕТАМ» - безхазяйним.

24 лютого 2025 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме м. Київ, вул. Микільсько - Ботанічна, 31, вході якого боржника за вказаною адресою не розшукано про що складено акт державного виконавця.

26 лютого 2025 року залишок нереалізованого рухомого майна, яке перебувало на відповідальному зберіганні ДП «СЕТАМ» витребуване ГУ ДПС у м. Києві як безхазяйне, згідно Акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна.

Однак, зобов`язання боржником в повному обсязі до теперішнього часу не виконано.

Обґрунтовуючи підстави подання, представник відділу посилався на те, що керівник боржника ТОВ «Соломон» ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання покладених на нього рішенням зобов`язань у виконавчому провадженні, що стало підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України. без вилучення паспортного документа.

За змістом пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VII «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

У розділі «Ухилення боржника від виконання зобов`язань» узагальнення Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01 лютого 2013 року зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». Разом з тим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Так, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином:

у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд з прав людини у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду з прав людини за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду з прав людини за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду з прав людини за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, наявність самого лише невиконаного зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Факт ухилення боржника має підтверджуватись сукупністю належних доказів, які державний виконавець повинен надати до суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (статті 77-80 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем до подання не долучено належних, допустимих та достатніх доказів того, що боржник вчиняє умисні свідомі дії, спрямовані на невиконання відповідного зобов`язання, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення; не вказано, які перешкоди вчинені з боку боржника для проведення виконавчих дій державному виконавцеві. Державним виконавцем не надано жодних документів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання зобов`язання, при цьому маючи змогу виконати таке зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин. Самої лише наявності заборгованості і відсутності майна та коштів на рахунках, на яке можна звернути стягнення, не достатньо для того, щоб встановити факт ухиляння боржника від виконання грошового зобов`язання.

Державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів того, що керівник боржника ТОВ «Соломон» ОСОБА_1 має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання грошового зобов`язання. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Надані державним виконавцем матеріали подання містять лише фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань. Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Так, державним виконавцем не надано відомостей щодо отримання керівником боржника викликів, а особа, яка не є повідомленою про покладені на неї обов`язки, не може вважатися такою, що ухиляється від їх виконання.

Сам факт відкриття виконавчого провадження, вчинення виконавцем передбачених законом дій по його виконанню та його неналежне виконання боржником, при відсутності належних та допустимих доказів про ухилення боржника від виконання грошового зобов`язання, не свідчить про необхідність вжиття тимчасового обмеження конституційних прав боржника у праві виїзду за межі України.

Факт відсутності боржника за адресою його місце знаходження також не може свідчити про його умисне ухилення від виконання зобов`язань.

Слід зауважити, що звернення державного (приватного ) виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним (приватним ) виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що у суду немає підстав для висновку про умисне ухилення керівника боржника від виконання зобов`язання, тому підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України не вбачається, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

Керуючись статтею 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соломон» ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21 березня 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук