Постанова

від 19.03.2025 по справі 335/5282/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.03.2025 Справа № 335/5282/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5282/24 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.

Провадження №22-ц/807/615/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Шевченко Тетяни Миколаївни, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника, адвоката Кара Юлії Миколаївни на рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від10січня 2025року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Районна адміністрація міської ради по Вознесенівському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною, призначення опікуна, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, яку у вересні 2024 року уточнила, заінтересовані особи: Районна адміністрація міської ради по Вознесенівському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною, призначення опікуна.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , який відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії ААГ №460233, виданої 13 березня 2024 року, має інвалідність першої групи «Б», причина інвалідності загальне захворювання, потребує стороннього догляду.

ОСОБА_2 хворіє трахіостомією, що пояснюється проблемами дихальної системи. Не має можливості вільно дихати, у зв`язку із чим між його шиєю, гортанню та легенями проходить спеціальна трубка для дихання, яка забезпечує проходження кисню до легенів. На шиї ОСОБА_2 має хірургічний отвір, у якому стоїть трахеостомічна трубка, яку він носить постійно. Трубка має бути зафіксованою, двічі на день потрібно змінювати канюлю трубки, для унеможливлення скупчення мокроти та блокування дихальної системи. Шию хворого потрібно перев`язувати для фіксування трубки, відслідковувати правильне розташування трубки в потрібному напрямку.

Крім того, ОСОБА_2 має травму голови: закрита черепно-мозкова травма від 22 жовтня 2023 року, забій головного мозку тяжкого ступеню. Травматична гостра субдуральна гематома передньої ямки зліва. Травматичний САК. Дислокаційний синдром, набряк головного мозку, декомпресійна трепанація черепа, видалення гематоми, що підтверджується випискою амбулаторного хворого, виданої КНП «Центром первинної медико-соціальної санітарної допомоги №2» м. Запоріжжя.

Таким чином, ОСОБА_2 , не розуміє значення своїх дії та не здатен ними керувати, є лежачим хворим, його транспортування є неможливим за медичними показниками. Для того щоб змінювати одяг, змінювати памперси, годувати, купати та обмивати необхідна чоловіча сила, що в повній мірі здійснює чоловік заявниці ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона здатна та спроможна здійснювати належний догляд за ОСОБА_2 та фактично здійснює такі обов`язки, а останній не має можливості самостійно обслуговувати себе, не має можливості самостійно відвідувати лікаря, годуватися, відвідувати туалет, приймати ліки, їжу, тощо, просить суд визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити опіку над недієздатним, та призначити її його опікуном.

26 вересня 2024 року ОСОБА_1 подана уточнена заява, в якій вона зазначає, що на теперішній час вона також має певні захворювання, щодо шийного відділу хребта та грудного відділу хребта з урахуванням грижі, негативно впливає на кровообіг судин головного мозку, що підтверджується протоколом ультразвукового дослідження МЦ «Юнімед» лікаря ОСОБА_5 », тому у неї відсутня фізична можливість, у повній мірі, здійснювати догляд за хворим братом ОСОБА_2 , у зв`язку із чим вона змушена звернутися із уточненою заявою та призначити опікуном ОСОБА_2 її чоловіка ОСОБА_3 , який є зацікавленою особою по даній справі.

Посилаючись на викладене, просить суд визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити опіку над недієздатним, та призначити ОСОБА_3 його опікуном.

У грудні 2024 року Районна адміністрація по Вознесенівському району Запорізької міської ради звернулася до суду із поданням щодо можливості призначити ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_2 , в разі визнання його недієздатним. В обґрунтування подання зазначено, що від громадянина ОСОБА_3 до органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшла заява про розгляд питання щодо можливості призначення його опікуном над ОСОБА_2 в разі визнання його недієздатним, та направлення подання до суду. Зазначене питання було винесене на розгляд засідання опікунської ради районної адміністрації міської ради. Опікунської радою були розглянуті подані заявником документи, за наявності яких опікунська рада районної адміністрації приймає рішення щодо надання рекомендації органу опіки та піклування районної адміністрації щодо направлення до суду подання про можливість призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною, перелік яких передбачений Правилами опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 вересня 1999 року №334/166/131/88 в межах чинного на теперішній час законодавства. Заявник ОСОБА_3 є зятем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка в подальшому у шлюбі змінила прізвище на ОСОБА_7 , ОСОБА_3 за медичним висновком за станом здоров`я може бути опікуном, має позитивну характеристику з місця роботи, судимість відсутня. Членами опікунської ради районної адміністрації міської ради здійснено обстеження умов проживання кандидата в опікуни, та складено відповідний акт, який містить висновок про те, що квартира знаходиться в задовільному стані, придатна для проживання. Опікунська рада районної адміністрації міської ради, як консультативно-дорадчий орган, рекомендувала органу опіки та піклування районної адміністрації міської ради направити подання до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя щодо можливості призначити ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 , в разі визнання його недієздатним, що підтверджується витягом з протоколу засідання опікунської ради.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

Подання органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Вознесенівському району щодо можливості призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без задоволення.

Визначено строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним - 2 (два) роки від дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шевченко Тетяни Миколаївни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2025 року скасувати вчастині відмовищодо призначення ОСОБА_3 опікуномнедієздатної особи та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви в цій частині та призначити опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Узагальненими доводами апеляційної скаргиє те, що суд першої інстанції не врахував, що заявником було надано документи на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , медичні довідки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вичерпною інформацією щодо стану їх здоров`я та медичним обґрунтуванням необхідності визначення як майбутнього опікуна саме ОСОБА_3 , а не сестру хворого ОСОБА_1 за станом здоров`я, оскільки іноді підопічного треба підіймати, бути його фізичною опорою, для апелянта це наразі неможливо фізично за станом здоров`я підіймати дорослого чоловіка, і взагалі як для жінки було б складним в будь-якому разі. Закон не встановлює обов`язку для органу опіки та піклування подавати до суду всі документи, визначені в п. 3.3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 №34/166/131/88 (документи, за наявності яких органи опіки та піклування призначають опікуна), орган опіки та піклування повинен дослідити їх самостійно, відвідати за місцем проживання майбутнього опікуна та особу, яка потребує опіки ( що й було виконано, оскільки ці дві особи мешкають за однією адресою, було з`ясовано взаємини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (доброзичливі), дослідити умови проживання, побуту та догляду, (наразі вони користуються спільним майном в умовах спільного проживання), та надати мотивований відповідальний висновок, виконати покладену на орган опіки законом функцію визначити доцільність призначення опікуна, про що надано суду подання, яке відповідає вимогам ЦПК України, як і діяв в даній справі орган опіки.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду,в частинівідмови узадоволенні поданнярайонної адміністраціїЗапорізької міськоїради поВознесенівському району,як органопіки тапіклування,в інтересахнедієздатного ОСОБА_2 про призначенняопікуна,представник ОСОБА_2 в особі адвоката Кара Юлії Миколаївни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні подання районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, в інтересах недієздатного ОСОБА_2 про призначення опікуном та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення подання, призначити ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

На обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 зазначає, що відмовивши у задоволені подання про призначенні ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 відбувається порушення прав недієздатного, тому суд зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні подання Органу опіки та піклування. Недієздатні особи є особливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Кара Ю.М. зазначає, що вона підтримує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2025 року скасувати в частині відмови щодо призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатної особи та ухвалити в цій частині нове судове рішення про призначення ОСОБА_3 недієздатного ОСОБА_2 .

Учасники справи,будучи належнимчином повідомленимипро дату,час імісце розглядусправи,що підтверджуєтьсянаявними вматеріалах справи рекомендованимповідомленням про врученняпоштового відправленнясудової повістки ОСОБА_1 (т.2а,с.1).Представник ОСОБА_1 ,адвокат Шевченко П.М.,представник ОСОБА_2 ,адвокат КараЮ.М.,заінтересовані особи Районна адміністрація міської ради по Вознесенівському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району повідомлені належним чином, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми « Електронний суд» ( т. 1 а.с.247, т. 1 а.с.2249, т. 1 а.с. 248, т. 1 а.с.250), до апеляційного суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Від представника ОСОБА_1 , адвоката Шевченко Т.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на пізніший термін, причини неявки в клопотанні не зазначені ( т. 2 а.с. 19-20).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому,колегія суддівзауважує,що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_8 реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, представник ОСОБА_2 , адвокат Кара Ю.М. надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України),апеляційний судвважає запотрібне розглянутисправу вданому судовомузасіданні.

При цьому, колегія суддів зауважує, що причини неявки ОСОБА_1 та її представника, адвоката Шевченко Т.М. слід вважати неповажними.

В силу ч. 2 ст. 247ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 та подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 248від 15 серпня 2024 року Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_2 , виявляє ознаки психічного розладу у вигляді психоорганічного синдрому (дементний варіант) внаслідок органічного ураження головного мозку, тому він не може розуміти значення своїх дій і керувати ними. Отже, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним. Оскільки висновок органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном ОСОБА_3 є немотивованим, у висновку відсутні відомості про те, що орган опіки та піклування з`ясовував питання щодо можливості ОСОБА_3 виконувати обов`язки опікуна, не з`ясувавши його стосунки з недієздатним ОСОБА_2 , як він сприймає ОСОБА_3 та як реагує на нього у зв`язку з наявним захворюванням, не було враховано наявність інших родичів ОСОБА_2 , які б могли здійснювати опіку над ним (рідна сестра), тому висновок є поспішним та формальним. Крім того, заявницею не доведено, що ОСОБА_1 не може виконувати обов`язки опікуна, як рідна сестра, за станом здоров`я, а тому обов`язки опікуна тимчасово поклав на орган опіки та піклування за місцем проживання (перебування) недієздатної особи, до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку, визначеному законом.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до довідки до акту огляду медико соціальною експертною комісією серії ААГ №460233, виданої 13 березня 2024 року, ОСОБА_2 має інвалідність першої групи «Б», причина інвалідності загальне захворювання, потребує стороннього догляду, дата чергового переогляду 11 березня 2026 року (а.с.38).

Відповідно до висновку із амбулаторної картки хворого сімейного лікаря ОСОБА_9 , в результаті проведеного лікування хворого ОСОБА_2 , стан середнього ступеня тяжкості. Функціонуюча трахеостома. Пересувається на короткі дистанції вдома зі сторонньою підтримкою. Хода атактична. З погіршенням стану направляється на МСЕК (а.с.39-42).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя суду від 13 червня 2024 року призначено в справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», провадження в справі зупинено на час проведення експертизи (а.с.90-91).

23 вересня 2024 року з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта №348 від 15 серпня 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді психоорганічного синдрому (цементний варіант) внаслідок органічного ураження головного мозку (тяжка ЧМТ 22 жовтня 2023 року). Тому він не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.100-105).

Відповідно до магнітно-резонансної томографії шийного відділу хребта ОСОБА_1 від 28 травня 2024 року Медичного центру «Юнімед» лікарем ОСОБА_10 зроблено висновок: МРТ- картина дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта (остеохондроз). Патологічна помірна кіфотична установка ПІВХ (шийного відділу хребта). Протрузії дисків С4, С6. Велика протрузія диска С5. Відносний дегенеративний стеноз хребетного каналу на рівні С4-С7 (а.с.117 зворот).

Відповідно до магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта ОСОБА_1 від 28 травня 2024 року Медичного центру «Юнімед» лікарем ОСОБА_10 зроблено висновок: МРТ - картина дегенеративно-дистрофічних змін грудного відділу хребта (остеохондрозу, спондильозу, грижі Шморля тіл Тh4- Тh11 хребців). Правобічний скаліоз - І ст. Протрузії дисків Тh4, Тh5, Тh6, Тh7, Тh8, Тh10 з помірною компресією корінцевих каналів спинномозкових нервів і дуального мішка. Гемангіоми тіл Тh1, Тh2, Тh3 хребців. Зазначений діагноз щодо шийного відділу хребта та грудного відділу хребта з урахуванням грижі, негативно впливає на кровообіг судин головного мозку, що підтверджується протоколом ультразвукового дослідження МЦ «Юнімед» лікаря ОСОБА_5 » (а.с.118).

Відповідно до заяви від 28 листопада 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою, яка зареєстрована 29 листопада 2024 року, про розгляд питання щодо можливості призначення його опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі визнання його недієздатним, та направлення подання до суду (а.с.152).

Заявник, ОСОБА_3 є зятем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка в подальшому у шлюбі змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с.159-161).

Згідно з Висновком №183/5 про стан здоров`я від 30 вересня 2024 року, лікарсько-консультативною комісією "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2, зроблено остаточний висновок про те, що за станом здоров`я ОСОБА_3 може бути опікуном (а.с.155).

Згідно з характеристики Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМ КО» без дати та номеру, ОСОБА_3 працює в даному товаристві з червня 2001 року на посаді електромонтажника, зарекомендував себе виключно з позитивного боку. За час роботи виявив себе як кваліфікований та відповідальний працівник, який сумлінно та якісно виконує свою роботу (а.с.158).

Відповідно до довідки голови правління ОСББ «Бульвар Центральний 1-Б» Охотін М.В. від 17 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 , дійсно проживає у кв. АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 з 01 липня 2024 року. Довідка складена на підставі акту про фактичне проживання від 17 жовтня 2024 року (а.с.156).

Відповідно до ксерокопії паспорту громадянина України ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.153).

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Міністерство внутрішніх справ України, ОСОБА_3 станом на 26 листопада 2024 року є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність чи непогашеної судимості, про розшук (а.с.157).

Зазначене питання було винесене на розгляд засідання опікунської ради районної адміністрації міської ради.

Опікунською радою були розглянуті подані ОСОБА_3 документи, за наявності яких опікунська рада районної адміністрації приймає рішення щодо надання рекомендації органу опіки та піклування районної адміністрації щодо направлення до суду подання про можливість призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною, перелік яких передбачений Правилами опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88 в межах чинного на теперішній час законодавства.

В поданні зазначено, що заявник ознайомлений з правами та обов`язками опікуна. Інші особи із заявами до органу опіки та піклування районної адміністрації міської ради не звертались (а.с.150-151).

Відповідно до статті 41ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

(у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Встановивши, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим він потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання його недієздатним.

Рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Вознесенівському району зробив висновок про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

У частинах другій-п`ятій статті 63ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Під час призначення опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані вМіністерстві юстиціїУкраїни 17червня 1999року за№ 387/3680 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року в справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями статей 12, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний суд неодноразово у своїх постановах сформульовував правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

Аналізуючи зміст висновку органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний висновок є немотивованим.

У висновкувідсутні відомості проте,що органопіки тапіклування з`ясовувавпитання можливості ОСОБА_3 виконувати обов`язкиопікуна,не з`ясованійого стосункиз недієздатним ОСОБА_2 ,чи відвідуваворган опікита піклуванняостаннього замісцем проживання,чи з`ясовувалось,як вінсприймає ОСОБА_3 та якреагує нанього узв`язку знаявним захворюванням.Мотиви,з якихорган опікита піклуваннядійшов висновкупро доцільністьпризначення опікуномсаме ОСОБА_3 ,та,що прицьому орган опікита піклуванняврахував якнайкращіінтереси недієздатного, у висновку не вказано, належні докази не долучені.

Висновок органу опіки та піклування не містить обґрунтування щодо врахування інтересів самої особи, над якою встановлюється опіка, а також наявності між майбутнім опікуном і підопічним особистих приязних взаємин, що забезпечить нормальне життєзабезпечення останнього.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції правильно констатував, що подання органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Вознесенівському району про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 не містить достатнього обґрунтування і базується на формальному підході.

Крім того, суд вірно зазначив, що заявниця звертаючись з первісною заявою до суду, просила суд призначити опікуном саме її, посилаючись на здатність та спроможність здійснювати належний догляд за ОСОБА_2 .. Про те дані її звернення до органу опіки та піклування із зазначеного питання відсутні. Заявницею ОСОБА_1 не підтверджено належними, допустимими, достатніми доказами, що остання не може виконувати обов`язки опікуна, як рідна сестра, за станом здоров`я.

Наведене подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном без доведення зазначених вище обставин не може бути підставою для призначення його опікуном у судовому порядку.

Отже, суд першої інстанції, дійшов правильно виснував про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 .

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг немає.

Апеляційний суд виснував, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим в справі судовим рішенням та помилковим тлумаченням норм матеріального права.

Аргументи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення опікуна обов`язки опікуна ні на кого не покладено, є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_2 відповідно до законодавства.

Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам і з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним заявником в апеляційній скарзі правовим висновкам касаційного суду щодо порядку призначення опікуна для недієздатної особи.

Інші доводи апеляційних скарг на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

З урахуваннямвищевикладеного,вагомих,достовірних тадостатніх доводів,які бспростували висновкисуду першоїінстанції тавпливали назаконність іобгрунтованість оскаржуваногосудового рішення,апеляційна скаргане містить.Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Шевченко Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вособі представника, адвокатаКара ЮліїМиколаївни залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від10січня 2025року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 21 березня 2025 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.