Рішення

від 21.03.2025 по справі 360/112/25

ЛУТУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/112/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом адвоката Степанової Ольги Володимирівни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 045750030398 від 25.12.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 01.07.1991 по 20.06.2017 на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «АЗОТ» , яке було в подальшому перейменоване в «Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання АЗОТ», Закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецького об`єднання Азот», Приватне Акціонерне товариство «Сєвєродонецьке Об`єднання АЗОТ»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 19.12.2024 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року, та зарахованих до пільгового стажу за списком №2 періодів роботи з 01.07.1991 по 20.06.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, зареєстрована у встановленому законом порядку у місті Сіверськодонецьк Луганської області за зазначеною в позові адресою. Мешкає у м.Дніпро, як внутрішньо-переміщена особа. 19.12.2024 року позивачка через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг ПФУ (https://portal.pfu.gov.ua/) звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 25.12.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву позивачки та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №045750030398 через відсутність необхідного пільгового стажу 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року та з відсутністю досягнення пенсійного віку, передбаченого п. 2 ст. 114 Закону №1058-IV 55 років.

З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1- р/2020, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку і має право на призначення пенсії за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Одеській області подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017 то спеціальний стаж позивача станом на зазначену дату повинен становити 26 років 6 місяців. Страховий стаж позивача становить 32 роки 00 місяців 1 день, а стаж за вислугою років станом на 11.10.20217 складає 00 років 00 місяців із необхідних 26 років 6 місяців. Пенсійний вік визначений п.2 ч. 2 ст. 114 ЗУ №1058 (Список 2) становить 55 років. Вік позивача на дату звернення з заявою про призначення пенсії становив 52 роки 03 місяці. Необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ №1058 (Список 2) становить 25 років. Страховий стаж позивача складає 35 роки 15 днів, спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 відсутній. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Крім того, відсутня довідка, яка надається внутрішньо переміщеним особам та в заяві відсутнє повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Зазначив, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058-ІV встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, наявність стажу роботи на зазначених роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Крім того, відповідач вважає, що положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню, оскільки з 11.10.2017 положення Закону № 1788 в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах не застосовуються. Окрім того, будь-які закони та нормативно-правові акти застосовуються виключно в частині, що не суперечить Закону № 1058. Відтак, спірні правовідносини регулюються саме п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, відповідно до якого для призначення пенсії позивачу необхідно досягнути 55-річного віку.

Також вважає, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 є безпідставними, оскільки зазначене рішення впливає виключно на Закон № 1788, який не застосовувався та не повинен був застосовуватися при прийнятті Головним управлінням рішення, що оскаржується.

З урахуванням вказаного ГУ ПФУ в Одеській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 адреса) 19 грудня 2024 року звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 25 грудня 2024 року №045750030398, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення» Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення за відсутності спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року.

В обґрунтування цього рішення відповідач зазначив:

«…вік заявниці 52 роки 3 місяці.

Згідно пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особам, які на день набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених цим Законом. Необхідний страховий стаж за спеціальністю на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.

Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 55 років.

Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування(Список № 2) становить 25 років.

Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список № 2) становить 10 років.

Страховий стаж заявниці складає 35 років 15 днів.

Спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 відсутній.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи

До спеціального стажу роботи не враховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки відсутні посади зазначені в Переліку робіт, які дають право на призначення пенсії за вислугу років затвердженим Постановою №909 від 4 листопада 1993 року.

Додатково повідомлено, що згідно трудової книжки та індивідуальних даних про застраховану особу прослідковується робота за Списком №2 (пільгова довідка та накази про результати атестації робочих місць відсутні).

Крім того, відсутня довідка, яка надається внутрішньо переміщеним особам та в заяві відсутнє повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Заявниця працює.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату- 22.08.2032.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує…».

З форми РС-право вбачається, що зарахований відповідачем страховий стаж позивача складає 35 років 0 місяців 15 днів.

Дослідженням трудової книжки від 14 серпня 1989 року серії НОМЕР_2 встановлено, що в ній наявні такі записи про спірні періоди роботи позивача (мовою оригіналу):

Северодонецкое производственное объединение «Азот»:

- 01.07.1991 принята лаборантом химанализа объединеной производственной лаборатории производств: метанола и формалина; минудобрений, кислот и катализаторов цеха 1-А по 3 разряду;

- по результатам аттестации рабочих мест по условиям труда подтверждено право на пенсию по возрасту на льготных условиях по Списку № 2 приказ № 437 от 4.07.94г;

- 18.10.1994 - Северодонецкое производственное объединение «Азот» переименовано в "Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот» приказ 124-к от 31.10.94г;

- 25.10.2000 - по результатам аттестации рабочих мест по условиям труда подтверждено право на пенсию по возрасту на льготных условиях по Списку № 2 приказ № 951 от 25.10.2000;

- 17.05.2001 присвоен 4 разряд лаборанта химанализа;

- 17.01.2005 уволена по переводу в ЗАО "Северодонецкое объединение Азот" ст. 36 п.5 КЗоТ Украины;

Закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»

- 18.01.2005 принята лаборантом химанализа ОПЛ-2,1-А,1-Б по 4 разряду по переводу из СГППО "Азот";

- 11.12.2006 переведена лаборантом химического анализа ОПЛ-2,1-А,1-Б по 5 разряду;

- 13.02.2006 - по результатам аттестации рабочих мест по условиям труда подтверждено право на пенсию по возрасту на льготных условиях по Списку № 2 приказ №1294 от 13.02.2006;

- 12.02.2010 переведена мастером контрольным ОПЛ-2,1-А,1-Б;

- 13.12.2006 - по результатам аттестации рабочих мест по условиям труда подтверждено право на пенсию по возрасту на льготных условиях по Списку № 2 приказ №1294 от 13.12.2006;

- 12.04.2011 - Закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»

переименовано на Частное акционерное общество "Северодонецкое объединение Азот" протокол Общего собрания акционеров №9 от 12.04.2011;

- 28.09.2011 переведена мастером (контрольным) производственной лаборатории;

- 15.11.2011 - по результатам аттестации рабочих мест по условиям труда подтверждено право на пенсию по возрасту на льготных условиях по Списку № 2 приказ № 1220 от 15.11.2011;

- 05.03.2013 переведена мастером смены лаборатории по контролю производства неорганических веществ, воды и пара центральной лаборатории;

- 11.12.2015 переведена инженером 1 категории группы по контролю производства продуктов разделения воздуха и углекислоты лаборатории по контролю производства неорганических веществ, воды и пара центральной лаборатории;

- 10.02.2017 переведена на должность инженера 1 категории лаборатории по контролю производства аммиака лаборатории аналитического и технического контроля;

- 20.06.2017 уволена по собственному желанию.

Дослідженням довідки форми ОК-5 встановлено, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні відомості по спеціальному стажу позивача за кодом підстави для обліку спецстажу №ЗП3013Б1 (працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам), страхувальник Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство "Об`єднання Азот» (код страхувальника 05761672), ЗАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (код страхувальника 33270581), ПАТ " Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (код страхувальника 33270581).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Пенсія за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідно преамбули якого, визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, види пенсійного забезпечення та пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII у редакції, чинній до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу для жінок 1970 року народження і старших.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV (станом на 01 квітня 2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності Законом № 1058-IV (у редакції, чинній з 02 березня 2015 року) правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому Законом № 2148-VIII у новій редакції викладено пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01 жовтня 2017 року.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома однопредметними законами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII) та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII».

Вказаним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII. Визначено, що ці норми втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Крім того, у пункті 3 резолютивної частини означеного Рішення зазначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) і пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців першого, другого, сьомого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок № 22-1).

Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

При цьому, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці трудова книжка має містити належним чином оформлені записи про займану посаду і період виконуваної роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У випадку, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом установлено, що позивач звернулася до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії від 19 грудня 2024 року за формою, визначеною Порядком № 22-1.

Заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 25 грудня 2024 року № 045750030398, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2.

За цим рішенням у позивача відсутній пільговий стаж за Списком № 2, оскільки цей стаж не підтверджений уточнюючими довідками, а також не підтверджено проведення атестації робочих місць.

Суд зауважує, що рішення відповідача не містить відомостей про періоди роботи позивача, які не зараховані до пільгового стажу за Списком № 2.

Однак співставленням записів у трудовій книжці позивача з розрахунком стажу для визначення права, здійсненим відповідачем до оскаржуваного рішення, судом установлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період з 01 липня 1991 року по 17 січня 2005 року лаборантом хіманалізу об`єднаної виробничої лабораторії виробництва: метанолу і формаліну; мінеральних добрив, кислот і каталізаторів цеху 1-А по 4 розряд на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот», яке в подальшому перейменовано на Державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот», з 18 січня 2005 року по 20 червня 2017 року лаборантом хіманаліза ОПР-2,1-А,1-Б по 4 розряд, лаборантом хіманалізу ОПР-2,1-А,1-Б по 5 розряд, майстрем контрольним ОПЛ-2,1-А,1-Б, майстрем контрольним виробничої лабораторії, майстрем зміни лабораторії по контролю виробництва неорганічних речовин, води і пара центральної лабораторії, інженером 1 категорії групи з контролю виробництва продуктів розділу повітря та вуглекислоти лабораторії з контролю виробництва неорганічних речовин, води і пара центральної лабораторії, інженером 1 категорії лабораторії з контролю виробництва аміаку лабораторії аналітичного та технічного контролю на ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».

Так, дослідженням записів у трудовій книжці позивача про вище вказані періоди її роботи встановлено, що такі записи містять інформацію про займану позивачем посаду і періоди виконуваної роботи, а також про підстави внесення цих записів.

Також, до трудової книжки позивача відповідальними особами роботодавця внесені відповідні записи про проведення атестацій із зазначенням дат та номерів наказів про атестацію.

Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені відповідними печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

Судом також установлено, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 24 червня 2016 року, застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36; після 24 червня 2016 року застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Вказана трудова книжка містить записи роботи позивача передбачені Списком №2, розділ VIІІ "Хімічне виробництво", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10 підрозділ 1080А000-17541 А, 1080А010, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 підрозділ 1080А000-17541 А, 1080А010, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 підрозділ 8А А, 8А.1; постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, розділ Х «Хімічне виробництво».

Отже судом установлено, що професії: лаборантом хіманалізу об`єднаної виробничої лабораторії виробництва: метанолу і формаліну; мінеральних добрив, кислот і каталізаторів цеху 1-А по 4 розряд, лаборантом хіманаліза ОПР-2,1-А,1-Б по 4 розряд, лаборантом хіманалізу ОПР-2,1-А,1-Б по 5 розряд, майстрем контрольним ОПЛ-2,1-А,1-Б, майстрем контрольним виробничої лабораторії, майстрем зміни лабораторії по контролю виробництва неорганічних речовин, води і пара центральної лабораторії, інженером 1 категорії групи з контролю виробництва продуктів розділу повітря та вуглекислоти лабораторії з контролю виробництва неорганічних речовин, води і пара центральної лабораторії, інженером 1 категорії лабораторії з контролю виробництва аміаку лабораторії аналітичного та технічного контролю, за якими позивач працювала в спірний період, були передбачені у Списках № 2.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області безпідставно вимагає від позивача підтвердження цих періодів роботи уточнюючими довідками, виданими підприємствами роботодавцями відповідно до пункту 20 Порядку № 637.

Суд також зазначає, що відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Разом з цим, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи про проведення атестації робочих місць за Списком №2 для поширення пільг пенсійного забезпечення.

Крім того, відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено: Код підстав для обліку спецстажу за №ЗП3013Б1 працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Відповідно до відомостей з електронної бази Інформаційно-аналітичних систем Пенсійного фонду ІКІС ПФУ (Інтегрована комплексна інформаційна система Пенсійного фонду України) (за формою ОК-5), яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5)) спеціальний стаж позивача у роботодавця: Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання АЗОТ» (код ЄДРПОУ 05761672) облікований за кодом ЗПЗ013Б1 з 1998 по 2004 рік включно - 7 років; ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» та ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» (код ЄДРПОУ 33270581) облікований за кодом ЗПЗ013Б1 з 2005 2013 рік.

Отже, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджено у позивача наявність спецстажу, а саме роботи на із шкідливими умовами праці.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що в ГУ ПФУ в Одеській області були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду роботи з 01 липня 1991 року по 20 червня 2017 року в Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «АЗОТ», яке було в подальшому перейменоване в «Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання АЗОТ», Закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецького об`єднання Азот», Приватне Акціонерне товариство «Сєвєродонецьке Об`єднання АЗОТ».

Щодо вимоги відповідача про надання позивачем повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, суд зазначає.

З 23.06.2024 набрав чинності Закон України від 25.04.2024 № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до пункту 14-4 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Зі змісту зазначеного закону вбачається, що підтвердження неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації вимагається для тих осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію.

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 06.12.2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», якою визначив механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік затверджено наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022р. №309 (далі Перелік).

Згідно Переліку Сєвєродонецька міська територіальна громада віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією території України. Дата початку тимчасової окупації 25.06.2022.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яке згідно з Переліком, з 25.06.2022 є тимчасово окупованою територією України.

З трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.08.1989 судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 01.03.2018 прийнята на посаду провідного інженера-лаборанта Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТА РД ТИТАН» код ЄДРПОУ 40121981, адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Глинки, будинок 7, поверх 4, де вона працює до теперішнього часу, що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка Ф ОК5).

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та з 11.04.2018 проживає у м.Дніпро, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000511404 та № 1204-5002485949.

Умови створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) визначає Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затв. Постановою КМУ № 646 від 22 вересня 2016 року (далі Порядок № 646).

Пункт 4 Порядку № 646 визначає, що до бази даних вноситься інформація про внутрішньо переміщену особу, зокрема: загальні відомості про особу (прізвище, ім`я, по батькові, громадянство, дата і місце народження, стать); реквізити документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або свідоцтво про народження дитини (назва документа, серія, номер (у разі наявності), дата видачі та суб`єкт, що видав документ); відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків; номер довідки, дата видачі та найменування органу, що її видав; дані про останнє зареєстроване та фактичне місце проживання/ перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону; та інші відомості згідно п.4 Порядку № 646.

Серед органів, які мають право одержувати інформацію з бази даних зазначено Пенсійний фонд України та його територіальні органи.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 320/424/23 сформулював висновок щодо застосування норм статей Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII), Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» про те, що: «призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб».

З огляду на те, що позивачка не проживала на тимчасово окупованій території України, і відповідно, не виїжджала з неї, а починаючи з 2018 року по теперішній час мешкає у м.Дніпро, у відповідача не було правових підстав вимагати від неї підтвердження неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

При розгляді означеної справи суд враховує правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, згідно з яким наявність колізії між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Отже, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані пенсійним фондом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта приватної особи (тобто на користь позивачка).

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин треба віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Суд зазначає, що Закон № 1788-XII є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон № 1058-ІV, бо Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає, які саме види пенсій призначаються громадянам України.

Зважаючи на вказаний вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в оскарженому рішенні уповноважений територіальний орган Пенсійного фонду України помилково відмовив позивачу у призначенні пенсії.

Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №045750030398 від 25.12.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Обираючи спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, суд доходить висновку, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 19.12.2024 про призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року, із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 2 періоду роботи з 01.07.1991 по 20.06.2017.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вказане позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на призначення пенсії, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 адреса) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 045750030398 від 25.12.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19 грудня 2024 року за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 01.07.1991 по 20.06.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Тихонов