Рішення від 21.03.2025 по справі 640/13623/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/13623/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому позивач, після уточнення позовних вимог, просить:

- визнати дії ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ПФУ в Донецькій області протиправними, що полягають у відмові позивачу призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у неврахуванні Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020, пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», неправильного обчислення пільгового стажу, неврахування документів, що підтверджують пільговий та загальний стаж;

- скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії від 21 червня 2022 року № 22 щодо відмови призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 12 липня 2022 року № 262240015228 щодо відмови призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та здійснити її виплату, починаючи з 21 червня 2022 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020, статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням періодів її навчання та роботи: з 31 серпня 1985 року по 14 липня 1986 року навчання у Київському СПТУ-17 за фахом: забійник худоби; з 24 липня 1986 року по 24 грудня 1992 року Київський м`ясокомбінат, забійник худоби 4 розряду, з 25 грудня 1992 року по 23 грудня 1994 року Київський м`ясокомбінат, забійник худоби, з 24 грудня 1994 року по 19 лютого 2001 року Київський м`ясокомбінат, забійник худоби.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 19 травня 2022 року вона вперше звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві та 05 липня 2022 року вдруге із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2 та надала належні документи.

Відповідно до заяви від 19 травня 2022 року документи позивача були направлені до Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі Комісія) від 21 червня 2022 року № 22 підтверджено період роботи позивача в якості забійника худоби: з 24 липня 1986 року по 30 червня 1992 року, з 01 серпня 1992 року по 30 червня 1993 року, з 01 серпня 1993 року по 31 серпня 1993 року, 01 серпня 1997 року по 31 травня 1998 року, з 01 жовтня 1998 року по 31 грудня 1998 року, з 01 вересня 1999 року по 30 листопада 1999 року на АТВТ «Київський м`ясокомбінат», що зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, відповідачем-1 зараховано до стажу 08 років 04 місяці 08 днів.

До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано періоди: з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, оскільки документи про нарахування заробітної плати за ці періоди та причини їх відсутності на розгляд Комісії не надані; з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2000 року, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць на АВТВ «Київський м`ясокомбінат» після 24 листопада 2000 року відсутні.

Заяву позивача від 05 липня 2022 року про призначення пенсії за віком за Списком № 2 з наданими документи за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 12 липня 2022 року № 262240015228 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 21 рік 01 місяць 17 днів, стаж роботи за Списком № 2 становить 08 років 04 місяці 08 днів. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано періоди: з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, оскільки документи про нарахування заробітної плати за ці періоди та причини їх відсутності на розгляд Комісії не надані; з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2000 року, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць на АВТВ «Київський м`ясокомбінат» після 24 листопада 2000 року відсутні. Право на призначення пенсії за віком відповідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявниця отримає після досягнення віку 56 років та за наявності 25 років страхового стажу.

Позивач зазначає, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» її загальний стаж становить 21 рік 01 місяць 17 днів, пільговий стаж за Списком № 2 15 років 15 місяців 21 день.

З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, позивач досягла пенсійного віку та має право на призначення пенсії за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в м. Києві 04 жовтня 2022 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що 19 травня 2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 31 травня 2022 року позивача повідомлено, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за віком Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, Затвердженими Кабінетом Міністрів України (далі Список № 1) та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах із шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1.

У разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, проводиться відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 123/13105, здійснюється Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Ці комісії діють при головних управліннях Пенсійного фонду України.

Страховий стаж позивача становить 21 рік 1 місяць, а пільговий 0 років 0 місяців.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, до страхового стажу зараховано всі періоди; за даними документами пільгових стаж роботи на «Київському м`ясокомбінати» не визначено, оскільки відсутнє рішення комісії що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, відсутні підстави для призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням вказаного ГУ ПФУ в м. Києві просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

ГУ ПФУ в Донецькій області 13 лютого 2025 року також подало відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 05 липня 2022 року позивач звернулась до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення від 12 липня 2022 року № 262240015228 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату звернення складає 21 рік 01 місяць 17 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 08 років 04 місяці 08 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано: періоди роботи згідно з рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві від 21 червня 2022 року № 22 з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, оскільки документи про нарахування заробітної плати за ці періоди та причини їх відсутності на розгляд Комісії не надані; з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2000 року, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць на АВТВ «Київський м`ясокомбінат» після 24 листопада 2000 року відсутні.

Відповідно до положень чинного законодавства у сфері пенсійного забезпечення, для призначення пенсії за віком існує два критерії: досягнення особою віку, визначеного законом; наявність необхідного страхового стажу роботи.

Право особи на призначення пенсії на пільгових умовах має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2. Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є також встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 та № 2. Відсутність однієї з вказаних умов є підставою для відмови в призначенні пенсії.

Оскільки станом на дату звернення до органів фонду позивач не набула необхідного пільгового стажу, ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням вказаного ГУ ПФУ в Донецькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу № 640/13623/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 19 травня 2022 року звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи.

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ в м. Києві від 21 червня 2022 року № 22 «Про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи» підтверджено періоди роботи ОСОБА_1 в якості забійника худоби: з 24 липня 1986 року по 30 червня 1992 року, з 01 серпня 1992 року по 30 червня 1993 року, з 01 серпня 1993 року по 31 серпня 1993 року, 01 серпня 1997 року по 31 травня 1998 року, з 01 жовтня 1998 року по 31 грудня 1998 року, з 01 вересня 1999 року по 30 листопада 1999 року на АТВТ «Київський м`ясокомбінат», що зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Вказаним рішенням відмовлено у підтвердженні до зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи ОСОБА_1 в якості забійника худоби: з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, оскільки документи про нарахування заробітної плати за ці періоди та причини їх відсутності на розгляд Комісії не надані; з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2000 року, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць на АВТВ «Київський м`ясокомбінат» після 24 листопада 2000 року відсутні, про що на адресу позивача направлено лист від 23 червня 2022 року № 2600-0304-8/70532.

05 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення від 12 липня 2022 року № 262240015228, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених посадах. Вік заявниці на дату звернення становить 54 роки 00 місяців. Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 21 рік 01 місяць 17 днів, стаж роботи за Списком № 2 становить 08 років 04 місяці 08 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно з наданими документами.

До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано періоди: з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, оскільки документи про нарахування заробітної плати за ці періоди та причини їх відсутності на розгляд Комісії не надані; з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2000 року, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць на АВТВ «Київський м`ясокомбінат» після 24 листопада 2000 року відсутні. Право на призначення пенсії за віком відповідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявниця отримає після досягнення віку 56 років та за наявності 25 років страхового стажу. Вік заявниці на дату звернення становить 54 роки 00 місяців.

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 (для розрахунку права на пенсію за віком) складає 21 рік 01 місяць 17 днів, пільговий стаж за Списком № 2 08 років 04 місяці 08 днів, а саме до пільгового стажу зараховано періоди роботи позивача: з 24 липня 1986 року по 30 червня 1992 року, з 01 серпня 1992 року по 30 червня 1993 року, з 01 серпня 1993 року по 31 серпня 1993 року, 01 серпня 1997 року по 31 травня 1998 року, з 01 жовтня 1998 року по 31 грудня 1998 року, з 01 вересня 1999 року по 30 листопада 1999 року.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 02 березня 1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині ( ОСОБА_4 ) присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Згідно з записами у дипломі № НОМЕР_3 від 25 липня 1986 року позивач 01 вересня 1985 року вступила до СПТУ № 15 м. Києва і 24 липня 1986 року закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією розбірник субпродуктів та присвоєно кваліфікацію розбірник субпродуктів ІV розряду, про що також міститься запис за № 1 у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 04 серпня 1986 року.

У довідці професійно-технічного училища № 17 м. Києва зазначено, що ОСОБА_4 з 31 серпня 1085 року по 14 липня 1986 року навчалася в ФЗУ при Київському м`ясокомбінаті в гр. «Забійник худоби».

Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 04 серпня 1986 року встановлено, що у ній наявні такі записи про спірні періоди роботи позивача: Київський м`ясокомбінат з 24 липня 1986 року по 24 грудня 1992 року забійник худоби 4 розряду, з 25 грудня 1992 року по 23 грудня 1994 року забійник худоби 4 розряду, з 24 грудня 1994 року 19 лютого 2001 року забійник худоби 4 розряду.

Згідно з архівною довідкою Державного архіву м. Києва від 15 квітня 2022 року № 068-Ю-161-417 Державне підприємство «Київський м`ясокомбінат» (зареєстровано Виконавчим комітетом Дарницької районної Ради народних депутатів, реєстраційний № 0092-24-П від 25 лютого 1992 року) стало Орендним підприємством «Київський м`ясокомбінат» (зареєстровано Дарницькою районною держаною адміністрацією, реєстраційний № 0092-93-ОА від 24 грудня 1992 року), яке у свою чергу змінило назву на Акціонерне товариство відкритого типу «Київський м`ясокомбінат» (затверджено рішенням загальних зборів товариства, протокол № 1 від 07 грудня 1994 року), що визнано банкрутом та ліквідовано постановою Господарського суду м. Києва № 16/343-б від 04 листопада 2023 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

У статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 8 України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII у редакції, чинній до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу для жінок 1970 року народження і старших.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV (станом на 01 квітня 2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності Законом № 1058-IV (в редакції, чинній з 02 березня 2015 року) правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому Законом № 2148-VIII у новій редакції викладено пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01 жовтня 2017 року.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома однопредметними законами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII) та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ У редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців першого, другого, сьомого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 1, абзацом першим, другим пункту 4, пунктами 8-10 якого встановлено наступне:

- атестація робочих місць за умовами праці (надалі атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому;

- атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації;

- відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).

Згідно з пунктом 2 цього Порядку під повним робочим днем треба вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

У пункті 3, підпунктах 4.2-4.6 пункту 4, пункті 10 Порядку № 383 містяться наступні положення:

- при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2);

- результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація;

- такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника;

- у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку;

- якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку;

- якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось;

- у разі непідтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене;

- для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (далі Порядок № 18-1 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 вказаного Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи зокрема для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Відповідно до пункту 2 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали:

- на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;

- на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;

- у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань (пункт 4 Порядку № 18-1).

Пунктом 5 Порядку № 18-1 визначено, що Комісії діють у відповідності до цього Порядку. Склад Комісій затверджується начальником головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Головою Комісії є начальник головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 18-1 основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Пунктом 11 вказаного Порядку із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:

- документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр);

- трудова книжка;

- документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема:

- довідка про заробітну плату;

- копії документів про проведення атестації робочих місць;

- копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Пунктом 14 Порядку № 18-1 встановлено, що комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1 в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр). Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на пов

Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596. (пункт 1.2 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку 22-1 (в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії)).

Зі змісту Порядку № 22-1 вбачається, що орган, що призначає пенсію, після надходження відповідної заяви (про призначення пенсії) разом з поданими документами зобов`язаний письмово повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії. При цьому, перелік документів, які необхідно подати додатково, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. Невиконання таких вимог органом, що призначає пенсію, призводить до позбавлення особи, яка звертається з заявою про призначення пенсії, права надати у тримісячний строк додаткові документи та унеможливлює призначення пенсії з дня прийняття заяви про призначення пенсії (перегляд розміру пенсії з дати її призначення).

При цьому, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці трудова книжка має містити належним чином оформлені записи про займану посаду і період виконуваної роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У випадку, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом установлено, що позивач 19 травня 2022 року та 05 липня 2022 року звертався до Пенсійного органу із заявами про призначення пенсії за віком за Списком № 2.

Заяву від 19 травня 2022 року розглянуто Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при ГУ ПФУ в м. Києві.

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, від 21 червня 2022 року № 22 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано періоди: з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, оскільки документи про нарахування заробітної плати за ці періоди та причини їх відсутності на розгляд Комісії не надані; з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2000 року, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць на АВТВ «Київський м`ясокомбінат» після 24 листопада 2000 року відсутні.

Заяву 05 липня 2022 року за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення від 12 липня 2022 року № 262240015228, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано періоди: з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, оскільки документи про нарахування заробітної плати за ці періоди та причини їх відсутності на розгляд Комісії не надані; з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2000 року, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць на АВТВ «Київський м`ясокомбінат» після 24 листопада 2000 року відсутні.

Отже до пільгового стажу позивача не зараховано періоди з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року, з 25 листопада 2000 року по 19 лютого 2001 року роботи позивачем забійником худоби 4 розряду на Державному підприємстві «Київський м`ясокомбінат», яке стало Орендним підприємством «Київський м`ясокомбінат» та в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство відкритого типу «Київський м`ясокомбінат».

Так, дослідженням записів у трудовій книжці позивача про вище вказані періоди її роботи забійником худоби 4 розряду встановлено, що такі записи містять інформацію про займану позивачем посаду і періоди виконуваної роботи, а також про підстави внесення цих записів.

При цьому, записи трудової книжки про вище вказані періоди роботи позивача не містять інформації, що позивач працював за сумісництвом, чи був зайнятий на вказаних роботах менше 80 відсотків робочого часу.

Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені відповідними печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

Судом також встановлено, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 24 червня 2016 року, застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36; після 24 червня 2016 року застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Відповідно до підрозділу 19 «М`ясна промисловість» Розділу ХХІІ «Харчова промисловість» постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (позиція 2241900а-11206) до Списку № 2 відносяться забійники худоби.

Відповідно до підрозділу 19 «М`ясна промисловість» Розділу ХХІІ «Харчова промисловість» постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (позиція 2241900а-11206) до Списку № 2 відносяться забійники худоби.

Отже судом установлено, що професія, за якою позивач працювала в указаний період, була передбачена у Списках № 2.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі безпідставно вимагають від позивача підтвердження цих періодів роботи уточнюючими довідками, виданими підприємствами роботодавцями відповідно до пункту 20 Порядку № 637.

Також треба зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а висловлено правову позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказано, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Тому відсутність доказів проведення атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року не є підставою для відмови в зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до страхового стажу за Списком № 2.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року у зв`язку з не нарахуванням заробітної плати за ці періоди суд зазначає наступне.

В архівних довідках від 16 червня 2022 року № 5840591/Ю № 5863050/Ю, № 5840525/Ю відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати позивача за періоди: з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 31 липня 1993 року, з 01 вересня 1993 року по 31 липня 1997 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року та з 01 грудня 1999 року по 24 листопада 2000 року.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 05 липня 2022 року зазначено, що в 1998-2001 роках по страхувальнику Акціонерне товариство відкритого типу «Київський м`ясокомбінат» (код 00443571) за періоди: з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 31 грудня 2000 року відсутні відомості про нарахування та виплату заробітної плати і страхових внесків та у відомостях за 2000 рік про спецстаж за кодом підстави ЗПВ026А2 (у порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням).

Відповідно до архівної довідки від 23 травня 2022 року № 101-101/Б-504-702 наказом з особового складу директора Орендного підприємства «Київський м`ясокомбінат» від 28 жовтня 1993 року № 386-к ОСОБА_4 , переробнику забійного цеху заводу № 1, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 вересня 1993 року до 12 липня 1996 року.

Наказом з особового складу генерального директора АТВТ «Київський м`ясокомбінат» від 15 червня 1995 року № 191-к ОСОБА_1 , переробнику м`ясних туш заводу первинної переробки худоби, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06 червня 1995 року до 15 березня 1998 року.

Наказом з особового складу виконувача обов`язків генерального директора АТВТ «Київський м`ясокомбінат» від 26 серпня 1997 року № 326-к ОСОБА_1 приступила до роботи забійником худоби 4 розряду в забійний цех заводу № 1 після відпустки для догляду за дитиною з 25 серпня 1997 року.

Тобто позивач у період з 22 вересня 1993 року по 24 серпня 1997 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивачка має двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей.

Щодо вказаної обставини суд зазначає, що відповідно до статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують, зокрема, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Пунктом «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи.

Згідно з частиною першою статті 181 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Відповідно до частини другої статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

За положеннями абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Отже, час догляду за дитиною у період до 01 січня 2004 року зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3- та 6-річного віку.

Починаючи з 01 січня 2004 року час догляду за дитиною, в цьому випадку до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу у разі отримання відповідної допомоги (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку).

Тобто до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3- і 6- річного віку (у разі оформлення відповідної відпустки). При цьому страховий стаж для визначення розміру пенсії обчислюється у вищезазначеному порядку. Також виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Таким чином, час перебування позивачем у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 вересня 1993 року по 24 серпня 1997 року підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю (пільгового стажу), що складає 03 роки 11 місяців 03 дні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 у справі № 607/6447/17-а і від 13 жовтня 2020 року у справі № 522/5062/15-а.

Решта періодів роботи з 01 липня 1992 року по 31 липня 1992 року, з 01 липня 1993 року по 21 вересня 1993 року, з 01 червня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 січня 1999 року по 31 серпня 1999 року, з 01 грудня 1999 року по 31 грудня 2000 року правомірно не зараховані відповідачами до пільгового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії.

Щодо незарахування відповідачами до пільгового стажу періоду навчання в СПТУ № 15 м. Києва з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року, що складає 10 місяців 24 дня, суд зазначає наступне.

Положеннями підпунктів «з», «і» та «к» частини першої, частини третьої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 42 Закону Української РСР від 28 червня 1974 року № 2778-VIII «Про народну освіту» (який діяв на час навчання позивача) професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу. До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону Української РСР від 28 червня 1974 року № 2778-VIII «Про народну освіту» (який діяв на час навчання позивача) середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів.

Статтею 34 Закону Української РСР від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту», який введений в дію 26 червня 1991 року (в редакції, яка була чинною до 06 вересня 2014 року), до вищих навчальних закладів були віднесені технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 04 червня 1991 року № 1144-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» визначено наступне:

1. Введено в дію Закон Української РСР «Про освіту» з дня його опублікування, а частину третю статті 11 і статтю 39 з 01 серпня 1991 року; статті 18 і 19 з 01 вересня 1991 року; статтю 12, частину п`яту статті 48 у питанні нових умов оплати праці учнів професійно-технічних училищ, частину першу статті 57 у питанні обсягів фінансування наукових досліджень з 01 січня 1992 року; частину третю статті 27 з 01 липня 1992 року, статті 24, 36, 37 в частині, що стосується нових документів про освіту та нових кваліфікацій і наукових ступенів, з 01 вересня 1992 року; останній абзац частини першої статті 52 з 01 січня 1993 року.

2. До приведення законодавства Української РСР у відповідність із Законом Української РСР «Про освіту» чинні законодавчі та інші нормативні акти Української РСР застосовуються, якщо вони не суперечать цьому Закону.

3. Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону. У правовідносинах в галузі освіти, що виникли до введення в дію цього Закону, права й обов`язки, які виникнуть після введення його в дію, визначаються відповідно до цього Закону.

Проте, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу, який не повинен перевищувати трьох місяців, та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 01 вересня 1985 року вступила до СПТУ № 15 м. Києва і 24 липня 1986 року закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією розбірник субпродуктів та присвоєно кваліфікацію розбірник субпродуктів ІV розряду та з 24 липня 1986 року почала працювати на Київському м`ясокомбінаті забійником худоби 4 розряду. При цьому, перерва між днем закінчення позивачем навчання в середньому професійно-технічному училищі і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців, а отже відповідачі протиправно не зарахували період навчання позивача в СПТУ № 15 м. Києва з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З казаного вбачається, що на момент звернення позивача до Пенсійного органу позивачу виповнилося 54 роки та вона мала необхідний стаж роботи, визначений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (08 років 04 місяці 08 днів (пільговий стаж за Списком № 2, зарахований відповідачами) + 04 роки 11 місяців 16 днів (пільговий стаж за Списком № 2, протиправно не зарахований відповідачами).

При цьому, суд зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною другою статті 77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону вбачається, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Пенсійним фондом у цьому випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта приватної особи (тобто на користь позивачка).

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин треба віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Суд зазначає, що Закон № 1788-XII є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон № 1058-ІV, бо Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає, які саме види пенсій призначаються громадянам України.

Також при розгляді означеної справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, згідно з яким наявність колізії між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Зважаючи на вказаний вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в оскарженому рішенні уповноважений територіальний орган Пенсійного фонду України помилково відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням останньою відповідного віку, посилаючись на норми пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.

Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 21 червня 2022 року № 22 та рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 12 липня 2022 року № 262240015228 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що у статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування таких рішень відповідачів, а також зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ в м. Києві, про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 21 червня 2022 року № 22 в частині не зарахування позивачу до пільгового страхового стажу за списком № 2 періоду навчання в СПТУ № 15 м. Києва з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року, періодів з 22 вересня 1993 року по 24 серпня 1997 року та з 01 січня 2001 року по 19 лютого 2001 року роботи забійником худоби 4 розряду на Державному підприємстві «Київський м`ясокомбінат», яке стало Орендним підприємством «Київський м`ясокомбінат» та в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство відкритого типу «Київський м`ясокомбінат»;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 12 липня 2022 року № 262240015228 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області призначити позивачу за її заявою про призначення пенсії від 05 липня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, із зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періоду навчання в СПТУ № 15 м. Києва з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року, періодів з 22 вересня 1993 року по 24 серпня 1997 року та з 01 січня 2001 року по 19 лютого 2001 року роботи забійником худоби 4 розряду на Державному підприємстві «Київський м`ясокомбінат», яке стало Орендним підприємством «Київський м`ясокомбінат» та у подальшому змінило назву на Акціонерне товариство відкритого типу «Київський м`ясокомбінат».

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на перерахунок пенсії як складової частини права на соціальний захист, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору по 992,40 грн з кожного відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 21 червня 2022 року № 22 в частині незарахування ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періоду навчання в СПТУ № 15 м. Києва з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року, періодів з 22 вересня 1993 року по 24 серпня 1997 року та з 01 січня 2001 року по 19 лютого 2001 року роботи забійником худоби 4 розряду на Державному підприємстві «Київський м`ясокомбінат», яке стало Орендним підприємством «Київський м`ясокомбінат» та у подальшому змінило назву на Акціонерне товариство відкритого типу «Київський м`ясокомбінат».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування України».

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 за її заявою про призначення пенсії від 05 липня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періоду навчання в СПТУ № 15 м. Києва з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року, періодів з 22 вересня 1993 року по 24 серпня 1997 року та з 01 січня 2001 року по 19 лютого 2001 року роботи забійником худоби 4 розряду на Державному підприємстві «Київський м`ясокомбінат», яке стало Орендним підприємством «Київський м`ясокомбінат» та у подальшому змінило назву на Акціонерне товариство відкритого типу «Київський м`ясокомбінат».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль