Рішення

від 21.03.2025 по справі 810/5849/14

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року справа № 810/5849/14 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами загального позовного письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні консалтингові технології до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа на стороні відповідача Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

10.10.2014 Приватне акціонерне товариство "УВК Україна" (вул.Промислова, 5, м.Вишневе, Києво-Святошинський р-н, 08132; код ЄДРПОУ 36449095) (далі позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (вул.Ломоносова, 34, м.Вишневе, Київська обл., 081432) (далі - відповідач) про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР):

від 26.06.2014 №0001332201, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 300578,00грн та штрафні санкції 150289,00грн;

від 01.08.2024 №0001752201, яким визначено податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 1255826,00грн та штрафні санкції у розмірі 627912,00грн;-

визнання протиправними дій з проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 10.07.2014 №346/10-13-22-03/36449095;

стягнення судових витрат.

Обґрунтовуючи зазначено, що спірні ППР прийняті за результатами порушеної процедури проведення податкової перевірки. Зокрема, позивач не допустив до її проведення службових осіб відповідача. Оскаржувані ППР вважає незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торенія». Їх господарські операції мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими документами: договорами, простими векселями, видатковими накладними (далі ВН), специфікаціями, податковими накладними (далі - ПН), актами прийому-передачі векселів, актами здачі-прийняття робіт.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2014 відкрив провадження у справі, вирішив розглянути її у порядку загального провадження.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував. Обґрунтовуючи посилався на обставини, вказані в Акті перевірки, та зазначив, що позивач послуги від ТОВ "Торенія" фактично не отримував. Так, згідно з поясненнями директора та засновника ТОВ "Торенія" він до господарської діяльності товариства відношення не має. Крім того, представник відповідача зазначив, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 року у справі № 758/9746/14-к його звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

23.10.2014 Київський окружний адміністративний суд ухвалив постанову про повне задоволення позовних вимог. Її залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015. Проте на підставі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.11.2019 вказані рішення судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих мотивів, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом суди зобов`язані: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; установити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Тому 09.12.2019 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття адміністративної справи до провадження та її розгляд правилами загального позовного провадження. Допустив до участі правонаступника відповідача Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377; адреса: 03680, м.Київ-151, вул.Народного ополчення, 5а). Ухвалою від 25.05.2020 суд замінив первісного позивача на його правонаступника ТОВ «СУЧАСНІ КОНСАЛТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (61033, Харківська обл., місто Харків, вул.Шевченка, 235, офіс 94; код ЄДРПОУ 36449095). Ухвалою від 14.07.2020 суд задовольнив клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва, який, у свою чергу, постановив ухвалу від 20.08.2020 про залишення позовної заяви без руху із-за несплати на його рахунок судового збору.

Позивач надав вказаному суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в сумі 22700,00грн

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 справу прийнято до провадження та призначено розгляд правилами загального позовного провадження. Замінено відповідача на правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096798).

Позивач надав додаткові пояснення суду (вх.23.03.2021, 18.05.2021, 27.08.2021), в яких повідомив про застосування процедури податкового компромісу та подання із-за цього уточнюючих розрахунків з податку на прибуток та ПДВ. Зауважив на рішенні відповідача від 23.04.2015 №55/10/10-13-15-01 щодо погодження застосування вказаної процедури (сплату 5% спірних донарахувань) та відсутності необхідності проведення документальної позапланової податкової перевірки. За вказаних підстав позивач наступного дня сплатив двома платіжними дорученнями №24430 суму 71588грн, №24441 91082грн Однак просив визнати протиправними та скасувати повністю вказані вище ППР.

Відповідач також надав декілька письмових пояснень суду про те, що його висновки щодо безтоварних операцій відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Тому Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 27.01.2023 №03-19/6629/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №810/5849/14 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд супровідним листом від 07.01.2025 вих. 01-19/93/25 на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав 244 судові справи Черкаському окружному адміністративному суду.

Справа №810/5849/14 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 17.01.2025 вх.№ 2372/25. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 передана для розгляду судді Бабич А.М. Тому ухвалою від 22.01.2025 прийнята до свого провадження та призначена до розгляду правилами загального позовного провадження. Ухвалою суд також запропонував сторонам, у разі досудового врегулювання спору чи зміни правових позицій у ньому, письмово повідомити про це суд у вказані вище строки шляхом подання відповідних обґрунтованих заяв, підписаних уповноваженими особами.

Сторони письмовими поясненнями повідомили, що обставини та правові позиції щодо заявленого спору не змінилися. У додатковому поясненні вх. від 24.02.2025 відповідач повідомив, що рішення про погодження процедури погодження податкового компромісу щодо ППР, які є предметами спору, не відображені в даних його інформаційних ресурсів та обліковані, як оскаржені в суді (неузгоджені).

Ухвалою від 06.02.2025 суд задовольнив заяву відповідача про участь його представниці в режимі відеоконференції.

Позивач повідомив письмово про зміну своєї адреси на: 61166, м.Харків, проспект Науки, буд.40, поверх 6, офіс 4-В.

Під час підготовчого провадження суд залучив до участі в справі третьою особою на стороні відповідача податковий орган, на обліку якого перебуває позивач станом на час судового розгляду справи Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46; код ЄДРПОУ 43983495) (далі третя особа). Задовольнив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та за відсутності заперечень сторін закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті правилами письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з довідкою ЄДРПОУ станом на 29.12.2010 позивач зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 27.03.2009 та взятий на облік у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. Основний від господарської діяльності « 63.40.0 Організація перевезення вантажів». Інші: «Інші види оптової торгівлі», «Складське господарство», «Кур`єрська діяльність», «Здавання в оренду власного нерухомого майна», «Надання інших комерційних послуг». Керівник Старостін Володимир Миколайович.

27.05.2014 відповідач видав наказ №458 та направлення своїм посадовим особам для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо правовідносин з ТОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ 38091691) за січень 2014року, які вручені головному бухгалтеру позивача.

Про результати складений Акт перевірки від 06.06.2014 №269/10-13-22-03/36449095 (далі - Акт перевірки від 06.06.2014). У ньому вказано щодо проведення перевірки в періоді 27.05.2014-02.06.2013. Використані: договори з ТОВ «Торенія» та бухгалтерські документи позивача до них, бази даних АІС «Податковий блок», розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відомості декларації позивача з ПДВ, акт ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки з ТОВ «Торенія» для підтвердження операцій, витяг з кримінального провадження №32014100000000036 за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Проаналізовано реєстр ПН та зазначено про неможливість підтвердження походження товарів за ланцюгом постачання, відсутність об`єктів оподаткування, договорів, повідомлення про відсутність за зареєстрованою адресою, а також протокол допиту особи, вказаної директором контрагента позивача, що йому невідомо про діяльність такої компанії. У висновку Акту перевірки зафіксовано порушення позивача пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) внаслідок безтоварності операцій з ТОВ «Торенія» згідно з договорами поставки товару та надання послуг, п.4 Порядку ведення реєстру отриманих і виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 №1401/18696, що спричинило заниження сплати ПДВ за січень 2014 року на суму 300578,00грн. Акт позивачем підписаний без зауважень. Проте висновки оскаржені в адміністративному порядку. Після розгляду його заперечень відповідач залишив висновки без змін.

04.07.2014 відповідач видав наказ №644 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 04.07.2014 тривалістю 5 робочих дні щодо правовідносин з ТОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ 38091691) за період листопад-грудень 2013року.

Отримавши копію вказаного наказу 04.07.2014, головний бухгалтер позивача склав Акт відмови в допуску до проведення перевірки, який надав супровідним (вх.відповідача 07.07.2014 №356). В Акті зазначив, що запит про надання документів не відповідає вимогам Податкового кодексу України та постанові КМУ №1245, з огляду на що позивач звільнений від обов`язку надавати на нього відповідь, а також що на підписі в.о.начальника інспекції відсутня печатка.

Підписи посадових осіб відповідача на вказаному Акті відсутні. Посадові особи відповідача того ж дня склали акт о 16год. 50хв. про недопуск їх до позапланової перевірки.

Водночас результати перевірки оформлено актом від 10.07.2014 № 346/10-13-22-03/36449095 (далі Акт перевірки від 10.07.2014). У ньому вказано, що податкова перевірка проведена з 04.07.2014 до 10.07.2014. Використані: бази даних АІС «Податковий блок», розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відомості декларації позивача з ПДВ за листопад-грудень 2013року, акт ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки з ТОВ «Торенія» для підтвердження операцій, витяг з кримінального провадження №32014100000000036 за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Проаналізовано реєстр ПН за квітень-грудень 2013року. Також зазначено, що під час виїзду не встановлено посадових осіб за податковою адресою, про що складено акт від 07.07.204 №298/22-03. У описі порушень вказано, що для висновків використано відомості акту ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки з ТОВ «Торенія», в якому вказано про неможливість підтвердження походження товарів за ланцюгом постачання, відсутність об`єктів оподаткування, договорів, повідомлення про відсутність за зареєстрованою адресою, а також протокол допиту особи, вказаної директором контрагента позивача, що йому невідомо про діяльність такої компанії.

За результатами перевірки у висновку Акту перевірки зафіксовано порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 ПК України внаслідок безтоварності операцій з ТОВ «Торенія» згідно з договорами поставки товару та надання послуг, що спричинило заниження сплати ПДВ за листопад 2013 року в сумі 555925,00грн, грудень 2013 року 699901,00грн. Акт позивачем не підписаний. Після розгляду його заперечень відповідач залишив висновки без змін.

Тому відповідач виніс оскаржувані ППР:

до Акту перевірки від 06.06.2014 - від 26.06.2014 № 0001332201, яким збільшив суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на 458670,00 грн (у тому числі за основним платежем на 300578,00 грн та 150289,00грн за штрафними санкціями);

до Акту перевірки від 10.07.2014 - від 01.08.2014 № 0001752201, яким збільшив суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на 1883738,00 грн (у тому числі за основним платежем на 1255826,00 грн та 627912,00грн за штрафними санкціями).

Не погодившись з ними, позивач звернувся в суд позовною заявою.

Як указано вище, справа розглядалася в судах неодноразово. Протягом цього часу обставини правовідносин між сторонами змінилися.

Зокрема, заявою вих.№191 від 14.04.2015 до відповідача позивач звернувся про застосування податкового компромісу та повідомленням про подання уточнюючих розрахунків з податку на прибуток та ПДВ з цією метою. Факт отримання цієї заяви відповідачем підтверджується штампом вх. від 15.04.2015 (а.с.31-35, 93-97 тому 4). За результатом її розгляду відповідач прийняв рішення, підписане начальником ДПІ В.Г.Луговським та скріплене печаткою, про погодження за цією заявою процедури податкового компромісу (а.с.36, 98 тому 4). Також зауважив, що для досягнення необхідно сплатити 5%: з податку на прибуток 71588,00грн (1431757*5%), з ПДВ 91082грн (1821650*5%). Сплата цих сум підтверджена платіжними дорученнями АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м.Києві від 24.04.2015 №24430 та №24441.

Для правової оцінки встановлених обставин суд урахував, що вказані правовідносини регулювали норми ПК України, чинні до 02.08.2014. Тому застосував їх у відповідній редакції.

З приводу процедури проведення перевірки, дії відповідача якої є заявлені предметом спору (дій з проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 10.07.2014 №346/10-13-22-03/36449095).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною згідно з підп.75.1.2. вказаного пункту ПК України перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок унормовано ст.78 ПК України в редакції на дату вчинення оскаржуваних дій.

Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вказаних у п.78.1.

Оскільки оскаржувані дії відповідачем вчинені на виконання його наказу від 04.07.2014 №644, що був чинним і втратив дію виконанням, суд звернув на вказані в ньому посилання на виконання підп.75.1.2 п.75.1 ст.75, підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Згідно з підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Складений головним бухгалтером позивача акт недопуску до перевірки містить посилання на те, що відповідь на запит відповідача не подано із-за незгоди щодо правильності оформлення.

У вказаному контексті суд урахував підп.20.1.14 п.20.1 ст.20 ПК України, згідно з яким контролюючі органи мають право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Наведені в актах перевірок обставини щодо кримінальних проваджень за ухилення від сплати податків суб`єктами господарювання, у т.ч. з яким позивач оформив бухгалтерські та податків документи, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для запиту відповідних документів.

Відповідно до приписів п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Отже, накладення печатки на підпис керівника відповідача в запиті не було обов`язковим. Відповідно, позивач мав обов`язок надати відповідь. Ігнорування запиту позивачем свідчить про обґрунтованість підстав для призначення податкової виїзної перевірки. Чинний наказ про призначення податкової виїзної документальної позапланової перевірки мав бути виконаним.

Норми ст.81 ПК України приписують, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

В спірних правовідносинах відповідач дотримався вказаного порядку. Отже, не допускати його посадових осіб до проведення перевірки позивач не мав достатніх підстав.

Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до п.81.3 вказаної статті ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з нормами п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов`язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов`язку подання її в електронній формі.

Встановлені обставини свідчать про невиконання позивачем вказаних вимог для виконання наказу про призначення перевірки №644.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Вказаних вимог відповідач дотримався.

Отже, позовні вимоги про оскарження вказаних дій відповідача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо оскаржуваних ППР.

Бухгалтерським обліком згідно зі ст.1 Закону України від 19 серпня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції на час спірних донарахувань (далі ЗУ № 996-XIV), є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч.2 ст.3 вказаного Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій згідно з ч.1 ст.9 ЗУ №996-XIV є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи бухгалтерського обліку мають посвідчувати правочини, які реально відбуваються.

Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України в редакції на дату прийняття оскаржуваних рішень у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків ППР.

З приводу спірного донарахування ПДВ суд врахував, що сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ відповідно до ст.185 ПК України з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг урегульований нормами ст.188 ПК України у відповідно чинній редакції.

Зокрема, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Ставки податку відповідно до п.193.1 ст.193 ПК України встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна), 0 відсотків, 7 відсотків по операціях.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 вказаної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п.198.3 вказаної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до п. 198.4. не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, згідно з п.199.1 ст.199 ПК України включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Отже, законність взяття податкового кредиту безпосередньо впливає на правильність розрахунків з бюджетом при сплаті ПДВ.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Доводи відповідача щодо відсутності права на податковий кредит у разі його взяття за операціями, що реально не відбулися, обґрунтовані, позаяк складання документів бухгалтерського обліку та формування податкової звітності на їх підставі має мати легальну мету, що несумісна з ухиленням від сплати податків.

Зважаючи на неусталеність судової практики в питаннях доказовості безтоварних операцій, законодавець України у 2015 році ввів законом процедуру, за якої платник може визнати добровільно податкові порушення, за які його притягнуто до відповідальності, шляхом сплати 5% донарахованих ППР податкових зобов`язань. Закон № 1071-д «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу». Розділ ХХ ПК України доповнено підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу». Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу затверджено наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13 (далі Методичні рекомендації).

Так, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб, який застосовується з урахуванням строків давності (1095 днів) до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року. Він розповсюджувався виключно на факти заниження податкових зобов`язань з ПДВ (у зв`язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв`язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування).

Згідно з п.6. у разі якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження ППР, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки згідно із цим підрозділом, податковий компроміс не застосовується.

Водночас, відповідно до п.3.14 розділу 3 Методичних рекомендацій, у разі подання Заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до Вищого адміністративного суду України) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв`язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу. Відповідно до пункту 11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Як свідчать встановлені обставини, після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції на користь позивача та під час касаційного провадження, вказана процедура між сторонами застосована, 5% спірних зобов`язань сплачені. Заяви про примирення відповідач не подав, докази обліку в системі адміністрування ПДВ, не зважаючи на зобов`язання суду, ані відповідач, ані третя особа не подали. Відповідач безпідставно не визнає власне рішення про погодження податкового компромісу.

Абзац перший п.7 підр. 9-2 Розділу ХХ ПК України вказував на те, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у ППР, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав ППР, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у ППР, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п.8 підр. 9-2 Розділу ХХ ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов`язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Крім того, діяння, вчинене платником податків або його посадовими (службовими) особами, що призвело до заниження його податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, якщо такі податкові зобов`язання уточнені за процедурами застосування податкового компромісу та сплачені до бюджетів, не вважається умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) (п.10 підр. 9-2 Розділу ХХ ПК України).

Позивач сплатив 5% спірного зобов`язання з ПДВ, що відповідає частково сумам донарахування ППР: сплачені податок на прибуток 71588,00грн (1431757*5%), ПДВ 91082грн (1821650*5%), хоча до Акту перевірки від 06.06.2014 ППР від 26.06.2014 №0001332201 про збільшення ПДВ на 458670,00 грн та до Акту перевірки від 10.07.2014 ППР від 01.08.2014 №0001752201 про збільшення ПДВ на 1883738,00 грн. У заяві про застосування податкового компромісу позивач не вказав про визнання спірних в цій справі ППР, натомість заявивши про подання уточнюючих розрахунків зі звітності з податку на прибуток та ПДВ з деталізацією сформованих показників за рахунок договірних правовідносин з ТОВ «Торенія» та ТОВ «УКРПРОФБІЗ».

Оскільки спірні донарахування стосуються виключно податкового кредиту від правочинів з ТОВ «Торенія», суд урахував, що за змістом вказаної заяви позивача та рішенням відповідача про погодження процедури податкового компромісу взятий податковий кредит як із ТОВ «Торенія», так і з ТОВ «УКРПРОФБІЗ», щодо правовідносин з яким накази про призначення податкових перевірок, акти вказаних вище податкових перевірок відомостей та зафіксованих порушень не мають. Щодо податкового кредиту ТОВ «Торенія» у заяві позивач взяв:

за листопад 2013 року: ПДВ 234840,00грн згідно з договором від 01.11.2013 №ПР-0111 про навантажувально-розвантажувальні послуги; ПДВ 109004,40грн згідно з договором від 01.11.2013 №У-0111 про пакувальні послуги; ПДВ 203080,32грн згідно з договором від 01.11.2013 №ТМЦ-0111 про продаж товарів;

за грудень 2013 року: ПДВ 241935,00грн згідно з договором від 01.11.2013 №ПР-0111 про навантажувально-розвантажувальні послуги; ПДВ 116098,16грн згідно з договором від 01.11.2013 №У-0111 про пакувальні послуги; ПДВ 341868,40грн згідно з договором від 01.11.2013 №ТМЦ-0111 про продаж товарів;

за січень 2014 року: ПДВ 162877,50грн згідно з договором від 01.11.2013 №ПР-0111 про навантажувально-розвантажувальні послуги; ПДВ 29475,84грн згідно з договором від 01.11.2013 №У-0111 про пакувальні послуги; ПДВ 108224,64грн згідно з договором від 01.11.2013 №ТМЦ-0111 про продаж товарів.

Тобто, задекларований податковий кредит за рахунок вказаних операцій, які відповідач вважає безтоварними, за листопад-грудень 2013 року 1246826,28грн, за січень 2014 року 1547404,26грн, що не достатньо та не відповідає сумі сплати 5% в межах процедури податкового компромісу. То ж із-за відсутності заяв позивача суду про відкликання частини позовних вимог та непримирення сторін суд урахував наступні обставини та факти.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Податковий кредит за рахунок ПДВ з операцій зі вказаним контрагентом сформований на підставі ПН з ВН, до яких підписані такі договори.

01.11.2013 договір поставки товару №ТМЦ-0111, згідно з умовами якого Постачальник (ТОВ «Торенія») передає у власність Покупцеві (позивачу) товар, а Покупець приймає та оплачує товарі у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації, ПН що виставляються Постачальником і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін. ВН та ПН виписані на поставку термоусадочної плівки, стрейча палетного, стрейч-плівку, піддон. Розрахунки за поставлений товар здійснювались актами прийому-передачі векселів. Перевезення, навантаження та розвантаження товару оформлене на підставі договору про надання послуг від 01.11.2013 №ПР-0111, відповідно до умов якого, Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Торенія») зобов`язується виконати вантажно-розвантажувальні роботи згідно з заявкою замовника. Про виконання умов договору про надання послуг від 01.11.2013 року № ПР-0111 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами прийому-передачі векселів та звітами до актів-здавання прийняття наданих робіт.

Того ж дня укладений між вказаними контрагентами договір про надання послуг від 01.11.2013 № У-0111, звітами до актів здавання-прийняття наданих робіт та актами здавання-прийняття виконаних робіт.

Згідно з даними ЄДРПОУ ТОВ «Торенія» зареєстроване з 13.04.2012. Основний вид господарської діяльності - « 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність». Інші: « 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту», « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», « 69.10 Діяльність у сфері права», « 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування», « 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування».

Отже, предмети укладених договорів з позивачем не відповідають основним видам діяльності вказаного його контрагента. Натомість перевезення є зареєстрованим видом господарської діяльності позивача. У ТОВ "Торенія" відсутні транспортні засоби, що підтверджено витягом з АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України. З огляду на відсутність доказів наявності об`єктів оподаткування для вчинення таких правочинів, ділова мета їх укладення не обґрунтована.

Відповідно до приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд звернув увагу, що умови вказаних договорів є загальними, позаяк не конкретизовані їх предмети.

Згідно з п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

То ж відповідач обґрунтовано для висновків перевірок урахував не лише отримані від платника документи, а й наявну податкову інформацію.

ТОВ «Торенія» не декларувало виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, зобов`язань, які би дозволили виконати вказані договори залученням інших суб`єктів господарювання. Зокрема, відповідно до п.8.1 Порядку обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, урегульований нормами розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 (далі Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. То ж відсутність довідок форми 20-ОПП про такі відомості свідчать про відсутність об`єктів оподаткування вказаного підприємства.

Відсутність доказів походження товару та його використання позивачем у його власній господарській діяльності доводить відсутність руху майнового стану позивача внаслідок оформлених вказаним вище документами правочинів. Вексельна форма розрахунків для вказаних видів договорів свідчить про відсутність оплати коштами господарських операцій.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к, якою директора та засновника ТОВ "Торенія" звільнено від кримінальної відповідальності у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) у зв`язку із закінченням строків давності, встановлено його вину, стосуються періоду створення та реєстрації юридичної особи. Отже, мета створення вказаного підприємства, що порушує законодавство України у сфері оподаткування, підтверджена рішенням суду, обґрунтовано врахована відповідачем для висновків податкових перевірок позивача.

Встановлення факту фіктивного підприємництва з урахуванням вказаних вище обставин і фактів доводить обґрунтовані сумніви відповідача в реальності операцій, ПДВ з яких позивач взяв для формування податкового кредиту за листопад 2013року-січень 2014року.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306 (далі Стандарт №11), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У сукупності зі вказаними вище обставинами, відсутність основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності, свідчить про обґрунтованість висновків відповідача про безтоварність господарських операцій. Указаний контрагент позивача не є виробником відповідного виду товарів та надання вказаних вище послуг. Його зареєстровані види діяльності не передбачають можливості їх отримання та надання. Відсутність придбання підтверджена відсутністю придбання в інших постачальників цих контрагентів згідно з відомостями ЄРПН, у т.ч. послуг з оренди або власності об`єктів нерухомого майна, основних засобів та трудових ресурсів. То ж походження товару, з придбання якого позивач взяв податковий кредит, його переміщення не підтверджені сукупністю достатніх і достовірних доказів. Вказані обставини сукупно з відсутніми трудовими ресурсами для здійснення фінансово-господарської діяльності підтверджують доводи відповідача про безтоварність таких господарських операцій.

Посилання на відсутність обвинувальних вироків відповідає дійсним обставинам справи, але не спростовує фактів розслідування обставин, які, на думку правоохоронних органів, свідчать про ознаки ухилення визначеними суб`єктами господарювання від сплати податків в Україні.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Транзитний рух коштів на рахунках контрагентів не є достатнім доказом таких обставин та в сукупності зі вказаними вище фактами доводить мету штучного формування показників податкової звітності, отримання податкової вигоди.

Обґрунтованість висновків про безтоварність операцій та, як наслідок, про безпідставність взяття за їх рахунок податкового кредиту, підтверджується сукупністю вказаних вище обставин і фактів. Отже, донарахована відповідачем сума основного зобов`язання з ПДВ оскаржуваними ППР у зв`язку з цим правомірна.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Вказаних норм відповідач, прийнявши оскаржувані ППР, дотримався.

Отже, доводи позивача не підтверджені, а правомірність ППР відповідачем доведена.

Зважаючи на результат вирішеного спору, згідно з ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ТОВ «СУЧАСНІ КОНСАЛТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (61033, Харківська обл., місто Харків, вул.Шевченка, 235, офіс 94; код ЄДРПОУ 36449095) до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа на стороні відповідача Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46; код ЄДРПОУ 43983495) про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 26.06.2014 №0001332201, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 300578,00грн та штрафні санкції 150289,00грн;

від 01.08.2024 №0001752201, яким визначено податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 1255826,00грн та штрафні санкції у розмірі 627912,00грн;-

визнання протиправними дій з проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 10.07.2014 №346/10-13-22-03/36449095;-

відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 21.03.2025.