Постанова

від 11.03.2025 по справі 380/10563/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10563/24 пров. № А/857/29448/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Березюка Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Київській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (головуючий суддя: Желік О.М., місце ухвалення м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» до Головного управління ДПС у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіжук», 16.05.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.02.2024 № 4196/13-01-07-09, в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 428 277,52 грн.

Обґрунтовує позов тим, що під час проведення ними фактичної перевірки, зокрема, 30.11.2023, на початок проведення перевірки, представниками контролюючого органу не було враховано пред`явлені позивачем копії первинно-облікових документів, що знаходились за місцем здійснення фактичної перевірки, представниками ГУ ДПС у Київській області було також надано позивачу листа про надання документів, проте, за твердженням позивача підготовлені представниками ТОВ «Мобіжук» документи представники ГУ ДПС у Київській області не прийняли, частково не врахували їх при надісланні копій цих документів ТОВ «Мобіжук» на електронну адресу ГУ ДПС у Київській області, зокрема не враховані лише копії документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, інші документи, зокрема трудові договори, ряд бухгалтерсько-касових документів були прийняті та враховані під здійснення перевірки. Позивач також стверджує, що станом на дату проведення фактичної перевірки мав та надавав усі належні документи щодо обліку товарних залишків та інші документи щодо здійснення ним господарської діяльності та належного відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім цього, зазначає, що усі товари, що знаходяться в реалізації в магазинах мережі «ЖУК» належним чином оприбутковуються та обліковуються в бухгалтерському обліку ТОВ «Мобіжук». Облік товарних залишків підтверджується регістрами бухгалтерського обліку, зокрема, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 282 «Товари в торгівлі», копія додається. Існуючий порядок оприбуткування та обліку товарних залишків затверджений наказом № 1 від 02.01.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися Головне управління ДПС у Львівській області та Головне управління ДПС у Київській області та оскаржили його в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги Головне управління ДПС у Львівській області покликається на те, що зазначення в наказі про перевірку будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичні обставини, що стали передумовою для призначення перевірки законодавством не вимагається, а тому накази про проведення фактичних перевірок не повинні містити наявну чи отриману інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Щодо помилковості позиції суду першої інстанції по суті виявлених перевіркою порушень та про неправомірність висновків перевірки зазначає, що ТОВ «Мобіжук», як на початок проведення перевірки, так і протягом проведення перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів саме на господарському об`єкті, де проводилась перевірка, а також про отримання товарно-матеріальних цінностей від інших суб`єктів господарювання, документів на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходились на господарському об`єкті надано не було.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 428 277,52 грн та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги Головне управління ДПС у Київській області покликається на те, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Зазначає, що всупереч вимогам законодавства у наданій позивачем формі ведення обліку товарних запасів, першим пунктом вказано опис залишків товарів на початок обліку, дата 03.1.02023 та загальну суму 13 742 597 грн., без зазначення найменування товарів кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості. Також, позивачем не надано первинних документів на підставі яких зроблено зазначений запис.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач, 23.12.2024 подав відзив на апеляційні скарги, в якому просив апеляційні скарги відхилити.

Головне управління ДПС у Львівській області, 29.01.2025 подало додаткові пояснення, в яких просило задовольнити їхню апеляційну скаргу.

Представник Головного управління ДПС у Львівській області Качмарик Г.В., у судовому засіданні просив апеляційні скарги задовольнити.

Представник Головного управління ДПС у Київській області Мостовий В.Р. у судовому засіданні просила апеляційні скарги задовольнити.

Представник позивача Гавриш М.Я. у судовому засіданні просив апеляційні скарги відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС в Київській області на підставі п.п. 75.1.3, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п.80.2 ст. 80, ст. 81, п.82.3 ст.82, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, наказу Головного управління ДПС в Київській області № 2365-п від 29.11.2023 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» провело фактичну перевірку ТОВ «Мобіжук», за адресою: вул. Димитрія Ростовського, 34/а смт. Макарів, Макарівський район, Київська область. Фактична перевірка здійснювалась терміном 10 календарних днів з 30 листопада 2023 року.

Так, у наказі № № 2365-п від 29.11.2023 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» (код ЄДРПОУ 37741113) міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: п.п. 75.1.3, п. 75.1 ст.75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п. 82.3 ст. 82, п. 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

За результатом перевірки складено Акт фактичної перевірки від 08.12.2023 № 26675/10/36/07/37741113 та встановлено порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме згідно залишків товарних запасів, які подані представником ТОВ «Мобіжук» сума ТМЦ станом на початок перевірки 30.11.2023 складає 428277,32 грн. На виконання п. 4 «Листа про надання документів» суб`єкт господарювання протягом проведення фактичної перевірки не подав документи, що підтверджують облік та походження товару. Також ТОВ «Мобіжук» не подано документи про отримання товарно-матеріальних цінностей від інших суб`єктів господарювання та документів на внутрішнє переміщення товарів, які на момент проведення перевірки знаходяться на господарському об`єкті за адресою: смт. Макарів, вул. Дмитрія Ростовського,34/А. Загальна сума ТМЦ, які необліковані у встановленому порядку ТОВ «Мобіжук» на господарській одиниці, що перевіряється складає 428277,52 грн. (чотириста двадцять вісім тисяч двісті сімдесят сім грн. 52 коп.).

Висновками перевірки встановлено порушення п. 11 ст. 3 та п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі висновків Акту контролюючим органом за місцем реєстрації (ГУ ДПС у Львівській області) винесено податкове повідомлення-рішення № 4196/13-01-07-09 від 05.02.2024 форми «С», про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 433 377,52 грн. (чотириста тридцять три тисячі триста сімдесят сім гривень 52 копійки).

ТОВ «Мобіжук» не погодилось з висновками Акту ГУ ДПС у Київській області щодо відсутності обліку товарних залишків на господарському об`єкті за адресою: смт. Макарів, вул. Дмитрія Ростовського,34/А та винесеним за висновками цього Акту податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Львівській області № 4196/13-01-07-09 від 05.02.2024 та здійснило процедуру адміністративного оскарження ППР відповідача до ДПС України.

Позивачем, 30.04.2024 отримано рішення ДПС України № 11579/6/99-00-06-03-02-06 від 22.04.2024 «Про результати розгляду скарги», яким ППР ГУ ДПС у Львівській області 4196/13-01-07-09 від 05.02.2024 залишено без змін.

Штрафна санкція за порушення п. 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, нарахована згідно п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 в розмірі 5100,00 грн сплачена позивачем 14.05.2024.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 428277,52 грн протиправними та за його скасуванням звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у наказі № 2365-п від 29.11.2023 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи по перевірці відсутні відомості і розписки матеріально відповідальних осіб. Відтак, ГУ ДПС у Київській області не було здійснено аналіз надходження ТМЦ, їх вибуття та встановлення фактичних залишків товарів, а тому, висновки ГУ ДПС у Київській області про те, що на реалізації перебували необліковані товари, є не підтвердженими припущеннями.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо покликання позивача, що наказ Головного управління ДПС у Київській області № 2365-п від 29.11.2023 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук», на підставі якого проводилась перевірка, не відповідає вимогам законодавства та є таким, що оформлений з істотними порушеннями, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З аналізу підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та ведення касових операцій, є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.4, пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявності яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як вбачається з встановлених обставин справи, а також наказу Головного управління ДПС у Київській області № 2365-п від 29.11.2023 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук», контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявності яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі № 460/1239/19 вказав, що незазначення підстав у наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не зазначення в наказі конкретних підстав для проведення фактичної перевірки не є належною і достатньою підставою для визнання його протиправним.

З урахуванням наведеного, оскільки під час проведення перевірки посадові особи контролюючого органу дотримались порядку її проведення, що вказує на наявність правових та фактичних підстав для проведення спірної перевірки, а тому висновки суду першої інстанції, що відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд апеляційної інстанції вважає помилковими.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що такі висновки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.

Так, проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 265/95 ВР), а саме: під час проведення фактичної перевірки, а саме на початок на початок її проведення, не було надано документів, які підтверджують придбання та/або походження товарів, які знаходяться в реалізації згідно акта зняття залишків, на загальну суму 428 277, 52 грн.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Судом апеляційної інстанції встаневолено, що під час проведення перевірки магазину ТОВ «Мобіжук», що розташований за адресою: вул. Димитрія Ростовського,34/а смт. Макарів, Макарівський район, Київська область позивачем надано копії документів щодо обліку товарних залишків, зокрема про отримання товарно-матеріальних цінностей від інших суб`єктів господарювання та документів на внутрішнє переміщення товарів.

Крім цього, що відповідно до п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Такий акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачами не надано доказів складання такого акту, чи іншого документу, що міг би засвідчити про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 30.11.2023 під час здійснення фактичної перевірки представниками контролюючого органу було надано ТОВ «Мобіжук» лист про надання документів.

Позивач неодноразово намагався надати запитувані у цьому листі документи, зокрема 15.01.2024 на підтвердження факту належного ведення обліку та походження товарних запасів такі документи були подані із запереченням на акт № 26675/10/36/07/37741113 від 08.12.2023 (а. с. 40-41) та 08.12.2023 через офіційну електронну пошту ГУ ДПС у Київській області (а. с. 36 том 1).

Однак, контролюючим органом не було надано оцінки цим документам та не наведено жодних підстав для їх відхилення, тобто висновки про порушення позивачем порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів на суму 428277,52 грн, є помилковими та безпідставними.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 534 від 12.08.2008 («Методичні рекомендації»):

- фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб`єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) (далі - Відомість), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій;

- перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи береться розписка щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності. Розписка є невід`ємною частиною Відомості.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки ГУ ДПС у Київській області не було здійснено аналіз надходження товарно-матеріальних цінностей, їх вибуття та встановлення фактичних залишків товарів. а тому, висновки контролюючого органу про те, що на реалізації перебували необліковані товари, є безпідставними.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що у свою чергу, свідчить що таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Київській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 380/10563/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 21.03.25