Рішення від 21.03.2025 по справі 755/9238/24

Справа №:755/9238/24

Провадження №: 2/755/4805/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2025 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коваленко І.В.,

за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

розглянувши у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и в :

30.05.2024 до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 17.05.2024, за підписом представника позивача - адвоката Скрипець Таїси Анатоліївни (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить стягнути з відповідача:

- безпідставно отримані кошти в розмірі 170 000, 00 грн, інфляційні витрати в розмірі 4 650, 14 грн, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3 780, 26 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову, зокрема, вказується, що позивач є власником нежитлового приміщення №325, загальною площею 27,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розміщено на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку (далі - приміщення). Право власності на вказане приміщення набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.11.2019, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1280002480000, номер запису про право приватної власності:34327342.

Позивач надала вказане приміщення в користування Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , згідно із договором оренди нежитлового приміщення № 02 від 27.01.2020 для цілей розміщення в ньому кафе. Договір оренди був укладений на строк один рік з дати підписання акту приймання- передачі приміщення, а саме до 27.01.2021. Після закінчення строку дії договору № 02 від 27.01.2020 орендар, в порушення умов укладеного ним договору (п.5.4.5), не повернув орендоване приміщення Позивачу, не звільнив його від своїх речей та не передав орендодавцю ключі від даного приміщення, а продовжував ним користуватися уже не як підприємець, а як фізична особа - ОСОБА_3 , посилаючись на укладений нею договір оренди зазначеного приміщення № 19/11ф від 19.11.2020 з діючим у будинку, в якому розміщено дане приміщення, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» (далі - Відповідач).

Відповідно до умов договору оренди №19/11/ф, Відповідач передав ОСОБА_3 приміщення Позивача, назвавши його приміщенням Акумуляторного пункту, яке в технічному паспорті на будинок позначене номером- XXIV, в користування для ведення господарської діяльності за плату в розмірі: грудень 2020 та січень 2021 - 10 000 гривень на місяць та, починаючи з лютого 2021 року - 15 000 гривень на місяць. Строк оренди приміщення згідно із пунктом 9.2 даного договору - 35 місяців. Кінцевою датою користування приміщенням є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі приміщення №2.

Після укладання вищевказаного договору №19/11ф від 19.11.2020 в приміщенні №325 були змінені замки та будь-які спроби Позивача домовитись із Відповідачем та ОСОБА_3 про звільнення свого приміщення виявились безрезультатними.

Представник позивача отримав від ОСББ «Русанівська вежа» лист, вих. Б/Н від 21.12.2020, за змістом якого Відповідач вважає приміщення № 325 місцем загального користування усіх співвласників будинку Акумуляторним пунктом (підпункт XXIV у технічному паспорті будинку).

У зв`язку із зазначеними обставинами Позивач звернулась до Відповідача з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщення №325, розміщеним за адресою: АДРЕСА_2 -, та заборону вчиняти дії.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі № 755/5298/21 було надано оцінку підставам заявленого позову та зобов`язано ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_1 шляхом звільнення нежитлового приміщення № 325, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передання ОСОБА_1 або уповноваженим нею особам ключів від замків зазначеного приміщення та забезпечення ОСОБА_1 та її представникам вільного доступу до даного приміщення та заборонено ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії направлені на перешкоджання ОСОБА_1 здійснювати володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності нежитловим приміщенням № 325, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як вказує Позивач, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі № 755/5298/21, яке станом на 15.08.2022 набрало законної сили, ОСББ «Русанівська вежа» виконано не було. Замість цього, Відповідач, будучи обізнаним з обставинами реєстрації права власності на вказане приміщення за Позивачем та фактом ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 у справі №755/5298/21, яким його зобов`язано звільнити дане приміщення та заборонено чинити будь-які дії направлені на перешкоджання Позивачу здійснювати володіння, користування та розпорядження вказаним приміщенням, продовжив використовувати нерухоме майно Позивача та безпідставно отримувати за це кошти у вигляді орендної плати, шляхом укладення нового договору оренди № 03/10/2022 від 03 жовтня 2022 року, згідно із умовами якого приміщення Позивача (знову безпідставно іменоване приміщенням Акумуляторного пункту, яке в технічному паспорті на будинок позначене номером - XXIV) надавалося Відповідачем у користування ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), для ведення останнім господарської діяльності. Відповідно до акту приймання- передачі приміщення №1 від 03.10.2022 Відповідач передав належне Позивачу приміщення ОСОБА_2 . Строк діє даного договору (п.7.1.) встановлено - 35 місяців з моменту передання приміщення орендодавцем орендарю. Відповідно до умов пунктів 2.1. та 2.4. вищевказаного договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022 встановлена орендна плата за користування приміщенням Позивача у розмірі 10 000 гривень на місяць, яка починає нараховуватись із 03 жовтня 2022 року. Згідно із приписами п.2.8. даного договору сторони домовились, що орендна плата сплачується щомісячно авансовим платежем до 1-го числа поточного місяця. Положеннями п.2.6. вказаного договору встановлено, що при підписанні цього договору орендар сплачує орендну плату за перший та останній місяць оренди, а саме 10 000 гривень. Станом на 06.03.2023, 27.03.2023, 11.04.2023, 04.04.2024 ФОП ОСОБА_2 здіснював господарську діяльність у приміщенні Позивача, а саме розміщував кав`ярню « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на підставі укладеного ним із Відповідачем Договору оренди № 03.10.2022 від 03 жовтня 2022 року.

Отже, позивач вказує, що загальна сума безпідставно набутих Відповідачем коштів в якості орендної плати по Договору оренди № 03.10.2022 від 03 жовтня 2022 року в період із 20.12.2022 до 17.05.2024 (сума боргу) складає 170 000 грн.

У зв`язку із невиконанням ОСББ «Русанівська вежа» в добровільному порядку Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі № 755/5298/21 та незвільнення вказаного приміщення, за заявою Позивача, було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5. В рамках здійснення виконавчих дій приватним виконавцем Сідоренко Антоном Сергійовичем та представником стягувана ОСОБА_4 складено акт від 11.04.2023, яким встановлено, що у приміщенні № 325 за адресою АДРЕСА_1 здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , кав`ярня « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») та винесено Постанову від 11.04.2023 про накладення штрафу на ОСББ «Русанівська вежа» за повторне невиконання вищевказаного рішення суду боржником.

Також, приватним виконавцем Сідоренко Антоном Сергійовичем складено та направлено до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення № 1933 від 12.04.2023 про вчинення Відповідачем кримінального правопорушення, кваліфікованого за статтею 382 Кримінального кодексу України - умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у справі № 755/10908/21, яка набрала законної сили 15.01.2024, ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСББ «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 про витребування нежитлового приміщення № 325 в будинку АДРЕСА_1 від набувача ОСОБА_1 на підставі заявленого, що вказане приміщення є Акумуляторним пунктом (підпункт XXIV у технічному паспорті на будинок) та спільною сумісною власністю всіх власників квартир та нежитлових приміщень, залишено без задоволення. Таким чином, позивач зазначає, що рішенням апеляційної інстанції у справі № 755/10908/21 підтверджена безпідставність майнових претензій ОСББ «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 щодо приміщення АДРЕСА_3 . Водночас, задовольняючи позов про усунення перешкод в користуванні належним ОСОБА_1 нежитловим приміщенням № 325 в будинку АДРЕСА_1 та заборону вчиняти щодо нього будь-які дії, суд, тим самим, визнав незаконність передачі даного приміщення Відповідачем в оренду третім особам в якості Акумуляторного пункту (пі лпункт XXIV у технічному паспорті на будинок). ОСББ «Русанівська вежа» не є ані власником, ані особою, якій належать майнові права на передання приміщення Позивача в найм, що підтверджено рішеннями суду, які набрали законної сили. Позивач, не уповноважував Відповідача передавати його приміщення в найм (оренду) третім особам та отримувати за це орендну плату. Будь-яких договірних відносини між Позивачем та Відповідачем, які б врегульовували вищезазначене питання, не існує.

Із врахуванням вищезазначеного, у Відповідача відсутні правові підстави розпоряджатися приміщенням Позивача, іменуючи його об`єктом права спільної сумісної власності власників квартир та нежитлових приміщень будинку - Акумуляторним пунктом (підпункт XXIV у технічному паспорті на будинок), передавати його в користування третім особам та отримувати від цього орендну плату від ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за договором № 19/11/ф від 19 листопада 2020 року та від ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за договором оренди № 03/10/2022 від 03 жовтня 2022 року.

Таким чином, Позивач стверджував, що отримані Відповідачем кошти у вигляді орендної плати за передання в оренду нерухомого майна Позивача є безпідставно набутим майном у розумінні статті 1212 ЦК України.

Вказує, що з моменту щомісячного набуття Відповідачем безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за Договором № 03/10/2022 від 03 жовтня 2022 у Відповідача відразу виникав обов`язок їх повернути Позивачу із врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Розмір безпідставно отриманих Відповідачем коштів у вигляді орендної плати за Договором № 03/10/2022 від 03 жовтня 2022 за період із 20.12.2022 до 17.05.2024, із врахуванням інфляційних витрат та 3 процентів річних відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, за підрахунками Позивача становить: 178 430,40 гривень.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

30.05.2024 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Коваленко І.В.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31.05.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

28.08.2024 року (Вх.№9917) до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСББ «Русанівська вежа» - адвоката Степюка В.С.

У відзиві, зокрема, вказується на: 1) відсутність підстав для стягнення перерахованих третьою особою грошових коштів відповідачу за договором оренди на підставі статті 1212 ЦК України; 2) відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів; 3) відповідач уклав із третьою особою договір оренди допоміжного приміщення - Акумуляторного пункту будинку ОСББ «Русанівська вежа», а не приміщення №325, яке належить позивачці; 4) у судових справах, на які посилається позивачка, в обґрунтування позовних вимог не встановлено обставин, що приміщення №325, яке на праві власності належить позивачці та акумуляторний пункт будинку це тотожні приміщення, а договір оренди укладено саме на допоміжне приміщення будинку, яке є приміщенням загального користування, а отже не є і не може бути власністю позивачки.

Відповідач визнає ту обставину, що дійсно між ОСББ «Русанівська вежа» (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди №03/10/2022 від 03.10.2022 року (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, визначене у договору (п. 1.1 договору). За умовами п. 1.2 договору приміщення, яке передається в оренду за договором знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (приміщення акумуляторного пункту, яке в технічному паспорті на будинок позначене номером - XXIV), має загальну площу 27,8 м2 (двадцять сім цілих вісімдесят сотих) метрів квадратних. Пунктом 2.1 договору погоджено, що орендна плата за користування Приміщенням (п.п.1.1.), погоджена сторонами на дату укладання договору становить 10 000,00 грн. (десять тисяч) гривень 00 коп. на місяць. Відповідно до п. 2.2 договору сторони домовились, що орендодавець передає приміщення орендарю з «03» жовтня 2022 року. Сторони підписують Акт приймання-передачі приміщення №1. Цей договір набирає чинності з моменту передачі приміщення орендодавцем орендарю та діє протягом 35 (тридцяти п`яти) місяців, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору (п. 7.1 договору).

У 2018 році в будинку АДРЕСА_1 створено та зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа».

Посилаючись на зміст технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 , відповідач вказує, що до місць спільного користування, належить Акумуляторний пункт, загальною площею 27,8 м2. (22,9 м2 + 2,3 м2 +2,6 м2 =27,8 м2), з яких: 22,9 м2 (приміщення акумуляторного пункту позначене в технічному паспорті - XXIV) + 2,3 м2 тамбур, через який безпосередньо здійснюється вхід до акумуляторного пункту (приміщення тамбуру позначене в технічному паспорті - XXIII) + 2,6 м2 санвузол, що розміщений в приміщенні акумуляторного пункту (приміщення санвузла позначене в технічному паспорті - XXX).

Отже, на думку Відповідача, ОСББ «Русаніська вежа» передало в оренду третій особі ОСОБА_2 за договором оренди №03/10/2022 від 03.10.2022 року саме допоміжне приміщення багатоквартирного будинку, яке згідно з технічним паспортом на будинок віднесене до місць загального користування - Акумуляторний пункт, загальною площею 27,8 м2. (22,9 м2 +2,3 м2+2,6 м2=27,8 м2). Таким чином, Відповідач вказує, що кошти, які позивачка просить стягнути в відповідача, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, отримані ним на законних підставах у результаті здачі в оренду допоміжного приміщення будинку ОСББ та за наявності правової підстави - укладеного договору оренди.

Стверджує, що Позивачка дійшла помилкового висновку про те, що відповідач вважає, нібито, приміщення №325, яке належить позивачці є тим самим Акумуляторним пунктом будинку. Такий висновок позивачки спростовується у постанові Київського апеляційного суду від 15.01.2024 року (справа №755/10908/21), яка набрала законної сили, у якій суд дійшов наступного висновку: «твердження позивача про те, що приміщення №325 у житловому будинку АДРЕСА_1 відповідно до проектної та технічної документації першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 є найбільш схожим на приміщення «АБЖ» (згідно проектної документації) або XXIV (згідно технічної документації), яке було запроектовано та збудовано як допоміжне приміщення для розміщення АБЖ (агрегат безперервного живлення), є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81ЦПК України)».

Відповідач вказує, що ані в постанові Київського апеляційного суду від 15.01.2024 року №755/10908/21, ані в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2022 року у справі №755/5298/21 не встановлено обставин, що належне позивачці приміщення №325 та допоміжне приміщення - Акумуляторний пункт будинку ОСББ «Русанівська вежа» є тотожними приміщеннями.

Окрім того, в описовій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2022 року у справі №755/5298/21 суд зазначив: «...до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідачів ОСББ «Русанівська вежа»... Докази, які надані відповідачами, жодним чином не засвідчують тотожність нежитлового приміщення №325 та, так званого «Акумуляторного пункту». Навпаки, докази наявні в матеріалах справи спростовують те, що приміщення, яке іменується відповідачами «Акумуляторним пунктом» (нібито підпункт XXIVу технічному паспорті) та нежитлове приміщенням №325 це одне і теж приміщення».

Зазначає, що у справі №755/5298/21, яка розглядалась Дніпровським районним судом міста Києва, інтереси Позивача представляла та ж сама адвокат Скрипець Т.А., правова позиція якої чітко розмежовувала два окремі приміщення в будинку: приміщення №325 та приміщення акумуляторного пункту.

Дії позивачки, яка стверджувала, що приміщення №325 та приміщення Акумуляторного пункту будинку не є тотожними, а згодом пред`являє позов про стягнення безпідставно отриманих коштів з оренди Акумуляторного пункту, Відповідач вважає суперечливими її попередній поведінці і недобросовісними.

Відповідач вважає помилковими та надуманими твердження позивачки про те, що «задовольняючи позов про усунення перешкод в користуванні належним ОСОБА_1 нежитловим приміщенням № 325 в будинку АДРЕСА_1 та заборону вчиняти щодо нього будь-які дії, суд, тим самим, визнав незаконність передачі даного приміщення відповідачем в оренду третім особам в якості Акумуляторного пункту (підпункт XXIV у технічному паспорті на будинок)», оскільки жодним із судових рішень, на які посилається позивачка в обґрунтування позовних вимог, не встановлено факту того, що допоміжне приміщення Акумуляторний пункт будинку є тотожним із належним позивачці приміщенням №325.

Окремо Відповідач не погоджується з правовими підставами позову та вказує на те, що оскільки між сторонами у справі (між відповідачем та третьою особою) існують договірні відносини, а кошти, які позивачка просить стягнути як безпідставно набуті, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Звертав увагу, що позивачка не є та не може бути потерпілою в розумінні ст. 1212 ЦК України, відповідач не набував жодне майно та не зберігав жодне майно у себе за рахунок позивачки, тому зобов`язання повернути позивачці грошові кошти, які є предметом даного спору є необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від стягнення безпідставно набутих коштів, такі позовні вимоги теж є безпідставними.

Вказує, що грошові кошти, які просить стягнути позивачка, набуті відповідачем за наявності на те правових підстав, укладеного з ОСОБА_2 договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022 року допоміжного приміщення будинку ОСББ «Русанівська вежа».

03.09.2024 року (Вх.№47794) представник позивача - адвокат Скрипець Т.А. подала до суду відповідь на відзив, за змістом якого звертала увагу суду на предмет розгляду судових справ, про які згадує Відповідач, обставини, якими Відповідач у даних справах обґрунтовував свою позицію та рішення, які були ухвалені судом в даних провадженнях. Вважала, що із вказаного суд зможе зробити висновки про застосування ІНФОРМАЦІЯ_3 (заборони суперечливої поведінки) по відношенню до Відповідача. Так, предметом дослідження Дніпровським районним судом справи № 755/5298/21 були ті обставини, що ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 позбавили можливості власника приміщення №325 - ОСОБА_1 розпоряджатися її власністю та отримувати від цього прибуток у вигляді орендної плати шляхом відключення 15.11.2020 вище вказаного приміщення від постачання електроенергії та протиправного передання його у господарське користування ОСОБА_3 , назвавши приміщенням Акумуляторного пункту, яке в технічному паспорті на будинок позначено номером - XXIV), на підставі договору №19/11 ф від 19 листопада 2020 року, укладеного між ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 . Зазначеним обставинам судом надана правова оцінка та встановлено правомірність вимог власниці приміщення № 325 - ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні позивачем даним приміщенням та заборону відповідачам вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися даним майном. Як результат, Дніпровським районним судом ухвалене Рішення від 06 липня 2022 року у справі № 755/5298/21, яким зобов`язано ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_1 шляхом звільнення нежитлового приміщення № 325, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передання ОСОБА_1 або уповноваженим нею особам ключів від замків зазначеного приміщення та забезпечення ОСОБА_1 та її представникам вільного доступу до даного приміщення та заборонено ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії направлені на перешкоджання ОСОБА_1 здійснювати володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності нежитловим приміщенням № 325, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, Відповідач уже мав попередній досвід незаконного передання приміщення Позивача під виглядом Акумуляторного пункту (підпункт XXIV в технічному паспорті на будинок) у оренду третій особі і такі дії Відповідача визнано судом незаконними.

У справі № 755/10908/21 ОСББ «Русанівська вежа», заявляючи позовні вимоги про скасування реєстраційного запису та витребування нежитлового приміщення №325, від ОСОБА_1 вважала, що саме це нежитлове приміщення №325 згідно із технічним паспортом на будинок є місцем спільного користування «Акумуляторним пунктом». Саме вказаними обставинами у даній справі ОСББ «Русанівська вежа» обґрунтовувала своє право витребувати від Позивача приміщення №325, що вбачається, зокрема, із наступного формулювання позовної заяви за підписом адвоката Степ`юк В.С., а саме: «20 березня 2018 року було проведено установчі збори власників житлових та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , на яких прийняли рішення створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» (далі- ОСББ «Русанівська вежа», Позивач).

31 січня 2019 року багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі- Будинок) було передано від комунального підприємства «Житло-Сервіс» в управління та обслуговування Позивачу, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 31.09.2019року.

Разом із вказаним Актом приймання-передачі, Позивач отримав проектно-технічну документацію на Будинок, а саме: по поверховий план, план схему прибудинкової території, технічний паспорт, акт готовності об`єкта до експлуатації та топоплан (генплан з трасою тепломережі, генплан зовнішніх мереж водопроводу та каналізації).

При детальному вивченні технічного паспорта Будинку (інвентиризаційна справа №0203/17) було виявлено, що до місць спільного користування, крім іншого належить Акумуляторний пункт (підпункт XXIV у технічному паспорті), загальною площею 22,9 кв.м, який є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень всього будинку (ч.2.ст.382 ЦК України).

Проте, з часу прийняття Будинку в управління і на даний час вказане приміщення здається в оренду та використовується під кав`ярню « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

На підтвердження права власності на вказане приміщення, особи, які передають його оренду, надали технічний паспорт на нежитлове приміщення №325 в будинку АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна площа приміщення складає 27,9 кв.м (тамбур- 2,5 кв.м, основне приміщення- 23,2 кв.м., санвузол- 2.2 кв.м), далі за текстом «приміщення №325)».

Вищезазначені мотиви, якими керувалось ОСББ «Русанівська вежа» у справі №755/10908/21, встановлені також в Рішенні суду першої інстанції у ній справі, а саме в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 25.05.2023 у справі № 755/10908/21. Тобто, предметом дослідження у справі 755/10908/21 були не будь-які інші обставини, а саме ті обставини, що ОСББ «Русанівська вежа» на час розгляду справи вважало, що нежитлове приміщенням №325 є Акумуляторним пунктом, оскільки розміщується на місці розташування Акумуляторного пункту згідно із Технічним паспортом на будинок. Наразі Відповідач переконує суд, що він передав в оренду якийсь Акумуляторний пункт, який уже розміщений не в приміщенні №325, а в іншому місці. При цьому, Відповідач посилається на все той же Технічний паспорт на Будинок та із укладеного із третьою особою спірного договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022 вбачається, що Акумуляторний пункт - це все той же підпункт XXIV у цьому ж Технічному паспорті Будинку. Отже, на думку представника позивача, наведені факти доводять ті обставини, що Відповідач на час розгляду справи 755/10908/21 та в момент укладення з третьою особою Договору оренди Акумуляторного пункту №03/10/2022 від 03.10.2022 вважав, ідо саме нежитлове приміщення №325 є Акумуляторним пунктом (підпункт XXIV Технічного паспорту Будинку). Відповідно, саме нежитлове приміщення Позивача №325 Відповідач незаконно передав в оренду третій особі. Також, потрібно вказати суду, що до даного позову долучені матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_6, які засвідчують, що третьою особою в її господарській діяльності, а саме для розміщення кав`ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» використовувалось саме приміщення № 325 . У зв`язку з цим, представник позивача вважав доводи Відповідача необґрунтованими, а його дії можуть бути кваліфіковані, як введення суду в оману.

05.12.2024 року (Вх.№67164) представник Відповідача ОСББ «Русанівська вежа» - адвокат Степюк В.С. подав до суду письмові заперечення на відповідь позивача, подану на відзив Відповідача. За змістом заперечень, представник Відповідача вважав безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про те, що «суд може зробити висновок про застосування Доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) по відношенню до відповідача враховуючи предмет розгляду судових справ №755/5298/21 та №755/10908/21».

Зазначає, що з рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2022 року у справі №755/5298/21, яке набрало законної сили, вбачається чітка позиція ОСББ «Русанівська вежа» щодо тотожності приміщень Акумуляторного пункту будинку та приміщення №325, а саме: «ретельно ознайомившись з технічною документацією на будинок, було з`ясовано, що акумуляторний пункт та приміщення №325, якого немає в технічній документації, це не одне й теж саме приміщення». При цьому, в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2022 року у справі №755/5298/21 не встановлено та не вказано, що Акумуляторний пункт будинку та приміщення №325 це одне і те ж саме приміщення, оскільки обставини тотожності цих приміщень Судом не встановлювались. З постанови Київського апеляційного суду від 15.01.2024 року у справі №755/10908/21 вбачається, що представник відповідача - адвокат Скрипець Т.А. подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначала, зокрема, що «під час розгляду Дніпровським районним судом м. Києва справи №755/5298/21, з предметом позову - усунення перешкод в користуванні власником ОСОБА_1 спірним приміщенням, представник ОСББ «Русанівська вежа» та голова ОСББ «Русанівська вежа» визнали, що акумуляторний пункт та приміщення №325, якого немає в технічній документації, це не одне і теж приміщення».

Отже, адвокату Скрипець Т.А. відома позиція ОСББ «Русанівська вежа» про те, що приміщення Акумуляторного пункту будинку та приміщення №325 це не одне і те ж приміщення, про що вона сама ж зазначає в апеляційній скарзі у справі №755/10908/21, що зафіксовано в постанові Київського апеляційного суду від 15.01.2024 року. Так само позивачу відомо, що суд апеляційної інстанції встановив, що тотожність приміщень Акумуляторного пункту будинку та приміщення №325 є лише припущенням.

На думку Відповідача, дії позивачки, яка у судових справах №755/5298/21 та №755/10908/21 стверджувала, що приміщення №325 та приміщення Акумуляторного пункту будинку не є тотожними, а згодом пред`являє позов про стягнення безпідставно отриманих коштів з оренди Акумуляторного пункту, суперечить її попередній поведінці і є недобросовісними, оскільки, право здачі в оренду допоміжних приміщень будинку та отримання за це орендної плати прямо передбачено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Таким чином, Доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) слід застосувати саме до позивачки, а ні як не до відповідача.

Враховуючи необґрунтовані міркування позивачки, викладені у відповіді на відзив, а також предмет спору в даній справі, ОСББ «Русанівська вежа» звернулося до кваліфікованих експертів з метою проведення інвентаризації та виготовлення технічного паспорту

На підтвердження своїх заперечень проти позову Відповідач подав копію технічного паспорту першого поверху квартирного (багатоквартирного) будинку, виготовлений 30.08.2024 року, та вказував, що згідно технічного паспорту на першому поверсі квартирного (багатоквартирного) будинку АДРЕСА_1 розташоване приміщення з функціональним призначенням акумуляторний пункт загальною площею 27,1 м2, з яких тамбур - 2,3 м2 та основне приміщення - 24,8 м2, який здається в оренду третій особі на підставі договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022 року.

На думку Відповідача, грошові кошти, які просить стягнути позивачка, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, набуті відповідачем за наявності на те правових підстав, укладеного з третьою особою ( ОСОБА_2 ) договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022 року допоміжного приміщення будинку ОСББ «Русанівська вежа».

12.12.2024 року представник позивача - адвокат Скрипець Т.А. через систему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання про приєднання до матеріалів справи №755/9238/24 доказів. Окрім необґрунтованості заявленого клопотання Відповідача про поновлення строків на подання доказів, вважала, що такий доказ, як технічний паспорт від 06.08.2024, є неналежним, а проведена технічна інвентаризація є незаконною. Звертала увагу суду на те, що у графі «Примітки» витягу із Реєстру будівельної діяльності, який Відповідач також намагається долучити до справи, зазначена інформація, що технічний паспорт виготовлений на підставі справа №755/9238/24 Дніпровський районний суд м. Києва, не відповідає дійсності, оскільки технічна інвентаризація була замовлена Відповідачем та проведена із виготовленням технічного паспорту від 06.08.2024 ще до того, як Відповідач отримав Ухвалу суду про відкриття провадження у справі №755/9238/24. Крім того, судом у справі №755/9238/24 не приймалося жодного рішення щодо необхідності замовлення Відповідачем технічної інвентаризації першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 . Таким чином, справжня мета замовлення цієї інвентаризації, це не справа №755/9238/24, а спроби Відповідача в незаконний спосіб втягнути Позивача у спір про право власності на нежитлове приміщення, який уже був судом вирішений та рішення набрало законної сили (справа №755/1098/21). При цьому, при розгляді справи №755/1098/21 за участю тих же сторін (Позивача та Відповідача) судом уже доведені обставини, які не потребують повторного доведення в процесі розгляду даної справи, а саме: обставини того, яке приміщення Відповідач вважав приміщенням Акумуляторного пункту (пункт ХХІV у технічному паспорті) на час укладення ним Договору оренди Акумуляторного пункту №03/10/2022 з ОСОБА_2 - 03.10.2022. Так, позов у справі №755/1098/21 про витребування приміщення №325 від ОСОБА_1 . Відповідач подав у червні 2021 року. Протягом всього періоду розгляду даної справи: з червня 2021 року по дату винесення постанови апеляційної інстанції - 15.01.2024, отже і на дату укладення Договору №03/10/2022 - 03.10.2022 із ОСОБА_2 , Відповідач (позивач у справі №755/1098/21) наводив суду свою незмінну позицію про те, що приміщення № 325 і є приміщенням Акумуляторного пункту (пункт ХХІV у технічному паспорті). Вказані обставини зокрема були встановлені у Постанові Київського апеляційного суду від 15.01.2024 у справі №755/1098/21. Тобто, позиція Відповідача на час укладання ним Договору №03/10/2022 від 03.10.2022 з Третьою особою, щодо того, яке приміщення (на його переконання) є Акумуляторним пунктом (підпункт ХХІV у технічному паспорті) встановлена судом із його заяв по суті справи №755/1098/21 та відображена у Рішенні Дніпровського районного суду від 25.05.2023 у справі №755/1098/21 та в Постанові Київського апеляційного суд від 15.01.2024 за результатом перегляду даного Рішення, яка набрала чинності. Відповідно, саме те приміщення, яке Відповідач на час укладання Договору №03/10/2022 від 03.10.2024 приймав за Акумуляторний пункт (підпункт ХХІV у технічному паспорті), - а це приміщення Позивача №325 - він і передав в оренду ОСОБА_2 . Отже, позиція Відповідача про те, що він ніби передав в оренду ОСОБА_2 не приміщення Позивача №325, а Акумуляторний пункт (підпункт ХХІV у технічному паспорті), як зовсім інше приміщення, в той час як в суді слухалась справа №755/1098/21 про витребування за його позовними вимогами приміщення Позивача №325 на підставі його доводів про те, що це приміщення є Акумуляторним пунктом (підпункт ХХІV у технічному паспорті) не витримує жодної критики та є черговими незаконними спробами Відповідача ввести суд в оману. А ще більш безглуздою вона виглядає за тих обставин, що матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_6 встановлено, що Третя особа - ОСОБА_2 здійснює свою господарську діяльність (функціонування кав`ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2») саме в приміщенні Позивача №325. Тобто, як вбачається із вищенаведеного, Відповідач займає позицію про ніби існування в будинку двох різних приміщень виключно там, де йому це вигідно, а саме у справі, де законний власник просить суд стягнути із нього безпідставно отримані кошти за передання в користування чужого майна. При цьому, у Відповідача уже є практика спроб ввести суд в оману, підлаштовуючись під обставини справи, зокрема, у справі № 755/5298/21 про усунення перешкод у користуванні Позивачем своїм майном (приміщенням №325, яке точно в такий же спосіб, як укладання неправомірного договору про оренду Акумуляторного пункту (підпункт ХХІV у технічному паспорті), було передано Відповідачем в користування ОСОБА_3 ). Зверталв увагу суду, що місце розташування приміщення АДРЕСА_3 , його власника та те, що саме це приміщення ОСББ «Русанівська вежа» вважає тим самим Акумуляторним пунктом (підпункт XXIV у технічному паспорті будинку) було встановлено у Рішенні Дніпровського районного суду від 06 липня 2022 року у справі №755/5298/21.

Третя особа ОСОБА_2 правом подання письмових пояснень по суті позову не скористався.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.11.2019, посвідченим Малим О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за № 1658, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 нежитлове приміщення №325, загальною площею 27,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25-28 т.1).

Право приватної власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1280002480000, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.11.2019, номер запису про право власності: 34327342 (а.с.24 т.1).

Згідно технічного паспорту на нежитлове приміщення №325, по АДРЕСА_1 , який виготовлено станом на 15.08.2017, у будинку по АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення №325, загальною площею 27,9 кв.м. (а.с.20-23 т.1)

Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.

За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

27.01.2020 року Позивач, будучи власником нерухомого майна - нежитлового приміщення №325, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надавала його у тимчасове платне користування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 02 від 27.01.2020 року, для цілей розміщення в ньому кафе.

Вказаний договір був укладений між сторонами строком на один рік з дати підписання акту приймання-передачі приміщення та достроково припинив свою дію у відповідності до п.п.8.2.1 п.8.2 Договору на підставі письмового повідомлення орендаря від 16.11.2020.

Орендар, в порушення умов п.п.5.4.5, п.5.4, п.6.3, п.6.5 договору оренди нежитлового приміщення №02 від 27.01.2020 не повернув приміщення орендодавцю, не звільнив його від своїх речей та не передав орендодавцю ключі від даного приміщення та продовжуав ним користуватися, посилаючись на укладений між ОСОБА_3 та ОСББ «Русанівська вежа» договір №19/11Ф від 19.11.2020, відповідно до умов якого ОСББ «Русанівська вежа» передав ОСОБА_3 приміщення акумуляторного пункту в користування.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року, яке набрало законної сили, у справі № 755/5298/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа», ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном та заборону вчиняти дії.

Вказаним рішенням суду зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_1 шляхом звільнення нежитлового приміщення № 325, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передання ОСОБА_1 або уповноваженим нею особам ключів від замків зазначеного приміщення та забезпечення ОСОБА_1 та її представникам вільного доступу до даного приміщення.

Заборонено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії направлені на перешкоджання ОСОБА_1 здійснювати володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності нежитловим приміщенням № 325, що за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог - відмовлено.

06.03.2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сідоренком Антоном Сергійовичем, за заявою ОСОБА_1 та на підставі виконавчого листа № 755/5298/21, виданого 24.02.2023 року Дніпровським районним судом м.Києва, у зв`язку із невиконанням ОСББ «Русанівська вежа» в добровільному порядку рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі № 755/5298/21, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5. (а.с.75-76 т.1)

В рамках здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_5 приватним виконавцем Сідоренко А.С. та представником стягувана ОСОБА_4 складено акт від 11.04.2023, яким встановлено, що станом на дату складання даного акту у приміщенні № 325 за адресою АДРЕСА_1 здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , кав`ярня « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») та винесено Постанову від 11.04.2023 про накладення штрафу на ОСББ «Русанівська вежа» за повторне невиконання вищевказаного рішення суду боржником. (а.с.77-81 т.1).

Окрім того, в ході здійснення виконавчих дій в провадженні № НОМЕР_6 приватним виконавцем Сідоренко А.С. складено та направлено до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення № 1933 від 12.04.2023 про вчинення Відповідачем кримінального правопорушення, кваліфікованого за статтею 382 Кримінального кодексу України - умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили. (а.с.82-85 т.1)

Отже, станом на момент звернення Позивача з даним позовом до суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі № 755/5298/21 Відповідачем ані у добровільному, ані у примусовому порядку не виконано.

Більше того, порушення Відповідачем прав Позивача як власника майна та триваюче існування з вини Відповідача перешкод у здійсненні Позивачем права користування та розпорядження своїм майном, а саме нежитловим приміщенням №325, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується фактом пред`явлення позовних вимог до Позивача про витребування майна, а також вчиненням у подальшому правочину щодо майна Позивача.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у справі №755/10908/21, яка набрала законної сили 15.01.2024, ухвалено рішення, яким залишено без задоволення позовні вимоги ОСББ «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мішенін Іван Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Документи-Україна», Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання протиправним рішення державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О.О. щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 19 червня 2017 року за ОСОБА_6 та скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилового приміщення № 325 в будинку АДРЕСА_1 укладеного 21 червня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 3314; витребування нежитлового приміщення АДРЕСА_3 від набувача ОСОБА_1 . (а.с.86-110 т.1)

Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у справі №755/10908/21 встановлені наступні фактичні обставини:

«Судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Русанівська вежа» (а.с. 18-24 том 1).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «Русанівська вежа» зареєстроване 14 вересня 2018 року (а.с. 17 том 1).

Відповідно до наказу № 1 від 09 січня 2019 року «Про передачу багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 на обслуговування ОСББ «Русанівська вежа» та передачу технічної документації», КП «Житло-Сервіс» передав житловий будинок АДРЕСА_1 з інвертарною вартістю в сумі 225 333 751,68 грн, а ОСББ «Русанівська вежа» прийняло на обслуговування житловий будинок (а.с. 26 том 1 зворот).

Факт приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 від КП «Житло-Сервіс» в управління та обслуговування ОСББ «Русанівська вежа», а також обладнання, матеріалів, проектно-технічної документації житлового будинку, внутрішньобудинкових засобів обліку, підтверджується комісійними актами (а.с. 25-38 том 1).

Відповідно до технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 08 липня 2016 року, замовник ПАТ «ХК «Київмісьбуд», до місць спільного користування, крім іншого, належить Акумуляторний пункт (пункт ХХІV у технічному паспорті), загальною площею 22,9 кв.м. (а.с. 139-144 том 1).

Згідно з технічним паспортом на громадський (виробничий) будинок (приміщення), виготовлений станом на 08 червня 2017 року на замовлення ОСОБА_6 , та станом на 15 серпня 2017 року на замовлення ОСОБА_7 , нежилове приміщення АДРЕСА_3 знаходиться на першому поверсі, загальною площею 27,9 кв.м., за призначенням приміщень: тамбур 2,5 кв.м., основне приміщення - 23,2 кв.м., санвузел 2,2 кв.м. (а.с. 52-54 том 1, а.с. 41-42 том 2).

Із наданих письмових пояснень представника третьої особи у справі ПрАТ «ХК «Київмісьбуд» (замовник об?єкта по АДРЕСА_4 вбачається, що згідно проектної та технічної документації першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 325 є найбільш схожим на приміщення "АБЖ" (згідно проектної документації) або XXIV (згідно технічної документації).

Відповідно до ДБН В.2.5-23:2010 Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення, АБЖ (агрегат безперервного живлення), тобто обладнання, що необхідне для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку.

У той же час, приміщення АДРЕСА_3 , що є найбільш схожим на приміщення XXIV, згідно технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, позначено саме римськими цифрами. Таке приміщення XXIV було запроектовано та збудовано як допоміжне приміщення для розміщення АБЖ.

Також компанія ПрАТ «ХК «Київміськбуд» повідомила суд про те, що на момент підготовки технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_5 було відсутнє та у компанії відсутні будь-які дані про інвестора (покупця) ОСОБА_6 , а також інвестиційний контракт №16020/РН-Н від 26.07.2016 року, укладений між ПрАТ "ХК 'Жиївміськбуд" та ОСОБА_6 ; інвестиційний контракт №9046/РН-Н від 24.12.2014 року, укладений між ПрАТ "ХК "Київміськбуд" та ОСОБА_6 , укладення будь-яких договорів (контрактів) щодо відчуження нежитлового приміщення № 325 у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 123-138 том 1)…

…У справі, яка є предметом перегляду, спірні правовідносини стосуються реалізації права позивача на користування допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку під номером АДРЕСА_3 , яке за вимогами позивача було запроектовано та збудовано як допоміжне приміщення для розміщення в будинку АБЖ (акумуляторний пункт) та вибуло із спільної сумісної власності співвласників будинку без їхньої на те волі…

…Твердження позивача про те, що приміщення АДРЕСА_3 відповідно до проектної та технічної документації першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 є найбільш схожим на приміщення "АБЖ" (згідно проектної документації) або XXIV (згідно технічної документації), яке було запроектовано та збудовано як допоміжне приміщення для розміщення АБЖ (агрегат безперервного живлення), є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України)…».

Таким чином, рішенням апеляційної інстанції у справі № 755/10908/21 підтверджена безпідставність майнових претензій ОСББ «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 щодо приміщення АДРЕСА_3 .

Також, під час розгляду Дніпровським районним судом м. Києва справи №755/5298/21, з предметом позову - усунення перешкод в користуванні власником - ОСОБА_1 спірним приміщенням, представник ОСББ «Русанівська вежа» та голова ОСББ «Русанівська вежа» визнали, що акумуляторний пункт та приміщення №325, якого немає в технічній документації, це не одне і теж приміщення, що додатково спростовує заперечення відповідача проти позовних вимог.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 ст. 82 ЦПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

Отже, встановлені у справі №755/5298/21 обставини, предметом розгляду у якій було питання правомірності вимог власниці приміщення № 325 - ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні власником спірним приміщенням, в силу імперативних вимог статті 82 Цивільного процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Задовольняючи позов про усунення перешкод в користуванні належним ОСОБА_1 нежитловим приміщенням № 325 в будинку АДРЕСА_1 та заборону вчиняти щодо нього будь-які дії, суд, тим самим, визнав незаконність передачі даного приміщення Відповідачем в оренду третім особам в якості Акумуляторного пункту (підпункт XXIV у технічному паспорті на будинок).

Таким чином, доводи відповідача про те, що приміщення Акумуляторного пункту будинку та приміщення №325 це не одне і те ж приміщення, спростовуються матеріалами справи.

03 жовтня 2022 року Відповідач ОСББ «Русанівська вежа» укладає з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) Договір оренди № 03/10/2022 від 03 жовтня 2022 року, згідно із умовами якого передає ОСОБА_2 в оренду, для ведення господарської діяльності, приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення акумуляторного пункту, яке в технічному паспорті на будинок позначене номером - XXIV), із загальною площею 27,80 кв.м. (а.с.51-55 т.1)

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.4. Договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022, на дату укладання договору сторони погодили орендну плата за користування приміщенням у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, 00 коп. на місяць, яка починає нараховуватись із 03 жовтня 2022 року.

У пункті п.2.8. Договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022, сторони домовились, що орендна плата сплачується щомісячно авансовим платежем до 1-го числа поточного місяця.

Положенням п.2.6. Договору сторони встановили, що при підписанні цього договору орендар сплачує орендну плату за перший та останній місяць оренди, а саме 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно п.7.1. Договору оренди, строк дії даного договору встановлено - 35 (тридцять п`ять) місяців з моменту передання приміщення орендодавцем орендарю.

03 жовтня 2022 року Відповідач ОСББ «Русанівська вежа» та ОСОБА_2 підписали Акт приймання-передачі приміщення №1, який є невід`ємною частиною Договору оренди, яким засвідчили, що орендодавець ОСББ «Русанівська вежа» передав, а орендар ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування Приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення акумуляторного пункту, яке в технічному паспорті на будинок позначене номером - XXIV), із загальною площею 27,80 кв.м. (а.с.56- т.1)

Факт здійснення 06.03.2023, 27.03.2023, 11.04.2023, 04.04.2024 ФОП ОСОБА_2 , у спірному приміщенні господарської діяльності, а саме розміщення кав`ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» на підставі укладеного з Відповідачем Договору оренди № 03.10.2022 від 03 жовтня 2022 року, підтверджується наданими Позивачем чеками про оплату товарів у вказаній кав`ярні. (а.с.57 т.1)

На підтвердження отриманих Відповідачем від ОСОБА_2 грошових коштів в якості орендної плати на виконання умов Договору оренди №03/10/2022 від 03.10.2022, Позивач надала Платіжні Інструкції №236 від 22.04.2024, №206 від 21.03.2024, №177 від 20.02.2024, №142 від 22.01.2024, №114 від 20.12.2023, №78 від 20.11.2023, №42 від 22.10.2023, №42 від 24.09.2023, №42 від 20.08.2023, №42 від 22.07.2023, №42 від 20.06.2023, №42 від 20.05.2023, №42 від 19.04.2023, №18 від 21.03.2023, №11 від 21.02.2023, №49 від 20.01.2023, №32 від 20.12.2022, на загальну суму у розмірі 170 000 грн. (а.с.58-74 т.1)

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

Як зазначено вище, здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

При цьому для правильного застосування статті 1212 ЦК України необхідно установити факт абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

За правилами ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 ЦК України саме власнику, а не іншій особі належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із приписами статті 761 Цивільного Кодексу України, право на передання майна в найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

ОСББ «Русанівська вежа» не є ані власником, ані особою, якій належать майнові права на передання приміщення Позивача в найм, що підтверджено рішеннями суду, які набрали законної сили.

Позивач, не уповноважував Відповідача передавати його приміщення в найм (оренду) третім особам та отримувати за це орендну плату. Будь-яких договірних відносини між Позивачем та Відповідачем, які б врегульовували вищезазначене питання, не існує.

З приводу поданого Відповідачем, на підтвердження своїх заперечень проти позову, копії технічного паспорту першого поверху квартирного (багатоквартирного) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 06 серпня 2024 року на підставі повторної технічної інвентаризації, яка, як зазначено у технічному паспорті, проводилась на підставі судового рішення у справі №755/9238/24, Дніпровського районного суду міста Києва, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частинами 3, 4 статті 83 ЦПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Як убачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву представник відповідача - адвокат Степюк В.С. направив на електронну адресу позивача ОСОБА_1 - 27.08.2024, до суду відзив поданий - 28.08.2024.

Клопотання про приєднання в якості доказу копії технічного паспорту (першого поверху квартирного (багатоквартирного) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) представник відповідача - адвокат Степюк В.С. подав до суду - 12.12.2024 року, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 3 ст.83 ЦПК України, для подання доказів.

За змістом ч. 8статті 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Обґрунтовуючи неможливість подання копії технічного паспорту разом з відзивом, представник позивача вказує на те, що технічний паспорт реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:5148-5344-4413-1369 сформовано лише 30.08.2024 року, а тому його неможливо було подати до відзиву, оскільки відзив подано до Суду раніше, ніж відповідач отримав зазначений доказ, а тому представник відповідача просив суд визнати поважними причини пропуску строку для подачі копії технічного паспорту.

Такі твердження сторони відповідача суд вважає необґрунтованими та приходить до висновку про відмову у поновленні Відповідачу строку на подання доказу - копії технічного паспорту, виходячи з наступного. Так, датою виготовлення технічного паспорту є - 06.08.2024, яка передувала даті подання Відповідачем до суду 28.08.2024 відзиву, в якому він мав письмово повідомити суд про наявність технічного паспорту, який вже на той час був виготовлений; або ж мав зазначити про причини, з яких технічний паспорт не може бути подано разом з відзивом; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 № 686/15112/22, провадження № 61-5229св23).

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Як зазначено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 757/19682/18-ц (провадження № 61-11480св23), від 16.11.2023 у справі № 344/1404/22 (провадження № 61-5922св23), від 08.11.2023 у справі № 442/7748/20 (провадження № 61-4119св22), від 13.01.2021 у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19): вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 205/7739/21 /провадження № 61-3175св23/, від 16.11.2023 у справі № 757/19682 /провадження № 18-ц (61-11480св23/).

Відтак, суд приходить висновку, що належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє відповідач у відзиві на позов, а також запереченнях на відповідь, матеріали справи не містять, а відтак заперечення проти позову є недоведеними та необґрунтованими.

Із урахуванням викладеного, у ОСББ «Русанівська вежа» були відсутні будь-які правові підстави розпоряджатися приміщенням Позивача, іменуючи його об`єктом права спільної сумісної власності власників квартир та нежитлових приміщень будинку - Акумуляторним пунктом (підпункт XXIV у технічному паспорті на будинок), передавати його в користування третім особам та отримувати від цього орендну плату від ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за договором № 19/11/ф від 19 листопада 2020 року та від ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за договором оренди № 03/10/2022 від 03 жовтня 2022 року.

Таким чином, кошти отримані Відповідачем у вигляді орендної плати за передання в оренду нерухомого майна Позивача є безпідставно набутим майном у розумінні статті 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 170 000, 00 гривень підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь, у порядку ст.625 ЦК України, інфляційних втрат у розмірі 4 650, 14 гривень та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 780, 26 грн, нарахованих за період безпідставного користування коштами у розмірі 170 000, 00 гривень з 20.12.2022 по 17.05.2024, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року й діє станом на день розгляду справи.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, суд приходить до переконання, що нараховані в порядку ст.625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 4 650, 14 гривень та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3 780, 26 грнза період з 20.12.2022 по 17.05.2024, підлягають списанню.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача, в порядку, передбаченому статтею 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно отриманих коштіву розмірі 170 000, 00 гривень.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України, встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 784,38 грн, що підтверджується квитанцією від 24.05.2024 №9343-1527-9188-3923.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (170 000,00/178 430,40 х 100 = 95,28%) у сумі 1 700,16 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавала адвокат Скрипець Таїсія Анатоліївна на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №5/12/2024-2 від 05 грудня 2024 року, пунктом 1.1. якого сторони передбачили, що Клієнт доручає, а Адвокатське бюро «Таїси Скрипець» бере на себе зобов`язання надати усіма законними способами та методами правову (правничу) допомогу Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (далі - Послуга), а Клієнт зобов`язується зі свого боку прийняти такі послуги та оплатити їх. (а.с.28-31 т.2)

Також до матеріалів справи долучено ордер серії АА № 1517789 про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Скрипець Таїсією Анатоліївною. (а.с.27 т.2)

Згідно копії Акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №12/12/2024 від 12.12.2024 р., який підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Скрипець Т.А., вбачається, що Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв та оплатив попередньою оплатою (платіжна інструкція №1.81081059.1 від 10.12.2024, код документа 8363-1505-6159-7239) послуги згідно із Договором про надання правової (правничої) допомоги №5/12/2024-2 від 05.12.2024 р. на загальну вартість (гонорар): 6 000 (шість тисяч грн 00 коп.), а саме: Підготовка та подання до суду заперечення та клопотання представника ОСББ «Русанівська вежа» про приєднання доказів до матеріалів справи №755/9238/24.

Як убачається з копії платіжної інструкції №1.81081059.1 від 10.12.2024, код документа 8363-1505- 6159-7239, ОСОБА_1 сплатила на рахунок отримувача АБ «Таїси Скрипець» грошові кошти в сумі 6 000,00 грн, призначення платежу: «Сплата за надання правової допомоги».

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 судом також зроблено висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Враховуючи, що розмір судових витрат позивача ОСОБА_1 підтверджений належними доказами, відповідач не оспорив розміру понесених позивачем судових витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 6 000,00 грн. Зазначену суму суд вважає співмірною до наданих послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 6, 11, 203, 317, 761, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих коштів,- задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа»(02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, код ЄДРПОУ: 42473801) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ) грошові кошти у розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок), безпідставно отримані в якості орендної плати по Договору оренди № 03.10.2022 від 03 жовтня 2022 року в період із 20.12.2022 до 17.05.2024.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа»(02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, код ЄДРПОУ: 42473801) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,16 грн.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа»(02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, код ЄДРПОУ: 42473801) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 )

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа»(02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, код ЄДРПОУ: 42473801)

Третя особа: ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 )

Повний текст рішення складено 21 березня 2025 року.

С у д д я: