Ухвала

від 21.03.2025 по справі 420/7777/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7777/25

УХВАЛА

21 березня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ГРАНД» про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ГРАНД» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо прийняття наказу від 24.02.2025 року № 1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД»;

зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області утриматися від дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» на підставі наказу від 24.02.2025 року № 1991-п.

Поряд з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить:

зупинити дію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року № 1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» до набрання законної сили рішення у даній справі;

заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року № 1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» до набрання законної сили рішення у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що предметом оскарження у цій справі є визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо прийняття наказу від 24.02.2025 року №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД»; Зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області утриматися від дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» на підставі наказу від 24.02.2025 року № 1991-п. Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року №1991-п визначено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» з 24 березня 2025 року тривалістю 10 робочих днів, за період діяльності з 30.07.2020 по 31.12.2024 з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства. ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» не погоджуючись із протиправними діями Головного управління ДПС в Одеській області щодо прийняття наказу від 24.02.2025 року № 1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД», звернувся до суду з відповідним позовом.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України). Відтак оскарження наказу на проведення фактичної перевірки не зупиняє його дії та не має наслідком неможливість її проведення. При цьому саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе заходів податкового контролю. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, навіть за умови одночасного оскарження наказу про її проведення до суду, потягне за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з тим проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням згаданого права платника податку. Таким чином, у разі проведення перевірки позивача на підставі оскарженого наказу, до ухвалення судом рішення у цій адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Вказане у сукупності, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ГРАНД» до ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі.

Представником відповідача подано заперечення проти заяви про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що припущення заявника про можливе настання негативних наслідків для нього не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода Позивача із діями суб`єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Також представник відповідача вказує, що в обґрунтуванні заяви «Про забезпечення позову» ТОВ «ЛЕНД ГРАНД», відсутні підстави для забезпечення позову (заходи були накладенні без належного обґрунтування реальної загрози для суб`єкта господарювання). Надмірне обмеження прав та інтересів Головного управління ДПС в Одеській області, застосуванням заходів створюють істотні перешкоди для здійснення законної діяльності контролюючого органу та порушують баланс інтересів сторін.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Частиною 1ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених вище положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому, під час розгляду та вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Суд враховує, що за змістом ч.4ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Надаючи оцінку заяві про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову видно, що право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю позивач може реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки проведення документальної позапланової невиїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що відповідно, унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог Податкового кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Пунктом 19 ч.1ст.4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зпу справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, перевірка проведена, тобто спірний наказ реалізований, то далі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Суд встановив, що наказом ГУ ДПС в Одеській області від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» заплановано провести перевірку позивача тривалістю 10 робочих днів з 24.03.2025.

Суд вважає, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.

Таким чином, з моменту складення акта за результатами такої перевірки, позивач буде позбавлений права на оскарження наказу від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД», а відтак не зможе реалізувати право на судовий захист, яке передбачено нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу, рівно ж як і заборони вчиняти будь-які дії на виконання оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.

Отже, на переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Також під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки ні спірному наказу, ні діям контролюючого органу стосовно видання зазначеного наказу, оскільки дослідження означених обставин належить здійснювати під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За приписами ч. 1ст. 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною 8 ст.154 КАС України встановлено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ГРАНД» про забезпечення адміністративного позову у справі №420/7777/25 задовольнити.

Зупинити дію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року № 1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року № 1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЕНД ГРАНД» до набрання законної сили рішення у даній справі.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П. Марин