Рішення

від 21.03.2025 по справі 211/7401/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/7401/24

Провадження № 2/211/521/25

РІШЕННЯ

іменем України

21 березня 2025 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Бодрухіної Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2024 року представник позивача - адвокат Кафтасьєва Ганна Володимирівна в інтересах та від імені ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування арешту майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 265, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 05 березня 1999 року, виданого органом приватизації Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № Д 951 від 20 листопада 1998 року, зареєстрованого КП Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке БТІ». 21 жовтня 2014 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М., за реєстровим номером 1399, на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її батька - ОСОБА_3 . Таким чином, позивач є власником 1/2 частки квартири, покійному сину позивача на праві власності належала 1/4 частка цієї квартири. Після смерті сина позивач звернулась до державного нотаріуса Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М. задля оформлення спадщини у вигляді 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина позивачу було відмовлено, про що було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31 липня 2024 року. За життя, син позивача був притягнутий до кримінальної відповідальності, 21 листопада 2016 року Центрально - Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та було ухвалено вирок у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015040230000164 від 01 квітня 2015 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 ( шість) років, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, згідно з ч. ч. 1,2 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років. Позивач звернулась до суду та отримала примірник вироку вже після смерті сина, потім зверталась до Криворізького районного управління поліції для скасування арешту майна, який був накладений слідчим, оскільки за текстом вироку відсутнє скасування арешту майна, але їй було повідомлено про те, що вона має вирішувати питання в судовому порядку. У зв`язку з наявністю арешту майна спадкодавця, позивачу було відмовлено державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 на майно померлого сина у вигляді 1/4 частини квартири - за адресою: АДРЕСА_1 , через що, позивач позбавлена права оформити спадщину та вільно розпоряджатися майном, вимушена звертатися до суду задля скасування арешту на майно. До покійного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді конфіскації майна не застосовано, цивільний позов не заявлявся, арешт було накладено в 2012 році слідчим відділу поліції (на той час міліції), зараз необхідності в арешту майна не має тому, позивач просить суд скасувати арешт нерухомого майна.

Ухвалою судді від 19.12.2024 провадження у справі було відкрито в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ухвали суду від 27.02.2025 було змінено суб`єктний склад учасників провадження.

07.03.2025від представникавідповідача Головногоуправління Національноїполіції вДніпропетровській областів порядкуст.178ЦПК Українинадійшов відзивна позовнузаяву,в якомузазначено,що арешт на майно ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 було накладено слідчим у липні 2012 на підставі положень КПК України 1960 року у рамках кримінальної справи за цим же фактом, до вступу в дію КПК України 2012 року. Згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, Криворізьке РУП ГУНП в Дніпропетровській області згідно чинного законодавства не уповноважене знімати арешт з майна особи у кримінальному провадженні, розгляд якого проводився судом, а арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, відкритого в період дії КПК 1960 року відносно зняття арешту з майна, що є приватноправовим, може бути розглянуто по правилам цивільного судочинства. Крім того, зазначено, що 03.07.2024 до Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області надходила письмова заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з аналогічним за змістом зверненням щодо проведення розгляду відносно арешту частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який накладався у 2012 році слідчим СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Матеріали за вказаною письмовою заявою ОСОБА_1 були зареєстровані до ІТС «Інформаційний портал НПУ» Криворізького РУП за № 15656 від 03.07.2024 та про результати розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1 була письмово повідомлена 16.07.2024 за вих. №45/5-7016ЄО. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надали суду письмову заяву, в якій просили цивільну справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви та заяву про розгляд справи без їх участі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер син позивача - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 265, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 05.03.1999, виданого органом приватизації Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням № Д 951 від 20.11.1998, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.07.2024, винесеною держаним нотаріусом Четвертої криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_2 на майно померлого сина у вигляді 1/4 частини квартири - за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з наявністю арешту на все майно спадкодавця.

За життя син позивача був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Слідчим відділенням КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області проводилось досудове розслідування у кримінальній справі №56121512 за обвинуваченням ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. В рамках розслідування зазначеної кримінальної справи, на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладений арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно від 02.07.2012, винесеної слідчим СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Мироненком С.Л.

21.11.2016 Центрально - Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено вирок у кримінальному провадженні № 12015040230000164 від 01.04.2015 відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

До покійного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , покарання у вигляді конфіскації майна не застосовано, цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст. 5 КПК України, процесуальна дія провадиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями кримінально-процесуального закону, чинного на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Судом встановлено, що арешт на майно накладався під час дії КПК України у редакції 1960 року і на даний час ці обмеження залишаються не скасованими.

Відповідно до п.9 розділу ХІ Перехідних положень цього Кодексу арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності Кодексом (19 листопада 2012 року), продовжує свою дію до моменту його скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності Кодексом.

За правилами КПК України в редакції 1960 року під час досудового розслідування арешт накладається постановою слідчого, а відповідно до ч.6 ст.126 цього ж кодексу накладення арешту на майно під час досудового розслідування, скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Також відповідно до ст. 214 КПК України в редакції 1960 року питання заходів забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна вирішується слідчим при закритті справи.

За правилами КПК України в редакції 1960 року суд має повноваження скасувати арешт майна відповідно до ст. 248 КПК України при закритті справи.

Проте нормами КПК України 1960 року не було визначено процесуального порядку скасування арешту майна за зверненням осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виникають з цивільних правовідносин та відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 р. у справі №727/2878/19.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, арешт на квартиру по АДРЕСА_1 , частина якої належала померлому ОСОБА_2 , було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 та спадкоємцем після його смерті.

Продовження арешту майна, призводить до порушення прав і законних інтересів позивача, як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 ,, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.

Наявність обтяження у вигляді арешту, який накладено на квартиру, яка підлягає набуття у спадок, перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися майном, зареєструвати право власності на таке майно, та неможливість скасування арешту в позасудовому порядку в іншій спосіб, є необхідність захисту прав шляхом скасування такого арешту, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання доцільності скасування арешту суд зазначає, що вирок відносно ОСОБА_2 , набрав законної сили 01.03.2017. Згідно з даним вироком до ОСОБА_2 застосовано покарання без конфіскації майна. Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся. Проте при ухваленні вироку не було вирішено питання арешту майна, що суттєво обмежує майнові права позивача.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт на все майно, у тому числі квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про який внесені до Єдиного реєстру заборон вдчуження об`єктів нерухомого майна 26.07.2012, реєстраційний номер обтяження 12786748, реєстратором Четверта Криворізька державна нотаріальна контора, 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 16, підстава обтяження:заява про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна №8/3208, від 02.07.2012 слідчого СВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, старший лейтенант міліції Мироненко С.Л., стосовно власника майна: ОСОБА_2 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , обтяжувач: слідчий відділ Криворізького міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса, буд. 71.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи,якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.03.2025.

Суддя Є.К. Костенко