Ухвала

від 24.03.2025 по справі 202/2515/25

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/2515/25

Провадження № 2/202/2557/2025

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

24 березня 2025 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Недобитюк Н.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан», третя особа ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

13.03.2025 через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов від ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан», третя особа ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про визнання договору недійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 справу передано судді Недобитюк Н.В. для розгляду.

У позовній заяві позивач при обранні територіальної підсудності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, посилається на положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України, згідно з якою позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська і підлягає передачі на розгляд до іншого суду, виходячи з наступного.

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Посилання позивача на те, що дана справа має розглядатись з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідає суті даного спору та її позовним вимогам.

Суд звертає увагу, що визначені позивачем відповідачі, відповідно до змісту позовної заяви, не надавали жодних послуг та не укладали із позивачем жодних договорів зазначаючи про шахрайські дії інших осіб, які безпосередньо і уклали з відповідачами кредитні договори.

Крім цього, суд окремо зазначає наступне.

Відповідно до ст.28 ч.5 ЦПК України, якою встановлені правила альтернативної підсудності за зареєстрованим місцем проживання позивача можуть пред`являтись позови про захист прав споживача.

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.п.1,11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За приписами п.1 ч.2 ст.3 Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Згідно з нормою ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

З долучених до позову документів вбачається, що між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Мілоан» у період часу з 21.02.2022 по 06.03.2022 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено кредитний договір, зі строком погашення до одного місяця.

Таким чином, оскільки кредитний договір, який позивач просить визнати недійсним був укладений на строк до одного місяця, на них не поширюється сфера дії Закону України "Про споживче кредитування", а тому до указаних відносин не застосовується Закон України "Про захист прав споживачів".

Відтак, на правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не поширюються вимоги ЦПК України про право позивача на альтернативну підсудність - за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Отже, вищевказаний позов є непідсудним Індустріальному районному суду м.Дніпропетровська.

Підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в Індустріальному районному суду м.Дніпропетровська з урахуванням спору, який виник у сторін, суд не вбачає.

За правилом загальної територіальної підсудності, встановленої ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичної особи пред`являються за її місцем знаходження згідно з ЄДРПОУ.

Як вбачається з Реєстру, місцезнаходження відповідача ТОВ «Мілоан» як юридичної особи є адреса: 04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 9 ст. 187 ЦПК України встановлено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним направити за підсудністю цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан», третя особа ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про визнання договору недійсним до Шевченківського районного суду міста Києва.

Керуючись ч. 2 ст.27, п. 1 ч. 1 ст.28, 31, 260, 353 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан», третя особа ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про визнання договору недійсним передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва (вулиця Дегтярівська, 31А, Київ, 03057).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Суддя Наталія НЕДОБИТЮК