Ухвала

від 23.11.2010 по справі к-13526/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-13526/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                                                  Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

                                                            Костенка М.І.

                                                            Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.11.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2008

у справі №2-а-4990/08 (2-а-6091/08)

за позовом          ТОВ «Санмарін»

до          Жовтневої МДПІ м. Маріуполя

про          визнання дій незаконними та спонукання до видачі свідоцтва про сплату єдиного податку

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2008, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Санмарін»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконними дій та спонукання до видачі свідоцтва про сплату єдиного податку задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2008 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Санмарін»ідентифікаційний код 31419443, зареєстровано виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 19 березня 2001 року (а.с.5), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Маріуполя, є платником єдиного податку, про що 01 січня 2007 року одержало свідоцтво про сплату єдиного податку за № 11 8 (а.с. 36).

Протягом 2007 року ТОВ "Санміран" здійснювало господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", за ставкою єдиного податку в розмірі 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно розрахунку сплати єдиного податку загальна виручка від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за чотири квартали 2007 року наростаючим підсумком склала 620694 гривень, що не заперечувався відповідачем (а.с.34).

18 грудня 2007 року Жовтнева МДПІ м. Маріуполя листом № 18283/10/15-113 повідомила ТОВ "Санмарін" про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку за 2008 рік з огляду на перевищення позивачем у 2007 році встановленого ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" граничного обсягу виручки від реалізації продукції, посилаючись на те. що загальний обсяг поставки згідно наданих декларацій з податку на додану вартість за 10 місяців 2007 року складає 1988,5 тисяч гривень.

Судами також встановлено, Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санмарін»укладено договір №25-6/112 від 07.12.2006, позивач іменується «Агент»та діє у відповідності до положення глави 31 Господарського кодексу України, глави 5 розділу 4 Кодексу торгівельного мореплавства України, як повноправний представник судновласника, на підставі договору доручення с останнім. К право відношенням «Агента»та судновласника застосовуються норми глави 68 Цивільного Кодексу України -«Доручення». Аналогічні норми договору наведені в укладених позивачем договорів з Державним підприємством «Дельта-лоцмаи»(договір №112/п-06 від 22.09.2006 року), Державною установою «Держгідрограція»(договір №75-МЗ від 15 листопада 2002 року), тобто   ТОВ „Санмарін" виконувало агентські функції (морські агентські функції)   як постійний представник судновласників та за договорами морського агентування за винагороду зобов'язався надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

З наведеного вбачається, що грошові кошти, отримані відповідачем за даними договорами комерційного посередництва (морського агентування), поступали транзитом на рахунок відповідача та не є його власністю, оскільки підлягають обов'язковій передачі третій особі і ці кошти не є виручкою від реалізації продукції чи доходом суб'єкта підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень.

Згідно ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку сплати єдиного податку загальна виручка від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за чотири квартали 2007 року наростаючим підсумком позивача склала 620 694 грн (а.с.34).

Пунктом 5.3 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року № 213) встановлено, що при визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміну "поставка товарів (послуг)" відповідно до вимог пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, які не є тотожним поняттям виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розумінні Указу № 727. Виручка від реалізації послуг є комерційна винагорода, а не всі кошти які надходять па розрахунковий рахунок платників єдиного податку.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2008 у справі №2-а-4990/08 (2-а-6091/08) слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2008 у справі №2-а-4990/08 (2-а-6091/08) без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

М.О. Федоров

Судді

Г.К.Голубєва

О.В. Карась

М.І.Костенко

А.О.Рибченко