Рішення

від 24.03.2025 по справі 473/6767/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/6767/24

РІШЕННЯ

іменем України

"24" березня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., представників відповідача Алєксєєвої В.І., Дребот Ю.С., представниці третьої особи без самостійних вимог Царук Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вознесенський центр надання соціальних послуг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство у справах ветеранів України, Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, ОСОБА_2 , про визнання відмови в прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Вознесенський центр надання соціальних послуг» про визнання відмови в прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначав, що рішенням комісії з відбору кандидатів на посаду фахівця із супроводу ветеранів демобілізованих осіб від 30 жовтня 2024 року прийнято рішення рекомендувати його до працевлаштування на посаду фахівця із супроводу ветеранів демобілізованих осіб, як такого, що має високий рівень компетенції. Тому 12 листопада 2024 року позивач звернувся до КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг» з заявою про прийняття його на дистанційну роботу на посаду фахівця із супроводу ветеранів демобілізованих осіб.

Проте отримав відмову у працевлаштуванні на дистанційну роботу. Відмову представник відповідача обґрунтував тим, що з огляду на перелік послуг, що надаються центром особам, які потребують відповідної підтримки, виключається така форма організації праці як дистанційна робота, оскільки надання допомоги, на яку орієнтований КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг», вимагає особистої участі фахівця та унеможливлює її надання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Вказану відмову позивач вважав незаконною, оскільки він отримав рекомендацію щодо працевлаштування на посаду фахівця із супроводу ветеранів демобілізованих осіб, відповідає кваліфікаційним вимогам такритеріям професійної придатностідля зайняття вказаної посади. При цьому, фахівець із супроводу ветеранів демобілізованих осіб по суті є інформаційним радником, в зв`язку з чим обумовлена послуга може надаватися ним з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, в тому числі з тих підстав, що він за станом здоров`я позбавлений можливості самостійно прибути на робоче місце та дотримуватися встановленого відповідачем режиму робочого часу (позивач є особою з інвалідністю 1групи, підгрупа Б).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати відмову в прийнятті на його на роботу незаконною, зобов`язати відповідача укласти с ним трудовий договір про дистанційну роботу, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку по 17860,00 грн щомісячно (за період з 12 листопада 2024 року до виконання рішення суду), моральну шкоду, завдану внаслідок порушення його прав, в розмірі 53580,00 грн.

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

08 січня 2025 року від представниці відповідача Алєксєєвої В.І. надійшов відзив на позов, у якому остання просила відмовити в задоволенні позову та, при вирішенні спору, врахувати те, що:

- укладення з працівником трудового договору про дистанційну роботу є правом, а не обов`язком роботодавця та визначальним при вирішенні цього питання є можливість працівника виконувати функціональні обов`язки дистанційно;

- соціальний супровід це комплекс заходів, що передбачає оцінку потреб отримувача послуги, визначення шляхів в рішення основних проблем, навчання та розвиток навичок, спрямованих на подолання чи мінімізацію складних життєвих обставин, регулярні зустрічі чи відвідування отримувача послуг з метою моніторингу виконання поставлених завдань, сприяння у отриманні інших послуг, що неможливо здійснювати в дистанційному форматі;

- оскільки позивач не був офіційно працевлаштований до КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг», тому відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача середнього заробітку;

- з урахуванням наведених обставин, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

12 січня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважав безпідставними та такими, що не відповідають дійсності твердження відзиву про неможливість укладення з ним трудового договору про дистанційну роботу, оскільки посадова інструкція із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб ветеранського простору «VOZVET-цент» була затверджена після відмови в прийнятті позивача на дистанційну роботу.

09 січня 2025 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від представника Міністерства у справах ветеранів України Максимчука О.О., відповідно до яких останній з позицією позивача не погодився. При цьому зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2024 року № 881 затверджений Порядок забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Вказаний порядок визначає механізм забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб з метою здійснення ними заходів з підтримки ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей такої категорії осіб, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, членів сімей осіб, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, та інших демобілізованих осіб. При цьому вказаним Порядком не передбачена для посади фахівця з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб дистанційна форма роботи та про можливість такого формату роботи не було зазначено в описі вакансій. Водночас, рішення конкурсної комісії щодо надання рекомендації на працевлаштування носить лише рекомендаційний характер. Також відсутні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (позивач не був працевлаштований до КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг») та моральної шкоди (не встановлений причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача (якою фактично не було) та стражданнями позивача).

02 січня 2025 року на адресу суду від представниці Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці Павлюк О.О. надішли письмові пояснення щодо позову, в яких остання зазначала, що позивач ОСОБА_1 не звертався до управління зі скаргами чи іншими документами з приводу порушення його трудових прав КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг», також з матеріалів справи не вбачається, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки управління.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача Алєксєєва В.І., ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позов. Також звертали увагу суду на те, що особи, яким відповідач надає соціальні послуги, потребують комплексного підходу для вирішення питань, пов`язаних з подоланням чи мінімізацію складних життєвих обставин, що включає також необхідність встановлення особистого контакту з особою, яка потребує допомоги, її фізичного супроводу, відвідування її за місцем проживання. Фахівець повинен забезпечувати такій особі індивідуальний супровід, тому делегування певних обов`язків іншому фахівцю не передбачено.

Представниця Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці Царук Ю.Ю. в судовому засіданні вирішення вказаної справи залишила на розсуд суду.

Представник Міністерства у справах ветеранів України Максимчук О.О. в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Як убачаєтьсяз матеріалівсправи,позивач ОСОБА_1 є учасникомбойових дійта особою з інвалідністю 1групи, підгрупа Б (інвалідність внаслідок війни). Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28 червня 2024 року інвалідність встановлена безстроково, трудова спрямованість відсутня, потребує постійного стороннього догляду.

05 вересня 2024 року позивач подав заяву про участь у відборі на посаду фахівця із супроводу в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру ветеранів війни (заява № 05-09-00010416-24).

04жовтня 2024року позивачотримав повідомлення проте,що йогозаява №05-09-00010416-24опрацьована та переданана розглядконкурсної комісії.

Рішенням комісії з відбору кандидатів на посаду фахівця із супроводу ветеранів демобілізованих осіб від 30 жовтня 2024 року прийнято рішення рекомендувати його до працевлаштування на посаду фахівця із супроводу ветеранів демобілізованих осіб, як такого, що має високий рівень компетенції.

12 листопада 2024 року позивач звернувся до КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг» з заявою про прийняття його на дистанційну роботу на посаду фахівця із супроводу ветеранів демобілізованих осіб.

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від відповідача щодо відмови в прийнятті його на дистанційну роботу. Відмова обґрунтована тим, що з огляду на Професійний стандарт «Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб» (затв. наказом Міністерства у справах ветеранів від 09 квітня 2024 року № 111), посадової інструкції та колективного договору КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг», виключається така форма організації праці як дистанційна робота, оскільки надання допомоги, на яку орієнтований КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг», вимагає особистої участі фахівця та унеможливлює її надання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2024 року № 881 затверджений Порядок забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Вказаний порядок визначає механізм забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб з метою здійснення ними заходів з підтримки ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей такої категорії осіб, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, членів сімей осіб, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, та інших демобілізованих осіб (далі Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.3,6,17,22 Порядку фахівець із супроводу є штатним працівником комунальної бюджетної установи (закладу) або комунального некомерційного підприємства, зокрема з числа закладів охорони здоров`я. Він підпорядковуватиметься керівнику такої установи або закладу, де він працевлаштований. Посаду фахівця із супроводу може займати особа, яка має рівень освіти, що відповідає вимогам професійного стандарту, затвердженого в установленому порядку.

Фахівці з супроводу здійснюють заходи з підтримки шляхом забезпечення надання комплексної допомоги (комплексу дій) у різних сферах, зокрема сприяння організаційному вирішенню питань надання правової, соціальної, психологічної допомоги, публічних (електронних публічних), соціальних, медичних, реабілітаційних, освітніх та інших послуг, надання допомоги в оформленні документів щодо забезпечення житлом, земельними ділянками, з питань зайнятості, зокрема отримання грантової підтримки на розвиток підприємницьких ініціатив, надання допомоги з питань участі у спортивних змаганнях, у здійсненні заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації.

Організація заходів з підтримки проводиться фахівцем із супроводу та має такі форми роботи: здійснення супроводу осіб в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, зокрема під час надання допомоги в оформленні документів; проведення оцінювання потреб особи, що включає збір, аналіз та узагальнення даних для визначення потреб, проведення моніторингу потреб особи, зокрема з використанням інформаційних технологій (за наявності технічної можливості), визначення форм і методів роботи з особою, а також переліку необхідних послуг та допомоги; проведення інформування/консультування осіб з розгляду і вирішення питань у сферах, визначених упункті 17цього Порядку; проведення інформаційно-просвітницької роботи з метою профілактики та запобігання розвитку психічних та поведінкових розладів, формування загального розуміння про власне психічне здоров`я, проведення індивідуального опитування осіб для з`ясування їх стану і оцінки життєвих обставин, організація та проведення заходів з профілактики соціальних проблем, які порушують нормальну життєдіяльність осіб.

За змістом посадової інструкції фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб ветеранського простору «VOZVET-цент», затв. директором КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг» (узгоджується з Примірною посадовою інструкцією фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, затв. наказом Міністерства у справах ветеранів України № 284 від 04 вересня 2024 року, професійним стандартом «Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб», затв. наказом Міністерства у справах ветеранів від 09 квітня 2024 року № 111), основними завданнями фахівця є: організація індивідуального супроводу ветеранів війни та членів їх сімей; ведення документації та адміністративні обов`язки; психологічна підтримка; консультаційна підтримка; підтримка в оформленні документів; допомога в організації отримання медичних послуг та реабілітації; сприяння зайнятості та професійній адаптації; підтримка у житлових питаннях; співпраця з громадськими об`єднаннями ветеранів війни; формування активної життєвої позиції; допомога в організації дозвілля; організація транспортної допомоги.

Режим роботи фахівця встановлюється відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг».

Відповідно до ч. 2ст. 2 КЗпП Українипрацівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Стаття 21 КЗпП Українипередбачає, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Необґрунтована відмовав прийняттіна роботу забороняється (ст.22 КЗпП України).

За змістом вказаної статті передбачена наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, передбачених ч.2 вказаної статі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4-6ст. 60-2 КЗпП Українидистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених таттями50і51цьогоКодексу.

Законодавство не визначає переліку робіт, які можуть виконуватися дистанційно. Роботодавець самостійно вирішує чи може робота виконуватися поза межами підприємства, тобто основною умовою запровадження дистанційної роботи є наявність можливості виконання працівником покладених на нього функціональних обов`язків віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Отже, укладення трудового договору про дистанційну роботу, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Роботодавець може відмовити працівнику в прийнятті на дистанційну роботу, якщо виконання дистанційної роботине є можливим, зважаючи на трудову функцію працівника.

При цьому, не вважається дискримінацією в сфері праці встановлені цим Кодексом та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог.

Вищевказані нормативні акти, які регламентують введення посади «фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб» та визначають механізм забезпечення діяльності таких фахівців, не встановлюють можливість виконання покладених на них функціональних обов`язків в дистанційному форматі. Також, встановлено, що в даному випадку специфіка виконання роботи працівником не передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

При цьому, Міністерством у справах ветеранів України разом з оголошенням про старт прийому заяв від кандидатів на посади фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, яке було розміщено на офіційному сайті, змістовно була викладена інформація не тільки щодо порядку подання відповідної заяви, вимог до кандидатів, а також щодо функціональних обов`язків, режиму роботи останніх (п`ять робочих днів на тиждень), робочого місця (яким є установа/заклад комунальної форми власності, Ветеранський простір).

За таких обставин, рішення про відмову в прийнятті позивача на дистанційну роботу, прийняте керівником КЗ «Вознесенський центр надання соціальних послуг» в межах компетенції та з урахуванням вищевказаних нормативних актів, положень трудового законодавства, в зв`язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання відмови в прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання укласти трудовий договір відсутні. Також не підлягають задоволенню інші, пов`язані з ними, позовні вимоги.

ЄСПЛ вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вознесенський центр надання соціальних послуг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство у справах ветеранів України, Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, ОСОБА_2 , про визнання відмови в прийнятті на роботу незаконною, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан