Ухвала

від 20.03.2025 по справі 587/2432/23

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2432/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І, представника відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Хоменко Оксана Володимирівна про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на частку житлових будинків,

Встановив:

У провадженні Сумського районного суду Сумської області перебуває вище вказана цивільна справа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та її представник ОСОБА_7 були належним чином повідомлені про судові засідання призначені, зокрема на 18 березня 2025 року( а.с.53) та 20 березня 2025 року ( а.с.63), але повторно не з`явились в судове засідання, про час судового розгляду справи були належним чином повідомлені, не повідомили суд про причини своєї неявки і до суду не надходила заява про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог частини третьої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, виходячи з положень ст. ст. 223, 257 ЦПК України, позовна заява залишається судом без розгляду у разі сукупності певних умов, а саме належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового розгляду; позивач повторно не з`явився у судове засідання; від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

При наявності сукупності зазначених умов, причини повторної неявки у судове засідання позивача, який належним чином був повідомлений про місце і час слухання справи, правового значення не мають.

Поважність причини неявки позивача враховується при першій неявці.

Зважаючи на вказані норми закону та їх роз`яснення слід вважати, що суд при першій неявці позивача позбавлений можливості розгляду справи за відсутності позивача (його представника) у судовому засіданні у випадку належного повідомлення позивача про час та місце судового розгляду та за відсутності його заяви про розгляд справи у його відсутності, натомість в змозі відкласти розгляд справи. При повторній же неявці позивача (його представника) у випадку належного повідомлення про час та місце судового розгляду та за відсутності заяви про розгляд справи у відсутності позивача, суд позбавлений можливості розгляду справи, відкладення розгляду, незважаючи на причини неявки та зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Тобто, позовна заява при повторній неявці в судове засідання належним чином повідомленого позивача залишається без розгляду незалежно від причин його неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Слід відзначити, що позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків. Належне повідомлення позивача вдруге поспіль про судове засідання, його неявка у таке, відсутність у справі заяви про розгляд справи за відсутності позивача (частина п`ята статті 223, пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України), позбавляє суд можливості для проведення розгляду справи чи відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, зобов`язуючи залишити позовну заяву без розгляду.

Наслідки, передбачені частиною п`ятою статті 223 ЦПК України та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки позивача до суду, незалежно від поважності причин його відсутності.

Такий наслідок неявки позивача є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки, незалежно від того чи є можливість вирішити спір по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд визнає, що позивач та її представник повторно не з`явилася до суду, чим зловживає процесуальними правами та затягує розгляд справи, а тому суд уважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача та її представника. Заява про розгляд справи за їх відсутності не надійшла до суду.

Залишення заяви без розгляду не позбавляє особу права повторного звернення до суду за захистом своїх прав у загальному порядку (частина друга статті 257 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 14 січня 2021 року м. Київ справа № 521/3011/18 провадження № 61-10254св20 зазначив, що доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 46 100,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, заявник ОСОБА_1 не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.У заяві вказано на норми ЦПК України, а також долучено до заяви договір про надання правової допомоги №1955-Р/23 від 22.09.2023, розрахунок розміру витрат на професійну правову допомогу від 18.03.2025р., копії квитанції на загальну суму 46100грн, акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 1955-Р/23 від 22.09.2023. (а.с.56-58)

Представник відповідачаадвокат СукачЛ.С.надала заявуна підтвердженнявитрат направничу допомогуза договором№ 9від 04.12.2024р.та 2квитанції назагальну суму13000гривень прооплату гонораруадвоката.У данійзаяві заявник незазначила,які діїпозивача увказаній справібули необґрунтованими,що єпідставою длякомпенсації витрат,пов`язаних зрозглядом справиу зв`язкуіз залишеннямпозову безрозгляду. (а.с.68-71)

Вирішуючи вимоги представників відповідачів про компенсацію здійснених ними витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

З огляду на обставини справи, доводи заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що відсутні підстав для покладення на позивача витрат відповідачів на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 141, 142, 223, 257, 258, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Хоменко Оксана Володимирівна про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на частку житлових будинків залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Відмовити у задоволенні вимог представників відповідачів у стягненні витрат за надання професійної правничої допомоги за їх необгрунтованістю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.А.Степаненко