Рішення

від 11.03.2025 по справі 747/689/24

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/689/24

Провадження № 2/747/31/25

РІШЕННЯ

іменем України

11.03.2025 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_16.

представника третьої особи Сердюк Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначається, що з відповідачкою вони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний 15 листопада 2024 ороку. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач має власний будинок, зареєстрований та проживає разом з сином по АДРЕСА_1 , дитина знаходиться на його утриманні. Колишні дружина - відповідачка ОСОБА_2 - разом з донькою проживає за іншою адресою, в будинку позивача не зареєстрована, у вихованні та утриманні сина участі не бере. Визнання факту самостійного виховання та утримання дитини позивачу необхідно з метою оформлення соціальних виплат та отримання відстрочки від мобілізації. 08.11.2024 позивач звертався до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про отримання відстрочки від мобілізації та надано документи. Позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що не надано повного переліку документів, що підтверджують право на відстрочку по п.4 ч.1 ст 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому позивач ОСОБА_1 просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його батьком - позивачем ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали і просили задовольнити, оскільки позивач дійсно близько двох років самостійно виховує та утримує свого неповнолітнього сина, колишня дружина з донькою проживає за іншою адресою. На даний час позивач, як особа, що має право на відстрочку від мобілізації, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки, але згідно вимог закону до заяви необхідно було долучити, крім наданих позивачем документів, ще і рішення суду про встановлення факту сам самостійного утримання ним сина, тому йому було відмовлено у наданні відстрочки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, відзив на позов не поданий, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує, тому розгляд справи за згодою позивача та його представника проведений без участі відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Талалаївської селищної ради Сердюк Л.В. - в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову та встановлення факту. Дійсно, неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з батьком у його будинку по АДРЕСА_1 , який його виховує самостійно. Представники служби обстежували умови проживання дитини з батьком, про що було складено акт, під час розмови з дитиною він повідомив, що сам вирішив жити з батьком, його сестричка проживає з мамою. На думку представника служби у справах дітей задоволення позову буде в інтересах неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 - в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань від третьої особи до суду не надходило, тому розгляд справи проведений без участі представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва по народження серії НОМЕР_1 (а.с.21) Крім того позивач є батьком ОСОБА_5 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва по народження серії НОМЕР_2 (а.с.22) Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні від 29.10.2024 року по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15) Згідно довідки Талалаївської селищної ради № 1129 від 29.10.2024 року на утриманні ОСОБА_1 знаходиться син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17) Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 29.10.2024 року, проведеного на підставі заяви ОСОБА_1 посадовими особами Талалаївської селищної ради - начальником служби у справах дітей завідувачем і провідним фахівцем з соціальної роботи відділення підтримки сімей у складних життєвих обставинах КУ «Центр надання соціальних послуг Талалаївської селищної ради», по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4 . Будинок двоповерховий, належить на праві власності ОСОБА_1 загальною площею 87, 2 кв.м. житловою 50, 8 кв.м, складається з 4 кімнат, кухні, 2 санвузлів, 2 коридорів, тамбура, забезпечений електро- та водопостачанням, є каналізація. В достатній кількості наявні меблі та побутова техніка. Підлога на першому поверсі кахельна з підігрівом, на другому - вкрита ламінатом, стіни поклеєні шпалерами, у будинку тепло. ОСОБА_1 має автомобіль та мотоцикл, у власності також земельна ділянка 1, 99 га, яку обробляє сам, займається пасікою. Продуктами харчування забезпечений в достатній кількості. На момент обстеження ОСОБА_4 був вдома, пояснив, що він сам виявив бажання жити з батьком, його сестра проживає з матір`ю. В результаті обстеження комісією зроблено висновок про те, що санітарний стан будинку задовільний, для проживання та навчання дитини створені належні умови (а.с.14) Згідно характеристики учня 10-А класу Талалаївського ліцею ОСОБА_4 батько цікавиться навчанням та вихованням сина, відвідує батьківські збори та бере активну участь у ремонтах класного приміщення (а.с.13) Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.10.2020 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_1 з часткою 1 (а.с.18) Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2024 відносно земельної ділянки площею 0, 087 га по АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_1 , розмір частки 1 (а.с.19-20) 08.11.2024 року ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки на його утриманні знаходиться син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина не бере участі у вихованні сина, і тому він є особою яка на підставі п.4 ч.1 ст 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.8) 20.11.2024 року відбулось засідання комісії для розгляду заяв на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки (а.с.39) Згідно повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2024 року на імж ОСОБА_1 , причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період по причині відсутності повного переліку документів, що підтверджують право на відстрочку по п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а.с.40) Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердили той факт, що вже більше двох років позивач ОСОБА_1 проживає разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , самостійно утримує його, займається його вихованням. Його колишня дружина ОСОБА_2 довгий час не з`являється тут, проживає разом з донькою ОСОБА_5 за іншою адресою.

Суд, оцінюючи доводи сторін і досліджені докази, надані на підтвердження факту самостійного утримання і виховання дитини позивачем, звертає увагу на встановлені на основі поданих доказів обставини даної конкретної життєвої ситуації сторін і дитини.

У відповідності до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема суди розглядають справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Зазначений факт встановлюється в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, оскільки факт одноосібного виховання дитини не може встановлюватися у безспірному порядку абр за домовленістю батьків дини, оскільки в цьому питання завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав свобод та інтересів ОСОБА_1 . До зазначеного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5979/22, тому встановлення факту одноосібного виховання дитини позивачем ОСОБА_1 вирішується судом в порядку позовного провадженя. Крім того Велика Палата Верховного Суду даній Постанові зазначила, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частино першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

При розгляді справи судом застосовуються наступні норми права.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними. При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини). Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, когось із батьків дитини є підставою для припинення їх обов`язку утримувати дитину. Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби. Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для звільнення з військової служби.

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та пункт 4 частини першої статті 23 цього Закону викладено у такій редакції: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України. Аналогічного змісту підстави для звільнення з військової служби викладені в абзаці сьомому пункту 2, абзаці шостому пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зі змінами, внесеними Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Так, законодавець уточнив поняття «військовозобов`язані жінки та чоловіки [військовослужбовці], які мають дитину (дітей) віком до 18 років», тобто розширив перелік осіб, які мають право на відстрочку призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби за наведених підстав. Таке унормування зумовлене обставинам, за яких такий вичерпний перелік підстав [за яких особа, яка виховує самостійно дитину (дітей) віком до 18 років, може оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби (у редакції до 18 травня 2024 року)] не враховував усіх наявних життєвих ситуацій, коли особа самостійно виховує дитину (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо). Диспозиція пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу сьомого пункту 2, абзацу шостого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду. Іншого порядку встановлення такого факту законодавством України не передбачено, а про необхідність надання саме «рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини» дійсно міститься пряма вказівка в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Тим самим законодавець надав право позивачу звертатись до суду саме з такою вимогою, хоча й встановлення такого факту прямо не передбачено нормами Сімейного кодексу.

Дослідженими судом доказами доведено, що позивач ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати дитини проживає за іншою адресою разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , участі у вихованні та у триманні сина не приймає, натомість неповнолітній син висловив бажання жити з батьком, яке приймається судом у відповідності до положень Сімейного і Цивільного кодексів України, за яким дитина з 14 років може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають власне житло. Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини. Даний факт інакше як у судовому порядку, не може бути встановлено, адже жодний орган влади, крім суду, не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, і про необхідність встановлення даного факту судовим рішенням міститься пряма вказівка в п. 4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже вимоги позивача, з огляду на доведеність цього факту належними та допустимими доказами, є правомірними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 24 березня 2025 року.

Суддя Л.В.Тіщенко