Рішення від 23.12.2024 по справі 359/1791/24

Справа №359/1791/24

Провадження №2/359/1566/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Шандар М.М.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

1.1. В лютому 2024 року Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця звернувся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що в період часу з 9 січня 2018 року до 9 січня 2021 року ОСОБА_1 займав посаду директора установи. 11 грудня 2020 року він видав наказ №80-к, яким звільнив ОСОБА_2 з посади провідного юрисконсульта на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин. Однак постановою Київського апеляційного суду від 8 червня 2022 року було визнано незаконним та скасовано наказ директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця №80-к від 11 грудня 2020 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного юрисконсульта. Іншою постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця на користь ОСОБА_2 був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 88546 гривень 57 копійок. У виконання судового рішення Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця виплатив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 88546 гривень 57 копійок, за що сплатив єдиний соціальний внесок в розмірі 19480 гривень 25 копійок. Загальний розмір шкоди, заподіяної Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця, склав 108026 гривень 82 копійки. У зв`язку з тим, що незаконне звільнення ОСОБА_2 з роботи відбулось з вини ОСОБА_1 , у нього виник обов`язок відшкодувати позивачу заподіяну шкоду. Відповідач ухиляється від добровільного виконання вказаного обов`язку. Тому Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця просить суд стягнути з ОСОБА_1 шкоду в розмірі 108026 гривень 82 копійок.

1.2. Представник позивача ОСОБА_3 не з`явився у судове засідання та обмежився поданням заяв (а.с.34-35, 37, 39), в яких він підтримує позов та просить суд розглянути цивільну справу в його відсутності.

1.3. Представник відповідача ОСОБА_4 не визнає позов та подав відзив (а.с.52-54), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову, зокрема у зв`язку з закінченням річного строку звернення до суду.

2. Інформація про рух цивільної справи.

2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2024 року (а.с.23) вбачається, що цивільну справу за позовом, пред`явленим Інститутом розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця, було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.

2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 14 березня 2024 року (а.с.26-27) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 липня 2024 року (а.с.61-62) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. 27 грудня 2017 року Національна академія аграрних наук України уклала з ОСОБА_1 контракт (а.с.18-20), на підставі якого відповідач був прийнятий на роботу в Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця на посаду директора.

3.2. Наказом президента Національної академії аграрних наук України №334-к від 27 грудня 2017 року (а.с.17) ОСОБА_1 був призначений директором Інституту розведен-ня і генетики тварин ім. М.В. Зубця.

3.3. На підставі наказу директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця №1-к від 9 січня 2018 року (а.с.21) ОСОБА_1 приступив з 9 січня 2018 року до виконання посадових обов`язків директора установи.

3.4. 11 грудня 2020 року директор Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця ОСОБА_1 видав наказ №80-к, яким він звільнив ОСОБА_2 з посади провідного юрисконсульта на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин.

3.5. Постановою Київського апеляційного суду від 8 червня 2022 року було визнано незаконним та скасовано наказ директора Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця №80-к від 11 грудня 2020 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного юрисконсульта.

3.6. Іншою постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року (а.с.4-14, 97-103) з Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця на користь ОСОБА_2 був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 88546 гривень 57 копійок.

3.7. 8 квітня 2023 року Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця виплатив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 88546 гривень 57 копійок та сплатив єдиний соціальний внесок в розмірі 19480 гривень 25 копійок. Таким чином, загальний розмір шкоди, заподіяної позивачу, склав 108026 гривень 82 копійки (88546,57 + 19480,25). Ці обставини підтверджуються інформаційною довідкою директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця №02/22 від 7 лютого 2024 року (а.с.16).

3.8. Спірні правовідносини регулюються главою IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» та главою XV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

4.1. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

4.2. Згідно з ч.1, ч.2 ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

4.3. Відповідно до п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема у випадку коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

4.4. Згідно з ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

4.5. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4.6. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

5.1. Встановлено, що незаконне звільнення ОСОБА_2 з роботи відбулось з вини ОСОБА_1 . Тому на підставі п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця шкоду в розмірі 108026 гривень 82 копійки.

5.2. Однак днем виявлення заподіяної шкоди є день, коли Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця отримав скан-копію постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, а не день виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 88546 гривень 57 копійок та сплати єдиного соціального внеску в розмірі 19480 гривень 25 копійок. Тому посилання позивача на те, що перебіг річного строку звернення до суду розпочався лише 8 квітня 2023 року, підлягає критичній оцінці.

5.3. Так, зі змісту листа директора Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця ОСОБА_5 №01/173 від 26 вересня 2024 року (а.с.95) вбачається, що 13 лютого 2023 року позивач отримав копію постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року. З наступного дня розпочався річний строк звернення до суду. Перебіг цього матеріально-правового строку закінчився ще 13 лютого 2024 року. Зі штампу, розміщеного на титульному аркуші позовної заяви (а.с.1), вбачається, що Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця пред`явив позов лише 20 лютого 2024 року, тобто вже після закінчення строку, передбаченого ч.3 ст.233 КЗпП України.

5.4. З огляду на це суд вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача шкоду в розмірі 108026 гривень 82 копійок відсутні. Тому у задоволенні позову, пред`явленого Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця, належить відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.2. Встановлено, що Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця сплатив судовий збір в розмірі 3028 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується платіжною інструкцією №44 від 15 лютого 2024 року (а.с.22).

6.3. Однак у задоволенні пред`явленого позову відмовлено в повному обсязі.

6.4. З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу вказаних судових витрат відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця до ОСОБА_1 про стягнення шкоди відмовити.

Повний текст рішення суду складений 23 грудня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець