Рішення

від 19.03.2025 по справі 756/14563/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/14563/24

Провадження № 2-894/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Клименко В.Ю.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вспрощеному провадженнів приміщенніОбухівського районногосуду Київськоїобласті цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, треті особи приватне підприємство «Артмерікен», ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про зняття арешту з майна, на обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6575/24/1/005909, укладеного 01.05.2024 з ПП «Автотрейдинг-Волинь» набув право власності на легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Прибувши до ТСЦ МВС з метою перереєстрації вказаного автомобіля, позивачу було відмовлено у видачі нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та його перереєстрації, оскільки в рамках виконавчого провадження № АСВП: 56898107, що перебувало в провадженні Обухівського ВДВС в Обухівському районні Київської області ЦМУ Мінюсту (м. Київ) наявний арешт. З огляду на викладені обставини, позивач просить позов задовольнити.

18.03.2025 до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, які по своєму змісту є відзивом на позовну заяву, в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки дії державного виконавця вчиненні відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 13.02.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позизивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в поданому запереченні просив розгляди справу без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд з прави без її участі.

Представники третіх осіб ПП «Артмерікен» та АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань та пояснень суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

30.04.2024 між ПП «Автотрейдінг-Волинь» та ОСОБА_2 укладено договір комісії № 6575/24/1/005909, відповідно до п. 1.1 якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п. 189.3 Податкового кодексу України), марка, модель Volkswagen Passat, 1992 року випуску, колір чорний, VIN № кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 11.08.2017 року, за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 49000 грн.

01.05.2024 між ПП «Автотрейдінг-Волинь» та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6575/24/1/005909 (далі - договір купівлі продажу № 6575/24/1/005909 від 01.05.2024).

Згідно п.1.1 вказаного договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марка Volkswagen, модель Passat, 1992 року випуску, колір чорний, VIN № кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 11.08.2017 року.

Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього договору ( п. 2.1-2.2 договору купівлі продажу № 6575/24/1/005909 від 01.05.2024)

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 5квітня 2023року усправі №911/1278/20вказано, що відповідно до приписівстатті 328 ЦК Українипідставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти або правовідносини. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Відповідно доЦивільного Кодексу Українидо первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331 ЦК України), переробка речі (стаття 332 ЦК України), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333 ЦК України), набувальна давність (стаття 344 ЦК України) та інші.

Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - не власників, наприклад, іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило римського права: «nemopotest pluraiura inrem» ? «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам».

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає іззаконуабо незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина другастатті 328 ЦК України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 334 ЦК України).На відміну від нерухомого майна,ЦК Українине передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (частина четвертастатті 334 ЦК України).

Відповідно достатті 34 Закону № 3353-XIIдержавна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів:автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски,інші прирівняні до них транспортні засобита мопеди,що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положеньЦК Українипро перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положенняхЗакону № 3353-XIIта прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.

Як положеннями частини першоїстатті 334 ЦК Українищодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей6,627,628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з подібним висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положеннястатті 334 ЦК Українитастатті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові висновки щодо застосування положеньстатті 34 Закону № 3353-XIIвикладено Верховним Судом також у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставізаконучи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до вимогст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зіст.80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Позивач в своєму позові зазначає, що арешт на автомобіль Volkswagen, модель Passat, 1992 року випуску, колір чорний, VIN № кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , накладено в рамках виконавчого провадження № 56898107.

Проте, доказів наявності будь якого арешту на вказаний автомобіль, підтверджень того, що арешт накладено саме в рамках конкретного виконавчого провадження, а також відмови ТСЦ МВС у проведенні перереєстрації вказаного транспортного засобу суду не надав. З наданих роздруківок з сайту виконавчих проваджень не можливо встановити наявність арешту та причини завершення виконавчого провадження.

Відсутність відповідних доказів також унеможливлює вирішення судом питання щодо наявності чи відсутності правових підстав у скасуванні відповідного арешту.

Доказування відповідно до ч. 6ст. 81 ЦПК Українине може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності арешту та правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК Українисуд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, як необґрунтований.

Керуючись ст.ст.15,15,317,321,391 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13,76-82,141,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 доОбухівського відділу державноївиконавчої службив Обухівськомурайоні Київськоїобласті Центральнеміжрегіональне управлінняміністерства юстиції(м.Київ)про зняттяарешту змайна,треті особи приватнепідприємство «Артмерікен», ОСОБА_2 ,Акціонерне товариствоКомерційний банк«ПриватБанк», відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 березня 2025 року.

Суддя: О.Б. Тиханський