Постанова

від 13.03.2025 по справі 343/1474/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1474/24

Провадження № 22-ц/4808/347/25

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Максюти І. О.,

Пнівчук О. В.,

секретар Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Парфана Тараса Дмитровича на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року в складі судді Керніцького І. І., ухвалене у м. Долина Івано-Франківської області та Долинської міської ради на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області, третя особа Долинський міський голова Дирів Іван Ярославович, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до Долинської міської ради Івано-Франківської області з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що позивачка рішенням Долинської міської ради від 28 грудня 2020 року № 36-2/2020 була затверджена на посаду заступника Долинського міського голови, а з 26 січня 2021 року приступила до виконання обов`язків. 01 листопада 2021 року міським головою була затверджена Посадова інструкція заступниці Долинського міського голови ОСОБА_1 .

Вказував, що починаючи з 16 грудня 2022 року Долинський міський голова відповідними розпорядженнями не покладав на ОСОБА_1 жодних обов`язків, позивачка не була запрошена на жодну нараду, яка проводилася у міській раді, виокремлена та ізольована від колективу і усунута від виконання організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, як посадова особа органу місцевого самоврядування.

19 грудня 2022 року Долинський міський голова видав розпорядження № 928-к «Про скасування надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_1 », яким скасував їй, як заступнику міського голови щомісячну надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50% посадового окладу з врахуванням доплати за ранг, чим здійснив на неї моральний тиск з метою спонукання її до написання заяви про звільнення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, яке набрало законної сили 27 липня 2023 року визнано протиправними та скасовано розпорядження міського голови Долинської міської ради від 16 грудня 2022 № 361 «Про розподіл обов`язків між міським головою, секретарем ради, заступниками міського голови та керуючим справами (секретарем) виконавчого комітету міської ради» та розпорядження міського голови Долинської міської ради від 19 грудня 2022 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року встановлено факт протиправних дій Долинського міського голови, в тому числі визнано протиправними дії з безпідставного позбавлення заступниці міського голови ОСОБА_1 частини виплат (премій, надбавок та інших заохочень).

Посилаючись на те, що протиправні дії з боку міського голови привели до втрати можливості позивачкою виконувати свої посадові обов`язки, а також до зменшення заробітної плати, душевних переживань, іміджевих втрат, враховуючи те, що вона входить до керівного складу міської ради і піддається систематичному приниженню з боку відповідача на очах у своїх підлеглих, у зв`язку з чим втратила спокій та погіршився стан її здоров`я, просила стягнути з відповідача на свою користь 211871,63 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 500000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з Долинської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану протиправними діями Долинського міського голови ОСОБА_2 в розмірі 66761,60 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2024 року постановлено стягнути з Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36784 грн.

У апеляційній скарзі на рішення суду від 12 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Парфан Т. Д., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині визначення розміру матеріальної та моральної шкоди, просить рішення суду змінити та стягнути з Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 211871,63 грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди, завданих протиправними діями Долинського міського голови Диріва І. Я.

Представник скаржниці зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення суду встановив факт протиправних дій Долинського міського голови, наявність матеріальної і моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою. Однак, помилково визначив розмір матеріальної шкоди, завданої позивачці і непропорційно до пережитих страждань встановив розмір відшкодування за спричинену позивачці моральну шкоду. Зокрема, судом залишено поза увагою спричинену позивачці у 2023 році матеріальну шкоду внаслідок вчинення міським головою протиправних дій в розмірі 123832 грн. та 11676,72 грн. недоотриманої допомоги на оздоровлення і 9601,31 грн. недоотриманої соціально-побутової допомоги за 2023 рік.

Крім того, представник позивачки вважає необґрунтованим зменшення судом першої інстанції розміру відшкодування спричиненої їй моральної шкоди з 500000 грн. до 50000 грн.

Зазначає, що станом на дату подання позову, незважаючи на набрання 24 квітня 2024року законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі 300/1808/23, яким визнано дії міського голови протиправними і зобов`язано міського голову утриматися від вчинення таких дій, міський голова продовжує протиправні дії щодо заступниці міського голови Шевченко А. В., що свідчить про свавілля з боку посадової особи органу місцевого самоврядування.

Апеляційну скаргу на дане рішення та на додаткове рішення, ухвалені у вказаній справі, подав також відповідач Долинська міська рада. У апеляційній скарзі на зазначені рішення відповідач, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, а також на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду від 12 грудня 2024 року та додаткове рішення від 23 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник Долинської міської ради звертає увагу апеляційного суду на те, що стягнута на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода фактично такою не є, а насправді є різницею між середньою заробітною платою за листопад-грудень 2022 року і за січень 2023 року червень 2024 року. Тому, на його думку, спір не стосується матеріальної шкоди, а є спором щодо оплати праці під час проходження публічної служби в органах місцевого самоврядування. Вказує, що суд першої інстанції, стягнувши матеріальну шкоду на користь позивачки у розмірі 66761,60 грн. замість керівника органу місцевого самоврядування визначив розмір премії позивачки, що є грубим порушенням норм матеріального права.

Представник Долинської міської ради також вказує на те, що позивачка ОСОБА_1 раніше зверталася з позовними заявами до суду про стягнення різниці між середньою заробітною платою за інший період. Зокрема, просила стягнути на її користь різницю між середньою заробітною платою за листопад-грудень 2022 року і за січень-березень 2023 року та моральну шкоду у розмірі 250000 грн., однак у задоволенні її позовних вимог було відмовлено (справа №300/1808/23) Більш того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року за результатами перегляду даної справи №300/1808/23 було встановлено, що вимога про стягнення різниці середньої заробітної плати є фактично вимогою про стягнення премії у більшому розмірі, ніж визначений роботодавцем, а оскільки це є виключні повноваження роботодавця, то суд не вправі перебирати їх на себе та втручатися у визначення цих елементів оплати праці. А у справі №300/7126/23 просила стягнути різницю між середньою заробітною платою за листопад-грудень 2022 року і за квітень-вересень 2023 року, а також невиплачену частину допомоги на оздоровлення за 2023 рік та невиплачену частину соціально-побутової допомоги за 2023 рік. У задоволенні вимог в частині цих стягнень їй також було відмовлено.

Представник Долинської міської ради наголошує на тому, що приписами ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» не передбачено імперативної норми щодо обов`язку роботодавця нараховувати та виплачувати премію, а тому щомісячна премія службовця не є обов`язковою складовою заробітної плати, яка встановлюється за рішенням відповідного керівника за результатами оцінки його роботи протягом відповідного місяця.

Крім того скаржник зазначає, що згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі 300/5501/22 позивачці було донараховано заробітну плату (надбавку за високі досягнення у праці) за період з 19 грудня 2022 року по 31 липня 2023 року та виплачено 41711,53 грн., а починаючи із серпня 2023 року така надбавка їй нараховується та виплачується щомісяця.

На думку представника відповідача, судом першої інстанції не враховано, що заробітна плата позивачці протягом січня 2023 року червня 2024 року нараховувалась і виплачувалась у відповідності до діючого законодавства та складалась із посадового окладу, доплати особам, які працюють у гірських районах, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, премії (у розмірі визначеному керівником), надбавки за високі досягнення у праці (за інтенсивність праці)

Також скаржник вважає, що вимога позивачки щодо стягнення різниці між середньою зарплатою за листопад-грудень 2022 року та заробітною платою за січень 2023 року-червень 2024 року є фактично вимогою про стягнення індексації протягом січня 2023 року-червня 2024 року.

Не погоджується скаржник і з висновком суду про доведення позивачкою факту завдання їй моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання їй такої шкоди.

Помилковим, на думку представника Долинської міської ради, є й висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, скільки такі витрати не є співмірними до фактично витраченого часу та докладених зусиль адвокатом.

Представник скаржника також вважає, що у суду першої інстанції були підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки позивачка займає посаду заступника міського голови, тобто є посадовою особою органу місцевого самоврядування, а відповідачем є орган місцевого самоврядування. А тому спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Однак, суд першої інстанції ухвалою від 22 листопада 2024 року відмовив у клопотанні представника відповідача про закриття провадження у даній справі.

У надісланому на адресу суду відзиві на апеляційну скаргу представник Долинської міської ради заперечує доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 . Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачка ОСОБА_1 та їїпредставник адвокатПарфан Т.Д.правом подачівідзиву нескористались, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги представника Долинської міської ради до апеляційного суду не направляли.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Третя особа Долинський міський голова Дирів І. Я. в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судовою повісткою, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Парфана Т. Д., які просили свою апеляційну скаргу задовольнити, пояснення представника Долинської міської ради Федор М. М., яка просила задовольнити апеляційну скаргу ради, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Парфана Т. Д. необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Долинської міської ради задовольнити, скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 23 грудня 2024 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що протиправними діями міського голови Долинської міської ради позивачці завдано матеріальної та моральної шкоди.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2020 рішенням Долинської міської ради № 36-2/2020 позивачку затверджено заступником Долинського міського голови (а.с. 11).

Розпорядженням міського голови № 45-К від 25 січня 2021 року позивачці погоджено приступити до виконання обов`язків з 26 січня 2021 року. Також їй встановлено посадовий оклад в розмірі згідно із штатним розписом та щомісячну надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50% посадового окладу з врахуванням доплати за ранг (а.с. 33).

Розпорядженням міського голови № 294 від 21 жовтня 2021 року на ОСОБА_1 були покладені обов`язки із спрямування та контролю роботи Управління освіти; КНП «Центр первинної медичної допомоги»; КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»; Центр професійного розвитку педагогічних працівників; Інклюзивно-ресурсний центр, а також по координації, організації та контролю роботи Служби у справах дітей; з питань охорони здоров`я (а.с. 34-35).

Розпорядженням міського голови № 361 від 16 грудня 2022 року визнано таким, що втратило чинність розпорядження № 294 від 21 жовтня 2021 року. При цьому обов`язків ОСОБА_1 як заступника міського голови не визначено (а.с. 36).

На підставі розпорядження міського голови від 16 грудня 2022 року № 361 розпорядженням № 928-к від 19 грудня 2022 року позивачці скасовано щомісячну надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50% посадового окладу з врахуванням доплати за ранг, з 19 грудня 2022 року, встановлену розпорядженням міського голови від 25 січня 2021 року № 45-К (а.с. 37-38).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, яке набрало законної сили 27 липня 2023 року, у справі № 300/5501/22, визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Долинської міської ради від 16 грудня 2022 року № 361 «Про розподіл обов`язків між міським головою, секретарем ради, заступниками міського голови та керуючим справами (секретарем) виконавчого комітету міської ради»; визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Долинської міської ради від 19 грудня 2022 року №928-к «Про скасування надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_1 » (а.с. 21-24).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року в справі № 300/1808/23 визнано протиправними дії міського голови м. Долина Диріва І. Я. щодо усунення заступника міського голови Шевченко А. В. від виконання посадових повноважень із здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій в непередбачений законом спосіб; безпідставного незапрошення на зустрічі і наради, в яких заступник міського голови Шевченко А. В., відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів брала участь та має брати участь; безпідставного позбавлення заступника міського голови Шевченко А. В. частини виплат (премій, надбавок та інших заохочень); розмеблювання робочого кабінету заступника міського голови Шевченко А. В. та зобов`язано утриматися від вчинення таких дій стосовно заступника міського голови Шевченко А. В. Стягнуто з міського голови міста Долина Диріва І. Я. на користь ОСОБА_1 різницю між середньою заробітною платою ОСОБА_1 за листопад-грудень 2022 року і заробітною платою ОСОБА_1 у січні-березні 2023 року в розмірі 45622 грн. 85 коп. У задоволенні позовних вимог про відшкодування поральної шкоди відмовлено (а.с. 12-20).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 300/1808/23 апеляційну скаргу Міського голови м. Долина Диріва І. Я. задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року в частині стягнення з міського голови міста Долина ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між середньою заробітною платою за листопад-грудень 2022 року і заробітною платою у січні-березні 2023 року в розмірі 45622 грн. 85 коп. скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовлено. В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року залишено без змін (а.с. 25-30).

Звертаючись до суду із позовом, позивачка, посилаючись на вищевказані обставини, вважала матеріальною шкодою недоотриману внаслідок протиправних дій міського голови заробітну плату, яку просила відшкодувати за рахунок органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, фактично є трудовими, які регулюються нормами трудового законодавства, апеляційний суд вважає, що позивачкою не доведено завдання їй матеріальної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності Долинської міської ради, яка підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому нормами цивільного законодавства. Тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відтак доводиапеляційної скарги Долинської міської ради щодо безпідставного стягнення судом першої інстанції матеріальної шкоди є обґрунтованими.

У своїй позовній заяві позивачка просила суд стягнути з відповідача також 500000 грн. у відшкодування моральної шкоди із посиланням як на ст. 16, 23 ЦК України, так і на ст. 2371 КЗпП України.

Представник позивачки в судовому засіданні апеляційного суду уточнив, що оскільки трудовий спір вже був розглянутий в порядку адміністративного судочинства, в цій справі правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є положення ст. 16, 23 ЦК України.

Таким чином, оскільки в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди необхідно відмовити, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України).

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Долинської міської ради необхідно задовольнити повністю, а рішення суду від 12 грудня 2024 року та від 23 грудня 2024 року скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Парфана Т. Д. в зв`язку із цим підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Парфана Тараса Дмитровича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Долинської міської ради задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2024 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 березня 2024 року.

Судді В. М. Барков

І. О. Максюта

О. В. Пнівчук