Постанова

від 18.03.2025 по справі 910/8412/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа№ 910/8412/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 18.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» про ухвалення додаткового рішення

подану за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ МЕДІА»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024

у справі № 910/8412/24 (суддя - О.В. Гулевець )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ МЕДІА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна»

про стягнення 772 062,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 772 062,12 грн. нарахованих за порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг по проведенню дослідження аудиторії радіо №20230614/10495 від 14.06.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/8412/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МВ МЕДІА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/8412/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, повний текст якої складено 19.02.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ МЕДІА» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/8412/24 залишено без змін.

24.02.2025 до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8412/24, в якій заявник просить прийняти до розгляду заяви та додані до неї докази сплати судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у апеляційному суді, в сумі 129 355,10 грн.

Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8412/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8412/24; відкладено вирішення питання щодо призначення до розгляду або залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8412/24 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

03.03.2025 матеріали справи № 910/8412/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8412/24 призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2025 о 9 год. 40 хв.

13.03.02029 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому заявник просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, та визначити, що на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

В судове засідання відповідач представників не направили.

В судовому засіданні представники позивача звернулись до суду з усним клопотанням про залишення без розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вказане клопотання обґрунтовано порушенням відповідачем строків подання доказів понесення судових витрат.

У задоволенні вказаного клопотання колегією суддів відмовляється з підстав, як будуть викладені нижче.

В судовому засіданні представники позивач проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення заперечили, а також просили зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали заяви відповідача позивача про ухвалення додаткового рішення, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- відповідач у відзиві на апеляційну скаргу навів попередній розрахунок судових витрат, зазначивши, що такі витрати можуть скласти 120 000,00 грн. та просив покласти їх на позивача;

- заява про ухвалення додаткового рішення до якої додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, надійшли до суду 24.02.2025.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат та спростовуються твердження позивача про пропущення відповідачем таких строків.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження надання правової допомоги відповідачем до матеріалів справи долучені укладений між відповідачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Офіс Олександра Завадецького» (бюро) договір про надання правничої допомоги № 4/07-2024 від 30.07.2024 (далів Договір), рахунки № 4/07-2024/6 від 31.12.2024 та № 4/07-2024/7 від 19.02.2025 з додатками, акти виконаних робіт (надану правничу допомогу) № 4/07-2024/6 від 31.12.2024 та № 4/07-2024/7 від 19.02.2024, платіжних інструкцій в національній валюті № 7217 від 07.01.2025 та № 7396 від 20.02.2025.

Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.

У договорі сторонами погоджено, що:

- Бюро надає клієнту правничу допомогу щодо захисту його інтересів у відносинах з особами приватного та публічного права, з фізичними особами (п. 1.1);

- договір набирає чинності з 29.07.2024 та діє до 21.12.2025 (п. 2.1);

- за надання допомоги клієнт сплачує бюро: а) фіксований гонорар за виконання певних доручень; б) погодинний гонорар, який визначається на підставі часу, фактично витраченого за надання допомоги бюро. Погодинний гонорар нараховується за всі роботи, виконані адвокатами бюро, окрім роботи за яку нараховується фіксований гонорар (п. 7.1);

- розмір погодинного гонорару бюро складає гривневий еквівалент 200 доларів США за годину роботи. Час, витрачений на необхідне очікування та дорогу підлягає оплаті у розмірі 50 % відповідного погодинного гонорару. За неповну годину роботи підлягає нарахуванню пропорційна частина погодинного гонорару (п. 7.2.1).

Бюро надано наступні послуги:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу, витрачений час - 6 годин, гонорар - 49 995,76 грн.;

- підготовка до участі та участь в судовому засіданні 16.12.2024 - 2 години, гонорар - 16 642,80 грн.;

- необхідні очікування та дорога для участі у судовому засіданні 16.12.2024 (50% погодинного гонорару) - 1 година, гонорар - 4 160,70 грн.;

- підготовка заперечень щодо відповіді позивача на відзив на апеляційну скаргу - 4 години, гонорар 33 592,80 грн.;

- підготовка до участі у судовому засіданні 18.02.2025 - 2 години, гонорар - 16 651,96 грн.;

- участь в судовому засіданні 18.02.2025 - 30 хвилин, гонорар - 4 155,54 грн.;

- необхідні очікування та дорога для участі у судовому засіданні 18.02.2025 (50% погодинного гонорару) - 1 година, гонорар - 4 155,54 грн.

Здійснення відповідачем оплати наданих послуг підтверджується наданими ним платіжними інструкціями в національній валюті № 7217 від 07.01.2025 та № 7396 від 20.02.2025 на загальну суму 129 355,10 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатським бюро «Офіс Олександра Завадецького» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив зменшити розмір витрат до 5 000,00 грн.

У обґрунтування вказаного клопотання позивач послався на наступне:

- ціна позову становить 772 062,12 грн., а сума, яку просить відшкодувати відповідач становить 129 355,10 грн., тобто 17% від ціни позову, що свідчить про те, що сума відшкодування неадекватно завищена порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг, яка на ринку мала б складати до 3 % від ціни позову;

- відповідно до інформації з сайту Юридичної компанії «УНІЛАВ», що міститься за посиланням https://unilaw.com.ua/tsiny-na-yurydychni-poslugy-i-vartist-poslug-advokata/ вартість написання відзиву - 1 250/1 500,00 грн., усна юридична консультація - 500,00 грн., написання пояснень, заперечень - від 1 500,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи - від 900,00 грн.;

- відповідно до інформації з сайту Адвокатського бюро «Аспект», що міститься за посиланням https://advokat-aspekt.com.ua/price/ вартість складання позовної заяви, заперечень на позовну заяву - від 1 500,00 грн., складання апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу - від 2 000,00 грн., вивчення матеріалів справи з метою визначення судової перспективи спору - 800,00 грн. за 1 том справи., представництво інтересів клієнта в господарському суді (одне судове засідання) - від 2 000,00 грн., складання мотивованого клопотання - від 1 000,00 грн.;

- відповідно до інформації з сайту Адвокатського бюро Максима Студзінського, що міститься за посиланням https://advocate-kiev.com.ua/poslugi-advokata/ вартість усної юридичної консультації (тривалість до 1 години) - від 500,00 грн., підготовка позовної заяви, заяви про перегляд заочного рішення, відзиву на позовну заяву - від 2 000,00 грн., підготовка апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами - від 4 000,00 грн., оформлення та подача заяв, клопотань, відповідей на відзиви, заперечень, додаткових пояснень (з усіма додатками) в суд - від 1 500,00 грн., ведення справи в суді першої інстанції - від 10 000,00 грн. (за весь комплекс послуг);

- отже, аналізуючи ринкову вартість адвокатських послуг, заявлена відповідачем вартість 8 300,00 грн. за одну годину роботи виглядає явно завищеною.

- адвокатом двічі (03.12.2024 та 04.12.2024) були надані однакові послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу по справі № 910/8412/24, при цьому на першу витрачено 4 години а на другу 2 години. В свою чергу адвокат Заводецький О.О. брав учать як представник відповідача в цій справі у суді першої інстанції, а у відзиві на апеляційну скаргу не надано якихось нових доводів чи доказів, які б не були описані та подані до суду раніше. Вказане свідчить про завищення використання часу;

- підготовка адвоката до участі у справі не належить до надання професійної правничої допомоги, оскільки адвокат при цьому не представляє клієнта і не діє в його інтересах, а процес підготовки спрямований на сам перед на тренування здібностей самого адвоката. При цьому саме судове засідання тривало не більше 10 хвилин. Отже час, який затрачений на вказане (2 години) є завищеним;

- очікування та дорога до участі у судовому засіданні не може вважатися правничою допомогою, оскільки взагалі не пов`язане з таким поняттям як надання послуг;

- час, який витрачений на підготовку заперечень щодо відповіді позивача на відзив на апеляційну (4 години) є завищеним, так як у запереченнях не надано якихось нових доводів чи доказів, які б не були описані та подані до суду раніше;

- отже, як мінімум 12 годин роботи адвоката вказані безпідставно;

- із вказаних розцінок вартості послуг на ринку адвокатських послуг, беручи до уваги спрощений порядок розгляду справи, слідує, що ринкова вартість наданих адвокатом послуг реальним обсягом, приблизно 5 годин, коштувало б на ринку до 5 000,00 грн. При чому жодних складних дій чи досліджень, які б коштували 8 300,00 грн. за одну годину роботи, у справі не проводилось.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Колегія суддів визначає наведені позивачем заперечення проти розміру судових витрат частково обґрунтованими та зазначає про таке.

З матеріалів справи слідує, що правова позиція відповідача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатським бюро, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи, а відтак колегія суддів критично ставиться до затраченого часу у загальній кількості 6 годин для надання відповідачу послуг щодо написання відзиву на апеляційну скаргу та 4 години - для надання послуг щодо підготовки заперечень щодо відповіді позивача на відзив на апеляційну скаргу.

Слід зазначити і про те, що у наданих відповідачем додатках до рахунків зазначено окремо види робіт такі як представництво інтересів в судових засіданнях, які складаються з: підготовки до участі у судових засіданнях, необхідного очікування та дороги для участі у судовому засіданні та участь у судових засіданнях, проте колегія суддів зазначає, що проведення підготовки до судових засідань, а також витрат на час представників витрачений на дорогу для участь в судових засіданнях нічим документально не підтверджений. При цьому колегія суддів зауважує на тому, що відповідач не був позбавлений можливості прийняти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції не витрачаючи час на дорогу до суду.

З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, середній розмір ринкових ціна на послуги, колегія суддів вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати відповідача у загальній сумі 20 000,00 грн.

Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» про ухвалення додаткового рішення задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ МЕДІА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАР Україна» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров