Постанова від 13.03.2025 по справі 927/373/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2025 р. Справа№ 927/373/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.03.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024

у справі №927/373/24 (суддя - Сидоренко А.С.)

за первісним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан"

про витребування майна

за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори"

про стягнення 2 252 750 грн 02 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

18.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" (далі - позивач за первісним позовом, ТДВ "Медобори", скаржник) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" (далі - відповідач за первісним позовом, ПрСП "Лан") про витребування майна, якою позивач просить витребувати в натурі у відповідача 366 522 кг пшениці загальною вартістю 1 831 914,60 грн, яка помилково завантажена 25 листопада 2022 року позивачем відповідачеві та має наступну характеристику: пшениця не на насіння для споживчої переробки урожаю 2022 року, перевірена на відповідність вимог ДСТУ 3768:2019, вологість 14%, протеїн ФОС 12,1%, натура ФОС 750, смітна домішка 2%, зернова домішка 2%, пшениця без ГМО. Пшениця була перевірена та/або пройшла експертизу із застосуванням необхідних офіційних процедур, а тому вважалась вільною від шкідливих організмів та відповідала діючим фітосанітарним вимогам.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що, на його думку, відповідне майно є безпідставно набутим відповідачем, оскільки жодних договірних відносин між сторонами не існує. Нормативно правовим обґрунтуванням даного позову позивачем визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.

30.05.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшов зустрічний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" (далі - позивач за первісним позовом) до Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 1 952 054,02 грн понесених підприємством вимушених витрат та 300 000,00 грн моральної шкоди, завданої репутації останнього умисними діями товариства.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог підприємство посилається на понесення ним витрат внаслідок умисних дій товариства, які полягають в протиправній, одноособовій зміні вантажу, здійснення його завантаження до транспортних засобів без згоди перевізника за відсутності згоди на зміну вантажу і маршруту від замовника та відмові у забезпеченні необхідними документами на змінений вантаж для перевезення його за відповідним маршрутом. Стягнення моральної шкоди позивач обумовлює приниженням його ділової репутації та підривом довіри до його діяльності внаслідок відповідних дій відповідача.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі №927/373/24 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" про витребування майна залишено без задоволення. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" до Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" про стягнення 2 252 750 грн 02 коп. залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що згідно умов Договору № 12/10.22 від 12.10.2022 право власності на товар перейшло до покупця PROMFIN HOLDING OU з моменту поставки (передачі) товару, а факт передачі товару сторонами не оспорюється. Тобто, фактично при завантаженні автотранспорту перевізника ПСП «Лан» відбувся перехід права власності від ТДВ «Медобори» до PROMFIN HOLDING OU.

Також, відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, судом першої інстанції встановлено відсутність протиправної поведінки ТДВ «Медобори» та завданих реальних збитків позивачу, як елементів складу цивільного правопорушення, а у разі відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільно-правова відповідальність не настає.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не подано доказів, що ним було понесено реальні збитки у заявленому розмірі. Розрахунок витрат по перевезенню пшениці, витрат по зберіганню пшениці, витрат пов`язаних з переміщенням транспорту, зроблений ПСП «Лан» гіпотетично, із застосування онлайн-калькуляторів, з врахуванням середніх показників подібних витрат. Жодних доказів понесених реальних витрат саме ПСП «Лан» до матеріалів справи не додано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішення, Товариство з додатковою відповідальністю "Медобори" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/373/24. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" про витребування майна задовільнити і витребувати в натурі у Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" 366 522 кг пшениці загальною вартістю 1 831 914,60 грн, яка помилково завантажена 25 листопада 2022 року позивачем відповідачеві та має наступну характеристику: пшениця не на насіння для споживчої переробки урожаю 2022 року, перевірена на відповідність вимог ДСТУ 3768:2019, вологість 14%, протеїн ФОС - 12,1%, натура ФОС - 750, смітна домішка 2%, зернова домішка 2%, пшениця без ГМО на користь Товариства із додатковою відповідальністю "Медобори".

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відомостей, що ПСП «ЛАН» і ТДВ «Медобори» досягли згоди щодо перевезення пшениці вагою 366 522 кг загальною вартістю 1 831 914,60 грн, немає в матеріалах справи, обидві сторони підтвердили те, що пшениця була завантажена помилково у заявах по суті справи. 38. Таким чином, пшениця вагою 366 522 кг загальною вартістю 1 831 914,60 грн перебуває у ПСП «ЛАН» без достатньої правової підстави.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

12.02.2025 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, відповідно до якого останній просить долучити до матеріалів справи копію Угоди про розірвання договору №12/10.22 від 12 жовтня 2022 року, що укладена 11 лютого 2025 року.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/373/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

05.12.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/373/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі №927/373/24 та призначено до розгляду на 23.01.2025.

22.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" надійшло через "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник зазначає, що не може взяти участь в даному судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому розгляді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 задоволено клопотання про відкладення розгляду справи Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори". Відкладено розгляд справи №927/373/24 на 13.02.2025.

29.01.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

13.02.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.03.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

У судове засідання 13.03.2025 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

У обґрунтування неможливості подання доказу до суду першої інстанції заявник зазначає, що такого доказу не існувало на момент проголошення судом першої існатнції оскаржуваного рішення.

Дослідивши обставини, що викладені у клопотанні, колегія суддів зазначає, що така обставина як відсутність існування доказу, в даному випадку Угоди про розірвання договору №12/10.22, на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів, а тому даний новий доказ залишається колегією суддів без розгляду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Згідно ст. 173 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, та їх істотні умови встановлені в ст. 179, 180 Господарського кодексу України відповідно до положень яких майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначалось колегією суддів вище, що 12.10.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю «Медобори» та PROMFIN HOLDING OU (Естонія) укладено договір № 12/10.22, відповідно до умов якого (п.1.1) продавець продає, а покупець купує товари у відповідності з Додатками (Специфікаціями) до договору, в кількості, якості, асортименті, по цінам і відповідності технічним умовам, вказаним в додатках (специфікаціях) до цього договору, що є невід`ємними частинами цього договору.

У п.6.1 Договору сторони визначили, що умови поставки товару по даному договору FCA місці завантаження зерновий склад: Україна, 48230, Тернопільська область, Гусятинський район, село Зелене відповідно до умов цього договору.

Поставка здійснюється згідно правил Incoterms-2010 (п.6.2 договору).

Згідно п.6.3 договору продавець з кожною партією товару направляє документи, вказані в додатку (специфікаціях) до даного договору.

Відповідно до п.6.4 договору право власності на товар, ризики випадкової загибелі або пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту поставки товару відповідно до умов, зазначених в п.6.1 цього договору.

12.10.2022 Товариство з додатковою відповідальністю «Медобори» та PROMFIN HOLDING OU підписали Специфікації № 1,2,3,4 до договору № 12/10.22 від 12.10.2022 в кожній з яких погодили поставку зерна пшениці урожаю 2022 насипом у кількості 3000 тон, за ціною 130 Євро, загальною вартістю 390 000,00 Євро.

У вказаних специфікаціях сторони погодили наступні умови: Передача товару у власність покупця здійснюється в момент поставки. Разом з товаром покупець отримує наступні документи: митна декларація, EURO 1, фіто-санітарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, якісне посвідчення, CMR, інвойс. Імпортер: AGROPROMFIN GRAIN SRL, Romania.

Також у Специфікаціях 2, 3, 4 сторони погодили, що п. 6.1, глава 6 цієї угоди буде змінена наступним чином: умови доставки товару узгоджуються як FCA місці завантаження - зерновий склад: Україна, 48230, Тернопільська область, Гусятинський район, село Зелене.

23.11.2022 PROMFIN HOLDING OU (Замовник перевезення) направило Приватному сільськогосподарському підприємству «ЛАН» (Перевізнику) Договір-заявку № 901070 (том 1, а.с. 184 на звороті) з пропозицією здійснити перевезення сільськогосподарської продукції «corn, grain, sun flower in bulk» (кукурудза, пшениця, соняшник насипом) загальною вагою 541.2 т (+/-10%). Замовник визначив місце завантаження за адресою: село Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, пункт розвантаження за адресою: Каля Міхай Вітезул, 121Д, Карей 445100, через Сату Маре, Румунія.

Приватне сільськогосподарське підприємство «ЛАН» прийняло дану заявку на перевезення, однак в підписаному лише з боку ПСП «ЛАН» примірнику договору заявки від 23.11.2022 вказано, що найменування вантажу, що перевозиться «corn in bulk» (кукурудза насипом). При цьому, загальна вага предмету перевезення залишилася незмінною 541,2 т.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційнійі скарзі, що будь яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що зміна предмету перевезення була узгоджена з PROMFIN HOLDING OU, ПСП «ЛАН» суду не надало.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як свідчать матеріали справи, 25 листопада 2022 року автотранспорт Приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН», зокрема автомобілі з причепами з реєстраційними номерами НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_1 , НОМЕР_28, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_29, НОМЕР_30, були завантажені Товариством з додатковою відповідальністю «Медобори» зерном пшениці.

Транспортні засоби, які були завантажені пшеницею, належать ПСП «ЛАН», що підтверджуються свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, копії яких додані до позовної заяви. Їх реєстраційні номери відповідають реєстраційним номерам автотранспорту, вказаному у Договорі-заявці на перевезення № 901070 від 23.11.2022.

Пшениця, яка була завантажена на автотранпорт ПСП «ЛАН», була перевірена та відповідала діючим фітосанітарним вимогам, що підтверджується відповідними сертифікатами якості зерна ТДВ «Медобори» від 25.11.2022 (15 шт) та фітосанітарними сертифікатами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.11.2022 (15 шт), копії яких додані до матеріалів справи.

Зокрема, у Сертифікатах якості зерна № 31-45 зазначено реквізити контракту № 12/10.22 від 12.10.2022, продавець Товариство з додатковою відповідальністю «Медобори», покупець PROMFIN HOLDING OU.

В матеріалах справи наявні копії:

- товарно транспортних накладних від 25.11.2022 № 432, 433, 435, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446. У вказаних товарно-транспортних накладних зазначена наступна інформація: автомобільний перевізник ПСП «Лан», замовник ПСП «Лан», вантажовідправник ТДВ «Медобори», вантажоодержувач Закарпатська область, Мукачевський р-н, с.Старобигово, вул.Елеваторна,9, пункт навантаження с.Паївка, Тернопільська обл., пункт розвантаження - Закарпатська область, с.Старобигово, вул.Елеваторна,9.

- товарно транспортних накладних від 25.11.2022, № 432, 433, 434, 435, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 445, 446. У вказаних товарно-транспортних накладних зазначена наступна інформація: автомобільний перевізник ПСП «Лан», замовник - AGROPROMFIN GRAIN SRL, вантажовідправник - ТДВ «Медобори», вантажоодержувач - AGROPROMFIN GRAIN SRL, пункт навантаження с. Паївка, Тернопільська обл, пункт розвантаження Satu Mare Romania.

- міжнародних товарно транспортних накладних (CМR) 034230, 034229, 034227, 034226, 034223, 034221, 034220, 034211, 034212, 034214, 034217, 034210, 034216 від 25.11.2022, які містять наступну інформацію: найменування вантажу українська пшениця м`яка непосівна лише для споживчої переробки врожаю 2022 року, відправник - ТДВ «Медобори», одержувач - AGROPROMFIN GRAIN SRL, місце завантаження - с.Зелене, Гусятинський р-н, Тернопільська обл, місце розвантаження Satu Mare Romania.

- митних декларацій від 28.11.2022 № 22UA403030026354U4, № 22UA403030026292U7, № 22UA403030026307U9, № 22UA403030026303U2, № 22UA403030026355U3, № 22UA403030026352U6, № 22UA403030026353U5, № 22UA403030026319U1, № 22UA403030026315U5, № 22UA403030026308U8, № 22UA403030026296U3, № 22UA403030026285U0, № 22UA403030026286U9, № 22UA403030026283U1, які містять наступну інформацію: відправник ТДВ «Медобори», одержувач AGROPROMFIN GRAIN SRL, Satu Mare Romania, принципал ПСП «Лан».

16.12.2022 ПСП «ЛАН» звернулося до ТДВ «Медобори» з листом в якому вказувало, що 25.11.2022 його вантажні автомобілі на підприємстві позивача помилково завантажені «іншим» - товаром, який не було погоджено з вантажоодержувачем. Тому з метою недопущення транспортування невідповідної продукції, з`ясування економічної доцільності та недопущення фінансових втрат сторін, відповідач прийняв рішення призупинити подальший рух до встановлення обставин.

24.12.2022 ПСП «ЛАН» складено акт приймання на зберігання товару після притримання в якому зафіксовано, що Комісія у складі агронома ПСП «Лан» Лукаша Валентина Володимировича, завідуючого складом Акименка Олександра Івановича , бухгалтера ПСП «Лан» Шаповал Юлії Валентинівни склали акт про те, що ними прийнято пшеницю в кількості 366 520 кілограм на зберігання (притримання товару), що була помилково завантажена не узгодженим вантажем в ТДВ «Медобори», код ЄДРПОУ 39430679, с.Паївка, Тернопільська область.

31.01.2024 ТДВ «Медобри» звернулося до ПСП «ЛАН» з претензією в якій просило, посилаючись на вимоги ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, у місячний термін повернути пшеницю, яка була завантажена 25.11.2022 на вантажні автомобілі, які належать Приватному сільськогосподарському підприємству «ЛАН». У разі неможливості повернення в натурі вказаної пшениці повідомити про це, для узгодження вартості відшкодування вартості пшениці.

21.02.2024 ТДВ «Медобори» отримало лист від ПСП «ЛАН» в якому зазначалося, що останній просить надати йому завірені належним чином документи з підписами сторін на підставі яких 25.11.2022 ТДВ «Медобори» надало для перевезення ПСП «Лан» пшеницю.

Вважаючи, що ПСП «Лан» безпідставно зберегло в себе пшеницю у кількості 366 520 кілограм ТДВ «Медобори» звернулося до суду з відповідним позовом про її витребування у ПСП «Лан» на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині зустрічних позовних вимог, які не є предметом апеляційного оскарження

Стосовно первісних позовних вимог, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Як було вказано колегією суддів вище, між ТДВ «Медобори» (продавцем) та PROMFIN HOLDING OU (покупцем) був укладений договір № 12/10.22 від 12.10.2022 умовами якого була передбачена поставка пшениці.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові.

У відповідності з ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

У договорі № 12/10.22 від 12.10.2022 міститься положення про те, що поставка товару здійснюється згідно правил Інкотермс - 2010.

Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

FCA - термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Згідно з умовами FCA відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на тому, що згідно умов Договору № 12/10.22 від 12.10.2022 право власності на товар перейшло до покупця PROMFIN HOLDING OU з моменту поставки (передачі) товару, а факт передачі товару сторонами не оспорюється. Тобто, фактично, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, що при завантаженні автотранспорту перевізника ПСП «Лан» відбувся перехід права власності від ТДВ «Медобори» до PROMFIN HOLDING OU.

При цьому, договором - заявкою від 23.11.2022 на перевезення, який був направлений PROMFIN HOLDING OU до ПСП «Лан», підтверджується, що покупець (PROMFIN HOLDING OU) призначив перевізником саме ПСП «ЛАН» і просив останнього здійснити перевезення, в т.ч. і пшениці.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На момент подання позову та проголошення оскаржуваного рішення доказів розірвання договору № 12/10.22 від 12.10.2022 або визнання його недійсним матеріали справи не містили.

Виходячи із змісту ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що оскільки на момент вирішення даного спору ТДВ «Медобори» не є власником товару, який являється предметом договору № 12/10.22 від 12.10.2022, то у позивача за первісним позовом відсутнє право вимагати від відповідача витребування цього товару, тобто у ТДВ «Медобори» відсутнє право, яке підлягає захисту в судовому порядку, у зв`язку із чим судом першої інстанції обґрунтовано відмволено в задоволенні позовних вимог.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі №927/373/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УВХАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі №927/373/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі №927/373/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з додатковою відповідальністю "Медобори".

4. Матеріали справи №927/373/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 20.03.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк