Постанова

від 21.03.2025 по справі 910/5105/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2025 р. Справа№ 910/5105/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024

у справі №910/5105/24 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс"

про стягнення 222 302,22 грн

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" про стягнення 222 302,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № ЦЗВ0304923-01 від 06.12.2023 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо дотримання строків поставки товару у зв`язку з чим позивачем нараховано 222 302,22 грн штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню в розмірі 100,98 грн, штраф в розмірі 222 201,90 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу).

Не погодившись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/5105/24 скасувати в частині стягнення з відповідача 193 170,15 грн штрафу (штрафні санкції за порушення строків постачання товару визначених п. 4.2. Договору за видатковою накладною від 18.03.2024 №51).

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач заперечує порушення строків постачання товару за видатковою накладною від 18.03.2024 №51 посилаючись на те, що Договором встановлено строк поставки «протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупця», останній день якого припав на вихідний день - суботу, відповідно відповідачем здійснено постачання партії продукції на адресу виробничого підрозділу складського господарства Філії "Центр забезпечення виробництва" АТ «Укрзалізниця» у перший робочий день 18.03.2024, а перебіг прострочення поставки почався з 19.03.2024.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" у судовій справі №910/5105/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/5105/24; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

29.11.2024 позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач стверджує про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає його законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06.12.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (постачальник за договором) укладено договір поставки № ЦЗВ0304923-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар на умовах договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору місцем виконання цього договору є Київська область, м. Фастів. Строк поставки товару протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Відповідно до пункту 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється постачальнику, зокрема, шляхом відправлення на електронну адресу постачальника, зазначену в договорі, і такий документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (пункт 4.6 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

15.02.2024 позивачем на електронну адресу відповідача та засобами поштового зв`язку було направлено рознарядку від 14.02.2024 № ЦЗВ-20/754 про готовність прийняти товар на суму 2 238 966 грн 00 коп. Дана обставина підтверджена матеріалами справи і не заперечується сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки відповідач поставив, а позивач прийняв передбачений договором товар, а саме:

- на 157 620 грн 00 коп. згідно з видатковою накладною №40 від 01.03.2024;

- на 1 287 801 грн 00 коп. згідно з видатковою накладною №51 від 18.03.2024;

- на 182 325 грн 00 коп. згідно з видатковою накладною №58 від 25.03.2024;

- на 11 220 грн 00 коп. згідно з видатковою накладною №85 від 10.04.2024.

Таким чином, у зв`язку із порушенням відповідачем строків поставки за договором поставки № ЦЗВ0304923-01, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 222 201 грн 90 коп. штрафу та 100 грн 98 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 01.04.2024 по 09.04.2024.

Відповідач визнає порушення строків постачання товару визначених п. 4.2. Договору за видатковими накладними від 25.03.2024 № 58 та від 10.04.2024 № 85 та повністю заперечує порушення строків за видатковою накладною від 18.03.2024 №51, обґрунтовуючи свою позицію тим, що рознарядка була отримана ним 15.02.2024. Отже з дня наступного за днем отримання рознарядки починається відлік 30 - денного строку для постачання партії товару. Граничний термін постачання припадає на суботу 16.03.2024. Першим робочим днем є понеділок - 18.03.2024. На думку відповідача постачання партії продукції на адресу виробничого підрозділу складського господарства Філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» здійснено у перший робочий день, що підтверджується видатковою накладною від 18.03.2024 № 51.

Розглядаючи заперечення відповідача щодо нарахування штрафних санкцій за видатковою накладною від 18.03.2024 №51, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові ВП ВС від 12.09.2019 у справі № 9901/120/19 зазначено, що поняття строку міститься у частині першій статті 251 ЦК України Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК). Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв`язку із цим. Характерною рисою строків, визначених законом, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників правовідносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом. Тому, вирішуючи питання, чи своєчасно вчинена певна дії, або ж чи має місце бездіяльність, визначальним є дотримання темпоральних рамок, передбачених у нормативно-правовому акті.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, що зі змісту статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

Окрім того, за висновками Верховного Суду при визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п`ятої статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб`єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.( постанова Верховного Суд від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19)

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги скаржника.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що за результатами апеляційного розгляду цієї справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню в частині стягнення з відповідача 193 170,15 грн штрафу (штрафні санкції за порушення строків постачання товару визначених п. 4.2. Договору за видатковою накладною від 18.03.2024 №51). В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/5105/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/5105/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" 193 170,15 грн штрафу, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/5105/24 залишити без змін.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/5105/24 викласти у наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (04082, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, ідентифікаційний код 37269467) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40081347) пеню в розмірі 100 (сто) грн 98 коп., штраф в розмірі 29 031 (двадцять дев`ять тисяч тридцять одна) грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 435 (чотириста тридцять п`ять) грн 47 коп.

У решті позову відмовити.".

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40081347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (04082, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, ідентифікаційний код 37269467) 3477 (три тисячі чотириста сімдесят сім) грн 06 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран