Постанова

від 11.03.2025 по справі 910/11050/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2025 р. Справа № 910/11050/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Грибенко А.Л.

від відповідача: Штронда А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 (повне судове рішення складено 20.01.2025) (суддя Капцова Т.П.)

у справі № 910/11050/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"

до Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк"

про стягнення 3 546 700,32 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви позивача про розподіл судових витрат

20.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про розподіл судових витрат у справі № 910/11050/24, в якій просило суд прийняти додаткове рішення про стягнення з Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", відповідач) на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 100 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/11050/24 місцевим господарським судом.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/11050/24 заяву ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11050/24 задоволено частково та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що з огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що позов було задоволено частково, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 24 000,00 грн, які мають йому бути відшкодовані відповідачем. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 76 000,00 грн покладається на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/11050/24, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити його мотивувальну частину (обґрунтування розміру судових витрат) та резолютивну частину шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 20 000,00 грн, посилаючись на порушення судом ст. 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки всім запереченням відповідача, спір у даній справі не є складним та відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договорів та спірні правовідносини не потребують аналізування та дослідження адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативних актів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/11050/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.03.2025 об 11:30.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 11.03.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У вересні 2024 року ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 3 591 516,40 грн, з яких 2 764 409,79 грн 3 % річних та 827 106,61 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/10685/21, якими з відповідача стягнуто на користь позивача грошові кошти та судові витрати, у зв`язку із чим позивач на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та проценти річних у вищенаведених розмірах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/11050/24 позов задоволено частково та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 3 % річних у розмірі 63 035,03 дол. США, 3 % річних у розмірі 168 565,03 грн, інфляційні втрати в розмірі 790 125,05 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 42 530,22 грн. В іншій частині позову відмовлено.

20.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі № 910/11050/24, в якій позивач просив суд прийняти додаткове рішення про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 100 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи місцевим господарським судом.

24.12.2024 до Господарського суду міста Києва від АТ КБ "ПриватБанк" надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат у справі № 910/11050/24, в якій відповідач просив суд, враховуючи, зокрема, ціну позову, рівень складності судової справи, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, зменшити розмір судових витрат зі 100 000,00 грн до 20 000,00 грн, оскільки заявлена до стягнення сума не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а також є необґрунтованою та не доведеною позивачем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як свідчать матеріали справи, у поданій заяві про розподіл судових витрат позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, заявив суду клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано суду копії договору № 6.08 про надання правничої допомоги від 05.08.2024, укладеного з Адвокатським бюро "Гончарук та партнери" (далі - Договорі) та платіжної інструкції від 20.12.2024 № 530 на суму 24 000,00 грн.

Як передбачено в п. 1.1 Договору, адвокат зобов`язується здійснювати представництво та надати інші види правничої допомоги клієнту щодо стягнення в судовому порядку з АТ КБ "ПриватБанк" 3 % річних та інфляційних втрат згідно зі статтею 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать клієнту на підставі договору № 197790 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 13.06.2013, з урахуванням судового рішення в справі № 910/10685/21, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору за правову допомогу, передбачену цим Договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) незалежно від результату надання правової допомоги у фіксованому розмірі такими частинами, зокрема, за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо стягнення в судовому порядку з АТ КБ "ПриватБанк" 3 % річних та інфляційних втрат згідно зі статтею 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать клієнту на підставі договору № 197790 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 13.06.2013, з урахуванням судового рішення в справі № 910/10685/21; представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства - 100 000,00 грн (підп. 1).

Відповідно до п. 4.4 Договору сторони підтверджують, що при визначенні розміру гонорару було враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта тощо.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що клієнт здійснює оплату гонорару адвоката за цим Договором в безготівковому порядку на поточний рахунок адвоката не пізніше 10 календарних днів з дати ухвалення (постановлення) судового рішення судом відповідної інстанції.

Вартість наданих послуг позивачем було оплачено частково, про що свідчить платіжна інструкція № 530 від 20.12.2024 на суму 24 000,00 грн.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Як правильно враховано місцевим господарським судом, з урахуванням заперечення відповідача щодо задоволення заяви позивача, заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також розумності, співмірності та пропорційності.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції, з урахуванням рівня складності справи, характеру спірних правовідносин, а також того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, правомірно зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу до 24 000,00 грн, що в повній мірі є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Таким чином, додаткове рішення Господарського суду міста Києва ухвалено відповідно до встановлених обставин та норм права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/11050/24 залишити без змін.

3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 20.03.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська