Постанова

від 20.03.2025 по справі 902/37/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Справа № 902/37/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.12.2024 у справі № 902/37/24 (суддя Нешик О.С., повний текст складено 16.12.2024)

за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави особі Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005"

до Комунального підприємства "Вінницьке шляхове управління"

про визнання недійсними додаткових угод до договору поставки та стягнення 323 039, 43 грн безпідставно збережених коштів

за участю представників сторін:

прокурор - Немкович І.І.;

позивача - Чуй В.П.;

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури (далі - прокурор) в особі Вінницької міської ради (далі - позивач, Міська Рада) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" (далі - відповідач-1, ТОВ "Нафтогруппа-2005") та Комунального підприємства "Вінницьке шляхове управління" (далі - відповідач - 2, КП "Вінницьке шляхове управління") про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 28.07.2023, № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 114 від 18.07.2023, та стягнення 323 039, 43 грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні додаткові угоди, на момент їх укладення, суперечили приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостям здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМ України № 1178 від 12.10.2022, оскільки збільшення ціни за одиницю товару не було підтверджено належними доказами.

В обґрунтування підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради прокурор зазначає, що закупівля товару за договором здійснена за кошти місцевого бюджету, що підтверджується звітом про договір про закупівлю UA-2023-07-06-013516-а.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.12.2024 позов задоволено.

Ухвалюючи рішення у справі судом першої інстанції встановлено відсутність належних доказів в підтвердження коливання ціни товару та факт перевищення межі збільшення ціни за одиницю товару, що за висновком суду є підставою для визнання недійсними додаткових угод №1 від 28.07.2023, № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 114 від 18.07.2023. Також із урахуванням вимог ч. 1 ст. 670 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог щодо стягнення на користь Вінницької міської ради сплачених згідно недійсних додаткових угод за товар коштів в сумі 323 039, 43 грн.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Нафтогруппа-2005" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.12.2024 у справі № 902/37/24, в якій відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

- Вінницька міська рада, висловлюючи свою позицію щодо спірних правовідносин, заперечуючи щодо тверджень прокурора, демонструє дії, які свідчать про її активну участь. Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції міська рада неодноразово заперечувала проти позову та зазначала про те, що КП "Вінницьке шляхове управління" своїми діями по укладенню додаткових угод не порушувало матеріальні інтереси міської ради як розпорядника коштів місцевого бюджету та діяло відповідно до вимог чинного законодавства;

- з 12.10.2022 (дати прийняття КМ України постанови № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", далі - Особливості) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням Особливостей. Договір поставки нафтопродуктів № 114 та додаткові угоди до нього було укладено сторонами 18.07.2023, 28.07.2023, 04.08.2023 та 15.08.2023, тобто після прийняття КМ України постанови № 1178 від 12.10.2022, тому саме вимоги абз. 2 пункту 19 Особливостей правомірно застосовувались сторонами договору при внесенні змін до нього;

- апелянт звертає увагу суду на те, що у п. 10.1 договору поставки нафтопродуктів № 114 від 18.07.2023 зазначається, що даний договір укладено з урахуванням постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022. Особливостями на час дії воєнного стану знято обмеження на допустимий відсоток підвищення ціни (10 %) та на періодичність такого підвищення, які були визначені у п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі";

- суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі доводи та докази, що були наведені скаржником при розгляді справи щодо дотримання сторонами вимог абз. 2 пункту 19 Особливостей при укладені додаткових угод, не надав їм належної правової оцінки;

- аналізуючи динаміку росту цін на дизельне паливо, яка прослідковується у експертних висновках Вінницької торгово-промислової палати протягом липня - серпня 2023, можна встановити, що сторонами було проведено зміну ціни за одиницю товару у точній пропорції коливанню ціни такого товару на ринку, починаючи з 18.07.2023 (дати укладення договору) з наступним фіксуванням ціни на дати укладення кожної з трьох додаткових угод;

- судом першої інстанції не у повній мірі були досліджені пояснення скаржника про те, що законодавством у сфері закупівель не визначено, який саме орган уповноважений надавати інформацію щодо коливання цін на ринку. Також не встановлено органу, інформація якого матиме переважаючу силу порівняно з інформацією, наданою іншим органом. На даний час відсутній правовий висновок Верховного суду, яким визначено, який саме документ може бути належним доказом для суду та законною підставою для внесення змін до істотних умов договору про закупівлю;

- судом першої інстанції невірно було надано правову оцінку Експертним висновкам Вінницької торгово - промислової палати та неправомірно визначено їх неналежними доказами коливання ціни на дизельне паливо в спірний період;

- посилання прокурора на висновки ГУ статистики у Вінницькій області щодо середніх споживчих цін (їх підняття до розміру 8,4 % за даними статистики) на дизельне паливо в липні - серпні 2023 є некоректними і такими, які спотворюють реальне коливання вартості дизельного палива дрібним гуртом (з урахуванням ПДВ) на території Вінницької області, на що Господарський суд Вінницької області також не звернув увагу та не надав цьому факту належної правової оцінки;

- сторонами договору не було порушено вимоги ч. 2 п. 19 Особливостей, як і вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" та обґрунтовано змінено його істотні умови щодо підвищення ціни на товар, підтверджено таку зміну належними документами, що засвідчили коливання ціни, а укладенні додаткові угоди № 1, 2, 3 до договору № 114 від 18.07.2023 не можуть бути визнані судом недійсними (нікчемними) так як їх укладено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому стягнення коштів за правочинами, які укладені у повній відповідності до вимог закону не є обґрунтованим та законним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03.01.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л., суддя Петухов М.Г.

Листом від 03.01.2025 витребувано матеріали справи з Господарського суду Вінницької області.

14.01.2025 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нафтогруппа-2005" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.12.2024 у справі № 902/37/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.02.2025 о 14:30 год. із урахуванням ухвали суду від 20.01.2025 про виправлення описки.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 відкладено розгляд справи на 20.03.2025 о 14:15 год.

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- прокурор, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20 та від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, зазначає, що у даному випадку прокурором правомірно визначено позивачем Вінницьку міську раду;

- прокурор вважає помилковим твердження скаржника про те, що Вінницька міська рада приймала активну участь щодо захисту інтересів держави у даному випадку. Вінницька окружна прокуратура звернулась до суду із даною позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, а доводи скаржника щодо необґрунтування прокурором наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді не знайшли свого підтвердження;

- згідно вимог позову питання недотримання сторонами договору № 114 від 18.07.2023 10-ти % порогу збільшення ціни на товар при укладенні додаткових угод № № 1-3 не досліджувалось, так як порушення у даному випадку полягають у іншому, а саме: зміна ціни за одиницю товару у бік збільшення за відсутності документального підтвердження коливання ціни товару на ринку та перевищення відсотку збільшення ціни за одиницю товару в порівнянні з відсотком коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку;

- надані скаржником висновки Вінницької торгово-промислової палати не містять інформації щодо коливання ціни на ринку на дизельне паливо, а лише констатують ціну та товар станом на дві дати;

- відповідачем належними документами коливання ціни на ринку на дизельне паливо не підтверджено, оскільки в якості підстави для збільшення ціни на дизельне паливо надано експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати, які не підтверджують коливання ціни дизельного палива на ринку після укладення договору, чим грубо порушено вимоги ч. 2 п. 19 Особливостей та безпідставно змінено істотні умови договору. Таким чином, твердження скаржника про те, що судом невірно надано правову оцінку висновкам Вінницької торгово-промислової палати та неправомірно визначено їх неналежними доказами коливання ціни на дизельне паливо є безпідставним.

ТОВ "Нафтогруппа-2005" надіслало до суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю представника відповідача - Кітіцин Ю.Г.

Розглянувши в судовому засіданні 20.03.2025 клопотання ТОВ "Нафтогруппа-2005" про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач-1 жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання. Окрім того, суд приймає до уваги те, що представник ТОВ "Нафтогруппа-2005" - Кітіцин Ю.Г. приймав участь у судовому засіданні 20.02.2025 та надавав суду пояснення щодо обставин справи. Одночасно, відповідач-1 мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів та пояснень для підтвердження своїх доводів.

Також відповідач-1 не надав суду апеляційної інстанції доказів, відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи щодо непрацездатності представника відповідача - Кітіцина Ю.Г.

Також суд вказує, що господарський суд із урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що інші представники відповідача (з числа як його працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами) не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Отже, встановивши дані обставини, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також беручи до уваги відсутність будь - яких інших обґрунтованих доводів необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.02.2025 представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги. В судове засідання 20.03.2025 відповідач не забезпечив явки повноважного представника.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги.

Прокурор в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - 2 - Семенюк Н.Ф. була не допущена до участі в судовому засіданні, оскільки нею у встановленому порядку не підтверджено право представляти інтереси КП "Вінницьке шляхове управління" в суді; докази, які б підтверджували таке право представника, в матеріалах справи відсутні.

Інші учасники справи в судові засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, за результатом публічної закупівлі № UA-2023-07-06-013516-a між КП "Вінницьке шляхове управління" (замовник) та ТОВ "Нафтогруппа-2005" (постачальник) 18.07.2023 укладено договір поставки нафтопродуктів № 114 (а. с. 45-50, т. 1), предметом якого визначено зобов`язання постачальника поставити замовнику товар "дизельне паливо за ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (09134200- 9) Дизельне паливо (Євро 5), налив", а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість товару становить 3 588 300 грн.

Відповідно до п. 7.1 договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до їх повного проведення.

Згідно з п. 10.1 договір укладено з урахуванням постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022 (далі - Особливості) та положень Закону України "Про публічні закупівлі". У випадках, не передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 2 п. 10.5 договору, істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору, обсяг дизельного палива становить 90 000 л; ціна за одиницю товару з ПДВ становить 39,87 грн.

Зі змісту звіту про договір про закупівлю UA-2023-07-06-013516-а (а.с. 42, т. 1), джерелом фінансування закупівлі за договором на суму 3 588 300 грн є кошти місцевого бюджету в межах бюджету на 2023 рік.

У подальшому до договору між замовником та постачальником укладено ряд додаткових угод, а саме:

- додаткову угоду № 1 від 28.07.2023 (а. с. 52, т. 1), на підставі якої внесено зміни до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору та визначено, що 8 000 л палива закуповується за ціною 39,87 грн ла 1 л; 61 л - за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 77 506 л - за ціною 42,15 грн за 1 л. Даною додатковою угодою сторони погодили зменшити ціну договору на 30,03 грн та визначити її в сумі 3 588 269, 97 грн.

Підставою для укладення цієї угоди став експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-239 від 26.07.2023 (а. с. 54, т.1), яким встановлено зростання середньої ціни дизельного палива станом на 25.07.2023 (43,19 грн за 1 л) щодо середньої ціни за 18.07.2023 (40,85 грн за 1 л), відсоток зростання - 5,73 %;

- додаткову угоду № 2 від 04.08.2023 (а. с. 55, т. 1) на підставі якої внесено зміни до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору та визначено, що 8 000 л палива закуповується за ціною 39,87 грн ла 1 л; 61 л - за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 5 011 л - за ціною 42,15 грн за 1 л; 69242 л - за ціною 44,13 грн за 1 л. Даною додатковою угодою сторони погодили зменшити ціну договору на 14,79 грн та визначити її в сумі 3 588 255, 18 грн.

Підставою для укладення цієї угоди став експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-248 від 03.08.2023 (а. с. 57, т. 1), яким встановлено зростання середньої ціни дизельного палива станом на 03.08.2023 (45, 22 грн за 1 л) щодо середньої ціни за 25.07.2023 (43,19 грн за 1 л), відсоток зростання - 4,70 %;

- додаткову угоду № 3 від 15.08.2023 (а.с. 58, т. 1) на підставі якої внесено зміни до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору та визначено, що 8000 л палива закуповується за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 61 л - за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 5011 л - за ціною 42, 15 грн за 1 л; 8015 л - за ціною 44, 13 грн за 1 л; 58865 л - за ціною 45, 90 грн за 1 л. Даною додатковою угодою сторони погодили зменшити ціну договору на 44,01 грн та визначити її в сумі 3 588 211, 17 грн.

Підставою для укладення цієї угоди став експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-270 від 15.08.2023 (а. с. 60, т. 1), яким встановлено зростання середньої ціни дизельного палива станом на 14.08.2023 (47,03 грн за 1 л) щодо середньої ціни за 03.08.2023 (45,22 грн за 1 л), відсоток зростання - 4 %;

- додаткову угоду № 4 від 27.11.2023 (а. с. 61, т. 1), якою зменшено ціну договору на суму 589 815 грн та визначено згадану в сумі 2 998 396, 17 грн. Внесено зміни до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору та визначено, що 8000 л палива закуповується за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 61 л - за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 5 011 л - за ціною 42, 15 грн за 1 л; 8 015 л - за ціною 44,13 грн за 1 л; 46015 грн - за ціною 45,90 грн.

Експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати № В-239 від 26.07.2023, № В-248 від 03.08.2023 та № В-270 від 15.08.2023 складені за заявами замовника - ТОВ "Нафтогруппа-2005" від 24.07.2023, від 02.08.2023 та від 14.08.2023 (а. с. 207, 209, 211, т. 1).

На виконання умов договору, постачальником за період з липня 2023 по вересень 2023 було поставлено нафтопродукти в обсязі 67 102 л, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (а. с. 62-68, т. 1), а саме: видаткова накладна № 3190 від 18.07.2023 стосовно поставки 8000 л товару на суму 318 960 грн за ціною 39,87 грн за 1 л; видаткова накладна № 3201 від 19.07.2023 стосовно поставки 61 л товару на суму 2 432, 07 грн за ціною 39,87 грн за 1 л; видаткова накладна № 3411 від 01.08.2023 стосовно поставки 5011 л товару на суму 211 213, 65 грн за ціною 42,15 грн за 1 л; видаткова накладна № 3485 від 04.08.2023 стосовно поставки 8015 л товару на суму 353 701, 95 грн за ціною 44,13 грн за 1 л; видаткова накладна № 3660 від 16.08.2023 стосовно поставки 16000 л товару на суму 734 400 грн за ціною 45,90 грн за 1 л; видаткова накладна № 3769 від 23.08.2023 стосовно поставки 15 л товару на суму 688,50 грн за ціною 45,90 грн за 1 л; видаткова накладна № 3978 від 04.09.2023 стосовно поставки 30 000 л товару на суму 1 377 000 грн за ціною 45,90 грн за 1 л.

На підставі зазначених видаткових накладних постачальнику сплачено 2 998 396, 17 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а. с. 69-75, т. 1).

Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ТОВ "Нафтогруппа-2005" та КП "Вінницьке шляхове управління" та доводить те, що додаткові угоди № 1 від 28.07.2023, № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 114 від 18.07.2023, суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостям здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМ України № 1178 від 12.10.2022, оскільки збільшення ціни за одиницю товару не було підтверджено належними доказами, тому підлягають визнанню недійсними, а безпідставно збережені кошти, які сплачені за товар підлягають стягненню із відповідача-1.

Щодо участі прокурора у даній справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Вінницької міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.

Прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави та необхідність їх захисту тим, що власником КП "Вінницьке шляхове управління" є Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради, а закупівля здійснювалась за бюджетні кошти. В той же час, укладення додаткових угод до договору порушило матеріальні інтереси Вінницької міської ради як розпорядника коштів місцевого бюджету, оскільки здійснено витрачання коштів у більшому обсязі ніж було визначено договором. Тобто підставою позову прокурор самостійно визначив наявність факту порушення інтересів Вінницької міської ради як розпорядника коштів місцевого бюджету.

В той же час, суд звертає увагу на те, що п. 1.3 статуту КП "Вінницьке шляхове управління", затвердженого рішенням Вінницької міської ради № 230 від 26.02.2021, визначено, що власником підприємства є Вінницька міська територіальна громади в особі Вінницької міської ради. Органом за яким закріплено функції управління підприємством є Департамент комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради.

Також судом було встановлено, що джерелом фінансування закупівлі за договором на суму 3 588 300 грн є кошти місцевого бюджету в межах бюджету на 2023 (звіт про договір про закупівлю UA-2023-07-06-013516-а (а. с. 42, т. 1).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/32, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (пп. 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

В той же час, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Вінницька міська рада є належним позивачем у даній справі, та до її компетенції віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у цій справі.

Як встановлено апеляційним судом, Вінницькою окружною прокуратурою листами від 27.11.2023 № 50/19439вих-23, від 14.12.2023 № 50/20410вих-23, від 15.12.2023 № 20461вих-23, повідомлено Вінницьку міську раду про виявлені прокурором порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів (т. 1. а. с. 81).

Матеріалами справи підтверджується, що Вінницька міська рада не зверталася до суду із вимогами про визнання недійсними додаткових угод до договору поставки нафтопродуктів №114 від 18.07.2023, а також стягнення 323 039, 43 грн безпідставно збережених коштів (а. с. 90, т.1). Під час розгляду даної справи міська рада вимоги позову заперечує.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звертався до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, що дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Щодо посилання скаржника на те, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, то суд враховує наступне.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 у справі № 912/9/20 зазначив, що у спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, в залежності від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета та підстав позову).

При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Також необхідно зауважити, що відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленого у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

При цьому варто зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18.

Щодо суті позовних вимог.

Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 28.07.2023, № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 114 від 18.07.2023, укладені з метою зміни ціни за одиницю товару з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку відповідно до експертних висновків Вінницької торгово-промислової палати № В-239 від 26.07.2023, № В-248 від 03.08.2023 та № В-270 від 15.08.2023, які складені за заявами замовника - ТОВ "Нафтогруппа-2005".

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.07.2023 за результатом публічної закупівлі № UA-2023-07-06-013516-a між КП "Вінницьке шляхове управління" (замовник) та ТОВ "Нафтогруппа-2005" (постачальник) укладено договір № 114 про поставку товару, предметом якого є зобов`язання постачальника поставити замовнику товар "дизельне паливо за ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (09134200- 9) Дизельне паливо (Євро 5), налив", а покупця прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах цього договору; загальна вартість договору становить 3 588 300 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 10.5 договору, істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Згідно з Специфікацією, яка є Додатком № 1 до договору, обсяг дизельного палива становить 90 000 л; ціна за одиницю товару з ПДВ становить 39,87 грн.

Тобто станом на момент підписання договору про поставку товару сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань.

Суд звертає увагу на те, що ст. 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п`ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16.08.2022 Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7 такого змісту:

"3-7. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз".

5.14. Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" Кабінет Міністрів України постановою від 12.10.2022 № 1178 затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".

Постанова № 1178 набрала чинності 19.10.2022 та затверджені нею Особливості застосовуються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів, що договір № 114 було укладено 18.07.2023, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, тому у відповідності до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається коливання ціни на ринку. До того ж коливання ціни на ринку повинно оцінюватися саме після підписання договору, оскільки за положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі 918/694/23 зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерія, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, специфіки товару, терміну дії договору про закупівлю тощо і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.

Так, судами обох інстанцій встановлено, що до договору від 18.07.2023 № 114, на підставі пропозицій ТОВ "Нафтогруппа-2005", було внесено зміни спірними додатковими угодами № 1 від 28.07.2023, № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 та зменшено обсяг дизельного палива з урахуванням збільшення його ціни, зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 28.07.2023 (а. с. 52, т. 1) визначено, що 8 000 л палива закуповується за ціною 39,87 грн ла 1 л; 61 л - за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 77 506 л - за ціною 42,15 грн за 1 л. Даною додатковою угодою сторони погодили зменшити ціну договору на 30,03 грн та визначити її в сумі 3 588 269, 97 грн.

Підставою для укладення цієї угоди став експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-239 від 26.07.2023 (а. с. 54, т.1), яким встановлено зростання середньої ціни дизельного палива станом на 25.07.2023 (43,19 грн за 1 л) щодо середньої ціни за 18.07.2023 (40,85 грн за 1 л), відсоток зростання - 5,73 %;

- додатковою угодою № 2 від 04.08.2023 (а. с. 55, т. 1) визначено, що 8 000 л палива закуповується за ціною 39,87 грн ла 1 л; 61 л - за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 5 011 л - за ціною 42,15 грн за 1 л; 69242 л - за ціною 44,13 грн за 1 л. Даною додатковою угодою сторони погодили зменшити ціну договору на 14,79 грн та визначити її в сумі 3 588 255, 18 грн.

Підставою для укладення цієї угоди став експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-248 від 03.08.2023 (а. с. 57, т. 1), яким встановлено зростання середньої ціни дизельного палива станом на 03.08.2023 (45, 22 грн за 1 л) щодо середньої ціни за 25.07.2023 (43,19 грн за 1 л), відсоток зростання - 4,70 %;

- додатковою угодою № 3 від 15.08.2023 (а. с. 58, т. 1) визначено, що 8000 л палива закуповується за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 61 л - за ціною 39, 87 грн ла 1 л; 5011 л - за ціною 42, 15 грн за 1 л; 8015 л - за ціною 44, 13 грн за 1 л; 58865 л - за ціною 45, 90 грн за 1 л. Даною додатковою угодою сторони погодили зменшити ціну договору на 44,01 грн та визначити її в сумі 3 588 211, 17 грн.

Підставою для укладення цієї угоди став експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-270 від 15.08.2023 (а. с. 60, т. 1), яким встановлено зростання середньої ціни дизельного палива станом на 14.08.2023 (47,03 грн за 1 л) щодо середньої ціни за 03.08.2023 (45,22 грн за 1 л), відсоток зростання - 4 %.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 зазначав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

У постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23 вказано, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

В постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 зазначено, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ N 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.

Беручи до уваги викладені висновки суду касаційної інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що долучені до матеріалів справи висновки Вінницької торгово-промислової палати № В-239 від 26.07.2023, № В-248 від 26.07.2023 та № В-270 від 15.08.2023, які стали підставою укладення спірних додаткових угод, не містять інформації: про ринкову вартість нафтопродуктів з моменту укладення договору та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку (дати укладення відповідної додаткової угоди), як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання); про ринкову вартість нафтопродуктів з моменту укладення відповідної додаткової угоди та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку (дати укладення наступної додаткової угоди), як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Тобто зазначені документи не містять динаміку цін та не встановлюють її рух у бік збільшення чи зменшення, тобто факт наявності коливання.

Таким чином, зазначені висновки Вінницької торгово-промислової палати є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють середню ціну дизпалива на певні дати, не є документальним підтвердженням коливання цін та не є достатніми для належного обґрунтування факту коливання ціни на пальне на ринку.

Отже, відповідач-1 не обґрунтував у встановлено порядку своїх пропозиції щодо підвищення ціни, визначеної у договорі; не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику ціні, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним та не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в первинну ціну товару).

Також суд зауважує, що після укладення додаткової угоди № 2 від 04.08.2023 ціна одиниці товару за договором була збільшена більш як на 10 % від ціни, яка була визначена у договорі, а отже додаткові угоди № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 також порушують умови п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині межі збільшення ціни за одиницю товару.

Із урахуванням встановлених обставин та наведених висновків суду касаційної інстанції, питання щодо наявності чи відсутності коливання ціни на електричну енергію ринку як підстави до укладення додаткової угоди № 1 від 28.07.2023 про збільшення ціни за одиницю товару за договором в межах 10 %, судом не досліджується.

В той же час, доводи ТОВ "Нафтогруппа-2005" на те, що з прийняттям Особливостей зміна ціни відбувається без будь-яких відсоткових обмежень, що дозволяє товариству змінювати вартість за поставку нафтопродуктів пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку та підтверджувати це відповідним документом, суд сприймає критично із урахуванням висновків. викладених у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, в якій суд вказав: "...посилання скаржника на підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.".

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюванні додаткові угоди № 1 від 28.07.2023, № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 114 від 18.07.2023 укладені без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача-1 323 039, 43 грн безпідставно збережених коштів, то суд вказує наступне.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Матеріалами справи стверджується, що вартість нафтопродуктів, яка підлягала сплаті за Договором (без урахування додаткових угод) становить 2 675 356, 74 грн (39,87 грн х 67102 л), а отже сума надмірно сплачених коштів, які підлягають поверненню, становить 323 039, 43 грн (2998 396, 17 грн - 2 675 356, 74 грн).

Суд вказує, що оскільки спірні додаткові угоди № 1 від 28.07.2023, № 2 від 04.08.2023 та № 3 від 15.08.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 114 від 18.07.2023 визнані недійсними судом, відтак, підстава для оплати товару (пального) за такою ціною фактично відпала, а тому ТОВ "Нафтогруппа-2005" повинне повернути Вінницькій міській раді грошові кошти в розмірі 323 039, 43 грн за товар, який фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару, що становить предмет закупівлі, як безпідставно набуте майно.

При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу, що суд першої інстанції застосував ч. 1 ст. 670 ЦК України замість ст. 1212 ЦК України. Однак помилкове застосування зазначеної норми не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

Із урахуванням викладеного, апелянтом, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 04.12.2024 у справі № 902/37/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Нафтогруппа-2005" - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.12.2024 у справі № 902/37/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 24 березня 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.