Постанова від 19.03.2025 по справі 905/578/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Харків Справа № 905/578/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

прокурора - Ковальова І.І., посвідчення від 01.03.2023 року №072865;

позивача 1 - не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

відповідача - адвокат Романенко О.М., свідоцтво від 25.03.2020 року №ДН5753;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" - адвоката Романенко О.М. (вх. №2101Д1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року у справі №905/578/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Паляниця Ю.О.), повний текст якого складено 19.08.2024 року

за позовом Заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області, Донецька область, м.Костянтинівка, в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, м.Дніпро та Управління освіти Костянтинівської міської ради, Донецька область, м.Костянтинівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут", м.Харків,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року у справі №905/578/24 позовні вимоги задоволено; визнано додаткову угоду №1 від 17.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут", недійсною; визнано додаткову угоду №2 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут", недійсною; визнано додаткову угоду №3 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут", в частині ціни за одиницю товару у розмірі 4,23 грн. за 1 кВт/год, недійсною; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" на користь Управління освіти Костянтинівської міської ради грошові кошти в сумі 51959,41 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір в сумі 9689,60 грн.; повернуто Донецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2422,40 грн., сплачений на підставі платіжної інструкції №589 від 02.04.2024.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" - адвокат Романенко О.М. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову; змінити розподіл судових витрат.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Згідно додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 року відбулося підвищення ціни на електричну енергію від 3,2155 грн. до 3,525 грн. без ПДВ, тобто на 9,64% від діючої згідно договору ціни електричної енергії, а тому, зміни ціни згідно додаткових угод до договору, у тому числі №3 від 29.12.2021 року, в частині підвищення ціни на природний газ відбулися правомірне та порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення додаткових угод до Договору, про які вказується у позовній заяві - відсутні.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі № 826/6926/17.

Судом першої інстанції залишено поза увагою безпідставне твердження прокурора, що коливання ціни ринку електричної енергії на ринку в межах 10% при укладенні додаткових угод сторонами договору не обґрунтовано та документально не підтверджене, що спростовується висновками Торгово-промислової палати, які додані до позову.

Визнання додаткових угод до договору недійсними, в цьому випадку не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що залишено поза увагою суду першої інстанції.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Управління освіти Костянтинівської міської ради є стороною спірного договору в рамках якого порушено питання нікчемності додаткових угод, а тому належним відповідачем є особа за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п.8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/15792/20).

Прокурором подано позов також в інтересах держави в особі Східного офісу Держадитслужби.

Прокурором не вірно визначено Управління у спірних правовідносинах головним розпорядником бюджетних коштів; оскільки прокурором (в частині позовних вимог про стягнення коштів) не було визначено належного позивача для стягнення цих коштів з ТОВ "Харківгаз збут" як продавця, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 року апеляційну скаргу представника ТОВ "Харківгаз збут" - адвоката Романенко О.М. на рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року у справі №905/578/24 залишено без руху; представника ТОВ "Харківгаз збут" - адвоката Романенко О.М. зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено представнику ТОВ "Харківгаз збут" - адвокату Романенко О.М., що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

06.09.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№11973), на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2024 року, яку разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" - адвоката Романенко О.М. на рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року у справі №905/578/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на 06.11.2024 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи №905/578/24; вчинено інші процесуальні дії.

18.09.2024 року на адресу суду з господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/578/24 (вх.№12110).

20.09.2024 року від Управління освіти Костянтинівської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (вх.№12198), яку долучено до матеріалів справи.

30.09.2024 року від Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12557), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін та вказує на те, що сукупності чотирьох умов, визначених ст.652 ЦК України, одночасно необхідних для внесення змін до істотних умов договору, додержано не було, в зв`язку з чим наявні підстави вважати, що додаткові угоди до договору щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії укладено з порушенням вимог законодавства України щодо публічних закупівель, ціни підвищено постачальником без належних підстав та з недотриманням встановленого Законом порядку; прокурором обрано належний спосіб захисту; Управління освіти Костянтинівської міської ради є стороною спірних правовідносин, самостійною юридичною особою, яка є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України, а тому є особою, яка наділена повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 року, зокрема, оголошено перерву у розгляді справи до 04.12.2024 року о 09:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

14.11.2024 року на адресу суду від Управління освіти Костянтинівської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (вх.№14616), яку долучено до матеріалів справи.

03.12.2024 року на адресу суду від Східного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення (вх.№15468), які долучено до матеріалів справи; просив справу розглянути за відсутності представника та вказує на те, що враховуючи, що заходи державного фінансового контролю Управлiнням, пiд час яких здійснювалось дослідження процедури закупівлі, не проводились, встановлення та документування порушення не відбувалось, управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області позбавлено можливості надати пояснення по суті позовних вимог.

03.12.2024 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" надійшло клопотання (вх.№15471), яке долучено до матеріалів справи про зупинення провадження у справі №905/578/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у касаційному порядку судового рішення у справі №924/698/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 року, зокрема, зупинене провадження у справі №905/578/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №924/698/23; учасникам справи ухвалено повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі; вчинено інші процесуальні дії.

Зупиняючи провадження у справі №905/578/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №924/698/23, колегія суддів, зокрема, виходила з такого.

При ухваленні оскаржуваного рішення, господарським судом першої інстанції було, зокрема, визнано додаткову угоду №1 від 17.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут", недійсною; визнано додаткову угоду №2 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут", недійсною; визнано додаткову угоду №3 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут", в частині ціни за одиницю товару у розмірі 4,23 грн. за 1 кВт/год, недійсною; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" на користь Управління освіти Костянтинівської міської ради грошові кошти в сумі 51959,41 грн.

Апелянт посилається на те, що спір у цій справі суд першої інстанції вирішив з порушенням правил територіальної підсудності. Предметом позову у справі є визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів, а не невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару, отже в такому випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у ст. 27 ГПК України (за місцем знаходження відповідача) і справа мала розглядатися господарським судом Харківської області.

Також, відповідач вказував на те, що на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №924/698/23, у якій розглядаються правовідносини, подібні правовідносинам у цій справі; ухвалою Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі № 924/698/23 справу № 924/698/23 за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На думку відповідача, оскільки Верховний Суд передав справу №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №924/674/21 щодо застосування ч. 1, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, та з метою формування єдиної правозастосовної практики, а також з огляду на те, що правові висновки Верховного Суду у справі №924/698/23 можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, ТОВ "Харківгаз збут" просить зупинити провадження у справі №905/578/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/698/23.

Враховуючи, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №924/698/23 щодо юрисдикції спору мають суттєве значення для вирішення спору у даній справі, з метою дотримання єдності судової практики, з урахуванням приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, слід зупинити провадження у справі №905/578/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №924/698/23.

21.01.2025 року на адресу суду з Верховного Суду надійшов запит на справу №905/578/24 (вх.№ 1001 ел.98 ).

05.03.2025 року (вх.№ 2827) на адресу суду з Верховного Суду надійшли матеріали справи №905/578/24, разом з постановою Верховного Суду від 19.02.2025 року, якою касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 року про зупинення провадження у справі №905/578/24 скасовано; справу №905/578/24 передано до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Харківгаз збут" про зупинення касаційного провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/13175/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі , виходив з того, що підстава передачі справи №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у cправі №924/674/21, щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК, обумовлена насамперед тим, що незважаючи на те, що відповідач під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, тобто про зміну територіальної підсудності справи, суди попередніх інстанцій визначили територіальну підсудність справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41 420,73 грн. за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення частин першої та п`ятої статті 29 ГПК з огляду на те, що умовами укладеного сторонами договору місцем поставки визначені населені пункти, які знаходяться у Хмельницькій області; проте, у цій справі №905/578/24, зупиняючи провадження з посиланням на те, що висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23 щодо юрисдикції спору мають суттєве значення для вирішення спору у цій справі, апеляційний суд не з`ясував, чи відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції заявляв про непідсудність справи Господарському суду Донецької області та, чи вказував про це в своїй апеляційній скарзі, а отже, чи можуть такі доводи відповідача про непідсудність справи бути взагалі предметом апеляційного розгляду та, відповідно, підставою скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю в силу визначених статтею 279 ГПК повноважень апеляційного суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 року, зокрема, призначено апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" - адвоката Романенко О.М. на рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року у справі №905/578/24 до розгляду на 19.03.2025 року о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

13.03.2025 року на адресу суду від Управління освіти Костянтинівської міської надійшла заява (вх.№ 3237), яку долучено до матеріалів справи, в якій останнє просить справу розглянути за відсутності представника.

17.03.2025 року на адресу суду від ТОВ "Харківгаз збут" надійшло клопотання про зупинення провадження (вх.№3296), в якому останнє просить зупинити провадження у справі N 905/578/24 за апеляційною скаргою ТОВ "Харківгаз збут" на рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року у справі №905/578/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

18.03.2025 року на адресу суду від Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області надійшли заперечення проти клопотання (вх.№3389), в яких остання просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі №905/578/24 та вжити заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами відповідачем та вказує на те, що при укладенні додаткових угод №1 від 17.12.2021 року та №2 від 28.12.2021 року до договору №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 року були відсутні підстави збільшення ціни за одиницю товару, а саме коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником), що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання таких угод недійсними; висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 не матимуть суттєвого значення для вирішення спору у цій справі та не створюють об`єктивні перешкоди для здійснення подальшого апеляційного розгляду, тому зупинення провадження у справі не буде відповідати загальним завданням господарського судочинства, зокрема справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню справи з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави.

Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні клопотання ТОВ "Харківгаз збут" про зупинення провадження у справі (вх.№3296), дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Обґрунтовуючи подане клопотання заявник вказує на те, що оскільки Верховний Суд передав справу №902/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі": у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, та з метою формування єдиної правозастосовної практики, а також з огляду на те, що правові висновки Верховного Суду у справі №920/19/24 можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, заявник цілком обґрунтовано порушує перед судом питання про зупинення апеляційного провадження у справі №905/578/24.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Тобто, інститут зупинення судового провадження застосовується непросто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 року у справі №380/7845/21 та від 19.02.2025 року у справі №380/7845/21).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що є недопустимим і покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку (постанова Верховного Суду від 25.04.2023 року у справі №908/104/23).

Відтак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви (скарги) або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, Верховний Суд під час вирішення питання про передачу справи №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказав, що підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду у справі №922/2321/22 є: зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021; порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у справі №920/19/24 буде переглядати виключно питання щодо можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Разом з цим, оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване не лише тим, що внаслідок укладання оспорюваних додаткових угод збільшено ціну на електричну енергію на 19,49 % від зазначеної в основному договорі.

Так, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що відповідно до приписів ст.ст.651, 652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" , зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний правовий висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 року у справі №927/189/22).

Проте, відповідно до інформації з офіційного сайту ДП "Оператор ринку" (за посиланням https://www.oree.com.ua/index.php/control/results_mo/DAM), яке створене на базі ДП "Енергоринок" і діє з 01.07.2019 року згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", у період з моменту укладення договору №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 року до укладення додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 року коливання ціни у сторону збільшення було відсутнє, а, навпаки, відбувалося коливання ціни на ринку електроенергії в сторону зменшення на 11,69 % (в той час як додатковою угодою № 1 підвищено ціну 9 %), детально про це викладено в позовній заяві. Станом на 28.12.2021 року (дата додаткової угоди №2) відхилення проти 19.11.2021 року (дата укладення договору) становило мінус 8,69 %, тобто також було в сторону зменшення. Наведене підтверджується і Аналізом роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку за грудень 2021 року (https://www.oree.com.ua/index.php/web/10318), відповідно до якого в грудні 2021 року ціни на ринку "на добу наперед", які нібито були закладені сторонами як орієнтир для визначення ціни, були нижчими порівняно з показниками РДН (OEC України), які існували на РДН в листопаді 2021 року, коли відбулось укладення Договору.

Також, суд у своєму рішенні дійшов висновку про те, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, надані із пропозицією збільшення ціни в зв`язку з коливанням ціни на ринку електричної енергії, не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію в порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а також очевидної невигідності і збитковості продажу електричної енергії за договірною ціною для постачальника.

Таким чином, при укладенні додаткових угод №1 від 17.12.2021 року та №2 від 28.12.2021 року до договору №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 року були відсутні підстави збільшення ціни за одиницю товару, а саме коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником), що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, за наведених обставин, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 не матимуть суттєвого значення для вирішення спору у цій справі та не створюють об`єктивні перешкоди для здійснення подальшого апеляційного розгляду, тому зупинення провадження у справі не буде відповідати загальним завданням господарського судочинства, зокрема справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню справи з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави.

Таким чином, правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, не має.

У судовому засіданні 19.03.2025 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представники 1-го та 2-го позивачів у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 19.03.2025 року не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за їх відсутності.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.03.2025 року було надіслано Костянтинівській окружній прокуратурі Донецької області, Східному офісу Держаудитслужби, Управлінню освіти Костянтинівської міської ради, ТОВ "Харківгаз збут" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду апеляційної інстанції від 10.03.2025 року була у встановленому порядку внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню та вчинення інших дій, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, беручи до уваги існуючі обставини небезпеки, спричинені збройною агресією проти України, з метою забезпечення утримання учасників судового процесу від небезпеки, спричиненої триваючою збройною агресією проти України, дотримання захисту життя і здоров`я відвідувачів і працівників суду та з урахуванням заходів, встановлених особливим режимом роботи Східного апеляційного господарського суду під час дії воєнного стану, розгляд апеляційної скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

За результатами проведеної процедури закупівлі 19.11.2021 року між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (постачальник) укладено договір №60АВ617-2175-21 про постачання електричної енергії споживачу, за змістом п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.5.2 договору, загальна сума цього договору складає: 938949,60 грн., в тому числі ПДВ 20% (156491,60 грн.), вартість без ПДВ складає 782458 грн. згідно із специфікацією (додаток №1).

За змістом специфікації, ціна за 1 кВт/год з ПДВ становить 3,54 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 265240 кВт/год.

Приписами п.13.2 договору №60АВ617-2175-21 встановлено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке обґрунтоване збільшення ціни. При цьому, якщо споживач не приймає нові умови, він не сплачує будь-які штрафні санкції чи інші фінансові компенсації постачальнику.

Згідно з п.14.1 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У разі коливання ціни товару на ринку в межах 10% від ціни за одиницю товару постачальник письмово повідомляє про такі зміни змовника. Такі зміни підтверджуються оригіналом або завіреною копією довідки Управління статистики України та/або оригіналом або завіреною копією довідки Торгово-промислової палати України (або підпорядкованими їй органами), або іншими документами спеціально уповноважених державних органів, що підтвердять коливання (зміни) цін на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим договором. Вищезазначені документи мають обов`язково містити інформацію про середньоринкову ціну за одиницю товару на день подання тендерної пропозиції постачальником та інформацію про середньоринкову ціну за одиницю товару на день письмового звернення постачальника. На підставі отриманих документів сторони укладають додаткову угоду до договору щодо зміни ціни за одиницю товару.

На час укладення вказаного договору, сторонами було погоджено його істотні умови, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Управління освіти Костянтинівської міської ради отримало листи №617-Сл-15109-1221 від 08.12.2021 року та №617-Сл-15246 від 15.12.2021 року, у яких відповідач звертався з пропозицією щодо укладення додаткових угод до договору, у зв`язку з коливанням цін на ринку електроенергії та пропонував збільшення ціни на електричну енергію.

Між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" було укладено наступні додаткові угоди: №1 від 17.12.2021 року щодо збільшення ціни електричної енергії до 3,8586 грн. з ПДВ за 1 кВ/год; №2 від 28.12.2021 року щодо збільшення ціни електричної енергії до 4,23 грн. з ПДВ за 1 кВ/год.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2021 року сторонами було погоджено продовжити строк дії договору до 31.01.2022 року для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю. У специфікації (додатку №1) до цієї додаткової угоди, ціна за 1 кВт/год з ПДВ визначена на рівні 4,23 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 44394,78 кВт/год.

Підставою для укладення додаткових угод №№1-2, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" визначено наявність обставин збільшення ціни за одиницю електричної енергії. В обґрунтування наявності факту коливання ціни на електричну енергію у спірний період та, відповідно, підстав для укладення оспорюваних додаткових угод відповідачем надано цінові довідки №3089/21 від 08.12.2021 року та №3134/21 від 14.12.2021 року Харківської торгово-промислової палати.

За наслідками виконання умов договору споживання електричної енергії Управлінням освіти фактично спожито 288687 кВ/год, вартість якої повністю сплачена позивачем 2 на користь відповідача виходячи з цін, які узгоджені сторонами у відповідних додаткових угодах.

Прокурор посилається на те, що необхідність звернення з позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави; підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів; укладення спірних додаткових угод призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару), що не відповідає положенням Закону України "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив визнати додаткові угоди до договору недійсними та стягнути з відповідача безпідставно надмірно сплачені кошти в сумі 51959,41 грн.

08.08.2024 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу норм абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладення, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За матеріалами справи, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У ч.4 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі"); вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово зазначав на те, що п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібні за змістом правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №915/346/18, від 12.02.2020 року у справі №913/166/19, від 21.03.2019 року у справі №912/898/18, від 25.06.2019 року у справі №913/308/18, від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18).

За матеріалами справи, прокурор, підставою для визнання недійсними додаткових угод №№1-2 та №3 (в частині ціни за одиницю товару) до договору визначив саме положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, приписи ст.ст.651, 652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 року у справі №927/189/22).

Так, Верховний Суд у правових висновках, викладених у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/1, окрім іншого, вказав, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Аргументи апелянта на те, що згідно додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 року відбулося підвищення ціни на електричну енергію від 3,2155 грн. до 3,525 грн. без ПДВ, тобто на 9,64% від діючої згідно договору ціни електричної енергії, а тому, як зазначає апелянт, зміни ціни згідно додаткових угод до договору, у тому числі №3 від 29.12.2021 року, в частині підвищення ціни на природний газ відбулися правомірне та порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення додаткових угод до Договору, про які вказується у позовній заяві, на думку апелянта, відсутні; судом першої інстанції залишено поза увагою безпідставне твердження прокурора, що коливання ціни ринку електричної енергії на ринку в межах 10% при укладенні додаткових угод сторонами договору не обґрунтовано та документально не підтверджене, що спростовується, як на те вказує апелянт, висновками Торгово-промислової палати, які додані до позову, не приймаються, з огляду на наступне.

Так, укладаючи договір сторони визначили ціну за продукцію (електричну енергію) у розмірі 3,54 грн. з ПДВ.

Також, умовами договору сторони погодили можливість зміни ціни за одиницю електричної енергії за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Для підтвердження даних можуть використовуватись інформаційні довідки Торгово-промислової палати.

Однак, навіть за умов погодження сторонами договору можливості зміни ціни електричної енергії шляхом укладання додаткових угод, факт укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Зокрема, ціна на електричну енергію може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та не може перевищувати збільшення ціни за одиницю товару не більш ніж на 10%.

При цьому, розрахунки середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед", які сформовані Харківською торгово-промисловою палатою на підставі даних офіційного сайту Акціонерного товариства "Оператор ринку", за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту Акціонерного товариства "Оператор ринку" та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Наведені документи не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внесення зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а також очевидної невигідності і збитковості продажу електричної енергії за договірною ціною для постачальника.

Також, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, оскільки ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що крім того, при укладенні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%, зокрема, споживач (Управління освіти) мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 19,49% (з 3,54 грн. за 1 кВт за год до 4,23 грн. за 1 кВт/год), а тому, з огляду на положення ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 19,49% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Так, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Отже, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що враховуючи умови договору відповідач повинен був поставити Управлінню освіти електричну енергію за ціною 3,54 грн. за 1 кВт за год.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

А тому, оскільки відповідні додаткові угоди є недійсними (у відповідній частині) та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем 2 та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 року мали регулюватись саме договором, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що грошові кошти в сумі 51959,41 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала та відповідач зобов`язаний їх повернути Управлінню освіти Костянтинівської міської ради, що відповідає приписам ст.ст.216, 1212 ЦК України.

Аргументи апелянта на те, що Управління освіти Костянтинівської міської ради є стороною спірного договору в рамках якого порушено питання нікчемності додаткових угод, а тому, як зазначає апелянт, належним відповідачем є особа за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача; прокурором подано позов також в інтересах держави в особі Східного офісу Держадитслужби; прокурором, на думку апелянта, не вірно визначено Управління у спірних правовідносинах головним розпорядником бюджетних коштів, а тому, як вказано апелянтом, оскільки прокурором (в частині позовних вимог про стягнення коштів) не було визначено належного позивача для стягнення цих коштів з ТОВ "Харківгаз збут" як продавця, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, не приймаються, з огляду на таке.

Так, Управління освіти Костянтинівської міської ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Управлінням спірних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зокрема, зростання ціни за одиницю товару.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка, зокрема, Управління щодо захисту порушених інтересів держави.

Так, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Положення про Управління освіти Костянтинівської міської ради, затвердженого рішенням Костянтинівської міської ради від 25.02.2021року № 7/6-63 (далі - Положення) визначено, що Управління освіти Костянтинівської міської ради (далі - Управління) є виконавчим органом Костянтинівської міської ради (далі - міська рада), утворюється міською радою, підзвітне та підконтрольне їй, підпорядковане виконавчому комітету міської ради, міському голові.

Згідно з п. 1.6 Положення, Управління є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, свій бланк. Основними завданнями Управління є, зокрема реалізація державної політики в галузі освіти та забезпечення якості освіти на території Костянтинівської міської територіальної громади; організація фінансового забезпечення закладів освіти, що знаходяться на території громади та перебувають у комунальній власності; організація та здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для забезпечення потреб закладів освіти відповідно до чинного законодавства України, виконання інших повноважень та завдань покладених на Управління як уповноважений орган засновника у сфері освіти (розділ ІІ Положення).

Відповідно до п. 6.1 Положення, Управління є головним розпорядником бюджетних коштів, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законом.

Пунктами 6.2.3, 6.2.5 Положення передбачено, що Управління здійснює процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України, та як головний розпорядник бюджетних коштів несе відповідальність за управління бюджетних асигнувань і здійснення контролю за виконанням фінансових процедур та вимог, встановлених чинним законодавством України. Управління освіти відповідно до покладених на нього завдань має право, зокрема, представляти в установленому законом порядку інтереси управління в судових органах пі час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції (п.4.7 Положення).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Разом з тим, порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Так, з оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-10-20-010596-b слідує, що джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету, як наслідок, оплата товару здійснена за рахунок таких коштів.

Тобто, Управління освіти Костянтинівської міської ради є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому інтересу не відповідає, а отже, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Управління щодо захисту порушених інтересів держави.

Отже, Управління освіти Костянтинівської міської ради є стороною спірних правовідносин, самостійною юридичною особою, яка є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України, а тому є особою, яка наділена повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, у зв`язку з чим і визначене позивачем за позовом у даній справі.

Визначення Управління освіти Костянтинівської міської ради саме позивачем у даній справі відповідає і правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17.

Також, Верховним Судом у правових висновках, викладених у постанові від 09.09.2021 року у справі №925/1276/19 щодо обставин представництва прокурором інтересів держави, між іншим, зазначено на те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19, 25.02.2021 року у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 року у справі № 923/449/18.

Отже, господарським судом першої інстанції правомірне зазначено на те, що звернення прокурора в інтересах держави як в особі Управління освіти Костянтинівської міської ради, так і в особі Східного офісу Держаудитслужби з позовом є обґрунтованим.

Також, зокрема, у правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, вказано на те, що додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії, що суперечать нормам ст. ст. 203, 215-216 ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", підлягають визнанню недійсними, а безпідставно одержані кошти відповідач зобов`язаний повернути позивачу (споживачу - другій стороні договору), що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що позов заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби та Управління освіти Костянтинівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, не приймаються посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі № 826/6926/17, де, зокрема, зазначено на те, що вимогами чинного законодавства не передбачено, якими саме документами має бути підтверджено коливання цін на товари, а отже і посилання на те, що відповідачем не надано документів в підтвердження коливань на ринку є безпідставними; судами було встановлено, що довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати та ДП, які є повноважними органами, що мають право, зокрема здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містять інформацію щодо ціни на певні нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали на певну дату, а отже з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції визначеної у договорах, укладених між позивачем та ТОВ, можна прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни; суди попередніх інстанцій правильно вважали, що вказані довідки містили необхідну інформацію щодо коливання цін та могли бути підставою для укладення додаткових угод до договорів укладених між позивачем та ТОВ щодо збільшення ціни товару" (п. 27 постанови); від 10.04.2019 року у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), де, зокрема, вказано на те, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача; такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочин.

Так, у справі №826/6926/17 предметом позову є визнання протиправною та скасування вимоги Держаудитслужби України щодо усунення порушень законодавства у ході перевірки державних закупівель Міністерства оборони України, яка оформлена листом від 09.03.2017 року №31-14/352; у справі № 463/5896/14-ц предметом позову є визнання нікчемним договору 1230475 на вклад "Депозитний" на ім`я фізичної особи"; у справі №916/3156/17 предметом позову є застосування наслідків недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав, укладеного 23 грудня 2014 року, повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав за договором та додатковою угодою до нього на будівництво об`єкта дольової власності сторін у частині двоповерхової будівлі складу.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

"Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г."

Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ №826/6926/17, №463/5896/14-ц та №916/3156/17, не є подібними до правовідносин у справі №905/578/24, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" - адвоката Романенко О.М. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2024 року у справі №905/578/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.03.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов