Постанова

від 24.03.2025 по справі 908/1577/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1577/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024р. (суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 11.11.2024р. ) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ", м. Нікополь

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" , м. Енергодар

про стягнення 162 375,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

29.05.2024р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.08.2024, трьох процентів річних та інфляційних втрат на загальну суму 162375,47грн.

Позов обґрунтований тим, що у зв`язку з нездійсненням Відповідачем погашення основного боргу за Договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 та невиконання ним добровільно рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21 (прострочення складає 35 місяців), ТОВ "Радос СВ" просить суд стягнути з Відповідача додатково 3% річних за період прострочення з 01.09.2023 по 29.08.2024 на суму 49 095,17 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2023 по серпень 2024 у розмірі 113 280,30 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024р. у справі №908/1577/24 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" 3 % річних у розмірі 49 095 грн. 17 коп., інфляційні витрати на суму 113 280 грн. 30 коп., витрати по сплаті судового збору на суму 3 028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі у розмірі 15 054 грн. 34 коп.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у частині стягнення 3% річних у розмірі 49 095,17 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні з Відповідача 3% річних з новим розподілом судових витрат.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд не повно дослідив всі обставини справи, зокрема, не врахував наявність надзвичайних та виняткових обставин, що не залежать від його волі та які вплинули на здатність Запорізької АЕС виконувати зобов`язання за спірним договором і доводять відсутність вини у діях Відповідача, що є підставою для зменшення розміру 3% річних як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Апелянт зазначає, що АТ"НАЕК "Енергоатом" належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких об`єкти підвищеної небезпеки, забезпечує більше 55 % потреб України в електроенергії та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки безпеки держави, оскільки здійснює управління усіма діючими атомними електростанціями на території України.

За доводами Скаржника, Енергодарська міська територіальна громада, у межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача, включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (пп. «Василівський район» п. 4 «Запорізька область» р. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку), з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022. При цьому правовідносини між Позивачем та Відповідачем, які розглядаються у рамках справи № 908/1577/24, нерозривно пов`язані з об`єктами Запорізької АЕС, що забезпечували втрачені виробничі потужності та отримання значної частини доходу.

Скаржник стверджує, що АТ"НАЕК "Енергоатом" отримані збитки: за 2022 рік у розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік); за 2023 рік - у розмірі 11,2 млрд грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік); за перше півріччя 2024 року - у розмірі 9,02 млрд грн (звіт про фінансові результати за півріччя 2024). Поряд з цим, товариство продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу Запорізької АЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

На переконання Скаржника, висновки суду першої інстанції про те, що воєнний стан на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, є помилковими з огляду на обставини повної зупинки роботи атомної електростанції та відсутність доходів від діяльності філії "ВП ЗАЕС".

Також Апелянт вказує на те, що Верховний Суд зробив висновок про можливість зменшення відповідальності за порушення грошових зобов`язань, зокрема, 3% річних, за наявності виняткових та надзвичайних обставин. У справі №908/1577/24 судом не надана належна оцінка доводам на обґрунтування клопотання про зменшення розміру відповідальності Відповідача за порушення грошового зобов`язання. Щодо висновку суду про не визначення Відповідачем розміру зменшення процентів річних, то таке визначення розміру санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Крім того, суд безпідставно відхилив посилання Відповідача на обставини включення його до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу згідно з наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 пославшись на те, що вказане є лише підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у період воєнного стану. Між тим, на думку Скаржника, включення його до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу свідчить про наявність надзвичайних обставин, які ускладнюють виконання зобов`язання та відсутність вини, що виключає відповідальність за порушення зобов`язання.

Апелянт звертає увагу, що АТ "НАЕК "Енергоатом" виробляє понад 50 % усієї електричної енергії ОЕС України. Основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС, збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною-агресором, між тим втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС значно вплинула на його фінансовий стан. За умов дефіциту потужності енергосистеми України, є виправданим та обґрунтованим зменшення відповідальності державного підприємства як основного суб`єкта генерації електроенергії в країні.

Щодо витрат на правничу допомогу, то на думку Апелянта, Позивачем не надано належних доказів реального понесення витрат на суму 15 054,34 грн. Участь представника Позивача в розгляді справи не потребувала значного часу виконання як юридичної, так і технічної роботи, не вимагала додаткового вивчення й аналізу законодавства України і судової практики. Докази адвокатським об`єднанням не збиралися, не потребували додаткового вивчення, відтак, не є складною і підготовка до розгляду цієї справи, оскільки така підготовка не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та кількістю часу, необхідного на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг (ч. 4 ст. 126 ГПК України). В оскаржуваному рішенні не досліджувалось питання складу, розміру витрат та їх співмірність.

У відповіді на відзив Відповідач зазначає, що листом ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 у повній мірі підтвердила факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За твердженням Відповідача, у матеріалах справи наявні докази на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення ним взятих на себе договірних зобов`язань щодо вчасного здійснення розрахунків, зокрема і такі, що не потребують документального підтвердження.

Відповідач вважає неспівмірними заявлені до стягнення суми санкцій, що є не справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Стягнення з АТ"НАЕК "Енергоатом" додаткових грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики, чим загрожує безпеці держави та населенню України.

За доводами Відповідача, Позивачем належним чином не доведено наявності у нього тяжкої фінансової ситуації, зокрема , внаслідок кредиторської заборгованості Відповідача.

Інші доводи відповіді а відзив є аналогічними з доводами апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві зазначає, що інформаційний лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року не є документом, який підтверджує форс-мажорні обставини за Договором №53-121-01-21- 10282 від 18.05.2021 року.

За доводами Позивача, з 20.10.2021 року (довоєнного періоду) за Відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1 643 988,00 грн. по договору №53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 і Відповідачу нічого не заважало здійснити розрахунок за поставлений ТОВ "Радос СВ" Товар на цю суму у строки, передбачені умовами Договору, тобто - до 20.10.2021 року.

Позивач вказує на те, що АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" не оскаржувало рішення суду першої інстанції у справі №908/3448/21 у частині стягнення основного боргу, при цьому станом на сьогоднішній день добровільно так і не здійснює оплату заборгованості, що призводить до порушення прав та законних інтересів ТОВ "Радос СВ".

При цьому, Позивач вважає, що Відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів, які б обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару та підтверджували обставини складного фінансового становища станом на час розгляду даної справи судом; доводили ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позову.

Позивач звертає увагу, що на даний час Позивач також знаходиться не у ліпшому становищі у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Протягом тривалого часу 2022-2023 р.р. території місцезнаходження та здійснення господарської діяльності ТОВ "Радос СВ" (Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49), піддаються постійним ворожим артилерійським обстрілам зі сторони м. Енергодара.

Щодо зменшення розміру 3% річних, то на переконання Позивача, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України.

Стосовно витрати на правничу допомогу Позивач звертає увагу на те, що ТОВ "Радос СВ" та АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» дотримувались норм чинного законодавства України при укладанні та виконанні умов договору про надання правничої допомоги, а тому вимоги щодо відшкодування Позивачем витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та доведеними.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1577/24.

Матеріали справи №908/1577/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024р. у справі № 908/1577/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 633 грн. 60 коп..

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

27.02.2025 у системі Електронний суд Відповідачем подана заява про зупинення провадження у справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/444/24.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у задоволенні клопотання про зупинення відмовлено, з наведених у цій ухвалі підстав.

7. Встановлені судом обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" (Постачальником) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (Покупцем) укладений договір про закупівлю товару № 53-121-01-21-10282 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений в даному пункті договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

У п. 1.2 договору сторони передбачили, що строк поставки товару: травень-липень 2021.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість договору становить 136 999,00 грн., крім того ПДВ - 273 998,00 грн., разом - 1 643 988,00 грн.

Згідно з п.п. 3.2 договору оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після за реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

За п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах Р - вул. Промислова, 133, м. Енергодар Запорізької області (склад № 5). Вантажоодержувач ЗВ ВП "Складське господарство" (п. 4.1). Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - у 3 прим., б) сертифікат якості або паспорт, виданий підприємством - виробником, або сертифікат якості, гарантійний талон, або інший супровідний документ, що передбачений підприємством-виробником товару, копія завірена постачальником; в) рахунок-фактура (п. 4.2). Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ";Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua (п.4.4.).

Згідно з п. 7.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання (п. 12.1 договору).

Також, місцевим господарським судом встановлено, що 23.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основної заборгованості за договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 у розмірі 1 643 988,00 грн.

За результатами розгляду цієї позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/3448/21 вимоги ТОВ "Радос СВ" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 1643 988,00 грн. задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість у розмірі 1643 988,00 грн., судовий збір на суму 24 659,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,40 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 № 908/3448/21 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 року у справі №908/3448/21 залишено без змін.

Також матеріали справи №908/1577/24 свідчать про те, що 01.05.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицьким А.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №71668578 та № 71668465 з примусового виконання наказів господарського суду №908/3448/21.

01.05.2023 зазначені виконавчі провадження з примусового виконання наказів у справі №908/3448/21 приєднані до зведеного виконавчого провадження №69687886, яке веде ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса).

Враховуючи, що Відповідачем не здійснюється погашення основного боргу за Договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 на суму 1 643 988,00 грн. та не виконується рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21, Позивачем нараховано 3% річних за період прострочення з 01.09.2023 по 29.08.2024 на суму 49 095,17 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2023 по серпень 2024 у розмірі 113 280,30 грн.

Неоплата Відповідачем вказаних сум річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що судове рішення по справі № 908/3448/21 станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що Відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання перед Позивачем за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021, з огляду на це кредитор вправі вимагати стягнення з боржника у судовому порядку суми інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, тому обґрунтованими є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3 % річних за період з 01.09.2023 по 29.08.2024 на суму 49 095,17 грн. та інфляційних втрати за період з вересня 2023 по серпень 2024 у розмірі 113 280,30 грн..

При цьому суд не знайшов обґрунтованих підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих Позивачем.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 49095,17грн., то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч.1 - 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 № 908/3448/21 позовні вимоги ТОВ "Радос СВ" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 1 643 988,00 грн. задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість у розмірі 1 643 988,00 грн., судовий збір на суму 24 659,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,40 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 № 908/3448/21 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 року у справі №908/3448/21 залишено без змін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/3448/21 набрало законної сили 13.03.2023.

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом у справі № 908/3448/21 встановлено, що, на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1 643 988,00грн, що підтверджується видатковими накладеними № 10 від 25.05.2021, № 21 від 08.06.2021, №33 від 16.06.2021, № 47 від 08.07.2021, № 59 від 23.07.2021, № 62 від 30.07.2021, № 81 від 20.08.2021.

Позивач надіслав Відповідачу претензію від 20.10.2021 щодо погашення, заборгованості у сумі 1 643 988,00 грн., яка Відповідачем залишена без реагування та без виконання.

Відтак, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/3448/21 обставини щодо наявності у Відповідача боргу перед Позивачем не доказуються при розгляді судом даної справи.

Докази сплати Відповідачем суми боргу у повному обсязі або частково останнім не надані.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то відповідно до наданих Позивачем розрахунків, 3% річних нараховані за загальний період з 01.09.2023 по 29.08.2024 склали 49 095,17 грн.

Нарахована Позивачем сума річних Відповідачем не спростована, власні контррозрахунки не надані.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме встановлення у справі № 908/3448/21 факту неналежного виконання Відповідачем зобов`язання за спірним договором у частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар у сумі 1 643988,00 грн. та ненадання ним доказів виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у вказаній справі, колегія суддів вважає, що у Позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про стягнення з Відповідача 3 % річних у сумі 49 095 грн. 17 коп., враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування і є арифметично правильним.

Вимоги апеляційної скарги про скасування рішення у частині стягнення з Відповідача 3 % річних у повному обсязі, а саме у сумі 49 095 грн. 17 коп., є безпідставними, оскільки вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами та підставами для звільнення боржника від відповідальності.

Так, ч. 2 ст.617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, Позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Разом з тим, стосовно доводів Скаржника про неврахування судом першої інстанції існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних апеляційний суд зазначає, що за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18 зробила висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Між тим, у даній справі, Відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі для нього, не підтверджено існування будь-яких інших обґрунтованих обставин, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення Відповідачем зобов`язання, крім того обов`язок з оплати боргу Відповідачем не виконано, тому суд не вбачав підстав для задоволення клопотання останнього про зменшення відсотків річних, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо посилань Скаржника на надзвичайні події, які відбуваються у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України суд відзначає, що сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

У цьому зв`язку слід враховувати, що заборгованість за договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 виникла у Відповідача 19.10.2021, тобто ще до введення на території України воєнного стану та окупації Василівського району Запорізької області. Відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов`язань за спірним договором, тому відповідні доводи відхиляються колегією суддів.

Посилання Відповідача на наказ Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95, яким АТ "НАЕК "Енергоатом" включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, обґрунтовано не було прийнято місцевим господарським судом до уваги.

Так, згідно з абз. 12 п. 102 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" зупиняється у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу.

З положень наведеної норми можливо зробити висновок, що віднесення Відповідача до підприємств оборонно-промислового комплексу є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у період воєнного стану, але це не звільняє товариство від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних.

З огляду на викладене, Відповідачем не доведено існування виняткових обставин, що здійснення розрахунків за договором.

При цьому під час воєнного стану в Україні всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України здійснюють свою господарську діяльність в несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Твердження Скаржника, наведені у відповіді на відзив, про неврахування судом існування форс-мажорних обставин колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, ст.617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У цьому зв`язку суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеним у мережі Інтернет, та адресованим "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 року можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

Одночасно у листі вказано, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази у разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими Відповідачем, міг би їх підтвердити.

Між тим, як зазначено вище судом, відповідні обставини Відповідачем не доведені.

Стосовно доводів скарги про те, що визначена Позивачем сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із складністю справи, кількістю часу, необхідного на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" укладений Договір про надання правової допомоги № 3/2024 від 04.01.2024, за умовами якого адвокат Кобеляцький Д.М. приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по стягненню заборгованості з контрагента в судовому порядку.

Позивач згідно умов договору зобов`язався оплатити надані послуги відповідно до тарифів зазначених у прайс-листі адвокатського об`єднання.

Згідно з прайс-листом, який є додатком до договору № 3/2024 від 04.01.2024, Позивач зобов`язаний сплатити:

- 10 000,00 грн. + 5 % ціни позову - відповідно до п. 6.8 прайс-листа АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН", в тому числі у справах по ГПК, згідно договору про надання правової допомоги № 3/2024 від 04.01.2024 (участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3х необхідних процесуальних документів, участь у 1 підготовчому засіданні, 1 засіданні по суті);

23.05.2024 між Позивачем та АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" складений та підписаний акт про надання правової допомоги на суму 15 054,34 грн., згідно з яким об`єднанням надана правова допомога у вигляді участі у суді 1 інстанції ( підготовка позовної заяви, підготовка до 3 процесуальних документів, участь в 1 підготовчому засіданні, 1 засіданні по суті) - 10000,00грн; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта 5% від задоволених позовних вимог - 5054,34грн.

Згідно з матеріалами справи, адвокат Кобиляцький Д.М. приймав участь у 4 судових засіданнях: 03.09.2024, 25.09.2024, 02.10.2024, 04.11.2024. Також ним складені позовна заява, заява про збільшення позовних вимог, відповідь на відзив тощо.

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У даному випадку, Скаржником не було надано суду доказів на підтвердження обставин щодо неспівмірності витрат умовам укладеного договору, недоцільності таких витрат та їх завищення, а також власних контррозрахунків, тому наведені вище доводи мають декларативний характер та є його припущеннями.

Отже, дослідивши надані Позивачем в обґрунтування клопотання докази, прийнявши до уваги заперечення Відповідача щодо розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, а також з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності розумності та принцип співмірності судових витрат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що заявлена Позивачем сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, наданому обсягу такої допомоги та критерію реальності таких витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права і не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024р. у справі № 908/1577/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін