Постанова

від 12.03.2025 по справі 912/1769/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025 року м. Дніпро Справа № 912/1769/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: Поліщук В.В., Іванченко В.В. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 (повне рішення складено 25.12.2023, суддя Поліщук Г.Б.) у справі № 912/1769/23

за позовом Бобринецької міської ради Кіровоградської області

до відповідачів:

1. Бобринецької районної ради, управління справами якої здійснює Комісія з реорганізації Бобринецької районної ради

2. Кропивницької районної ради

3. Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Бобринецької міської ради Кіровоградської області, яка містить вимоги до Бобринецької районної ради Кіровоградської області, управління справами якої здійснює Комісія з реорганізації Бобринецької районної ради, Кропивницької районної ради та Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про наступне:

- визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 №481 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об`єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради" у частині, що стосується передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул.Соборна,78;

- визнання протиправним та скасування рішення Кетрисанівської сільської ради від 23.09.2020 №791 "Про надання згоди та прийняття у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради приміщень та майна із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району" у частині, що стосується безоплатної передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул.Соборна, 78;

- визнання протиправним та скасування розпорядження голови Бобринецької районної ради від 30.09.2020 №23-гр "Про затвердження акта з приймання-передачі комплексу будівель";

- визнання протиправним та скасування Акта приймання-передачі комплексу будівель по факту безоплатної передачі нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, а саме: комплексу будівель за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78 у складі 4-х будівель і споруд, загальною первісною (переоціненою) вартістю 239 312,70 грн, загальним зносом 141 781,18 грн та загальною залишковою вартістю станом на 01 вересня 2020 року 97 531,21 грн, затверджений розпорядженням голови Бобринецької районної ради від 30.09.2020 №23-гр "Про затвердження акта з приймання-передачі комплексу будівель";

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54413412 від 05.10.2020, прийнятого державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04052353) Демецькою Тетяною Миколаївною, щодо державної реєстрації права власності на комплекс будівель за адресою: м. Бобринець вул. Соборна, 78, за Кетрисанівською сільською радою, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис/відомості про речове право за номером 38508561;

- припинення права власності Кетрисанівської сільської ради на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель, реєстраційний номер 1469872535208, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54413412 від 05.10.2020 13:43:36 Демецька Тетяна Миколаївна, Бобринецька районна державна адміністрація, Кіровоградська обл.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачами було порушено публічний (спеціально-дозвільний) характер/порядок діяльності Бобринецької районної ради, Кетрисанівської сільської ради та державного реєстратора, як органів публічної влади, передбачений ч. 2 ст. 2 ст. 19 Конституції України. Оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 у справі № 912/1769/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 №481 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об`єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради" у частині, що стосується передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул.Соборна,78.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кетрисанівської сільської ради від 23.09.2020 №791 "Про надання згоди та прийняття у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради приміщень та майна із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району" у частині, що стосується безоплатної передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Бобринець, вул.Соборна, 78.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Бобринецької районної ради від 30.09.2020 №23-гр "Про затвердження акта з приймання-передачі комплексу будівель".

Визнано протиправним та скасовано Акт приймання-передачі комплексу будівель по факту безоплатної передачі нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, а саме: комплексу будівель за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78 у складі 4-х будівель і споруд, загальною первісною (переоціненою) вартістю 239 312,70 грн, загальним зносом 141 781,18 грн та загальною залишковою вартістю станом на 01 вересня 2020 року 97 531,21 грн, затверджений розпорядженням голови Бобринецької районної ради від 30.09.2020 №23-гр "Про затвердження акта з приймання-передачі комплексу будівель".

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54413412 від 05.10.2020, прийняте державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04052353) Демецькою Тетяною Миколаївною, щодо державної реєстрації права власності на комплекс будівель за адресою: м. Бобринець вул. Соборна, 78, за Кетрисанівською сільською радою, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис/відомості про речове право за номером 38508561.

Припинено право власності Кетрисанівської сільської ради на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель, реєстраційний номер 1469872535208, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54413412 від 05.10.2020 13:43:36 Демецька Тетяна Миколаївна, Бобринецька районна державна адміністрація, Кіровоградська обл.

Стягнуто з Бобринецької районної ради Кіровоградської області, управління справами якої здійснює Комісія з реорганізації Бобринецької районної ради (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Незалежності, 80, код ЄДРПОУ 24713868) на користь Бобринецької міської ради Кіровоградської області (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Незалежності, 80, код ЄДРПОУ 04055239) судовий збір у розмірі 6710,00 грн.

Стягнуто з Кетрисанівської сільської ради Кіровоградської області (27247, Кіровоградська область, с. Кетрисанівка, вул. Шкільна, 47, код ЄДРПОУ 04365508) на користь Бобринецької міської ради Кіровоградської області (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Незалежності, 80, код ЄДРПОУ 04055239) судовий збір у розмірі 9 394,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обставин того, що відповідачами не доведено, що комплекс будівель, розташований за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78 знаходиться на території Кетрисанівської сільської територіальної громади та задовольняє виключно колективні потреби цієї територіальної громади. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання згоди Бобринецькою міською територіальною громадою на відчуження на користь Кетрисанівської сільської ради спільного майна. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 № 481 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об`єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради" у частині, що стосується передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради комплексу будівель, розташованого за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78, не відповідає нормам ч. 2 ст. 10, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", чим порушено майнове право позивача на об`єкт спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що всі інші позовні вимоги по суті є похідними від вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 № 481, а тому, дійшов висновку про необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Кетрисанівська сільська рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Бобринецької міської ради в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача-3 понесені судові витрати, в зв`язку з переглядом рішення суду апеляційною інстанцією, судовий збір та 10 000 грн. витрат на надання правничої допомоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник стверджує про відсутність необхідності отримання від позивача згоди при відчуженні спірного майна з посиланням на наступні обставини. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17 листопада 2020 року № 1009-ІХ було, зокрема, передбачено, що до 1 липня 2021 року правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України. Разом із тим, скаржник зауважує, що зазначена норма не вимагає передачі об`єктів комунальної власності, що не утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів (госпрозрахункових підприємств). Отже, в разі прийняття районною радою рішення про подальше розпорядження комунальним майном, видатки на утримання якого не здійснюються з відповідного місцевого бюджету, таке рішення не суперечитиме вимогам законодавства, встановленим для впорядкування комунального майна за наслідками формування нового адміністративно-територіального устрою. Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом (абзац 5 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Це означає, що для випадків, коли зміна правового режиму - обов`язок передати майно спільної власності тергромад району у комунальну власність конкретної територіальної громади - згода інших територіальних громад для такої передачі не потрібна.

Обов`язок передачі об`єктів цивільних прав, що знаходилися в управлінні районних рад, укрупненим територіальним громадам відповідно до розподілу видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України, передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (абзац 4 п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення»). Тобто, передача майна яке знаходилося у власності Бобринецької районної ради у власність територіальних громад - це не право, а обов`язок, який виник в зв`язку з децентралізацію і, в даному випадку, питання щодо можливості передати спірне майно виключно у власність Бобринецької міської ради необхідно було досліджувати в контексті наявних відповідно до розмежування видатків між бюджетами.

Міністерство розвитку громад та територій (https://decentralization.gov.ua/news/13271) а також Міністерство юстиції України (лист від 17.03.2021 року № 11527/1984 26-21/8.4.3) у своїх неодноразових роз`ясненнях погоджуються з висновком про те, що при передачі майна Районними радами у власність територіальним громадам згода інших територіальних громад для такої передачі не потрібна.

Апелянт зазначає, що поза увагою суду залишилися норми Бюджетного кодексу України (п. 39 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»), яким визначено, що районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом. Зазначена норма не вимагає передачі об`єктів комунальної власності, що не утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів (госпрозрахункових підприємств). Отже, в разі прийняття районною радою рішення про подальше розпорядження комунальним майном, видатки на утримання якого не здійснюються з відповідного місцевого бюджету, таке рішення не суперечитиме вимогам законодавства, встановленим для впорядкування комунального майна за наслідками формування нового адміністративно-територіального устрою.

Спірна будівля, що була передана у власність Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади, не перебувала на бюджетному зобов`язанні Позивача, тобто, в бюджеті Бобринецької міської ради були відсутні видатки на утримання спірної будівлі, а тому, на думку відповідача-3, у Позивача відсутнє виключне право на набуття у власність зазначених будівель, відсутнє порушення прав Позивача. Жодна норма чинного законодавства України не забороняє органу місцевого самоврядування набувати на праві комунальної власності нерухоме майно, яке знаходиться на території іншого органу місцевого самоврядування або ж якщо таке майно задовольнятиме в майбутньому лише часткового колективні потреби такого власника.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково і безпідставно прийшов до висновку, що Відповідач 3 повинен був довести суду, що з метою підтвердження правомірного набуття у власність спірного майна потрібно було підтвердити, що таке майно знаходиться на його території та задовольняє виключно його колективні потреби.

Кетрисанівська сільська рада не погоджується з висновком суду про те, що в результаті прийняття рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 № 481 без отримання згоди територіальної громади м. Бобринець або Бобринецької міської ради територіальна громада м. Бобринець втратила своє право спільної власності на спірне майно, отже, було порушено право територіальної громади м. Бобринець на розпорядження майном. У поданих заявах по суті справи позивач не зазначає яким чином визнання та скасування оскаржуваних рішень органів місцевого самоврядування та державного реєстратора поновить майнове право Бобринецької міської територіальної громади Кіровоградської області на спірне нерухоме майно. Навіть при задоволенні позовних вимог повністю, спірне нерухоме майно повернеться у власність Бобринецької районної ради. В даному випадку необхідно враховувати, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" № 1009-ІХ від 17.11.2020 Бобринецька районна рада з 01.07.2021 не уповноважена на передачу нерухомого майна, в тому числі спірного майна, що виключає можливість прийняття рішення про передачу спірного майна позивачу у разі задоволення позову.

Стосовно доводів позивача про наявність у нього виключного права на спірне майно в силу закону, Відповідач 3 зазначає, що оскільки предметом позову не виступають майнові права Позивача, суд не має право досліджувати вказані обставини позаяк вони не входять до предмета доказування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54413412 від 05.10.2020 року та припинення права власності Кетрисанівської сільської ради на комплекс будівель, реєстраційний номер 1469872535208 Відповідач-3 вважає, що такі вимоги фактично дублюють одна одну в силу вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Тому, заявлення п`ятої та шостої позовної вимоги є недоцільними під час розгляду даної справи, що породжує додаткова фінансове навантаження на Відповідачів в частині стягнення судового збору у разі задоволення позову. З огляду на зазначене у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та припинення права власності слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Бобринецька міська рада не реалізувала своє право на звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту від 29.10.2023 №3404/7.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не відхилені та не надано відповідної правової оцінки щодо правомірних очікувань Кетрисанівської сільської ради на володіння отриманим майном.

Скаржник наголошує на тому, що задоволення позову в частині припинення права власності Кетрисанівської сільської ради на спірне нерухоме майно є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення, шляхом реєстрації права власності за Бобринецькою районною радою, яка перебуває в статусі припинення та не може набувати у комунальну власність будь-яке майно, в свою чергу Кропивницька районна рада як правонаступник, не наділена повноваженнями реєструвати за собою право власності на спірне майно, яке не вказане в передавальному акті затвердженому в зв`язку з припиненням Бобринецької районної ради.

Суд першої інстанції без будь-якої аргументації стягнув з Кетрисанівської сільської ради судовий збір, що повністю суперечить обставинам справи, так як Відповідач 3 не вчиняв жодної протиправної дії, яка могла б слугувати підставою звернення до суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Від Бобринецької міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить: залишити апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 у справі №912/1769/23 без змін.

Відзив обґрунтований наступним.

Правова позиція міської ради полягає у перебуванні спірного комплексу будівель у режимі майна спільної власності територіальних громад сіл та міста колишнього Бобринецького району, що знаходиться на території міста Бобринець, безпідставності його передачі Кетрисанівській сільській раді і відсутності у чинному законодавстві такої підстави набуття/переходу права власності на нерухоме майно як державна реєстрація права власності. Саме з урахуванням такої правової позиції міська рада заявляє про порушені право/інтерес, що потребує судового захисту. Визначення права/інтересу, за захистом якого міська рада звернулася до господарського суду, міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду від 30.01.2013 у справі №6-168цс12, у якій зроблено наступний висновок: майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Таке майнове право міська рада обґрунтовує, передусім, частиною третьою статті 143 Конституції України, за якою «Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності.

Спірний комплекс будівель, був переданий свого часу державою до спільної власності територіальних громад сіл та міста району із законодавчим застереженням про наділення майновим правом територіальної громади, на території якої він знаходиться. Таке застереження міститься у сукупності норм і положень Закону №280 [«Про місцеве самоврядування в Україні»], а саме: частини другої статті 10; частини восьмої, дев`ятої статті 60; абзаців другого, третього, четвертого пункту 10 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення. При цьому, тлумачення комплексного застосування таких норм і положень Закону №280 міститься у пунктах 30,33 постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №904/4109/21. Зокрема, у пункті 30 цієї постанови Верховний Суд зазначає, що за своїм змістом норма абзацу 3 пункту 10 Розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній до 05.12.2020) має імперативний характер, позаяк у співвідношенні з частиною 8 статті 60 цього Закону встановлює дві виняткові підстави обов`язкового відчуження районною чи обласною радою об`єктів права спільної власності територіальних громад на користь конкретної місцевої територіальної громади району чи області незалежно від наявності згоди інших територіальних громад району чи області на вилучення вказаних об`єктів, а саме: 1)окремі об`єкти права спільної власності територіальних громад знаходяться на території місцевої територіальної громади (сільської, селищної, міської, об`єднаної); 2)зазначені об`єкти задовольняють колективні потреби виключно тієї територіальної громади, на території якої вони знаходяться. У період спірних відносин діяло ще одне законодавче застереження, що містилося у пункті 39 Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, далі-БКУ, у наступній редакції: «Районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність об`єднаних територіальних громад, відповідних бюджетних установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом». Однак, цей пункт БКУ стосувався лише об`єднаних територіальних громад, якою з 2015 року є Бобринецька міська територіальна громада. Кетрисанівська сільська рада, як представницький орган Кетрисанівської сільської об`єднаної територіальної громади набула повноважень лише 10.11.2020 після місцевих виборів 25 жовтня 2020 року. Саме згадані вище три законодавчих застереження могли були підставою виникнення майнового права у тієї чи іншої територіальної громади колишнього Бобринецького району. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що згадані вище законодавчі застереження Закону №280 і БКУ не могли бути обґрунтуванням майнового права Кетрисанівської сільської територіальної громади та, відповідно, підставами для передачі спірного комплексу будівель Кетрисанівській сільській раді.

Рішення районної ради №481, та, як наслідок, Рішення сільської ради №791, рішення державного реєстратора №54413412 позивач вважає протиправними та такими, що порушують майнове право одинадцятитисячної Бобринецької міської територіальної громади, як право очікування на отримання у майбутньому права комунальної власності на об`єкт права спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району спірний комплекс будівель, що розташований на території міста Бобринець за адресою: вул.Соборна,78, м. Бобринець. Таке право та відповідний інтерес Бобринецької міської територіальної громади гарантовані статтею 7 Конституції України та забезпечені частиною другою статті 10, частиною восьмою статті 60, пунктом 10 Розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетним кодексом України.

При вирішенні спору, господарський суд, ураховуючи практику Верховного Суду, що міститься у постановах від 15.02.2022 у справі №904/4109/21, від 07.09.2022 у справі №926/3156/21, від 28.03.2023 у справі №903/900/21, від 05.09.2023 у справі №925/1846/21, від 19.09.2023 у справі №912/1263/22, від 17.01.2024 у справі №921/787/20 визнав ефективність обраного у позові способу захисту порушеного права.

При дослідженні судом першої інстанції копії реєстраційної справи №1469872535208 з`ясувалася невідповідність відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостям, що містяться у документах, наданих Бобринецькою районною радою для проведення державної реєстрації права власності на спірний комплекс будівель. Так, на підставі Рішення районної ради №219, за яким спірний комплекс будівель обліковується як об`єкт права спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, державний реєстратор Демецька Т.М. у своєму Рішенні №39366520, зазначаючи форму власності як власність територіальних громад, неправомірно або помилково (за наявності підстав для відмови) вказала його одноособовим власником (з часткою 1) Бобринецьку районну раду. Таким чином, при оцінці доказів господарський суд надав перевагу відомостям, що містяться в сукупності документів/доказів, на підставі яких проведені реєстраційні дії, як того вимагає частина друга статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо заявлених до розподілу витрат Апелянта на правову допомогу міська рада заявляє про їх необґрунтованість з огляду на зміст та вимоги апеляційної скарги. Оскарження стверджуваних Відповідачем-3 порушень матеріального та процесуального права не потребує значних зусиль та часу адвоката, а тому заявлені до розподілу витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. є завищеними.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

06.03.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кетрисанівської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 у справі № 912/1769/23 та розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 06.06.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні 06.06.2024 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву до 03.10.2024 о 14:15 год.

Розпорядженням керівника апарату суду № 935/24 від 08.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/1769/23: на підставі рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024 року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Дармін М.О, Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 у справі № 912/1769/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 12.03.2025 о 10:40 год.

11.03.2025 від Бобринецької міської ради до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить: здійснити розгляд справи у судовому засіданні 12.03.2025 о 10:40 за відсутності представника Бобринецької міської ради, за наявними у матеріалах справи документами; залишити апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради від 28.12.2023 без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 у справі №912/1769/23 без змін.

У судове засідання 12.03.2025 з`явилися представники відповідача-3, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 12.03.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" до Бобринецького району Кіровоградської області входять адміністративні центри Бобринецької та Кетрисанівської територіальних громад.

Рішенням Бобринецької районної ради від 22 вересня 2020 року № 480 "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради" надано згоду на безоплатну передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, серед якого комплекс будівель, розташований за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78, до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради.

Рішенням Бобринецької районної ради від 22 вересня 2020 року № 481 "Про безоплатну передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради" (далі - рішення № 481) безоплатно передано нерухоме майно, серед якого комплекс будівель, розташований за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78, спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Рішенням Кетрисанівської сільської ради від 23 вересня 2020 року № 791 "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради" надано згоду на прийняття та прийнято у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради майно спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, серед якого комплекс будівель, розташований за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78.

24.09.2020 розпорядженням голови Бобринецької районної ради № 21-гр "Про комісію з приймання-передачі комплексу будівель" було утворено комісію з приймання-передачі майна із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району до Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, а саме: комплексу будівель, що знаходиться за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна (Луначарського), 78; затверджено склад комісії; надано розпорядження комісії здійснити приймання-передачу майна відповідно до норм чинного законодавства України.

Згідно з Актом приймання-передачі комплексу будівель, затвердженого розпорядженням голови Бобринецької районної ради від 30.09.2020 № 23-гр проведено безоплатну передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, а саме: комплексу будівель за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78, з балансу Бобринецької районної ради на баланс Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за рішенням державного реєстратора Бобринецької районної державної адміністрації Демецької Тетяни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2020 щодо державної реєстрації права власності; дата, час державної реєстрації: 01.10.2020 14:15:56; Державний реєстратор: Демецька Тетяна Миколаївна, Бобринецька районна державна адміністрація, Кіровоградська обл.; документи, подані для державної реєстрації: розпорядження голови Бобринецької районної ради "Про затвердження акта з приймання-передачі комплексу будівель", серія та номер: 23-гр, виданий 30.09.2020, видавник Бобринецька районна рада; рішення органу місцевого самоврядування "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради", серія та номер: 791, виданий 23.09.2020, видавник: Кетрисанівська сільська рада; власник: Кетрисанівська сільська рада.

Позивач вважає, що право на визначення правової долі майна міської територіальної громади, в тому числі того, що знаходиться в управлінні районної ради, має безпосередньо міська територіальна громада або її представницький орган - Бобринецька міська рада шляхом прийняття відповідних рішень. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачами порушено публічний (спеціально-дозвільний) характер/порядок діяльності Бобринецької районної ради, Кетрисанівської сільської ради, державного реєстратора як органів публічної влади, передбачений частиною другою статті 19 Конституції України з ряду підстав.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів" у Кіровоградській області утворено Кропивницький район (з адміністративним центром у місті Кропивницький) у складі територій Аджамської сільської, Бобринецької міської, Великосеверинівської сільської, Гурівської сільської, Дмитрівської сільської, Долинської міської, Знам`янської міської, Катеринівської сільської, Кетрисанівської сільської, Компаніївської селищної, Кропивницької міської, Новгородківської селищної, Олександрівської селищної, Соколівської сільської, Суботцівської сільської, Первозванівської сільської, Устинівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України; та ліквідовано Бобринецький район.

Згідно підпунктів 1-3, 11 п. 6-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

1) повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони);

2) не пізніше завершення другої сесії районної ради, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація районних рад ліквідованих районів шляхом приєднання до районної ради, розміщеної в адміністративному центрі новоутвореного району, а у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, - утворення районних рад як юридичних осіб;

3) районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом;

11) під час здійснення реорганізації юридичних осіб - районних рад повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює комісія з реорганізації.

Рішенням Кропивницької районної ради від 22 січня 2021 року №70 "Про початок реорганізації Бобринецької районної ради шляхом приєднання до Кропивницької районної ради" розпочато процедуру реорганізації Бобринецької районної ради шляхом приєднання до Кропивницької районної ради. Пунктом 2 такого рішення визначено, що Кропивницька районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Бобринецької районної ради.

Право комунальної власності регулюється ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за нормами якої, в редакції станом на день ухвалення оскаржуваного рішення № 481, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:

1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;

3) мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Положеннями частини другої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно з абз. 1, 2, 3 пункту 10 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2021 у справі № 904/4109/21 виснував про те, що за своїм змістом норма абз. 3 пункту 10 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній до 05.12.2020) має імперативний характер, позаяк у співвідношенні з частиною восьмою статті 60 цього Закону встановлює дві виняткові підстави обов`язкового відчуження районною чи обласною радою об`єктів права спільної власності територіальних громад на користь конкретної місцевої територіальної громади району чи області незалежно від наявності згоди інших територіальних громад району чи області на вилучення вказаних об`єктів, а саме: 1) окремі об`єкти права спільної власності територіальних громад знаходяться на території місцевої територіальної громади (сільської, селищної, міської, об`єднаної); 2) зазначені об`єкти задовольняють колективні потреби виключно тієї територіальної громади, на території якої вони знаходяться.

Отже, за загальним правилом, передбаченим частиною восьмою 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", об`єкти права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району та області, управління якими здійснюють районні та обласні ради, не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо зазначених територіальних громад або відповідних рішень рад чи уповноважених ними органів, за винятком випадків, передбачених законом. Зокрема, але не виключно, до таких виняткових випадків, коли згода інших територіальних громад на передачу об`єктів права спільної власності не потрібна, належать передбачені абз. 3 пункту 10 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" випадки, а саме: цілісний майновий комплекс підприємства, яке є спільною власністю територіальних громад району або області, окремі об`єкти (нерухоме майно, індивідуально визначене майно тощо) знаходяться на території конкретної місцевої територіальної громади та задовольняють виключно колективні потреби цієї територіальної громади.

Таким чином, визначати правову долю об`єктів комунальної власності, в тому числі тих, що перебувають у спільній власності сіл, селищ, міст та знаходяться в управлінні районної або обласної ради, шляхом прийняття відповідних рішень мають право безпосередньо територіальні громади сіл, селищ, міст або їх представницькі органи відповідні місцеві ради, тоді як районна або обласна рада зобов`язана здійснювати повноваження щодо відчуження комунального майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст виключно у зазначених вище випадках, але водночас може (має право) здійснювати відповідні повноваження у випадку надання районній або обласній раді на підставі частини другої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" таких повноважень відповідними радами, які представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 904/4109/21, від 23.02.2021 у справі № 903/900/21.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 05.10.2020, власником комплексу будівель за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78, на підставі рішення Бобринецької районної ради від 24.06.2017 №219 "Про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл та міста району" була Бобринецька районна рада, форма власності: власність територіальних громад.

Апеляційний господарський суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами не доведено, що комплекс будівель, розташований за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78 знаходиться на території Кетрисанівської сільської територіальної громади та задовольняє виключно колективні потреби цієї територіальної громади. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання згоди Бобринецькою міською територіальною громадою на відчуження на користь Кетрисанівської сільської ради спільного майна.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності у позивача виключного права на спірне майно в силу закону, відтак, суд не має досліджувати майнові права позивача, відхиляються з огляду на таке.

Судова колегія пояснює, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. правовий висновок Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справ № 916/675/15).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 № 481 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об`єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради" у частині, що стосується передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради комплексу будівель, розташованого за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78, не відповідає нормам ч. 2 ст. 10, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", чим порушено майнове право позивача на об`єкт спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району.

Доводи апеляційної скарги в частині незгоди з висновком суду про втрату позивачем права спільної власності на спірне майно, колегією суддів відхиляються. Як було обґрунтовано виснувано судом першої інстанції, спірний комплекс будівель та споруд перебував у спільній власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, а одним із співвласників була територіальна громада м. Бобринець, представницьким органом якої є Бобринецька міська рада. В результаті прийняття рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 № 481 без отримання згоди територіальної громади м. Бобринець або Бобринецької міської ради територіальна громада м. Бобринець втратила своє право спільної власності на спірне майно. Отже, було порушено право територіальної громади м. Бобринець на розпорядження майном.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №912/766/23.

Колегія суддів, розглянувши аргументи скаржника про обрання позивачем неефективного способу захисту, визнає такі аргументи необґрунтованими, оскільки на момент звернення з позовом у цій справі позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 № 481, рішення Кетрисанівської сільської ради від 23.09.2020 № 791 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідали ефективному способу захисту, який був визначений положеннями ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо оскарження позивачем рішення державного реєстратора від 05.10.2020 до Міністерства юстиції України, суд зазначає, що адміністративний порядок оскарження рішення не позбавляє права особу оскаржити таке рішення в судовому порядку. Водночас, не реалізація позивачем свого права на оскарження рішення наказу Мінюсту від 29.10.2023 №3404/7 в судовому порядку, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції у даній справі.

Стосовно доводів скаржника про правомірні очікування Кетрисанівської сільради на володіння отриманим майном, слід зазначити про таке.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Враховуючи обставини даної справи, втручання у володіння майном є законним, має суспільний інтерес, який полягає у відновленні прав територіальних громад розпоряджатися своїм майном у спосіб та в порядку, встановлені законом. Захід втручання є пропорційним цілям втручання. Крім того орган місцевого самоврядування, яким є апелянт, повинен бути обізнаний із порядком отримання майна із спільної власності територіальних громад та зацікавлений у дотриманні законності в Україні.

Зважаючи на правильний висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької районної ради від 22.09.2020 № 481 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об`єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району), та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради" у частині, що стосується передачі із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району у комунальну власність Кетрисанівської сільської ради комплексу будівель, розташованого за адресою: м. Бобринець, вул. Соборна, 78, та з огляду на те, що інші вимоги позивача є похідними від першої, апеляційний господарський суд погоджується з тим, що господарський суд підставно задовольнив позов у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині розподілу судового збору судом першої інстанції, то на апелянта було правомірно покладено судовий збір за немайнові вимоги, що були заявлені до нього.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, водночас не доводячи його незаконності та необґрунтованості, а тому не можуть бути підставами для його скасування.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287-289 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 у справі № 912/1769/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2023 у справі № 912/1769/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Кетрисанівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.03.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін