Рішення

від 24.03.2025 по справі 905/43/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.2025 Справа №905/43/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Геопошук-2, м.Дніпро

до відповідача: Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", м.Добропілля, Донецька область

про стягнення 151701,28грн

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геопошук-2", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення 627091,03грн., з яких: 492083,00грн. - заборгованість з оплати послуг, 78004,12грн. - пеня, 8937,24грн - 3% річних та 48066,67грн - інфляційні втрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 25.10.2023 №1169-23ШУД-ШУН про надання послуг на умовах тендерної процедури UA-2023-06-22-001186-а в частині оплати наданих виконавцем (позивачем) та прийнятих замовником (відповідачем) послуг згідно з актами здавання-приймання наданих послуг від 15.05.2024.

Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

20.02.2025 та 25.02.2025 до суду від позивача надійшли заяви про зменшення позовних вимог у зв`язку із сплатою відповідачем боргу в загальній сумі 492083,00грн.

Позивачем надані суду виписки з рахунку ТОВ "Геопошук-2" за 06.02.2025, за 19.02.2025, за 24.02.2025 про надходження коштів від відповідача в загальній сумі 492083,00грн після відкриття провадження у справі, а саме: 06.02.2025 в сумі 141342,00грн та в сумі 76934,00грн, 19.02.2024 в сумі 141037,00грн та в сумі 77275,00грн, 24.02.2025 в сумі 55495,00грн.

З урахуванням проведених оплат позивач просить суд прийняти заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача пеню в сумі 87254,30грн, 3% річних в сумі 9899,58грн та інфляційні втрати в сумі 54547,40грн (всього 151701,28грн).

Отже за змістом поданих заяв позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині основного боргу та збільшено розмір позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Дослідивши подані заяви про зменшення позовних вимог суд зазначає про таке:

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки, ухвалою від 27.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, граничний строк для вчинення процесуальних дій, в тому числі і подання заяви про зменшення позовних вимог 26.02.2025 включно.

Заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та збільшення в частині пені, 3% та інфляційних втрат були подані позивачем через систему «Електронний суд» 20.02.2025 та 25.02.2025 в межах строку визначеного у статті 46 ГПК України.

З наведених підстав суд приймає до розгляду вказані заяви позивача та розглядає вимоги в межах ціни позову визначеної позивачем в сумі 151701,28грн.

Відповідача було повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали від 27.01.2025 засобами електронного зв`язку.

Копія ухвали від 27.01.2025 також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.

Відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала від 27.01.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 27.01.2025 о 18:51год., вказана довідка долучена до матеріалів справи.

Відповідач заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та відзив на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

25.10.2023 між Державним підприємством Добропіллявугілля-видобуток (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Геопошук-2 (виконавець, позивач у справі) підписаний договір №1169-23ШУД-ШУН про надання послуг на умовах тендерної процедури №UA-2023-06-22-001186-а (далі договір).

Пунктом 1.1. договору визначено, що виконавець зобов`язується надати, а замовник прийняти та оплатити наступні послуги:

ДК021:2015:71330000-0: Інженерні послуги різні:

1. Профільна зйомка армівки, стінок та фактичних зазорів на вертикальних стволах шахта «Добропільська» загальною вартістю 141037,00грн.

2. Профільна зйомка армівки, стінок та фактичних зазорів на вертикальних стволах шахта «Новодонецька» загальною вартістю 141342,00грн.

3. Профільна зйомка армівки, стінок та фактичних зазорів на вертикальних стволах шахта «Білицька» загальною вартістю 55495,00грн.

4. Профільна зйомка армівки, стінок та фактичних зазорів на вертикальних стволах шахта «Алмазна» загальною вартістю 77275,00грн.

5. Профільна зйомка армівки, стінок та фактичних зазорів на вертикальних стволах шахта «Піонер» загальною вартістю 76934,00грн.

В пункті 2.1. договору сторони зазначили, що загальна вартість послуги, передбаченої п.1.1. цього договору складає 492083,00грн. без ПДВ. Ціна договору є звичайною та такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 2.2. договору замовник протягом 30 календарних днів після підписання акту здавання-приймання наданої послуги встановленої п.2.1. договору здійснює перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Дата отримання коштів від замовника є дата зарахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до пункту 4.1. договору за підсумками наданої послуги виконавець складає Акт здавання-приймання наданої послуги, який надає замовнику одночасно з результатом наданої послуги (висновок, технічний звіт, сертифікат, декларацію або інше). Замовник протягом 5 робочих днів після його отримання підписує та повертає виконавцю один примірник Акту здавання-приймання наданої послуги.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором виконавець і замовник несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Цей договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1. договору).

Додатковою угодою №1 до договору №1169-23 ШУД-ШУН від 25.03.2024 сторони внесли зміни до договору визначивши, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У пункті 3 додаткової угоди керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цієї додаткової угоди розповсюджуються на відносини, які виникли з 29.12.2023, додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

Договір та додаткова угода №1 до нього підписані представниками замовника ДП «Добропіллявугілля-видобуток» та виконавця ТОВ «Геопошук-2», підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Також представниками сторін підписані Технічні завдання, Календарний плат, Кошторис витрат (додатки №2, №3 та №4 до договору №1169-23ШУД-ШУН від 24.10.2023).

У специфікації (додаток №1 до договору №1169-23ШУД-ШУН від 24.10.2023) сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну за одиницю послуг, вартість послуг без ПДВ 492083,00грн. Крім того, у специфікації погоджено:

умови розрахунків оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг;

термін надання послуг з дня підписання договору до 31.12.2023, за заявкою замовника.

Специфікація підписана представниками замовника ДП «Добропіллявугілля-видобуток» та виконавця ТОВ «Геопошук-2», підписи скріплені печатками юридичних осіб.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору та специфікації до нього позивач надав послуги, які були прийнятті відповідачем згідно з актами від 15.05.2024 здавання-приймання наданої послуги до договору №1169-23ШУД-ШУН від 25.10.2023, на суму 76934,00грн, на суму 141342,00грн, 55495,00грн, на суму 77275,00грн, на суму 141037,00грн.

Акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Акти підписані представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Листом від 04.11.2024 позивач звертався до ДП Добропіллявугілля-видобуток про сплату заборгованості. Однак, в порушення умов договору ДП Добропіллявугілля-видобуток, як замовник послуг, не виконав свої зобов`язання з оплати послуг своєчасно.

З урахуванням сплати відповідачем протягом розгляду справи суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 87254,30грн, 3% річних в сумі 9899,58грн та інфляційні втрати в сумі 54547,40грн (всього 151701,28грн).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить з такого:

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Водночас суд зазначає, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження розірвання, визнання недійсним повністю чи частково договору, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину.

За приписами частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом, на підставі договору №1169-23ШУД-ШУН від 25.10.2023 та специфікації до нього позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 492083,00грн, що підтверджується актами приймання-здавання наданої послуги від 15.05.2024 на суму 76934,00грн, на суму 141342,00грн, на суму 55495,00грн, на суму 77275,00грн, на суму 141037,00грн.

Отримання послуг за вказаними актами підтверджується підписами уповноважених представників замовника. При цьому, підписи представників відповідача (замовника) на актах скріплені відтиском печатки ДП «Добропіллявугілля - Видобуток». Акти підписано без жодних зауважень та заперечень, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення. Під час приймання-передачі наданих послуг, Акт виявлених недоліків, сторонами не складався. Після підписання актів відповідач також не заперечував щодо обсягу та вартості наданих послуг.

Вказане свідчить про фактичне прийняття замовником ДП "Добропіллявугілля-видобуток" наданих позивачем послуг без зауважень, в тому числі щодо якості наданих послуг.

За умовами пункту 2.2. договору та специфікації до договору, оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Отже, строк оплати послуг, за актом приймання виконаних підрядних робіт від 15.05.2024 є таким що настав 14.06.2024 (прострочення оплати з 15.06.2024).

Відповідачем сплачена заборгованість 06.02.2025 в сумі 141342,00грн та в сумі 76934,00грн, 19.02.2024 в сумі 141037,00грн та в сумі 77275,00грн, 24.02.2025 в сумі 55495,00грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку ТОВ "Геопошук-2" за 06.02.2025, за 19.02.2025, за 24.02.2025.

Таким чином факт прострочення відповідачем оплати за отримані послуги підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та під час вирішення спору спростований не був.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором виконавець і замовник несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з наданим розрахунком 3% річних позивачем нараховані 3% річних в сумі 9899,58грн. Такі нарахування проведено позивачем на суму боргу 492083,00грн за період 15.06.2024 по 06.02.2025, на суму боргу 273807,00грн за період 07.02.2025-19.02.2025 та на суму 55495,00грн за період 20.02.2024-24.02.2025.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди нарахувань. За розрахунком суду, проведеним за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу 492083,00грн за період 15.06.2024-05.06.2024 становить 9622,96грн, на суму боргу 273807,00грн за період 07.02.2025-18.02.2025 становить 270,06грн та на суму 55495,00грн за період 20.02.2025-24.02.2025 становить 22,81грн. Загальний розмір цих вимог 9915,83грн., що є більше ніж заявлено позивачем.

Враховуючи, що суд не може самостійно виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в сумі заявленій позивачем - 9899,58грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.

Згідно з наданим розрахунком позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 54547,40грн. Такі нарахування проведено позивачем на суму боргу 492083,00грн за період 15.06.2024-06.02.2025.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не вірно визначений періоди закінчення таких нарахувань. За розрахунком суду, проведеним за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 492083,00грн за період 15.06.2024-05.06.2024 становить 54547,31грн.

Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 54547,31грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає про таке:

Приписами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" передбачається, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Тобто, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Аналіз умов договору та діючого законодавства свідчить про неузгодження сторонами договору ні розміру пені, ні бази її нарахування за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати отриманих відповідачем послуг, внаслідок чого суд відмовляє у задоволені вимоги щодо стягнення пені.

Посилання позивача на пункт 6.1. договору є безпідставним, оскільки в даному пункті договору сторонами не узгоджено застосування санкції до замовника внаслідок допущення ним прострочення оплати послуг, які передбачені договором.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат

При зверненні до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем був сплачено судовий збір у розмірі 7525,10грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11 від 21.01.2025.

Позивачем було обраховано розмір судового збору від суми заявлених позовних вимог 627091,03грн.

В подальшому позивачем зменшено розмірі позовних вимог в частині основного боргу 492083,00грн до 0 грн та збільшено розмір позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат, визначивши суму цих вимог в розмірі 151701,28грн.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За вимогами про стягнення 492083,00грн у даній справі з урахуванням коефіцієнту 0,8 позивач мав сплатити судовий збір 5904,99грн.

Приймаючи до уваги заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу 492083,00грн до 0 грн, збільшення розміру позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат які прийняті судом до розгляду, часткове задоволення позову, а також заяву позивача про повернення частини судового збору, суд дійшов висновку про покладання судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнення з відповідача судового збору в розмірі 773,36грн та поверненні позивачу із Державного бюджету України частини сплаченого судового збору в розмірі 5904,99грн. про що постановити ухвалу.

Судом також встановлено, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить судові витрати покласти на відповідача. У тексті позовної заяви позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу адвоката становлять 24000,00грн, витрати, пов`язані із участю у розгляді справи 12000грн (відрядження, транспортні витрати, оренда житла, поштові витрати тощо).

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують здійснення таких витрат учасником справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.02.2019 у справі №906/194/18).

Отже, на підтвердження здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, докази здійснення таких витрат, як уже сплачених стороною, так і тих, що тільки мають бути сплачені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Доказів понесених витрат в сумі 12000,00грн, як визначено у попередньому розрахунку судових вимог, наведеному у тексті позовної заяви, суду не надано. Також позивачем на дату ухвалення рішення не було подано відповідної заяви із зазначенням про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

З огляду на вищезазначене, розподіл судових витрат на правову допомогу, визначених позивачем у попередньому розрахунку судових витрат в сумі 12000,00грн, судом не здійснюється.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу в сумі 24000,00грн, до позову додані: копія договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025, копія рахунку на оплату №12 від 13.01.2025 на суму 24000,00грн, копія платіжної інструкції №8 від 13.01.2025, копія акту виконаних робіт (наданих послуг) від 21.01.2025 до договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025, копія ордеру на надання правничої допомоги №1352920 від 21.01.2025, копія свідоцтва №738 про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.12.2011, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно з пунктом 1.1. договору про надання правничої допомоги клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу у Господарському суді Донецької області у справі за позовом ТОВ «Геопошук-2» до ДП ««Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення боргу за договором, в тому числі по підготовці всіх необхідних документів та представництва інтересів клієнта у суді, а клієнт зі своєї сторони зобов`язується прийняти надану правничу допомогу і оплатити її.

За умовами пункту 3.1. договору за послуги за цим договором з урахуванням представництва у компетентному господарському суді, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 24000,00грн.

Договір підписаний сторонами.

Згідно з платіжною інструкцією №8 від 13.01.2025 на суму 24000,00грн позивачем здійснена оплата виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 13.01.2025.

21.01.2025 між адвокатським бюро «Верба і партнери» та позивачем підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025 на загальну суму 24000,00грн. Акт підписано сторонами договору без зауважень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання та оплати правничої допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 20747,19грн, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 11, 12, 13, 46, 73-79, 86, 91, 123, 126, 129, 165, 236-238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Геопошук-2" до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення пені в сумі 87254,30грн, 3% річних в сумі 9899,58грн та інфляційні втрати в сумі 54547,40грн, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопошук-2» (49098, місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок 143, оф.202; код ЄДРПОУ 39508320) 3% річних в сумі 9899,58грн., інфляційні нарахування в сумі 54547,31грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 773,36грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 20747,19грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 24.03.2025.

Суддя М.О. Лейба