Рішення

від 04.03.2025 по справі 907/512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

04 березня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/512/24

За позовом Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Південно Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Віва Транс Груп, м. Ужгород Закарпатської області

з участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Так Агро, м. Тетіїв Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Енерджи, м. Київ

про стягнення 14 856,96 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання помічник судді Заяць Р.І.

представники:

Позивача (в режимі відеоконференції) Виростко А.В., адвокат, ордер серії

АВ №1062882 від 21.05.2024

Відповідача Талапа Я.В., адвокат, ордер серії АО №1059021 від 21.06.2024

Третіх осіб не з`явилися

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Акціонерним товариством Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Південно Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Віва Транс Груп, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 14 856,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2024 відкрито провадження у справі №907/512/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 11.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2024 призначено судове засідання по розгляду справи №907/512/24 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору на 03.09.2024.

Ухвалою суду від 03.09.2024 судове засідання по розгляду справи №907/512/24 відкладено на 01.10.2024 з викликом уповноважених представників сторін спору.

Ухвалою суду від 01.10.2024 судове засідання по розгляду справи №907/512/24 відкладено на 30.10.2024 з викликом уповноважених представників сторін спору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2024 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/512/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2024; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Так Агро, м. Тетіїв Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю Транс Енерджи, м. Київ; встановлено залученим третім особам строк на подання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову до 26.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/512/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 04.02.2025. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання визнана судом на власний розсуд.

В судовому засіданні 04.02.2025 судом за участю уповноважених представників позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні перед стадією дослідження доказів, судових дебатів до 04.03.2025.

Треті особи, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 04.02.2025 явка учасників справи в судове засідання 04.03.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі третіх осіб за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 04.03.2025 судом у присутності уповноважених представників позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі представник позивача покликається на те, що за наслідком надання послуг із організації перевезень залізничним транспортом по станції Тетіїв Регіональної філії Південно Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця позивачем було виявлено недобір належних йому платежів за перевезення вантажу залізничним транспортом, платником за перевезення якого являвся відповідач ТОВ Віва Транс Груп.

Як стверджує представник позивача, загальний недобір коштів за перевізними документами №47443544, №47429030, №47400403 та №47336151 склав 14 856,96 грн (у т.ч. ПДВ 2746,16 грн), оскільки при нарахуванні та стягненні тарифу за перевезення по прибуттю вагонів на станцію помилково застосовано винятковий тариф 2005 (коригуючий коефіцієнт 3,205), що стосується перевезення вагонів з-під вивантаження вантажів 1-го та 2-го тарифних класів під їх наступне навантаження, замість виняткового тарифу 2006 (коригуючий коефіцієнт 5,139), який розповсюджується на вагони, що слідують у відстій.

Покликаючись на отриману від відповідача відмову в добровільному відшкодуванні недоборів провізної плати, представник позивача наголошує на наявності підстав для стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 14 856,96 грн у примусовому порядку.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТІХ ОСІБ

Відповідач та його уповноважений представник через канцелярію суду подали заперечення б/н від 20.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5110/24 від 25.06.2024), за змістом якого вказують на те, що ТОВ Віва Транс Груп у межах спірних правовідносин діяло як вантажовідправник за накладними №47336151, №47400403, №47429030, №47443544 та №34905968 при перевезенні вантажу вагонами №63703920, №63704019, №63704043 і №63568455 в період із 25.12.2022 по 28.12.2022.

За твердженням відповідача та його представника, на підставі Договору оренди залізничного рухомого складу №100622-ТЕ від 10.06.2022, укладеного між ТОВ Віва Транс Груп та ТОВ Транс Енерджи, вищезгадані вагони перебували в користуванні відповідача до 28.12.2022; при цьому, відповідно до акту приймання передавання вагонів №6 від 25.12.2022, ТОВ Віва Транс Груп передано власнику з оренди вагон №63568455, а відповідно до акту №7 від 28.12.2022, вагони №63704019, №63704043 та №63703920.

Відповідач та його уповноважений представник наголошують, що означені дії в межах договірних відносин за Договором оренди залізничного рухомого складу №100622-ТЕ від 10.06.2022 ТОВ Віва Транс Груп виконало на вимогу, викладену в листі №803 від 13.12.2022, яким власник вагонів надав відповідачу розпорядження передати останні на станції Тетіїв отримувачу ТОВ Так Агро, що підтверджується пам`ятками №25 та №26, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відтак, відповідач і його представник доводять, що в період 25.12.2022 28.12.2022 20.05.2023 вагони перебували в розпорядженні вантажовласника ТОВ Так Агро, і саме ним визначалось, здійснювати чи не здійснювати їх навантаження.

На переконання відповідача та його уповноваженого представника, ТОВ Віва Транс Груп може нести відповідальність за мету використання вагонів (навантажувати їх чи залишити у відстої) до 25.12.2022 та 28.12.2022 відповідно до номерів відправок та вагонів, за якими здійснювалось перевезення.

Із посиланням на приписи Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, відповідач і його представник звертають увагу суду на те, що допустимими доказами неправильного зазначення мети перевезення і використання вагонів є належно складені працівниками залізниці акти загальної форми, однак, позивачем до позовної заяви копії таких не додано.

За доводами відповідача та його уповноваженого представника, посилання позивача на результати внутрішньої перевірки, яка проведена через 1,5 року після перевезення, і наявність складеного останнім розрахунку заборгованості не можуть бути підставою для стягнення з ТОВ Віва Транс Груп платежів за перевезення, де відповідач не був вантажовласником та користувачем вагонів, що має право на розпорядження ними.

За таких обставин, відповідач і його представник просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Так Агро, м. Тетіїв Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю Транс Енерджи, м. Київ письмово висловленої позиції щодо заявленого позову суду не подали.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подав заяву б/н від 21.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5056/24 від 21.06.2024; аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду засобами поштового зв`язку 25.06.2024), за змістом якої просить відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог у зв`язку із пропуском останнім строку позовної давності, встановленого ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України.

За доводами представника відповідача, подією, що слугувала підставою для подання позову в даній справі, є факт перевезення вагонами №63703920, №63704019, №63704043 та №63568455 в період із 25.12.2022 по 28.12.2022, а відтак, шестимісячний строк для звернення до суду з позовною заявою, встановлений ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137. Статуту залізниць України, сплив 28.06.2023, а позов у даному випадку до Господарського суду Закарпатської області подано лише 21.05.2024.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав відповідь на відзив б/н від 30.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5921/24 від 30.07.2024), у якій зазначає про те, що в пункті 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають із правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Із посиланням на положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020 представник позивача вказує, що строк позовної давності, в силу приписів пункту 12 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Крім того, як стверджує представник позивача, 17.03.2022 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.05.2022, яким розділ Прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, за змістом котрого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Наведене, на переконання представника позивача, свідчить про те, що строк позовної давності не сплинув, оскільки був продовжений на термін дії карантину та воєнного стану на території України.

Окрім того, представник позивача зауважує, що фактично відповідний недобір тарифу було виявлено та встановлено позивачем за наслідком проведення службової перевірки, що зафіксовано відповідним актом від 09.02.2024, а відтак, із урахуванням відмови відповідача в добровільному порядку сплатити спірну заборгованість після отримання направленої позивачем претензії, посилання уповноваженого представника ТОВ Віва Транс Груп на пропуск строку позовної давності є необґрунтованими.

Представник позивача наголошує, що згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України, саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За доводами представника позивача, відповідно до пункту 4.9. укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення, або ж додатково із сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і Договором; водночас Договором не встановлено строк, протягом якого такий перерахунок може здійснюватися.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як встановлено судом, у Акціонерному товаристві Українська залізниця (перевізник) з метою організації вантажних перевезень діє єдиний Типовий договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, редакція якого 25.02.2020 була опублікована на сайті філії Центр транспортної логістики Акціонерного товариства Українська залізниця https://uz-cargo.com/ та знаходиться у загальному доступі.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Процедура укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом передбачає ініціацію процесу з боку замовника послуг шляхом оформлення в електронному вигляді Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яка погоджується перевізником шляхом надання електронного Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та Повідомлення про зміну інформації щодо Замовника.

Товариством з обмеженою відповідальністю Віва Транс Груп (замовником послуг, відповідачем у справі) було ініційовано приєднання до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (прийняття в цілому умов публічного Договору) шляхом надання Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №42324160/2020-002 від 13.03.2020.

Укладення вищевказаного Договору (приєднання до умов публічного Договору) було погоджено перевізником шляхом оформлення Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-42324160/2020-002 від 13.03.2020. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору, тобто Договір між перевізником та замовником вважається укладеним 13.03.2020 за №5678887.

Таким чином, між Акціонерним товариством Українська залізниця (перевізником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віва Транс Груп (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №5678887 від 13.03.2020 (тут і надалі в редакції від 05.12.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1.1. розділу 1 якого предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Пунктом 1.4. розділу 1 Договору встановлено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. Договору та законодавства (пункт 1.5. розділу 1 Договору).

За умовами пунктів 1.6., 1.7. розділу 1 Договору визначено, що Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору

Відповідно до пунктів 1.9., 1.10. розділу 1 Договору, перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП: - або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; - або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення Договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти Договір. Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Згідно із пунктом 2.1. розділу 2 Договору, замовник зобов`язаний, зокрема: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підп. 2.1.4.); - відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підп. 2.1.5.).

Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Договору, перевізник зобов`язаний, зокрема: - приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (підп. 2.3.2.); - складати документи, передбачені п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (підп. 2.3.5).

Розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (пункт 3.1. розділу 3 Договору).

Пунктом 4.1. розділу 4 Договору встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Укрзалізниця.

Пунктом 4.2. розділу 4 Договору визначено, що оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього Договору.

По мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: - провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; - суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; - плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; - штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; - неустойки, нарахованої, згідно з додатками до Договору та відображеної в інформаційному повідомленні; - пені (п. 4.4. Договору).

За положеннями п. 4.6. Договору визначено, що зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами Договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.

Згідно з пунктом 4.9. розділу 4 Договору, у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим Договором.

Усі спірні питання з виконання Договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості у претензійно-позовному порядку. Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік (пункти 7.1., 7.3. розділу 7 Договору).

Відповідно до пункту 12.1. розділу 12 Договору, Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Енерджи (орендодавцем, третьою особою у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віва Транс Груп (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір оренди залізничного рухомого складу №100622-ТЕ від 10.06.2022 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця (далі по тексту РС), придатний до перевезень в технічному та комерційному стані.

Орендодавець передає орендарю РС, що має право виходу на залізниці загального користування та курсування по залізницях по всій території України, окрім територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та на територіях населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (в межах, які встановлюються державними органами України), а також території Автономної Республіки Крим. Курсування РС по залізницях країн Євросоюзу, СНД і Балтії визначається сторонами по кожному вагону окремо, в залежності від наявності діючих заборонних телеграм (інструкцій, наказів, розпоряджень, вказівок, приписів, тощо) адміністрацій країн СНД і Балтії (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 2.1., 2.2. Договору, передача рухомого складу в оренду оформлюються актом приймання-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України. Акти приймання-передачі підписуються уповноваженими представниками сторін. Датою передачі рухомого складу в оренду є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на вказану орендарем станцію прийому-передачі згідно інформації ГІОЦ АТ Укрзалізниця. В актах приймання-передачі фіксуються номери вагонів, моделі, вид РС, дата побудови, дата та рік проходження наступного планового виду ремонту кожної одиниці РС. Орендар підписує зі свого боку акт приймання-передачі (приймання в оренду) РС протягом 2 (двох) календарних днів від дати прибуття РС на станцію приймання-передачі. А в разі виникнення зауважень по акту приймання-передачі (приймання в оренду) РС, в цей же термін направляє письмові зауваження орендодавцю. У випадку не надходження від орендаря підписаного акту приймання-передачі (приймання в оренду) РС чи письмового зауваження у термін зазначений в даному пункті, акт буде вважатися погодженим. У випадку навантаження та відправлення РС зі станції приймання-передачі до підписання акту приймання-передачі, зауваження орендаря щодо технічних несправностей та комерційної придатності вагонів не враховуються. РС вважається технічно справним та комерційно придатним. Акт приймання-передачі (приймання в оренду) являється невід`ємною частиною Договору.

За змістом підп. 2.3.1. п. 2.3., п. 2.4. Договору визначено, що акт приймання-передачі (повернення) із оренди РС підписується на РС, комерційний та технічний стан якого відповідає вимогам п. 2.6., 2.7. даного Договору. При невідповідності стану РС встановленим вимогам, орендар своїми силами та за свій рахунок проводить підготовку вагонів до передачі орендодавцю (проводить очистку, виконує ремонт тощо). Акт приймання-передачі в цьому випадку підписується сторонами після фактичного приймання РС орендодавцем. Після закінчення терміну оренди, та у випадках дострокового припинення дії цього Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, вказаній орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану Орендодавцем (згідно інформації ГІОЦ АТ Укрзалізниця). Акт приймання-передачі (повернення з оренди) являється невід`ємною частиною Договору.

Цей Договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 30 червня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення (п. 8.1. Договору).

25.12.2022 та 28.12.2022 між орендодавцем ТОВ Транс Енерджи та орендарем ТОВ Віва Транс Груп було підписано акти приймання передавання вагону (вагонів) з оренди №6 та №7 відповідно, згідно з якими відповідач повернув з оренди напіввагони №63568455, №63704019, №63704043 та №63703920.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, зі станції Вільногірськ Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Укрзалізниця за перевізними документами (накладними) №47336151 від 25.12.2022, №47443544 від 28.12.2022, №47429030 від 28.12.2022 та №47400403 від 28.12.2022 на станцію Тетіїв Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця прибули порожні напіввагони №63568455, №63703920, №63704019 та №63704043.

Судом встановлено, що вищевказані напіввагони подавались у період із 25.12.2022 по 28.12.2022 на колії відстоювання вагонів по станції Тетіїв залізничної під`їзної колії ТОВ Так Агро за пам`ятками про подавання вагонів форми ГУ-45 №25 та №26, а в подальшому, після відстоювання були забрані 20.05.2023 за пам`яткою про забирання вагонів форми ГУ-45 №6 і відправлені зі станції в порожньому стані за перевізним документом (накладною) №34905968.

При цьому, як вбачається зі змісту накладних №47336151 від 25.12.2022, №47443544 від 28.12.2022, №47429030 від 28.12.2022 та №47400403 від 28.12.2022, відправником вантажу (порожніх напіввагонів) та платником за їх перевезення виступав відповідач ТОВ Віва Транс Груп (код платника 5678887), а одержувачем ТОВ Так Агро (третя особа у справі) (код 8222). При цьому, за фактом перевезення (прибуття на станцію Тетіїв Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця) по кожній із накладних нараховано провізну плату в розмірі 5129,30 грн за відстань перевезення, що складала 633 км, по схемі 14.1. Збірника тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов`язані з ними послуги із застосуванням виняткового тарифу 2005.

За твердженням позивача, 09.02.2024, у ході проведення службової перевірки повноти нарахування та стягнення належних АТ Укрзалізниця платежів і зборів, було виявлено недобір тарифу за перевізними документами (накладними) №47336151 від 25.12.2022, №47443544 від 28.12.2022, №47429030 від 28.12.2022 та №47400403 від 28.12.2022 в сумі 14 856,96 грн (із ПДВ) через помилкове застосування виняткового тарифу 2006 (коригуючий коефіцієнт 3,205), що стосується перевезення вагонів з-під вивантаження вантажів 1-го та 2-го тарифних класів під їх наступне навантаження, замість виняткового тарифу 2006 (коригуючий коефіцієнт 5,139), який розповсюджується на вагони, що слідують у відстій.

У зв`язку із виявленим недобором провізної плати у вищевказаному розмірі, позивач надіслав на адресу відповідача лист №6 від 03.01.2024 з наведеною в ньому вимогою відшкодувати суму 14 856,96 грн грошових коштів в добровільному порядку, водночас ТОВ Віва Транс Груп листом №5 від 05.01.2024 повідомило, що не визнає здійснене позивачем донарахування тарифу і згоди на стягнення такого з його коду платника не надає.

Наведені обставини зумовили підстави для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 14 856,96 грн недобору провізної плати у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 2, 5 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України Про транспорт, Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За приписами ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі Статут), накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

За змістом приписів ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Положеннями ч. 1, 4 ст. 62 Статуту визначено, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

За змістом ч. 1, 4 ст. 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 №138) (далі Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).

Згідно із п. 1.2. Правил, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 1.3. Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

На підставі п. 1.5. Правил, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 Найменування вантажу відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря); для порожніх вагонів Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо).

Відповідно до п. 5.1. Правил, заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Як вбачається із графи 20 заповнених відповідачем, як відправником, накладних №47336151 від 25.12.2022, №47443544 від 28.12.2022, №47429030 від 28.12.2022 та №47400403 від 28.12.2022, позивачем здійснювалось перевезення порожніх вагонів відповідача, що направлялись до пункту навантаження.

З урахуванням означених умов відправлення вагонів, позивачем у пункті 30 кожної з накладних застосовано винятковий тариф 2005 та, відповідно, стягнуто з відповідача провізну плату в сукупному розмірі 20 517,20 грн (без ПДВ).

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1 ст. 57 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Вартість залізничних перевезень в Україні визначається Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 (далі Збірник тарифів).

Згідно з пунктом 2 розділу І Збірника тарифів, тарифи, збори та плати, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб`єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

За положеннями Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 №138), графа 30 Тарифні відмітки заповнюються відповідно до Тарифного керівництва №1; указуються номер групи, позиції, схеми, відстань перевезення. У разі застосування виняткового тарифу вказується його код.

Відповідно до підпункту 1.1.1., 1.1.2., 1.1.5., 1.1.12. пункту 1.1. розділу II Збірника тарифів, для розрахунку плати за перевезення вантажів, у тому числі рейкового рухомого складу, порожніх контейнерів, за супроводження та охорону вантажів і за проїзд провідників потрібно: - за Тарифним керівництвом № 4 залізниць України визначити відстань перевезення (далі - тарифна відстань); - визначити характерні особливості перевезення вантажу (швидкопсувний, наливний, небезпечний, великоваговий, негабаритний спеціальний, військовий, з окремим локомотивом, на зчепі тощо) і застосувати відповідні правила розрахунків плати за перевезення; - визначити належність вагона (контейнера) - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; - визначити, до якого тарифного класу або позакласної групи віднесено вантаж, у тому числі рейковий рухомий склад, ИТЕ, АТС, та якою відправкою здійснюються перевезення, і застосувати до базових ставок плати коефіцієнт, установлений для цього вантажу та відправки.

За приписами абз. 1 підп. 14.1. п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів встановлено, що плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Згідно із підп. 14.7. п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів, для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі Найменування ватажу залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки: внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, Направляється … (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо).

Отже за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів в порожньому стані із обов`язковим зазначенням у графі Найменування вантажу мети направлення рухомого складу.

Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 29.03.2009 №317 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 №441).

Так, для вантажу порожні вагони (421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власні перевізника, власні та орендовані (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17), вагони з провідниками (421161, 693157):

- з-під вивантаження вантажів 1-го тарифного класу, 2-го тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи, солі та концентрату мінерального Галіт, продуктів харчування та енергетичних газів під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів та контрейлерних перевезень (усі перевезення) встановлено коефіцієнт 3,205;

- з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках встановлено коефіцієнт 5,139.

Отже винятковий тариф 2005 (коефіцієнт 3,205) застосовується у випадку перевезення вагонів з-під вивантаження під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження, тобто зі станції вивантаження вантажу до станції наступного навантаження.

Водночас за встановлених судом у даній справі обставин, на станції Тетіїв Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця не проводилося вивантаження прийнятих до перевезення власних вагонів відповідача та не надавалися послуги із накопичення останніх, оскільки такі вагони прибули порожніми, а відтак, при розрахунку провізної плати за накладними №47336151 від 25.12.2022, №47443544 від 28.12.2022, №47429030 від 28.12.2022 та №47400403 від 28.12.2022, керуючись вимогами наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 №441, необхідно було застосовувати коефіцієнт 5,139, а не 3,205.

При цьому, причиною застосування позивачем неправильного коефіцієнта стало некоректне заповнення відповідачем (відправником) накладних, оскільки у графі 20 ним було зазначено, що порожні вагони мають статус з-під вивантаження під наступне навантаження (з-під Пегматит (241459)...Направляється до пункту навантаження), тоді як вивантаження по станції Тетіїв Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця не було, а вагони прибували порожніми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок недобору провізної плати за накладними №47336151 від 25.12.2022, №47443544 від 28.12.2022, №47429030 від 28.12.2022 та №47400403 від 28.12.2022, суд встановив, що такий відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично правильним та не спростованим відповідачем шляхом подання власного контррозрахунку.

За наведених обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 14 856,96 грн є законною, документально доведеною та обґрунтованою, а відтак, підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача та його уповноваженого представника про те, що на ТОВ Віва Транс Груп не може бути покладено обов`язок із відшкодування позивачу недоборів провізних платежів, позаяк останнє не є власником вагонів, адже недоотримання перевізником грошових коштів у розмірі 14 856,96 грн відбулося саме внаслідок внесення невірних відомостей до спірних накладних відправником (відповідачем).

Більше того, пунктом 4.9. укладеного між сторонами Договору передбачено право перевізника у випадку виявлення неправильного нарахування платежів здійснити перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списати кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачених законодавством.

Тобто укладаючи Договір на основі вільного волевиявлення, відповідач погодився на встановлення особливого порядку здійснення розрахунків між сторонами, беручи, при цьому, на себе відповідні зобов`язання, в тому числі, але не виключно, щодо внесення попередньої оплати за надані в майбутньому послуги, право перевізника на здійснення перерахунку (як у бік збільшення, так і зменшення) та наступне стягнення недоотриманих грошових коштів у вигляді плати за послуги перевезення за рахунок внесеної замовником передоплати.

Необґрунтованими є й посилання відповідача та його уповноваженого представника на нескладання позивачем актів загальної форми у порядку норм Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, оскільки предметом розгляду в даній справі є стягнення недобору провізної плати, а не штрафу за наслідками застосування ст. 118, 122 Статуту залізниць України. Відтак, у даному випадку складання актів загальної форми жодним нормативним актом не передбачається.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд враховує таке.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно із ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до п. 137 Статуту, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказане положення пов`язує шестимісячний термін для пред`явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.

Приписами ст. 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

У даному контексті суд зауважує, що оскільки в нормі ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України міститься загальне правило, з якого не встановлено винятків, і за змістом цієї статті за домовленістю сторін може бути збільшена, як загальна, так і спеціальна позовна давність.

Тобто законодавець передбачив право сторін за їх домовленістю збільшити в договорі позовну давність, в тому числі, й щодо заявлених у цій справі вимог про стягнення недобору провізних платежів.

Як зазначалось судом попередньо в пункті 7.3. Договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Збільшення сторонами позовної давності в окремому пункті укладеного між ними Договору (п. 7.3.) цілком відповідає дотриманню письмової форми договору (домовленості), про що зазначено у ст. 259 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №921/765/20.

Відтак, із огляду на те, що правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, останні в передбаченій законом формі домовились про збільшення позовної давності, без зазначення жодних винятків, на які ці положення договору не розповсюджуються. Тобто позовна давність за заявленими позивачем вимогами становить один рік.

Водночас заслуговує на увагу і те, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, на підставі Закону України Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини №3450-IX від 08.11.2023 пункт 19 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України викладено в наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, беручи до уваги умови, викладені в п. 7.3. укладеного між сторонами Договору, положення ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 19 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем у даній справі подано позов у межах строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 14 856,96 грн є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віва Транс Груп, вул. Грушевського, будинок 23, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42324160) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, м. Київ, 03150 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40075815) в особі Регіональної філії Південно Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, вул. Лисенка, будинок 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРЮОФОПтаГФ ВП 40081221) суму 14 856,96 грн (Чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 96 коп), а також 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 24.03.2025.

Суддя Л.І. Пригара