Рішення

від 06.03.2025 по справі 907/597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

06 березня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/597/24

За позовом Керівника Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави в особі Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, с. Керецьки Хустського району Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Баран Марини Михайлівни, с. Керецьки Хустського району Закарпатської області

про розірвання Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021; стягнення 80 503,92 грн заборгованості по сплаті орендної плати та зобов`язання повернути орендоване майно (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання помічник судді Заяць Р.І.

представники:

Прокуратури Андрейчик А.М., прокурор відділу

Закарпатської обласної прокуратури

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явилася

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Керівник Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, с. Керецьки Хустського району Закарпатської області до відповідача Фізичної особи підприємця Баран Марини Михайлівни, с. Керецьки Хустського району Закарпатської області про розірвання Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021; стягнення 140 515,50 грн заборгованості по сплаті орендної плати та зобов`язання повернути орендоване майно.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2024 відкрито провадження у справі №907/597/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.09.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачу строк для надання суду та відповідачу відповідей на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзиву.

Ухвалами суду від 10.09.2024, 10.10.2024 та 31.10.2024 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 26.11.2024 прийнято до розгляду та задоволено заяву Хустської окружної прокуратури №07.54-113-2442-24 від 25.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9164/24 від 25.11.2024) про збільшення позовних вимог, якою остання просить стягнути з відповідача 147 103,92 грн заборгованості по сплаті орендної плати; підготовче засідання відкладено на 22.01.2025.

Ухвалою суду від 22.01.2025 підготовче засідання у справі відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2025 прийнято до розгляду та задоволено заяву прокурора про зменшення позовних вимог у частині стягнення заборгованості №07.54-113-2442-24 від 05.02.2025 (вх. №02.3.1-02/1122/25 від 05.02.2025), якою останній просить стягнути з відповідача 80 503,92 грн заборгованості по сплаті орендної плати; закрито підготовче провадження у справі №907/597/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 06.03.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Поданою через підсистему Електронний суд заявою б/н від 10.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7859/24 від 10.10.2024) позивач Керецьківська сільська рада Хустського району Закарпатської області просить розгляд справи здійснювати за відсутності її уповноваженого представника; заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 06.02.2025 явка учасників справи в судове засідання 06.03.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧА

Прокурор просить задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у частині стягнення заборгованості, покликаючись на неналежне виконання відповідачем укладеного між останнім та позивачем Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за період із 21.06.2021 по вересень 2024 року включно, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед Керецьківською сільською радою Хустського району Закарпатської області на суму 80 503,92 грн.

Водночас із посиланням на підп. 12.7.1. п. 12.7. Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021 та обставину систематичної несплати відповідачем сум орендних платежів за користування об`єктом оренди прокурор вказує на наявність підстав для дострокового розірвання вищевказаного Договору та зобов`язання ФОП Баран М.М. повернути орендоване майно в порядку його п. 12.12.

В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адресу Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області лист-запит №07.54/2-2422вих24 від 25.04.2024 щодо встановлення факту вжиття позивачем заходів зі стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути комунальне майно (в тому числі, в судовому порядку). Водночас останнім таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Позивач Керецьківська сільська рада Хустського району Закарпатської області письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову не подала, водночас за змістом надісланої через підсистему Електронний суд заяви б/н від 10.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7859/24 від 10.10.2024) повідомила, що підтримує такий у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом подати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явилася, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Із заявами та клопотаннями до суду відповідачка також не зверталася.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідачка повідомлена своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на її офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ; повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду містяться в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що вона мала час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

За змістом поданих через підсистему Електронний суд додаткових пояснень б/н від 10.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7883/24 від 10.10.2024) прокурор, серед іншого, вказує на те, що нарахування орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки Керецьківською сільською радою Хустського району Закарпатської області відбувалось шляхом коригування місячної орендної плати, яка сплачувалась у попередньому році, та річний індекс інфляції відповідного року.

Окрім того, як стверджує прокурор, нарахування орендної плати за 2022 рік у розмірі 6490 грн, за 2023 рік у розмірі 4108,17 грн та за 2024 рік у розмірі 4317,69 грн здійснювалось із урахуванням рішення 19 сесії 8 скликання Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 04.04.2023 за №901 Про внесення змін до рішення сесії №806 від 16.12.2022 Про тимчасові заходи з підтримки суб`єктів господарювання на території Керецьківської сільської ради в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Прокурор зазначає, що пунктом 1 вищевказаного рішення регламентовано, що з 01.01.2023 та до моменту закінчення дії правового режиму воєнного стану на території Закарпатської області орендарям, договори оренди майна комунальної власності Керецькіської сільської ради яких були чинні на момент прийняття цього рішення, розмір орендної плати підлягає зменшенню на 50% (крім орендарів, яким нараховується річна орендна плата у розмірі 1 грн), згідно з додатком до цього рішення.

За доводами прокурора, серед переліку орендарів, договори оренди майна комунальної власності Керецьківської сільської ради яких чинні на момент прийняття рішення, міститься Баран Марина Михайлівна (з якою укладено Договір №9 від 21.06.2021).

Прокурор зауважує, що при визначенні та нарахуванні орендної плати за 2022 рік у розмірі 6490 грн, за 2023 рік у розмірі 4108,17 грн та за 2024 рік у розмірі 4317,69 грн враховувався індекс інфляції, зокрема, у 2021 році індекс інфляції становив 110%, а тому, сума орендної плати склала 6490 грн, у 2022 році застосовано індекс інфляції 126,6%, тому сума орендної плати склала 8216,34 грн (- 50% = 4108,17 грн), а за 2023 рік використано індекс інфляції 105,1%, тому сума орендної плати склала 4317,69 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Керецьківською сільською радою (орендодавцем, позивачем у справі, в інтересах якого прокурором заявлено позов) та Фізичною особою підприємцем Баран Мариною Михайлівною (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021 (далі Договір), відповідно до якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов. Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов (п. 1.1., 1.2. Договору).

Розділом І Договору, у свою чергу, є змінювані умови Договору (далі умови), серед яких, зокрема, наступні: - інформація про об`єкт оренди нерухоме майно: вбудоване нежитлове приміщення (бувшої амбулаторії) (поз. 1-10, 1-11, 1-13, 1-14), (літ. А) за адресою: с Керецьки, вул. Головна, 53, площею 110,9 кв.м.; - процедура, в результаті якої майно отримано в оренду: (в) продовження за результатами проведення аукціону; - ринкова (оціночна) вартість, визначена на підставі звіту про оцінку майна: 351 980 грн без ПДВ; - цільове призначення майна: приміщення кафе; - місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону: 5900 грн без ПДВ; - строк Договору: 5 років (місяців, днів) з дати набрання чинності цим Договором; - співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення Договору: балансоутримувачу 0 відсотків суми орендної плати, місцевому бюджету 100 відсотків суми орендної плати.

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього Договору.

Згідно із п. 3.1. Договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5. цього Договору.

Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2. (1) Договору).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В).

За умовами п. 3.4. Договору, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Згідно із п. 4.1. Договору, у разі припинення Договору орендар зобов`язаний: - звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; - сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; - відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Відповідно до п. 4.3. Договору, майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Пунктом 12.1. (1) Договору встановлено, що цей Договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов. Перебіг строку Договору починається з дня набрання чинності цим Договором. Цей Договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства Договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим Договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього Договору.

За змістом підп. 12.7.1. п. 12.7. Договору, Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення Договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7. цього Договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні Договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення Договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення Договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.

Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього Договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього Договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього Договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця (п. 12.8. Договору).

Відповідно до п. 12.12. Договору, майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту приймання передачі приміщення №8 від 21.06.2021, підписаного орендодавцем та орендарем, відповідачу ФОП Баран М.М. було передано в оренду вбудоване нежитлове приміщення за адресою: с. Керецьки, вул. Головна, 53, загальною площею 110,9 кв.м.

Подальше невиконання відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період із 21.06.2021 по вересень 2024 року включно у розмірі 80 503,92 грн, стало підставою звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з відповідача означеної суми грошових коштів у примусовому порядку.

Крім того, із посиланням на підп. 12.7.1. п. 12.7. Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021 та обставину систематичної несплати відповідачем сум орендних платежів за користування об`єктом оренди, прокурор вказує на наявність правових підстав для дострокового розірвання вищевказаного Договору та зобов`язання ФОП Баран М.М. повернути орендоване майно в комунальну власність.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою частини 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору №9 від 21.06.2021, суд дійшов висновку про те, що останній за своєю правовою природою є договором оренди майна, що належить до комунальної власності, та підпадає під регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також приписів Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України Про оренду державного та комунального майна.

Вказані приписи кореспондуються з положеннями ст. 283 Господарського кодексу України, якими визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень частини 2 статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення Договору №9 від 21.06.2021), порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна, об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону.

Договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами (ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, у порушення умов Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021, неналежно виконувалися взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати за користування орендованим приміщенням у період із 21.06.2021 по вересень 2024 року включно, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 80 503,92 грн (із урахуванням часткового погашення нарахованих орендних платежів протягом спірного періоду).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність у матеріалах справи письмових заперечень та контррозрахунків із боку відповідача із приводу заявленої до стягнення суми 80 503,92 грн заборгованості по сплаті орендної плати, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених прокурором вимог у цій частині, з огляду на що останні підлягають до задоволення.

Щодо вимог прокурора про розірвання Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021 та зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди в комунальну власність суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому, повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення його умов, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зазначено, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість, разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття систематичність у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №922/367/21, від 04.07.2023 у справі №906/649/22, від 20.02.2024 у справі №917/586/23, від 02.04.2024 року у справі №922/1165/23 та інші).

У пунктах 88-93 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке:

88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

91. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №199/3846/19).

93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 виснувала, що у контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості (пункт 102).

Тобто сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору (п. 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23).

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, а тому, на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України Про оренду державного та комунального майна, згідно з частиною 2 статті 24 якого договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що договір оренди комунального майна може бути за рішенням суду достроково розірваний у випадку істотного порушення умов договору другою стороною.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постановах від 13.11.2019 у справі №908/1399/17, від 21.12.2022 у справі №925/421/21 та від 04.02.2025 у справі №916/3679/23.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №924/617/22, підставою для розірвання договору є систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання). При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як зазначалось судом попередньо, підпунктом 12.7.1. пункту 12.7. укладеного між позивачем та відповідачем Договору передбачено, що Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

За встановлених судом у даній справі обставин, відповідач систематично не сплачувала належні за Договором орендні платежі у розмірі та у строк, що визначені останнім, тим самим допустивши виникнення заборгованості перед позивачем на суму 80 503,92 грн (що сумарно є більшою, ніж плата за користування об`єктом оренди за 3 місяці), і вказане, у свою чергу, є суттєвим порушенням умов договору в розумінні статті 610, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого, згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, законодавець визначає розірвання договору.

У зв`язку з наведеним, суд визнає вимогу прокурора про розірвання Договору оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021 документально доведеною та обґрунтованою, відповідачем належними й допустимими доказами не спростованою, а відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Водночас відповідно до положень ч. 1 ст. 785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди), у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з п. 12.12. Договору, майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Беручи до уваги встановлені судом підстави для розірвання спірного Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, заявлена прокурором вимога про зобов`язання ФОП Баран М.М. повернути Керецьківській сільській раді Хустського району Закарпатської області за актом приймання-передачі об`єкт оренди вбудоване нежитлове приміщення (бувшої амбулаторії) (поз. 1-10, 1-11, 1-13, 1-14), (літ. А) за адресою: с Керецьки, вул. Головна, 53, площею 110,9 кв.м. підлягає до задоволення.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На переконання суду, прокурор, звертаючись із даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, яке полягає у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за використання нежитлового приміщення комунальної власності, що в умовах їх дефіциту суттєво порушує економічні інтереси держави, призводить до невиконання соціальних та економічних програм, до невиконання дохідної частини бюджету.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором направлено на адресу позивача Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області лист-запит №07.54/2-2422вих24 від 25.04.2024 щодо встановлення факту вжиття позивачем заходів зі стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути комунальне майно (в тому числі, в судовому порядку).

Водночас позивач, покликаючись, зокрема, на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, інформував прокурора про те, що не буде вживати відповідних заходів із метою захисту порушених інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надала.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 9084 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Баран Марини Михайлівни, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, вул. Головна, будинок 52, с. Керецьки, Хустський район, Закарпатська область, 89334 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04351512) суму 80 503,92 грн (Вісімдесят тисяч п`ятсот три гривні 92 коп) заборгованості по сплаті орендної плати.

3. Розірвати Договір оренди нерухомого майна №9 від 21.06.2021, укладений між Керецьківською сільською радою Хустського району Закарпатської області та Фізичною особою підприємцем Баран Мариною Михайлівною.

4. Зобов`язати Фізичну особу підприємця Баран Марину Михайлівну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Керецьківській сільській раді Хустського району Закарпатської області (вул. Головна, будинок 52, с. Керецьки, Хустський район, Закарпатська область, 89334, код ЄДРЮОФОПтаГФ 04351512) за актом приймання передачі вбудоване нежитлове приміщення (бувшої амбулаторії) (поз. 1-10, 1-11, 1-13, 1-14), (літ. А) за адресою: с Керецьки, вул. Головна, 53, площею 110,9 кв.м., що належить до комунальної власності.

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця Баран Марини Михайлівни, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 9084 грн (Дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 24.03.2025.

Суддя Л.І. Пригара