Ухвала від 24.03.2025 по справі 908/689/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.03.2025 Справа № 908/689/25

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі №908/689/25

за позовом: Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект», код ЄДРПОУ 01352356

про стягнення суми 1092348,36 грн.

Без повідомлення учасників справи

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» заборгованості за договором оренди землі №040726100333 від 23.05.2007 за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024 01.01.2019 по 18.05.2021 в розмірі 1092348,36 грн.

Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 626-629, 632, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 83, 93, 124, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 13, 15, 21, 22, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 5, 13, 15, 18 «Про оцінку земель», ст.ст. 14, 270, 271, 287, 289 Податкового кодексу України, ст.ст. 173, 193, 283 Господарського кодексу України та умовами договору оренди землі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.03.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/689/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява Запорізької міської ради про забезпечення позову, яка згідно з протоколом передачі від 20.03.2025 передана на розгляд раніше визначеному у справі складу суду судді Боєвій О.С.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, зокрема, про наступне. 29.03.2005 та 28.08.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» набуло у власність об`єкт нерухомого майна: інв. №35, інв. №4 (крім приміщень №7, 8, 9, 10) загальною площею 32913 кв.м., столярний цех літ. Г, столярний цех літ. Г'; відділення збірки конструкцій літ. Д2, адміністративно-господарський корпус літ.А', розташований за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 1 А, на земельній ділянці площею 1,9118 га, кадастровий номер 2310100000:07:049:0014, яка належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. З моменту набуття права власності на нерухоме майно ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» сплачувало оренду плату без врахування рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015р. №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018р. №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» та вимог п.286.2. ст. 286 ПК України, що призвело до виникнення заборгованості за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024 у сумі 1092348, 36 грн. Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради направив ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» претензію про сплату заборгованості з орендної плати за землю (лист від 30.01.2025 №01/02-11/0130). Станом на день подачі заяви про забезпечення позову претензія не виконана, жодної відповіді не отримано. 05.02.2025 Господарський суд Запорізької області прийняв рішення по справі №908/1671/24 за позовною заявою Запорізької міської ради до ТОВ «Запоріжсільбудкомплект», яким стягнуто заборгованість за договором оренди землі №040726100333 від 23.05.2007 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в розмірі 131162,72 грн. З огляду на зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» є вкрай необхідним, оскільки його заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною. Пред`явлення Запорізькою міською радою до суду позову про стягнення заборгованості за договором оренди землі №040726100333 від 23.05.2007, за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024 в розмірі 1092348,36 грн, без попереднього його забезпечення, дозволить ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судового рішення. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Враховуючи зазначене, необхідно забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Запоріжсільбудкомплект», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 1А, а також заборонити ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, в тому числі їх знищення та переробки. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог. На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України Запорізькою міською радою зазначено, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення заяви про забезпечення позову відсутні.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З положень частин 1, 3 та 4 статті 137 ГПК України слідує, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення. Заходи забезпечення мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову, оцінивши викладені у ній обставини, обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких подана заява, суд дійшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд зазначив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) наведено наступні висновки:

«Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Адекватність заходу по забезпеченню позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.

Аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог. Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову з кількома заходами, повинна обґрунтувати доцільність вжиття кожного заходу забезпечення позову, про які вона заявляє.

Оцінюючи обґрунтованість та адекватність обраного заявником заходу забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно відповідача, суд дійшов висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно відповідача спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Водночас, сама по собі відсутність будь-яких обтяжень (за наявності судового спору) створює значний об`єктивний та обґрунтований ризик вчинення будь-яких дій по відчуженню відповідачем належного йому майна задля уникнення негативних наслідків для себе.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі №905/448/22, де зауважено на тому, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Слід зазначити, що обраний вид забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. І, навпаки, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:049:0014, площею 1,9118 га, за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 1 А, відповідає ст.ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін; є ефективним способом забезпечення позову і відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Щодо іншої частини заяви позивача про забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: заборони вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м.Запоріжжя, пров. Архангельський, 1А, в тому числі їх знищення та переробки, суд зазначає, що заявником не доведено доцільності та необхідності вжиття такого заходу, а також адекватності цього заходу по забезпеченню позову відносно заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині заборони відповідачу вчиняти дії у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставі всього вищевикладеного, заява Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі №908/689/25 задовольняється судом частково, шляхом накладання арешту на об`єкти нерухомого майна, а саме на: інв. №35, інв. №4 (крім приміщень №7, 8, 9, 10) (реєстраційний номер майна 10319895); столярний цех літ.Г, столярний цех літ. Г', відділення збірки конструкцій літ. Д2, адміністративно-господарський корпус літ.А' (реєстраційний номер майна 20074424), розташовані за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 1 А, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» (код ЄДРПОУ 01352356), що підтверджується доданою до заяви копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 417782223 від 13.03.2025.

При цьому, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/689/25 задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, провулок Архангельський, 1 А, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» (код ЄДРПОУ 01352356), а саме на:

- інв. № 35, інв. №4 (крім приміщень №7, 8, 9, 10), реєстраційний номер майна 10319895;

- столярний цех літ. Г, столярний цех літ. Г', відділення збірки конструкцій літ. Д2, адміністративно-господарський корпус літ. А', реєстраційний номер майна 20074424.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Стягувачем за даною ухвалою є: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект», код ЄДРПОУ 01352356 (69011, м.Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48).

Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Ухвала складена та підписана 24.03.2025.

Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.

Суддя О.С. Боєва