Рішення від 14.03.2025 по справі 910/16290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2025Справа № 910/16290/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» (04050, місто Київ, вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 33447399) стягнення інфляційних у розмірі 44 747 грн. 32 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа - підприємець Носов Іван Віталійович (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення інфляційних у розмірі 44 747 грн. 32 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг № 01/03/2022-1 від 01.03.2022 року, заборгованість за яким стягнута Рішенням Господарського суду міста Києва 26.01.2024 №910/17448/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2024 року справа №910/16290/24 передана судді Демидову В.О.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.01.2025 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - помилка в налаштуваннях автоматизованої системи діловодства суду при автоматизованому розподілі справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 року справа №910/16290/24 передана судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 року відкрито провадження у справі №910/16290/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.01.2025 року була направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Талан сиситемс" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Носовим Іваном Віталійовичем (виконавець) укладено договір про надання послуг № 01/03/2022-1, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язався: провести консультації з представниками МОМ та бенефіціара, визначення меж проєкту; розробити детальний календарний план проєкту; розробити детальне технічне завдання; розробити архітектуру рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року по справі №910/17448/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року, позов Фізичної особи-підприємця Носова Івана Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан системс" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан системс" на користь Фізичної особи-підприємця Носова Івана Віталійовича 711 425, 25 грн. боргу, 88 936, 90 грн. інфляційних втрат, 28 930, 45 грн. 3% річних за період з 11.07.2022 по 13.11.2023, 3 % річних від простроченої суми за період з 14.11.2023 до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення : 365 (366) : 100; 9 951, 52 грн. судового збору. (а.с.13-14)

20.02.2024 року, 25.07.2024 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано Накази.

20.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу №910/17448/23 виданого 20.02.2024 року. (а.с.17)

21.06.2024 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. перераховано на користь Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича грошові кошти у розмірі 380 350 грн. 04 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача із зазначенням призначення платежу: «часткова сплата боргу по ВП НОМЕР_4». (а.с.11-12)

02.09.2024 року постановою приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. повернуто виконавчий документ стягувачу. (а.с.18)

03.09.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання наказу №910/17448/23 виданого 20.02.2024 року. (а.с.16)

29.11.2024 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. перераховано на користь Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича грошові кошти у розмірі 337 037 грн. 57 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача із зазначенням призначення платежу: «часткова сплата боргу по ВП НОМЕР_3». (а.с.11-12)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач здійснив оплату заборгованості за рішенням суду лише частково. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» інфляційні у розмірі 44 747 грн. 32 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг № 01/03/2022-1 від 01 березня 2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року по справі №910/17448/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року, позов Фізичної особи-підприємця Носова Івана Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан системс" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан системс" на користь Фізичної особи-підприємця Носова Івана Віталійовича 711 425, 25 грн. боргу, 88 936, 90 грн. інфляційних втрат, 28 930, 45 грн. 3% річних за період з 11.07.2022 по 13.11.2023, 3 % річних від простроченої суми за період з 14.11.2023 до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення : 365 (366) : 100; 9 951, 52 грн. судового збору. (а.с.13-14)

У вказаному рішенні суду встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв інформаційно-аналітичні послуги на загальну суму 1395000,00 грн, що підтверджується актом №1 здачі-приймання послуг від 30 червня 2022 року на суму 150 000,00 грн; актом б/н здачі-приймання послуг від 30 липня 2022 року на суму 600 000,00 грн; актом №1 здачі-приймання послуг від 03 червня 2022 року на суму 395 000,00 грн; актом №1 здачі-приймання послуг від 14 вересня 2022 року на суму 250 000,00 грн. Акти підписано обома сторонами (з боку замовника - Генеральний директор ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» Аміргусейнов О.В.) та скріплено печаткою замовника, що підтверджує відсутність претензій сторін один до одного (п.3 акту) та є підставою для проведення розрахунків (п.4 акту).

Відповідач у свою чергу здійснив часткову оплату отриманих послуг у розмірі 683 574, 75 грн (24.06.2022 на суму 59 595,80 грн; 24.06.2022 на суму 56 650,00 грн; 08.08.2022 на суму 51 000,00 грн; 12.08.2022 на суму 40 000,00 грн; 17.08.2022 на суму 51 000,00 грн; 26.08.2022 на суму 36 678,95 грн; 26.09.2022 на суму 77 700,00 грн; 05.10.2022 на суму 122 900,00 грн; 18.11.2022 на суму 110 500,00 грн; 09.02.2023 на суму 77 550,00 грн), що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період 01.01.2022-10.10.2023.

20.02.2024 року, 25.07.2024 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано Накази.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі №910/17448/23 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 711 425, 25 грн. підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року по справі №910/17448/23, яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 711 425 грн. 25 коп., що є підставою для нарахування Відповідачу інфляційних, оскільки положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Що стосується періоду прострочення Відповідачем з виконання його грошового зобов`язання Суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року по справі №910/17448/23 було стягнуто з Відповідача на користь Позивача 88936,90 грн інфляційних втрат, 28930,45 грн 3% річних за період з 11.07.2022 по 13.11.2023, 3 % річних від простроченої суми за період з 14.11.2023 до моменту виконання рішення суду.

Судом встановлено, що 20.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу №910/17448/23 виданого 20.02.2024 року. (а.с.17)

21.06.2024 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. перераховано на користь Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича грошові кошти у розмірі 380 350 грн. 04 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача із зазначенням призначення платежу: «часткова сплата боргу по ВП НОМЕР_4». (а.с.11-12)

02.09.2024 року постановою приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. повернуто виконавчий документ стягувачу. (а.с.18)

03.09.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання наказу №910/17448/23 виданого 20.02.2024 року. (а.с.16)

29.11.2024 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Левченко Я.О. перераховано на користь Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича грошові кошти у розмірі 337 037 грн. 57 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача із зазначенням призначення платежу: «часткова сплата боргу по ВП НОМЕР_3». (а.с.11-12)

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь інфляційні за загальний період прострочки з 17.02.2024 р. по 28.11.2024 р. у розмірі 44 747 грн. 32 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 17.02.2024 р. по 28.11.2024 р. у розмірі 44 747 грн. 32 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича підлягає стягненню 3% інфляційні у розмірі 44 747 грн. 32 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» (04050, місто Київ, вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 33447399) на користь Фізичної особи - підприємця Носова Івана Віталійовича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) інфляційні у розмірі 44 747 (сорок чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 40 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 березня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин