Рішення

від 11.03.2025 по справі 910/14470/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2025Справа № 910/14470/24За позовом Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрайонне підприємство «Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»

про виселення

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Коломієць Н.Г.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрайонне підприємство «Україна» (надалі - відповідач), в якому просить суд: виселити відповідача із займаного нежилого приміщення, загальною площею 95,00 кв.м. розташованого на першому поверсі за адресою: місто Київ, вулиця Доброхотова, будинок 30, літ.Б.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 530, 610, 612, 629, 759, 762, 785, Цивільного кодексу України, ст.193, 238, 286 Господарського кодексу України, обґрунтовані наявністю підстав для виселення відповідача із орендованого нежитлового приміщення на підставі договору № 1136-20 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/14470/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2025.

У підготовче засідання 15.01.2025 з`явилась представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача та залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (надалі - третя особа). Також суд протокольною ухвалою в порядку ст. 74 ГПК України витребував в позивача та третьої особи виписку банку про рух коштів. Крім цього, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 відкладено підготовче засідання на 11.02.2025.

28.01.2025 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких остання просить позовні вимоги задовольнити.

30.01.2025 від представника третьої особи, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів.

31.01.2025 від представника позивача надійшло клопотання про виправлення описки в позовній заяві.

У підготовче засідання 11.02.2025 з`явилась представник позивача, представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань, у підготовчому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2025.

У судовому засіданні 11.03.2025 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити. Представники відповідача та третьої особи в засідання не з`явилися про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.03.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2020 між позивачем (орендодавець), відповідачем (орендар) та третьою особою (балансоутримувач) був укладений договір №1136-20 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір), за умовами пункту 1.1. якого на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14.04.2020 № 14/200, розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації м. Києва від 13.05.2020 № 313, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Доброхотова, 30 літ. Б, для розміщення торговельних об`єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до пункту 2.1. договору об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 95,00 кв.м на першому поверсі, згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що вартість об`єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2019 року становить 1 кв.м. 14 254 грн 53 коп., всього 1 354 180 грн 00 коп.

У відповідності до пункту 2.4. договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

Згідно з пунктом 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (зі змінами), і становить без ПДВ: 60 грн 47 коп. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку червень 2020 року 5 744 грн 54 коп. Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

За умовами пункту 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з пунктом 3.3. договору у разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.4. договору визначено, що розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5 договору).

У відповідності до пункту 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

За умовами пункту 3.8. договору оренди, у разі якщо орендар не може використовувати орендоване майно у зв`язку з необхідністю проведення ремонтних робіт, за його клопотанням рішенням орендодавця на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності на період виконання ремонтних робіт орендна плата може бути зменшена на 50 відсотків для об`єктів площею до 150 кв. м на строк не більше 3 місяців, а для об`єктів площею більше 150 кв. м на строк не більше 6 місяців.

Відповідно до пункту 3.9. договору оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Згідно з пунктом 3.10. договору зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Пунктом 4.2.3. договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Договір набирає чинності з 30.06.2020 до 30.06.2025 (пункт 9.1 договору).

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі об`єкта оренди від 30.06.2020 позивач (орендодавець) і третя особа (підприємство-балансоутримувач) передали, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди за договором № 1136 від 30.06.2020 - нежитлове приміщення загальною площею 95,00 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Доброхотова, 30 літ. Б.

Листом за вих.№107-7491 від 15.10.2024 направленими на адресу місцезнаходження відповідача, позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за договором та про відмову від договору відповідно до пункту 5.1.3. договору. Направлення листа підтверджується описом вкладення №0311510939587 від 16.10.2024 зі штампом поштового відділення та відомостями з сайту АТ «Укрпошта».

Згідно акту обстеження нежитлових приміщень за адресою: вул.Доброхотова, 30 від 31.10.2024 комісією у складі начальника відділу оренди Саган І.П., бухгалтерів Савченко О.А. і Варнавської О.В., при обстеженні встановлено, що приміщення тривалий час не використовується, зі слів інших орендарів у приміщенні тривалий час ніхто не з`являється, після падіння уламків при ворожих обстрілах частково пошкоджено ролети вікон, їх ніхто не ремонтував.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведена стаття унормовує захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, констатує, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Зазначений позов отримав назву «негаторний».

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

При цьому, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:

- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод;

- вчинення перешкод відповідачем.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Отже, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду із негаторним позовом, позивач має довести наявність у нього права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджено переліки підприємств, установ, організацій, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, зокрема, нежитлове приміщення за адресою: вулиця Доброхотова, 30 передане до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (позивача).

Отже, органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади міста Києва, зокрема, здійснювати повноваження орендодавця щодо спірного нежитлового приміщення, є позивач.

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 № 58 «Про передачу та закріплення житлового та нежитлового фонду за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» нежитлове приміщення за адресою: вулиця Доброхотова, 30, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (третьою особою).

Судом встановлено, що 30.06.2020 позивач передав відповідачеві на підставі договору в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Доброхотова, 30 літ. Б, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020.

Строк дії договору було встановлено до 30.06.2025.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач вказує, що відповідачем неналежним чином виконувалося грошове зобов`язання з внесення орендної плати, в зв`язку з чим балансоутримувач надав позивачу розрахунок заборгованості підприємства, яка станом на жовтень 2024 року становила 72 828,93 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі №910/13251/24, яке набрало законної сили 26.02.2025, встановлено факт наявності в Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖРАЙОННЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНА" заборгованості по орендній платі та експлуатаційних витрат за договором оренди № 1136 від 30.06.2020 і стягнуто з останнього на користь Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" заборгованість по орендній платі та експлуатаційних витрат у розмірі 36 455, 32 грн, пеню в розмірі 1759, 97 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по орендній платі в розмірі 202, 67 грн, а також штраф по орендній платі в розмірі 810, 66 грн.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, що встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі №910/13251/24, щодо факту наявності заборгованості в Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖРАЙОННЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНА" за договором оренди № 1136 від 30.06.2020 не доказуються при розгляді даної справи.

Так, за змістом п.5.1.3. договору орендодавець (позивач) має право відмовитись від договору у разі невиконання або порушення орендарем умов договору оренди, в тому числі в частині своєчасної сплати орендної плати, цільового використання, страхування об`єкта оренди тощо.

Згідно п.5.2.3. договору орендодавець (позивач) має право у разі несплати орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу або виявлення факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням, вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря та стягнення заборгованості з орендної плати та інших платежів.

Відповідно до п.9.3. договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадків, передбачених пунктами 5.1.3. та 5.2.3. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Як установлено судом вище листом за вих.№107-7491 від 15.10.2024 направленими на адресу місцезнаходження відповідача (03142, місто Київ, вулиця Вернадського Академіка, будинок 36), позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за договором та про відмову від договору відповідно до пункту 5.1.3. договору. Направлення листа підтверджується описом вкладення №0311510939587 від 16.10.2024 зі штампом поштового відділення.

Згідно відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпошта» лист за №0311510939587 31.10.2024 був повернутий відправнику за закінченням терміну зберігання.

Отже, позивач, як орендодавець реалізував своє право на дострокове розірвання договору та договір вважається розірваним з 31.10.2024.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з пунктами 4.2.20. договору орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом трьох календарних днів передати майно по акту приймання- передачі підприємству-балансоутримувачу.

У той же час, докази підписання сторонами акту повернення майна з оренди в матеріалах справи відсутні, а позивач та балансоутримувач вказують на ухилення відповідача від вчинення відповідних дій.

За таких обставин, у зв`язку із припиненням дії договору, у відповідача відсутні правові підстави для користування таким майном.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Положеннями ст.41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 1 протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, передбачено чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у ст. «умови, передбачені законом») чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України, так само як і в Цивільному Кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог і про виселення відповідача із займаного нежилого приміщення, загальною площею 95,00 кв.м. розташованого на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, будинок 30, літ.Б.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрайонне підприємство «Україна» (03142, місто Київ, вулиця Вернадського Академіка, будинок 36, ідентифікаційний код 33999650) із займаного нежилого приміщення, загальною площею 95,00 кв.м. розташованого на першому поверсі за адресою: місто Київ, вулиця Доброхотова, будинок 30, літ.Б.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрайонне підприємство «Україна» (03142, місто Київ, вулиця Вернадського Академіка, будинок 36, ідентифікаційний код 33999650) на користь Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 97, ідентифікаційний код 37395418) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 21.03.2025.

Суддя Я.А.Карабань