Рішення від 14.03.2025 по справі 910/89/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2025Справа № 910/89/25Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (04107, місто Київ, вул. Якубенківська, будинок 7-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 30370711) до проПриватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 12-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 21608094) стягнення заборгованості у розмірі 108 451 грн. 10 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 108 451 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Депозитарним договором №Д-94/ц від 11.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/89/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.01.2025 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа Позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» є 03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 12-А.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/89/25 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» (Центральний депозитарій) та Приватним акціонерним товариством «МАЙСТЕР БРОК» (Депозитарна установа), що здійснювало діяльність на підставі виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (надалі в тексті «НКЦПФР») ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарної установи, було укладено Депозитарний договір №Д-94/ц. (а.с.15-24)

29.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» (Центральний депозитарій) та Приватним акціонерним товариством «МАЙСТЕР БРОК» (Депозитарна установа) була укладена Угода №УДД-066/сп про внесення змін до Депозитарного договору (щодо, зокрема, відкриття та обслуговування агрегованого(-их) та сегрегованого(-их) рахунку (рахунків) у цінних паперах), відповідно до якої текст Договору викладено в новій редакції, відповідно до умов якого Центральний депозитарій зобов`язався надавати Депозитарній установі послуги, визначені Договором, в тому числі:

послуги щодо відкриття та обслуговування агрегованого(-их) та сегрегованого(-их) рахунку (рахунків) у цінних паперах Депозитарної установи,

послуги зі зберігання та обліку цінних паперів, права на які та права за якими належать депонентам Депозитарної установи, власникам цінних паперів, що не мають статусу депонентів, клієнтам номінального утримувача, клієнтам клієнта номінального утримувача, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, та самій Депозитарній установі;

послуги з обслуговування операцій на рахунку (рахунках) Депозитарної установи, в тому числі здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, укладеними

на фондових біржах та поза фондовими біржами, отримання доходів за цінними паперами на умовах, викладених в п.2.1.15 Договору відповідно до Правил Центрального депозитарію цінних паперів, зареєстрованих НКЦПФР, (надалі - Правила), Регламенту провадження депозитарної діяльності Центрального депозитарію цінних паперів, (надалі - Регламент), Положення про інформаційно- телекомунікаційну систему обробки інформації Центрального депозитарію цінних паперів, яке в т.ч. визначає шляхи/способи обміну інформацією між Центральним депозитарієм та депозитарними установами, (далі - Положення про СОІ), діючих нормативно-правових актів України. (а.с.25-33)

Відповідно до п. 1.5. Договору обмін інформацією між Сторонами здійснюється у відповідності до Правил, Регламенту та Положення про СОІ.

Пунктом 1.6. Договору встановлено, що надання передбачених Договором послуг здійснюється, в тому числі, із застосуванням Сторонами Кабінету Клієнта як частини СОІ. Достовірність інформації, переданої Сторонами один одній із застосуванням Кабінету Клієнта, підтверджується кваліфікованим електронним підписом.

Згідно з п.п.2.3.4 Договору Депозитарна установа зобов`язалась оплачувати послуги Центрального депозитарію відповідно до тарифів, умов та строків, передбачених Договором, а згідно з п.п.2.3.3. Договору - дотримуватися вимог Правил, Регламенту та Положення про СОІ.

Пунктами 3.1.-3.7. Договору встановлено, що Депозитарна установа оплачує послуги Центрального депозитарію згідно з Договором відповідно до затверджених Центральним депозитарієм тарифів, що діють на момент надання послуг, та у наступному порядку:

Оплата послуг Центрального депозитарію здійснюється Депозитарною установою на підставі рахунків-фактур та Актів про надання послуг, наданих Центральним депозитарієм. Щомісячно, до 15 числа кожного місяця, наступного за звітнім, Центральний депозитарій надає Депозитарній установі Акт про надання послуг, в який включається перелік та вартість наданих Депозитарній установі депозитарних послуг за звітній місяць, а саме: щомісячна абонентська плата, яка стягується за умови наявності облікових операцій та залишків на рахунку Депозитарної установи протягом звітного місяця; плата за зберігання цінних паперів на рахунку Депозитарної установи; вартість інших послуг в залежності від виду операцій згідно з тарифами на послуги, що надаються Центральним депозитарієм Депозитарній установі у відповідному місяці.

У випадку неотримання Акту про надання послуг до 25-го числа місяця, наступного за місяцем отримання послуг від Центрального депозитарію, Депозитарна установа зобов`язана повідомити про це Центральний депозитарій письмово. Депозитарна установа сплачує вартість наданих послуг згідно з Актом про надання послуг - щомісячно до останнього числа поточного місяця за минулий місяць (п.3.6. Договору).

Згідно з п. 3.7 Договору послуги вважаються наданими Центральним депозитарієм в повному обсязі та належної якості, якщо до останнього числа місяця, наступного за звітним, від Депозитарної установи не отримано обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих Центральним депозитарієм та відображених в Акті про надання послуг за звітній місяць.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що Договір укладений на невизначений строк.

Згідно з п.6.4. Договору Договір може бути розірваний (дія Договору припинена) шляхом подання Депозитарною установою до Центрального депозитарію Заяви про припинення дії Договору тільки за умови відсутності на рахунку (рахунках) у цінних паперах Депозитарної установи цінних паперів із закриттям рахунку (рахунків) в цінних паперах Депозитарної установи у випадку:

неможливості однією зі Сторін з об`єктивних причин, що передбачені п.5.3 Договору, виконувати зобов`язання за Договором, якщо обставини, що викликали таку неможливість, продовжують існувати більше, ніж протягом 40 днів з моменту письмового повідомлення іншої Сторони про таку неможливість;

визнання однієї зі Сторін банкрутом та призначення органу, уповноваженого проводити розрахунки з кредиторами та дебіторами Сторони;

прийняття уповноваженим органом Сторони рішення про реорганізацію шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення чи перетворення;

анулювання, зупинення ліцензії або прийняття судом або уповноваженим органом Сторони рішення про ліквідацію однієї зі Сторін.

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що у випадку припинення дії Договору Депозитарна установа повинна надати Центральному депозитарію документи, передбачені Правилами, Регламентом та/або законодавством для закриття рахунку (рахунків) у цінних паперах з наступним розірванням Договору.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Депозитарного договору №Д-94/ц від 11.10.2013 року він у період з вересня 2019 року по жовтень 2022 року надав послуги за обслуговування ДУ, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актами про надання послуг на загальну суму в розмірі 68 895 грн. 58 коп., які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача й скріплені його печаткою, та направлені на адресу Відповідача із застосуванням Кабінету Клієнта як частини СОІ, (а.с.34-165) та здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 9 923 грн. 80 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» перед Позивачем складає 58 971 грн. 78 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» інфляційні у розмірі 40 891 грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 8 587 грн. 77 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Депозитарного договору №Д-94/ц від 11.10.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За умовами статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто, а у відповідності до ч. 1 ст. 903 вказаного кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Депозитарного договору №Д-94/ц від 11.10.2013 року він у період з вересня 2019 року по жовтень 2022 року надав послуги за обслуговування ДУ, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актами про надання послуг на загальну суму в розмірі 68 895 грн. 58 коп., які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача й скріплені його печаткою, та направлені на адресу Відповідача із застосуванням Кабінету Клієнта як частини СОІ, (а.с.34-165) та здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 9 923 грн. 80 коп.

Пунктами 3.1.-3.7. Договору встановлено, що Депозитарна установа оплачує послуги Центрального депозитарію згідно з Договором відповідно до затверджених Центральним депозитарієм тарифів, що діють на момент надання послуг, та у наступному порядку:

Оплата послуг Центрального депозитарію здійснюється Депозитарною установою на підставі рахунків-фактур та Актів про надання послуг, наданих Центральним депозитарієм. Щомісячно, до 15 числа кожного місяця, наступного за звітнім, Центральний депозитарій надає Депозитарній установі Акт про надання послуг, в який включається перелік та вартість наданих Депозитарній установі депозитарних послуг за звітній місяць, а саме: щомісячна абонентська плата, яка стягується за умови наявності облікових операцій та залишків на рахунку Депозитарної установи протягом звітного місяця; плата за зберігання цінних паперів на рахунку Депозитарної установи; вартість інших послуг в залежності від виду операцій згідно з тарифами на послуги, що надаються Центральним депозитарієм Депозитарній установі у відповідному місяці.

У випадку неотримання Акту про надання послуг до 25-го числа місяця, наступного за місяцем отримання послуг від Центрального депозитарію, Депозитарна установа зобов`язана повідомити про це Центральний депозитарій письмово. Депозитарна установа сплачує вартість наданих послуг згідно з Актом про надання послуг - щомісячно до останнього числа поточного місяця за минулий місяць (п.3.6. Договору).

Згідно з п. 3.7 Договору послуги вважаються наданими Центральним депозитарієм в повному обсязі та належної якості, якщо до останнього числа місяця, наступного за звітним, від Депозитарної установи не отримано обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих Центральним депозитарієм та відображених в Акті про надання послуг за звітній місяць.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Відповідачем обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих Центральним депозитарієм та відображених в Актах про надання послуг за звітній місяць, а тому відповідно до п.3.7 Депозитарного договору №Д-94/ц від 11.10.2013 року послуги вважаються наданими Центральним депозитарієм в повному обсязі та належної якості.

Таким чином, на виконання умов Депозитарного договору №Д-94/ц від 11.10.2013 року Позивач у період з вересня 2019 року по жовтень 2022 року надав послуги за обслуговування ДУ, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актами про надання послуг на загальну суму в розмірі 68 895 грн. 58 коп., які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача й скріплені його печаткою, та направлені на адресу Відповідача із застосуванням Кабінету Клієнта як частини СОІ, (а.с.34-165) та здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 9 923 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Депозитарного договору №Д-94/ц від 11.10.2013 року обов`язок Відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг на загальну суму в розмірі 68 895 грн. 58 коп. настав щомісячно до останнього числа поточного місяця за минулий місяць за період з 01.09.2019 року по 31.10.2022 року.

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» перед Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» за Депозитарним договором №Д-94/ц від 11.10.2013 року становить 58 971 грн. 78 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» в розмірі 58 971 грн. 78 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 58 971 грн. 78 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.11.2019 р. по 09.12.2024 р. у розмірі 8 587 грн. 77 коп. та інфляційні у розмірі 40 891 грн. 55 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 01.11.2019 р. по 09.12.2024 р. у розмірі 8 587 грн. 77 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.11.2019 р. по 09.12.2024 р. у розмірі 40 891 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» на користь Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 58 971 грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 8 587 грн. 77 коп., інфляційні у розмірі 40 891 грн. 55 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МАЙСТЕР БРОК» (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 12-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 21608094) на користь Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (04107, місто Київ, вул. Якубенківська, будинок 7-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 30370711) заборгованість у розмірі 58 971 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 8 587 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн. 77 коп., інфляційні у розмірі 40 891 (сорок тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 березня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин