Рішення від 24.03.2025 по справі 911/47/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/47/25

За позовом Адвокатського бюро «Валько Ігор та партнери»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ»

про стягнення 48 820, 70 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Адвокатське бюро «Валько Ігор та партнери» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» (надалі відповідач) про стягнення 48 820, 70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання правової (правничої) допомоги №106/15 від 02.07.2018, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема зазначає, що послуги надані позивачем за актом-рахунком прийому-передачу послуг №59 від 31.05.2024, не були виконані належним чином, а тому й не був підписаний вказаний акт. Послуги виконувались усупереч договору та Правилам адвокатської етики, без погодження із відповідачем і суперечать його дорученням, не є кваліфікованими та відповідач їх не потребував. Також звертає увагу, що в зв`язку з тим, що позивач некваліфіковано і непрофесійно підійшов до подання заяви про прийняття додаткового рішення, знаючи які докази потрібно надати суду, проте їх не надав, відповідачу не було відшкодовано понесені витрати на професійну правничу допомогу. Також складені документи на надання послуг були схожі за своїм змістом, тобто в позивача була напрацьована позиція та надання вказаних послуг не потребувало значних зусиль і не відповідає зазначеному в акті витраченому часу на їх надання.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

14.01.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

31.01.2025 від відповідача надійшов відзив.

05.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.02.2025 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 10.02.2024 ціна позову залишається незмінною.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.07.2018 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №106/18, відповідно до п.1.1. якого замовник замовляє та доручає виконавцю надавати йому правову (правничу) допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правової (правничої) допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно законодавства про види адвокатської діяльності та/або отримання від замовника окремих доручень (завдань), а виконавець законодавства про види адвокатської діяльності та/або отримання від замовника окремих доручень (завдань), а виконавець зобов`язується виконувати отримані від замовника доручення від імені та за рахунок замовника в порядку та на умовах визначених договором.

Згідно із п.1.2. договору виконавець надає замовнику послуги, направлені на захист прав або представництво замовника в судах, третейських судах і арбітражах, органах фіскальної служби, поліції, прокуратури, служби безпеки, будь-яких слідчих органах, нотаріату, опіки і піклування, юстиції, виконавчої служби, казначейства, у відносинах з приватними виконавцями та іншими без виключення органами, юридичними, фізичними та іншими особами.

Пунктом 1.3. договору погоджено, що послуги включають в себе представництво, захист замовника, збір інформації, вивчення, складання, подання, отримання документів, участь у судових засіданнях, процесуальних, слідчих діях, гадання усних та письмових консультацій, участь у переговорах, зборах, семінарах тощо, посвідчення документів та їх копій, захист та представництво інтересів при дізнанні, досудовому і судовому слідстві, поїздки у відрядження (зокрема закордонні), залучення осіб, що мають спеціальні знання, замовлення експертиз, а також вчинення інших необхідних дій, направлених на виконання завдань замовника. Детальний опис завдань можуть зазначатися в додатках до договору.

Виконавець зобов`язується, зокрема, надати замовнику кваліфіковані правові послуги, пов`язані з вирішенням завдань (доручень) замовника (п.2.1. договору).

У пункті 4.1. договору сторонами погоджено, що вартість послуг (гонорар) та порядок їх оплати визначені у додатку до договору.

Виконання всіх зобов`язань сторонами за договором може фіксуватися в акті приймання-передачі послуг, який є одночасно рахунком для оплати (п.4.3. договору).

Відповідно до п.4.5. договору замовник зобов`язаний сплатити гонорар протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту-рахунку прийому передачі послуг, якщо інший строк не узгоджено сторонами в додаткових угодах до договору.

Згідно із п.7.3. договору в разі якщо замовник не погоджується з змістом будь-якої інформації, листа, звіту, акта надання послуг та інших документів, отриманих від виконавця, замовник зобов`язаний письмово повідомити про мотиви такої незгоди протягом двох робочих днів з дати отримання (відмови отримання) такої інформації. За відсутності письмових заперечень лист, інформація, звіт, акт та інший документ виконавця вважається погодженим, затвердженим та прийнятим замовником.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.10.2024 (п.8.1. договору в редакції додаткової угодою №10 від 30.09.2023 до договору).

У пункті 2 додаткової угоди №10 від 30.09.2023 до договору сторони погодили з 01.11.2023 зміну гонорару по всім справам, що детально відображено в додатку №8.

Як убачається з додатку №8 від 30.09.2023 до договору сторонами погоджено наступні послуги:

1.Представництво інтересів замовника в судах, у відносинах з фізичними і юридичними особами, державними органами, установами і їх відокремленими підрозділами (крім п.2. цього додатку), без обмеження повноважень, вартістю 1 год 2 100, 00 грн;

2.Участь у одному судовому засіданні, зустрічі, ознайомленні з матеріалам справи тощо, без обмеження повноважень, вартістю 4 200, 00 грн.

Також у додатку №8 від 30.09.2023 до договору сторонами погоджено, що оплата гонорару виконавця та інших платежів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця зазначений в договорі протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення виконавцем позитивного результату, якого бажає замовник.

На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 5 950, 00 грн, що підтверджується актом-рахунком прийому-передачі послуг №55 від 19.03.2024, який підписаний з обох сторін без зауважень чи заперечень.

У свою чергу відповідачем сплачено позивачу 5 950, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №53 від 19.03.2024.

02.06.2024 позивачем за допомогою сервісу Paperless на сайті https://paperless.com.ua підписано акт-рахунок прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн, який 02.06.2024 переглянутий відповідачем, однак з його сторони не підписаний.

Також акт-рахунок прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн отриманий відповідачем у сервісі Вчасно (початок) 19.06.2024, однак зі сторони відповідача не підписаний.

Крім цього, вказаний акт направлений позивачем на адресу відповідача разом із повідомленням від 17.06.2024 про припинення договору та отриманий останнім 21.06.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0303714940611.

Відповіді на вказане повідомлення чи заперечень щодо акта-рахунку прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн матеріали справи не містять.

Сторонами укладено додаткову угоду №11 від 13.06.2024 до договору, в якій домовились припинити договір з 13.06.2024.

20.08.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 від 20.08.2024 в якій просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість у розмірі 48 820, 70 грн.

Направлення вказаної претензії відповідачу підтверджується описом вкладення цінного листа №0830500176388 та чеком поштового відділення.

07.09.2024 вказана претензія повернулась позивачу з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0830500176388.

Відповіді на зазначену вище претензію матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 48 820, 70 грн основного боргу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 901 Цивільного України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на ті обставини, що саме на позивача, як виконавця, покладається обов`язок довести суду належними та допустимими доказами факт надання послуг відповідачу, як замовнику, тоді як відповідач заперечує щодо замовлення та отримання ним послуг.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У пункті 2 додаткової угоди №10 від 30.09.2023 до договору сторони погодили з 01.11.2023 зміну гонорару по всім справам, що детально відображено в додатку №8.

Як убачається з додатку №8 від 30.09.2023 до договору сторонами погоджено наступні послуги:

3. Представництво інтересів замовника в судах, у відносинах з фізичними і юридичними особами, державними органами, установами і їх відокремленими підрозділами (крім п.2. цього додатку), без обмеження повноважень, вартістю 1 год 2 100, 00 грн;

4. Участь у одному судовому засіданні, зустрічі, ознайомленні з матеріалам справи тощо, без обмеження повноважень, вартістю 4 200, 00 грн.

02.06.2024 позивачем за допомогою сервісу Paperless на сайті https://paperless.com.ua підписано акт-рахунок прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн, який 02.06.2024 переглянутий відповідачем, однак з його сторони не підписаний.

Також акт-рахунок прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн отриманий відповідачем у сервісі Вчасно (початок) 19.06.2024, однак зі сторони відповідача не підписаний.

Крім цього, вказаний акт направлений позивачем на адресу відповідача разом із повідомленням від 17.06.2024 про припинення договору та отриманий останнім 21.06.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0303714940611.

Відповіді на вказане повідомлення чи заперечень щодо акта-рахунку прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн матеріали справи не містять.

Згідно із п.7.3. договору в разі якщо замовник не погоджується з змістом будь-якої інформації, листа, звіту, акта надання послуг та інших документів, отриманих від виконавця, замовник зобов`язаний письмово повідомити про мотиви такої незгоди протягом двох робочих днів з дати отримання (відмови отримання) такої інформації. За відсутності письмових заперечень лист, інформація, звіт, акт та інший документ виконавця вважається погодженим, затвердженим та прийнятим замовником.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано доказів незгоди відповідача із змістом акта-рахунку прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн у відповідності до п.7.3. договору.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що акт-рахунок прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн відповідно до п.7.3. договору підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Суд зауважує, що всі доводи відповідач зводяться лише до того щоб уникнути виконання свого зобов`язання погодженого ним у договорі.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У додатку №8 від 30.09.2023 до договору сторонами погоджено, що оплата гонорару виконавця та інших платежів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця зазначений в договорі протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення виконавцем позитивного результату, якого бажає замовник.

Отже, враховуючи викладене вище та в його сукупності, суд приходить до висновку, що строк оплати послуг за актом-рахунком прийому-передачі послуг №59 від 31.05.2025 на суму 48 820, 70 грн є таким, що настав.

Доказів оплати відповідачем отриманих послуг матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості розмірі 48 820, 70 грн по оплаті отриманих послуг, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості в сумі 48 820, 70 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 48 820, 70 грн основного боргу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Адвокатського бюро «Валько Ігор та партнери» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» про стягнення 48 820, 70 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» (08110, Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 15, ідентифікаційний код 39827752) на користь Адвокатського бюро «Валько Ігор та партнери» (33028, Рівненська обл., м. Рівне, пров. Шкільний, буд. 7, кв. 1, ідентифікаційний код 41444099) 48 820 (сорок вісім тисяч вісімсот двадцять) грн 70 коп. основного боргу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова