Рішення від 24.03.2025 по справі 911/101/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/101/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Громовиця-П"

до Державного підприємства «Бориспільське»

про стягнення 47 500, 00 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Громовиця-П" (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього Державного підприємства «Бориспільське» (надалі - відповідач) про стягнення 47 500, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання консалтингових (інформаційно-консультаційних) послуг №2-210524 від 21.05.2024, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг..

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач визнає обставини надання позивачем консалтингових (інформаційно-консультаційних) послуг за договором №2-210524 від 21.05.2024, їх обсяг та вартість, проте, наразі не може оплатити отримані послуги, в зв`язку із перебуванням у стадії ліквідації та відсутністю грошових коштів на рахунках. Зазначає, що здійснити оплату послуг зможе лише після надходження грошових коштів на його рахунки.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.01.2025 від відповідача надійшов відзив.

06.02.2025 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 06.02.2024 цінна позову залишається незмінною.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.05.2024 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір про надання консалтингових (інформаційно-консультаційних) послуг №2-210524 (далі - договір), предметом якого відповідно до п.1.1. є надання консалтингових (інформаційно-консультаційних) послуг щодо виявлення та юридичної експертизи судових спорів у яких стороною є замовник.

Зміст та обсяг послуг зазначені в технічному завданні (додаток №1) (п.1.2. договору).

Згідно із п.1.7. договору факт надання послуг відображається в акті приймання-передачі наданих послуг (додаток №2), який підписується обома сторонами та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціна послуг кожного звітного періоду узгоджується сторонами у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг відповідно до технічного завдання.

Відповідно до п.3.2. договору загальна вістіть послуг за цим договором складає 47 500, 00 грн та становить суму вартості всіх актів приймання-передачі наданих послуг.

У пункті 3.6. договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг в розмірі 100 % вартості наданих послуг, зазначених у рахунку-фактурі, протягом 1 банківського дня з дати його отримання на електронну пошту чи поштову адресу, вказані в розділі 11 цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 або до остаточного досягнення мети, задля якої його було укладено (п.7.1. договору).

14.10.2024 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до п.3. якої строк виконання зобов`язань замовником, а саме кінцевий строк оплати наданих виконавцем послуг, змінити на 03.12.2024.

На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 47 500, 00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №2-210524 від 29.10.2024, який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень чи заперечень.

Також позивачем на виставлено відповідачу рахунок-фактуру №2 (2-210524) від 29.10.2024 на суму 47 500, 00 грн, який отриманий відповідачем 29.10.2024, що підтверджується його підписом.

Доказів оплати відповідачем отриманих послуг матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 47 500, 00 грн основного боргу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як убачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 47 500, 00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №2-210524 від 29.10.2024.

Суд зауважує, що вказаний акт підписаний та скріплений печаткою зі сторони відповідача без зауважень чи заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

14.10.2024 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до п.3. якої строк виконання зобов`язань замовником, а саме кінцевий строк оплати наданих виконавцем послуг, змінити на 03.12.2024.

Доказів оплати відповідачем отриманих послуг матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за отримані послуги в розмірі 47 500, 00 грн, відповідач її визнає та доказів її погашення останнім не надано, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 47 500, 00 грн основного боргу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Громовиця-П" до Державного підприємства «Бориспільське» задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Бориспільське» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 1, ідентифікаційний код 20581252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Громовиця-П" (10014, місто Житомир, вулиця Леха Качинського, будинок 6, ідентифікаційний код 45391643) 47 500 (сорок сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. основного боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова